Можливі шляхи інноваційного розвитку вугільних підприємств

• Дата: 2019
• Автор: Бойченко, М.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут економіки промисловості НАН України 2019
• Назва видання: Вісник економічної науки України
• Теми: Менеджмент інновацій
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163871
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Можливі шляхи інноваційного розвитку вугільних підприємств / М.В. Бойченко // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 78-81. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Незважаючи на природну забезпеченість України вугіллям, збитковість вугільних підприємств, відсутність в галузі цільових фондів інноваційного характеру та стимулювання інноваційного розвитку з боку держави обумовлюють комплекс невирішених проблем на вугільних підприємствах, негативно впливають на пошук стратегічного інвестора, зацікавленого в швидкому техніко-технологічному розвитку виробництва, його економічному зростанні. Сучасна вугільна галузь потребує створення економічної мережі (не комерційної, а інвестиційно-дотаційної) для спільного функціонування збиткових вугільних підприємств і тих бізнесів, яким без вугілля цих збиткових шахт не вижити, оскільки не існує кращого варіанту, ніж безпосередня участь металургів, машинобудівників, енергетиків у вуглевидобутку. Приклад розвинених країн свідчить, що відходи є вагомим чинником не тільки раціонального природокористування, але й можуть бути ефективно використані. Враховуючи, що продукція з відходів вуглевидобутку має не тільки якісні та кількісні параметри, які характеризують їх фізичну цінність, але має й вартісну оцінку, то їх виробництво може бути економічно доцільним, тобто рентабельним. За критерій оцінки інвестиційної привабливості може бути прийнято рівень рентабельності виробництва продукції з відходів вуглевидобутку, конкурентоздатної на споживчому ринку. Окрім цінності, яку можуть мати відходи вуглевидобутку з точки зору можливого отримання з них різних видів мінерально-сировинних ресурсів, до неї може входити також еколого-економічна та/або соціально-економічні складові. Розглянуті характеристики цінностей, які можуть мати різні відходи вуглевидобутку дозволяють зробити висновок щодо доцільності їх ранжування. Критерієм ранжування може бути рівень їх практичної цінності для споживачів або ступінь їх готовності до створення на їх основі певних видів споживчих цінностей. Цінність відходів вуглевидобутку, яка може бути потенційною, рентабельною, конкурентоздатною та інвестиційною, впливає на участь певних груп інвесторів у інноваційному розвитку вугільних підприємств.