Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової)
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16892 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) / О. Цимбалюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 152-157.— укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16892 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-168922011-02-18T12:04:32Z Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) Цимбалюк, О. Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва 2008 Article Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) / О. Цимбалюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 152-157.— укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16892 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва |
| spellingShingle |
Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва Цимбалюк, О. Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) |
| format |
Article |
| author |
Цимбалюк, О. |
| author_facet |
Цимбалюк, О. |
| author_sort |
Цимбалюк, О. |
| title |
Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) |
| title_short |
Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) |
| title_full |
Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) |
| title_fullStr |
Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) |
| title_full_unstemmed |
Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) |
| title_sort |
театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт дарії зав’ялової) |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16892 |
| citation_txt |
Театральні костюми-образи за народними мотивами: морфологічний аспект (на прикладі робіт Дарії Зав’ялової) / О. Цимбалюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 152-157.— укр. |
| work_keys_str_mv |
AT cimbalûko teatralʹníkostûmiobrazizanarodnimimotivamimorfologíčnijaspektnaprikladírobítdaríízavâlovoí |
| first_indexed |
2025-07-02T18:10:21Z |
| last_indexed |
2025-07-02T18:10:21Z |
| _version_ |
1836559705488490496 |
| fulltext |
152152
Олена Цимбалюк
театральнІ костюми-оБрази за
народними мотивами: морфологІЧний аспект
(на прикладі робіт дарії зав’ялової)
Поступ української мистецтвознавчої думки спонукує до спроби розглянути
костюм (як культурологічне явище) крізь призму аксіоморфологічної концепції
дизайну. Цьому посприяли насамперед концептуальні ідеї сучасних дослідників –
М. станкевича, О. Хмельовського, М. селівачова, О. Никорак та інших, – викла-
дені в ряді монографій 1. Костюм – явище складне, багатогранне і може мати різні
визначення. вочевидь, кожний окремо взятий аспект чи система його дослідження
заслуговує на увагу.
Поділ українського національного костюма на два підвиди зумовлений, з од-
ного боку, власне поняттями статики й динаміки – сучасним станом розвитку, а
з другого – способами виготовлення. Це – традиційний, що склався в ході істо-
ричного розвитку суспільства, і має сталі (ретро-) форми; та сучасний, динамічно-
мінливий, скерований у своєму формотворенні на перспективу. Наступний поділ
у межах типологічної структури досить логічно вибудовується на роди, типологіч-
ні групи й підгрупи та підлягає цифровій систематизації згідно з морфологічним
принципом для полегшення процесу наповнення інформацією запропонованої
нижче таблиці.
Декоративно-ужиткове мистецтво. Український національний костюм / вид
1. традиційний національний костюм / Підвид
3. Історичний костюм
(ІХ – поч. ХХ ст.) Рід 5. Комплекси народного вбрання
(кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)
3.
1.
Д
ав
н
ьо
ру
сь
к
и
й
ко
ст
ю
м
3.
2.
К
о
ст
ю
м
Х
V
–
Х
V
ІІ
І
ст
о
л
іт
ь
3.
3.
Л
іт
ур
гі
й
н
е
вб
ра
н
н
я
3.
4.
в
ій
сь
ко
ви
й
ко
ст
ю
м
т
и
п
о
ло
гі
ч
н
і г
ру
п
и
5.
1.
П
ле
чо
ви
й
о
д
я
г
5.
2.
П
оя
сн
и
й
о
д
я
г
5.
3
П
оя
си
5.
4
го
ло
вн
і у
б
ор
и
і з
ач
іс
к
и
5.
5
в
зу
тт
я
5.
6.
П
ри
к
ра
си
3.
1.
1.
3.
1.
2
3.
2.
1
3.
2.
2
3.
2.
3
3.
3.
1
3.
3.
2
3.
3.
3
3.
4
1
3.
4.
2
т и п о -
логічні
підгрупи
5.
1.
1
5.
1.
2
5.
1.
3
5.
2
1
5.
2
2
5.
3.
1
5.
4.
1
5.
4.
2
5.
4.
3
5.
5.
1
5.
5.
2
5.
6.
1
5.
6.
2
5.
6.
3
Позначимо роди історичного та народного костюма «Історичний костюм»
і «Комплекс традиційного костюма» непарними числами – «3» і «5». типо-
логічні групи названі так – «3.1. Давньоруський костюм», «3.2. Костюм ХV–
ХVІІІ ст.», «3.3. Літургійне вбрання», «3.4. військовий костюм початку ХХ ст.».
