Промислові екосистеми і технологічний розвиток

У статті запропоновано розглядати промислові екосистеми в контексті технологічного розвитку. Дослідження в цій сфері потребують застосування еволюційної економічної методології, яка використовує інструментарій еволюційної біології, зокрема поняття екосистеми. У рамках даної методології пропонуються...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Автор: Солдак, М.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут економіки промисловості НАН України 2019
Назва видання:Економіка промисловості
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166442
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Промислові екосистеми і технологічний розвиток / М.О. Солдак // Економіка промисловості. — 2019. — № 4 (88). — С. 75–91. — Бібліогр.: 43 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті запропоновано розглядати промислові екосистеми в контексті технологічного розвитку. Дослідження в цій сфері потребують застосування еволюційної економічної методології, яка використовує інструментарій еволюційної біології, зокрема поняття екосистеми. У рамках даної методології пропонуються нові підходи до вирішення економічних проблем, які не в змозі вирішити традиційний економічний мейнстрим, акцентований на егоїстичну раціональну поведінку економічних суб'єктів й аналіз рівноважних станів. Разом з тим вона все ще залишається дискусійною, фрагментарною та потребує подальшого розвитку.Досліджено поняття екосистеми в біології та економіці, надано загальну характеристику останніх з позицій еволюційної методології економічних досліджень як стійкої мережі взаємопов’язаних підприємств, заснованої на відповідних виробничих технологіях. При цьому різним рівням технологічного розвитку відповідають різні за ступенем розвитку промислові екосистеми, між яким існують технологічні розриви. Обґрунтовано, що домінуючі технології та відповідні інститути змінюються під впливом географічних, історичних та генно-культурних чинників, які визначають здатність до виживання, довголіття і репродуктивний потенціал екосистем. Встановлено, що, як і в біології, екосистеми у промисловості можуть бути різного рівня: локальні екосистеми, розташовані в одному місті, районі чи області; регіональні екосистеми, що охоплюють простір окремих регіонів; національні екосистеми, тобто системи в масштабах держав, які мають суверенітет, національні інститути та культуру; наднаціональні екосистеми, які об'єднують взаємопов'язані та взаємодіючі підприємства й інститути суміжних країн або навіть континентів.Для характеристики промислових екосистем національного рівня досліджено показники економічного, промислового та інноваційного розвитку в розрізі груп відносно однорідних в економічному відношенні країн. Встановлено, що в групі країн західної традиції США поки що випереджають європейців: інноваційна та організаційна культура американських корпорацій вище, ніж у європейських конкурентів. У сучасні лідери за обраними показниками поступово виходять також представники країн конфуціанської та індуїстської культур, рутини багатьох підприємств яких вже пройшли природний відбір і дозволяють генерувати економічно значущі знання, що сприяють їх виживанню таподальшому успішному розвитку. На відміну від економічних екосистем провідних промислових країн, промисловій екосистемі України не вдалося зберегти й унаслідувати організаційні рутини та культурний капітал, на яких базуються високі промислові технології, що збільшує технологічні розриви між вітчизняною індустрією та індустрією розвинутих країн.З метою прискорення розвитку промислової екосистеми України та подолання його негативних тенденцій запропоновано внесення відповідних коректив до проєкту Стратегії інноваційного розвитку України щодо створення груп високого рівня за ключовими технологіями; визначення та періодичного оновлення національного переліку ключових технологій; підвищення рівня фінансування НДДКР; стимулювання приватного фінансування НДДКР.