Нові штрихи до шевченкознавства
У статті на основі новознайдених архівних документів повідомляється про те, що в книгарні Городищенських цукрозаводів фірми “Брати Яхненки – Симиренко” у 1866 р. було виявлено частину накладу останнього прижиттєвого видання “Кобзаря” Тараса Шевченка, надісланого автором меценату Платонові Симирен...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2018
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166668 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові штрихи до шевченкознавства / П. Вольвач // Слово і Час. — 2018. — № 10. — С. 110-114. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті на основі новознайдених архівних документів повідомляється про те, що в книгарні
Городищенських цукрозаводів фірми “Брати Яхненки – Симиренко” у 1866 р. було виявлено
частину накладу останнього прижиттєвого видання “Кобзаря” Тараса Шевченка, надісланого
автором меценату Платонові Симиренку, коштом якого було надруковано цю книжку. Досі
вважалося, що 735 примірників “Кобзаря” підприємець іще за життя розповсюдив серед
робітників і службовців фірми, але, як свідчать документи, кілька сотень книжок залишилося в
заводській книгарні, які адміністрація городищенських заводів відмовлялася передати дружині
мецената-небіжчика Тетяні Симиренко. Лише після звернення вдови до поліційного управління
у травні 1866 р. спадкоємцям було повернено нерозповсюджену частину накладу останнього
“Кобзаря” (1860). |
|---|