Кожна типологічна група одягу відповідно підлягає поділу на типологічну
підгрупу – на князівський і боярський, селянський; відповідно, – на чолові-
153153
чий і жіночий, і далі за призначенням – ґрунтовно й послідовно до кожного
художньо виразного одягового чи доповнювального одягового предмета – на
типи й твори.
типологічна група «3.2» поділяється на підгрупи «3.2.1. Костюм військовий»
(козаків), «3.2.2. Костюм городян» і «3.2.3. селянський костюм». типологічна
група «3.3.» відповідно включає наступні підгрупи «3.3.1. вбрання дияконів»,
«3.3.2. вбрання священиків» і «3.3.3. вбрання вищих церковнослужителів» і
далі – на типи й твори (речі) згідно з функціональним та семантичним призна-
ченням. типологічна група «3.4» – на типи й вироби за родом війська, за військо-
вим чином і т. п.
Розглядаючи комплекси українського традиційного костюма як структурно-
образну цілість, розгалужуємо рід «5. Комплекс традиційного вбрання» на такі
типологічні групи, згідно з функціональним призначенням, – «5.1. Плечовий
одяг», «5.2. Поясний одяг», «5.3. Пояси», «5.4. головні убори і зачіски», «5.5. взут-
тя» і «5.6. Прикраси». типологічні групи й підгрупи нарощуються, згідно з ген-
дерними та структурно-образними і функціональними аспектами складових
костюма. зокрема, група плечового одягу поділяється на «5.1.1. верхній одяг»,
«5.1.2. Натільний одяг (сорочки)», «5.1.3. Нагрудний одяг». типологічна група
«5.2. Поясний одяг» – на «5.2.1. Жіночий поясний одяг» і «5.2.2. Чоловічий по-
ясний одяг» і т. п.
Отже, типологізація охоплює всі одягові предмети, складові, доповнення до кос-
тюма за умови подальшого нарощування підгруп, типів, окремих творів тощо.
спроба систематизації сучасного костюма також базувалася на концепції образ/
функція, що дало змогу зробити наголос на універсальному терміні «дизайн», який
частково заступив термін «декоративно-ужиткове мистецтво».
Декоративно-прикладне мистецтво / Український національний костюм / Вид
2. Сучасний національний костюм / підвид
4. Дизайн-костюм / рід 6. Самодіяльна
мода / рід
4.1. Прикладний
дизайн Функціональ
ний рід 4.2. Арт-дизайн 6.1. 6.2.
Інд-
пошив
4.1.1
Мас-
пошив
4.1.2
Прет-а
-порте
4.1.3
Типологічні
групи
Авторська
подіумна
мода
4.2.1
Естрадно-
сценічний
костюм
4.2.2
Театраль-
ний
костюм
4.2.3
6.
1.
1.
6.
1.
2
6.
2.
1
6.
2.
2
Очевидно, що подальше прискіпливе шліфування систематизації дозволить
уточнити застосування окремих термінів, натомість запропонована типологізація
сфокусувала місце театрального костюма у світі сучасного костюмотворення. сто-
совно підгруп, типів та окремих мистецьких чи дизайнерських творів, то в кож-
ній із типологічних груп приховано майже необмежену їх кількість. Безмежність
розвитку дизайну костюма полягає в його антропоцентричності, що нерозривно
пов’язано із психологією, тому відкриває перспективу перманентного формотвор-
чого руху завдяки всюдисущості моди.
театральний костюм розглядається як самодостатнє мистецьке явище. Проек-
тування театральних строїв – це постійний пошук оптимальних виражальних за-
собів образу, який покликаний надати найповнішу інформацію глядачеві про сут-
ність героя. Отже, образність театрального костюма в його «незалежній» від інших
типологічних груп систематизації має таку типологію:
154154
ІV. (4.2.3.) Театральний костюм-образ / Вид
Академічний (театр) костюм / Народний / Авангардний / підвиди
балет / танцювальний колектив; опера / хор; драмспектакль / шоу / Функціональні підвиди
ІV.1. Історичні
образи
ІV.2. Народні
образи рід
ІV.3. Уявні,
фантастичні
ІV.4. Сучасні
образи
(2-а пол. ХХ ст.)
ІV.
1.
1
ІV.
1.
2
ІV.
1.
3
ІV.2.1.
Український
костюм
ІV.2.2
Інших
народів
Функціо
нальний
рід
ІV
3.
1.
ІV.
3.
2
ІV.
3.
3
ІV.
3.
4
ІV.
4.
1
ІV.
4.
2
ІV.
4.
