Поводження з відходами в контексті вимог Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди

• Main Authors: Маковецька, Ю.М., Омельяненко, Т.Л.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» 2014
• Series: Економіка природокористування і охорони довкілля
• Subjects: Євроінтеграційні та геополітичні виклики
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166630

У рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна бере на себе низку зобов’язань щодо приведення власного законо- давства у відповідність до вимог європейського права. Однією з найбільш складних для імплементації директив як в інституціональ- ному, так і у вартісному плані є Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення), яка охоплює базові сфери промисловості, що системно впливають на показники якості навколишнього середовища – повітря, воду, ґрунти, а також утворюють значні обсяги відходів. Директива об’єднала, покращила та зробила більш чітким законодавство та скасувала декілька інших директив у сфері за- побігання промисловим забрудненням. Положення Директиви про промислові викиди акцентують увагу на дозвільній системі та процедурах, а також на визначенні загальної структури інтегрованого запобігання забрудненню та контролю над ним. Метою комплексного підходу до контролю забруднення є попередження викидів в атмосферу та скидів у воду та ґрунт усюди, де це мож- ливо, враховуючи поводження з відходами. Директивою охоплено наступні операції поводження з відходами: 1. Видалення або утилізація небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 10 тонн на день. 2. Видалення або утилізація відходів в установках для спалювання відходів або в установках побічного спалювання відходів для не небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 3 тонни за годину та для небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 10 тонн на день. 3. Видалення не небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 50 тонн на день. Також у сферу дії Директиви підпадають місця захоронення відходів (landfills), що отримують понад 10 тонн відходів на день або із загальною місткістю, що перевищує 25 000 тонн, а також деякі випадки тимчасового та підземного зберігання небезпечних відходів. Аналіз вітчизняного законодавства дозволяє зробити висновок про його низький рівень відповідності вимогам Директиви 2010/75/ЄС. Таким чином, перед Україною постає доволі значний обсяг завдань як з огляду на недосконалість нормативно-правового поля, так і враховуючи необхідність суттєвої екологічної модернізації українських підприємств. Зокрема, Україна має зробити наступні кроки: - прийняти національне законодавство з урахуванням вимог Директиви; - провести інвентаризацію установок відповідно до переліку, зазначеному в Додатку І Директиви (і зокрема щодо поводження з відходами); - зобов’язати суб’єкти господарювання проводити моніторинг викидів у атмосферне повітря, скидів у воду та ґрунт; - для нових установок (зокрема, нових полігонів відходів, сміттєспалювальних заводів тощо) – забезпечити виконання всіх вимог до введення об’єктів в експлуатацію.