Близькі види немишових гризунів у фауні України: відмінності, біогеографія, екоморфологія

• Дата: 2019
• Автор: Загороднюк, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Національний науково-природничий музей НАН України 2019
• Назва видання: Theriologia Ukrainica
• Теми: Фауна та систематика
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/165182
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Близькі види немишових гризунів у фауні України: відмінності, біогеографія, екоморфологія / І. Загороднюк // Theriologia Ukrainica. — 2019. — Т. 17. — С. 8–27. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.

Підведено підсумки таксономічних ревізій, аналізу критеріїв ідентифікації, просторової та екоморфологічної диференціації близьких пар видів. Підвищена таксономічна гетерогенність властива 4 надвидам: Spermophilus suslicus s. l. (2 види), Sicista subtilis s. l. (2 види), Sicista betulina s. l. (2 види), Spalax zemni s. l. (2 види). На відміну від інших груп дрібних ссавців (зокрема кажанів та гризунів надродини мишових, Muridae s. l., seu Muroidei), всі ці надвидові комплекси представлені аловидами. Відповідно, відмінності між ними за екоморфологічними ознаками є мінімальними або відсутні. Симпатрія, як з’ясовано, допустима в кожній групі тільки з видами із суміжних таксонів тих самих екоморфологічних груп, зокрема ховрахів з бабаками, лісових мишівок зі степовими, сліпаків зі сліпачками. У цих всіх аловидових комплексах закономірною є зв’язок видів з лісостеповими або степовими фауністичними комплексами (єдиний виняток — власне лісова мишівка з надвиду Sicista betulina s. l.), і їхня просторова диференціація відбувається за основними міжрічковими просторами. Одним з ключових факторів просторової сегрегації є розмежування ареалів великими річками — Дніпром, Дністром, Тилігулом, Молочною, Дінцем. Випадки симпатрії, навіть маргінальної, не виявлені, проте аналіз давньої літератури і колекції засвідчує ознаки нещодавніх розселень видів. Зокрема, виявлено ознаки експансії Spermophilus odessanus на захід; ймовірно, те саме стосується Sicista loriger та Spalax zemni. Ключовою біогеографічної координатою у всього комплексу «малих» видів non-Muroidei є нижня течія Дніпра, зокрема трикутник між Нижнім Дніпром, Чорним морем і р. Молочна. У всіх цих групах гільдії максимально спрощені (фактично одновидові), і при тому три з 4-х цих груп представлені зимосплячими тваринами (четверта — підземними тваринами). На відміну від інших двійникових груп ссавців, всі розглянуті види не виявляють жодної схильності до синантропії і тому віднесені до високо вразливих видів, існування яких залежить від збереження повночленних природних комплексів.