3
Типо
логічні
групи
Очевидно, що функціональні роди «ІV.1.1», «ІV.1.2» «ІV.1.3» тощо включають костюми
стародавніх народів, європейські костюми всіх історичних, художньо виразних епох, а
функціональні роди «ІV.2.1» і «ІV.2.2» в нашій системі передбачають виокремлення укра-
їнського костюма та костюма народів світу.
Рід костюмів уявних, вигаданих образів «ІV.3» поділяється на наступні –«ІV.3.1.
Антропоморфні образи» 2, «ІV.3.2. зооморфні образи», «ІV.3.3. фітоморфні образи»,
«ІV.3.4. Примарні образи» тощо. функціональний рід у свою чергу поділяється на
«ІV.3.4.1...», «ІV.3.4.2...», «ІV.3.4.3...» тощо на додаткові функціональні роди, напри-
клад, різноманітні фантастичні образи з антропоморфними рисами – русалки, по-
терчата, водяники і т. п.
випускниця кафедри художнього текстилю Львівської національної академії
Дарія зав’ялова проектує театральні костюми, спираючись саме на їх образо творчу
функцію. Художниця володіє багаторічним досвідом, що накопичився як у теоре-
тичному осмисленні, так і в практиці створення сценічних костюмів. У своїй творчій
діяльності Д. зав’яловій вдалося охопити всі роди театрального костюма, їх різнома-
нітне жанрове спрямування. Цікаві шляхи формо- і образотворення, які художниця
пройшла в ході проектування костюмів за українськими народними мотивами.
У 1999 році в Першому українському театрі для дітей та юнацтва (м. Львів) було по-
ставлено казкову виставу «Цар Ох!», героями якої є реальні особи – хлопчик, батьки,
цар, цариця (антропоморфні образи); та уявні – русалки, лісовик, чорти... в основі
ідей розробок сценічного вбрання було захоплення автора слов’янською міфологією,
зокрема поліським народним мистецтвом, що вдалося передати в сценічних одяго-
вих формах, оперуючи семіотичними засобами образо творення костюмів.
Дух поліської культури Д. зав’ялова відтворила натяками на поліські першодже-
рела. зокрема, загальна кольорова гама, що складається з білого, червоного, зеленого
та чорного, була покликана передати образ лісу через зелений, образи людей – через
білий, червоний і чорний. Основною сировиною для виготовлення костюмів слу-
гувала пакувальна, технічна марля, з якої було виготовлено спрощені й асоціативні
моделі для русалок, лісовика, царя й цариці, чортів тощо. На основному матеріалі
вирізнялися ручноплетені вставки, виконані автором. Лаконізм, простота костюмів
потрібні маленькому глядачеві для виховання культури бачення, розуміння образів.
Д. зав’ялова вважає, що це аксіома в дизайні спектаклів, що призначені для дітей.
Авторка також дотримувалася органічної художньої єдності сценічних костю-
мів і декорацій. Костюми для антропоморфних образів були створені на ізоморфіч-
155155
ному рівні подібності до традиційного поліського вбрання, із незначними відмін-
ностями в естетиці їх сприйняття відносно першоджерела, особливо це стосується
системи декору.
До створення костюмів для вистави «Украдене щастя», що була поставлена в
Українському музичному драматичному театрі ім. т. Шевченка (м. Дніпропе-
тровськ), Д. зав’ялова також підійшла з позицій образотворення костюма на за-
садах осмислення його семантичних засобів виразності. Художниця застосувала
сировину, колір та форму, моделюючи образи героїв твору. візуальна організація
загальної композиції костюмного ряду була побудована на кольоровому поєднанні
білого, зеленого й сірого із червоним та коричневим. Проста й велична орнамен-
тація декору для бойківських костюмів грубим шнуром дозволила підкреслити
етнічний дух їх естетики. водночас семантика сценічних костюмів-символів ви-
конувала роль інформативного носія. Лейтмотивом їхньої художньої виразності
мало бути створене автором враження срібно-золотавого, утаємниченого мерех-
тіння православних ікон у костюмах.
Натомість є проблема практичного втілення ідей творчого задуму художника:
між авторським проектом та його реалізацією є певні бар’єри, через які виникають
розбіжності. Часто автор перебуває в стані перманентних компромісів, щоб зреа-
лізувати свої ідеї.
Кожна конкретна тема творчо опрацьовується насамперед режисером, неабия-
ку роль відіграє атмосфера театрального колективу, а також – умови виробництва
костюмів, фінансування вистави; особливо важливим є те, абстрактного чи кон-
кретного актора пропонують під костюм-образ. Наступне – це вміння актора не
тільки гармонійно до образу носити сценічне вбрання, а й передавати образну сим-
воліку костюма як носія народної культури.
