Спеціальні економічні зони: світова практика, досвід та альтернативна концепція для України

• Main Author: Підоричева, І.Ю.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2020
• Series: Економіка промисловості
• Subjects: Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/167835

Відсутність прогресивних структурних зрушень в економіці України протягом практично всього періоду незалежності призвело до значного її відставання в соціально- економічному, промисловому і технологічному розвитку не лише від розвинутих країн, але і від багатьох країн, що розвиваються. Для того щоб змінити цю ситуацію, державна політика має зосереджуватися на застосуванні інструментів, які сприятимуть припливу інвестицій і пожвавлять економіку. Як такі інструменти розглянуто спеціальні економічні зони.Метою статті є обґрунтування альтернативної концепції спеціальних економічних зон в Україні як інструментів вивільнення інноваційного потенціалу регіонів з урахуванням помилок у запровадженні цього інструменту у попередні роки й уроків міжнародного досвіду відповідно до стратегічних національних цілей в умовах зародження нових індустрій. У статті використано методи аналізу і синтезу, порівняльного аналізу та системного підходу. Матеріалами для дослідження стали наукові доповіді міжнародних організацій, законодавство України, публікації зарубіжних та українських науковців, присвяченізазначеній проблематиці.Спеціальні економічні зони проаналізовано з позиції трьох підходів: ортодоксального, гетеродоксального і двох підходів еволюційної економіки: вертикально-спеціалізованої індустріалізації та агломерації. Теоретичну основу дослідження становлять основні положення інституціональної економіки і теорії ендогенного зростання, згідно з якими спеціальні економічні зони здатні позитивно вплинути на інвестиційний клімат і змінити вектор розвитку регіонів і країни загалом із сировинного на переважно інноваційний. Але для цього необхідні ефективні інститути, включаючи компетентний уряд, сприятлива та послідовна державна політика, яка передбачає, насамперед, інвестиції в людський капітал, сферу досліджень і розробок, наукомістку промисловість.Узагальнено шістдесятирічну світову практику діяльності економічних зон. Систематизовано досвід України, визначено причини невдач українських спеціальних економічних зон, які полягають у первинному їх сприйнятті як джерел політичної ренти та зловживання владою, що обумовило істотні прогалини в законодавстві, відсторонення держави від облаштування зон відповідною інфраструктурою та надання широких економічно необґрунтованих преференцій окремим виробникам. Запропоновано альтернативну концепцію спеціальних економічних зон як регуляторних режимів залучення інноваційних інвестицій, що поєднують систему стимулів і пільг, обов’язкових умов і обмежень для дотримання балансу інтересів бізнесу і держави, у такому вигляді:{Цілі введення режиму; Суб’єкти, на яких поширюється дія режиму; Обмеження режиму; Фіскальні та нефіскальні преференції режиму; Структура управління зоною для досягнення цілей режиму; Термін дії режиму}. Запровадження режиму сприятиме генеруванню ідей нових продуктів і послуг, розвитку наукомістких видів діяльності, технологічній(галузевій) диверсифікації економіки регіонів, їх інтеграції у глобальні ланцюжки формування вартості на більш вигідних засадах.