Роман Л. Толстого “Воскресіння” і повість В. Винниченка “Краса і сила”: міжтекстові перегуки й особливості індивідуального художнього мислення

У статті вказано на перегуки між дебютним твором українського прозаїка і драматурга (1902) і романом Л. Толстого, опублікованим незадовго перед тим (1899). Розглянуто супутні обставини, які могли спонукати початківця зацікавитися популярним твором. Проаналізовано образотворчі подібності, композиц...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2018
Автор: Брайко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2018
Назва видання:Слово і Час
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166546
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Роман Л. Толстого “Воскресіння” і повість В. Винниченка “Краса і сила”: міжтекстові перегуки й особливості індивідуального художнього мислення / О. Брайко // Слово і Час. — 2018. — № 9. — С. 42-55. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті вказано на перегуки між дебютним твором українського прозаїка і драматурга (1902) і романом Л. Толстого, опублікованим незадовго перед тим (1899). Розглянуто супутні обставини, які могли спонукати початківця зацікавитися популярним твором. Проаналізовано образотворчі подібності, композиційні збіги й можливі алюзії Винниченка до роману і Євангелія. Елементи в характеристиці персонажів-в'язнів, які у Л. Толстого акцентують психологічну багатогранність постатей, у Винниченка набувають самодостатньої ваги як майже пародійні щодо високого літературного зразка чи навіть шаржовані засоби образотворення. Відмінність Винниченкового типажу й художніх засобів від постатей і стилю роману Толстого за доволі виразного тематичного перегуку засвідчує оригінальність автора-початківця, спроможність подати українську версію актуального соціально-аналітичного художнього дискурсу. Епізод “Краси і сили” своїми культурними кодами, портретними штрихами, розвитком дії (переходом догматичного діалогу в полілог) резонує з розлогою епічною структурою “Воскресіння” й водночас заперечує її в манері зображення – демонстративній простоті й позірній поверховості змісту.