П’ять років тому на сцені тернопільського державного академічного обласного
театру було поставлено виставу «Не судилося» за М. старицьким. загальна сцено-
графія вистави – статуї у дворянській садибі – була побудована на основі лляного
полотна, біло-сіро-коричнева гама якого асоціювалася з давньою світлиною. ви-
става носила не побутовий характер, вона створювала ностальгічно-піднесений
настрій. тим було віднайдено концептуальне вирішення усієї вистави.
Костюми-образи наблизилися до символічного прочитання сутності Дами,
стражденної Матері, Дівчини, Пана, Панича, Жида-орендатора, Навіженої…
важливим засобом для автора костюмів залишається фактура, за допомогою якої
диференціюється образний костюмний ряд. Образи, створені в костюмах, переда-
вали нашарування інших етнокультур України, зокрема єврейської, а також куль-
тури дворянського середовища.
Наступною оригінальною роботою над костюмами для Д. зав’ялової стала се-
рія образів до вистави «Безталанні» (на основі п’єси «Безталанна» за І. Карпенком-
Карим) для цього ж театру (Режисер в’ячеслав Жила, художник по сценарію гриць
Лоїк, випускник Львівської національної академії мистецтв).
тут також творча робота розпочиналася з пошуку концепції вистави. Автори
шукали тонкій хід між авангардом і класикою, вони постановили, що в модер-
них, авангардних пошуках форми вираження треба не ламати, а створювати своє,
нове. тому г. Лоїк запропонував наступний дизайнерський прийом у сценографії
на основі ритміки рухомих балок, якими оформили сцену. Балки піднімалися або
опускалися – так «утворювався» ліс або паркан, тобто новий простір, який викли-
кав стійкі асоціації з постіндустріальним світом... водночас було забезпечено необ-
хідний мінімум на сцені – аскетична, графічна декорація відкрила простір вираз-
ному «звучанню» костюмів.
156156
Намагання авторів закласти глибоку філософію життя як безперервного круго-
обігу, з якого відходять «відпрацьовані» життям персонажі, але вступають нові..,
вдало, виразно, цілісно передано через філософію ритуальних вечорниць. Усі дій-
ства відбуваються довкола ритуального танцю, кола, танцювального кола, яке,
окрім життєвого кругообігу, символізує усі життєві цикли. Коло – це ворожіння,
пошук коханого, кохання, зрада, смерть. Хтось випадає з кола, потім вступає – тут
відбувається безперервність руху життя.
Аспект міфологізації, відсторонення від побуту дозволив авторам відштовхну-
тися від образів, створених Марією Приймаченко (як знакове й міфологічне нача-
ло). Це важливо і органічно тому, що за текстом у п’єсі є багато звірів. зооморфний
ряд зі свійських тварин утворює життєвий простір, в якому разом живуть тварини
і люди зі своїми проблемами. звірі Марії Приймаченко стали знаками до вистави,
яка за стилістикою раніше завжди була «селянською». звірі Марії Приймаченко –
це широкотрактовані символи, які уособлюють мальовничість, багатомовність,
красу землі, – все, з чим із прадавніх часів пов’язаний український народ.
Персонажі у п’єсі диференціюються на першорядних і другорядних, на них накла-
дається інше візуально-змістове навантаження, є й «“танцювальні” персонажі», які
виконують усі танці у виставі.
Щодо конструкцій одягу, то традиційний крій чоловічих і жіночих сорочок збе-
режено. Натомість у поясному одязі – штанах і спідницях – застосовано інший
крій, змінено силуетні форми.
Жіночі сорочки одягають разом зі спідницями, що виконують функцію підти-
чок, до них – плахти, виконані варіативно: симетрично й асиметрично; на плахти
одягають фартухи, теж з асиметричним вирішенням, лінія низу в деяких зрізана
під кутом. Керсетки – різної довжини.
Чоловічий костюм складається із сорочки, штанів, підперезаних поясом, до
них – стилізовані свити. Шароварів нема, чоловічі штани більше нагадують прямі
бойківські, на очкурі, кроєні штани рівно, але загалом це різні одягові форми.
Крій убрання було спрощено через те, що основне навантаження припадає на їх
декор. символіка української народної міфології концетрувалася на орнаментиці.
