«Земляний заєць» у Східній Європі: Ochotona чи Allactaga?

• Дата: 2016
• Автор: Загороднюк, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Національний науково-природничий музей НАН України 2016
• Назва видання: Праці теріологічної школи
• Теми: Фауна та систематика
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167556
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: «Земляний заєць» у Східній Європі: Ochotona чи Allactaga? / І. Загороднюк // Праці Теріологічної школи. — 2016. — Т. 14: Екологія та географія ссавців. — С. 16–33. — Бібліогр.: 91 назв. — укр.

Проведено аналіз вернакулярних назв, літописних і зоологічних даних. Показано, що використання номену «земляний заєць» пов’язано з двома незалежними об’єктами. Перший з них, Ochotona pusilla, описаний як Lepus pusillus з вернакулярними назвами «чекалка» (за голосом) та «земляний зайчик» (за побутом). Другий, Allactaga major, описаний як Dipus jaculus з вернакулярними назвами «земляний заєць» та «тушканчик». У випадку з Ochotona назва «заєць» пов’язана зі схожістю з лепоридами, у випадку з Allactaga — з поведінкою (стрибун). Узагальнення відомостей засвідчує широке поширення Ochotona в регіоні в минулому, і тому назва «земляний заєць» може бути асоційована саме з цим видом. Наразі подібне скорочення західного сегменту ареалу відбувається і у Allactaga. Припускається, що у періоди розселення пискухи цей вид міг набувати господарського значення (зокрема як імовірний об’єкт промислу і як можливий носій чуми), через що й отримав власні назви, з яких давнішою, очевидно, є «чекалка».