Декором був насамперед колір. Це яскраві й глибокі, чисті локальні червоний, фіо-
летовий, зелений, ясно-зелений, голубий, оранжевий, синій; змішані кольори за-
стосовано в костюмах для персонажів другорядного плану – це теракотовий, хакі,
бежевий тощо. Кольором костюм почленовано на виразні площини, що підсилено
доповнювальними кольорами: фартухи зелено-червоні, керсетки фіолетово-жовті.
Це був перший етап вирішення костюмів.
Другий полягав у застосуванні розпису, який майже повторював малюнки Марії
Приймаченко, методом виписування окремих елементів на деталях одягу – це зо-
браження Дерева життя з двома голубами (на вбранні софії), фантастичних, водя-
них звірів. Часто зображено корову, без якої життя селянина неможливе; на одязі
сватів – зображення лелек; одяг свекрухи ганни виконано із зображенням змія; на
вбранні варки – потвора з язиками.
Наступним етапом виготовлення костюмів-образів було створення аплікацій,
які накладали на розпис.
Аплікацію складають кольорові стрічки, в’юнчики, які утворюють підкреслено
геометризовані форми, лінії. зокрема, на штанцях – імітоване зображення плахти.
Цікаво виконано вставку, яка поділена на площини у вигляді листочків (замість
зображення всього Дерева життя).
157157
завершальним етапом стало накладання великих ажурних елементів, сплете-
них гачком, на аплікації. Із цих елементів, напівоб’ємних – вив’язаних листків і
квітів, – створювали вінки. Окрім головних уборів, ними також оздоблені пояси.
Для гачкування Д. зав’ялова застосувала свій винахід – смуги з біфлексу (три-
котажної лайкри), які згортаються в «рулики» без застрочування; ці смуги зберіга-
ють пружність та еластичність.
Поява на сцені таких багатоколірних костюмів створила певну гармонію, енер-
гетично насичену, мажорну, але з другого боку – утворився своєрідний конфлікт,
окремий «діалог» між костюмами різного навантаження.
Художниця костюмів підійшла до трактування костюмів для «масовки» з позиції
створення не одноликої маси-натовпу, а багатоликої, різноманітної, багатообразної
людності з різними характерами.
Масовий костюм зберіг потенціал надання ідеї до кожного образу. завдяки за-
думу автора кожному образові з натовпу зі своїм характером відповідає власний
костюм. Це – знакові речі.
танцювальні пари найкраще представляють костюми в русі, під час танців, чому
сприяє як колір, так і їх крій.
господиня вечорниць – Явдоха, ворожка – замовляннями супроводжує всі свої ви-
ходи упродовж вистави. Декором її костюма слугують зображення лева й корови, кві-
ти, а також багато стрічок з біфлексу для відтворення своєрідного духу шаманства.
Автори сценарію та костюмів поставили завдання, не руйнуючи класику, збері-
гаючи простір української традиції, створити модерні форми костюмів, що й було
успішно здійснено. Не копія, а інтерпретація костюма, в якій збережено семантич-
ну функцію виражальних засобів, дозволила досягти іншого, вищого рівня прочи-
тання традиційних людських образів.
1 такими працями є: «Морфологія – наука про систему видів» і «Українське художнє дерево ХVІ–
ХХ ст.» М. станкевича; «Українська народна тканина ХІХ–ХХ ст.» О. Никорак; «Українські народні
прикраси з бісеру» О. федорчук; «Лексикон української орнаментики» М. селівачова; «теорія об-
разотворення» О. Хмельовського.
2 тут маємо на увазі власне людські образи, на відміну від вигаданих або уявних з рисами людей.
Людмила Сержант
витоки символІки форми й орнаменту керамІки
ЧернІгІвЩини
Кераміка Чернігівщини привертає увагу дослідників художньою мовою, своє-
рідними проявами колективної творчості, збереженням давніх декоративних за-
собів та елементів орнаменту [1]. Її досліджували М. Пакульський, Ю. Алексан-
дрович, І. Іванов-Даль, Б. Лисін, Є. спаська, М. фріде, П. Мусієнко, А. Бокотей,
Ю. Лащук, в. Куриленко, Л. виногродська, О. Пошивайло, І. Штанкіна, А. Колу-
паєва [2].
гончарні вироби, як й інші пам’ятки матеріальної культури, мають подвійну
функцію – ужиткового предмета й інформаційного джерела про духовне життя їх
творців. вивчаючи твори, що містять музейні колекції та приватні збірки, матеріа-
ли археологічних досліджень, публікації в наукових і популярних виданнях, фоль-
клорні джерела, можна скласти уявлення про еволюцію світогляду населення цього
|