Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини

У статті подані результати рятівних археологічних досліджень давньоруських поселень правобережної Київщини. Отримані матеріали свідчать про високий соціально-економічний розвиток сільської округи навколо Києва у давньоруський час і, зокрема, про розвинену залізоробну справу....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Петраускас, О.В., Петраускас, А.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Середньовічні поселення
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169485
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини / О.В. Петраускас, А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 258-275. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169485
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1694852020-06-16T01:27:45Z Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини Петраускас, О.В. Петраускас, А.В. Середньовічні поселення У статті подані результати рятівних археологічних досліджень давньоруських поселень правобережної Київщини. Отримані матеріали свідчать про високий соціально-економічний розвиток сільської округи навколо Києва у давньоруський час і, зокрема, про розвинену залізоробну справу. In 2017 the archaeological exploration in the zone of construction of the transmission line in the Makariv district of Kyiv region took place. Three sites — Nalyvaikivka 1 (second half of the 10th — 11th, 12th— 13th centuries), Farm 2 (2nd—1st millennium BC) and Farm 3 (11th century) were excavated. The total area of excavation was 165 m2. 2020 Article Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини / О.В. Петраускас, А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 258-275. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.02.18 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169485 904.4(477.41)“653” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Середньовічні поселення Середньовічні поселення
spellingShingle	Середньовічні поселення Середньовічні поселення Петраускас, О.В. Петраускас, А.В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини Археологія і давня історія України
description	У статті подані результати рятівних археологічних досліджень давньоруських поселень правобережної Київщини. Отримані матеріали свідчать про високий соціально-економічний розвиток сільської округи навколо Києва у давньоруський час і, зокрема, про розвинену залізоробну справу.
format	Article
author	Петраускас, О.В. Петраускас, А.В.
author_facet	Петраускас, О.В. Петраускас, А.В.
author_sort	Петраускас, О.В.
title	Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини
title_short	Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини
title_full	Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини
title_fullStr	Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини
title_full_unstemmed	Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини
title_sort	дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу правобережної київщини
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Середньовічні поселення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169485
citation_txt	Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини / О.В. Петраускас, А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 258-275. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT petrauskasov doslídžennâsílʹsʹkihpromislovihtaposelensʹkihpamâtokdavnʹorusʹkogočasupravoberežnoíkiívŝini AT petrauskasav doslídžennâsílʹsʹkihpromislovihtaposelensʹkihpamâtokdavnʹorusʹkogočasupravoberežnoíkiívŝini
first_indexed	2025-07-15T04:18:18Z
last_indexed	2025-07-15T04:18:18Z
_version_	1837685118277255168
fulltext	258 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) УДК 904.4(477.41)“653” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.18 О. В. Петраускас, А. В. Петраускас дослідженнЯ сільських проМислоВих тА поселенських пАМ’Яток дАВньорУського ЧАсУ прАВобережної киїВщини У статті подані результати рятівних археоло- гічних досліджень давньоруських поселень правобе- режної Київщини. Отримані матеріали свідчать про високий соціально-економічний розвиток сіль- ської округи навколо Києва у давньоруський час і, зокрема, про розвинену залізоробну справу. Ключові слова: Київська Русь, сільські поселен- ня, металургійне виробництво. У 2017 р. на правобережній Київщині прове- дено охоронні археологічні дослідження в зоні будівництва лінії електропередач, яка прохо- дить в межах Макарівського р-ну Київської обл. 1 Розкопки проведено на трьох пам’ятках — Наливайківка 1 (поселення давньоруського часу; друга половина Х—ХІ, ХІІ—ХІІІ ст.), Ферма 2 (поселення доби бронзи та раннього залізного віку; II—I тис. до н. е.) і Ферма 3 (по- селення давньоруського часу; ХІ ст.). загальна площа розкопок склала 165 м2. На багатошаровому поселенні доби бронзи та раннього заліза Ферма 2 в межах розкопу ста- ціонарних археологічних об’єктів не виявлено. в культурному шарі знайдено невелику кількість уламків ліпного посуду. Площа поселення ста- новить близько 2 га, і воно розташоване на водо- ділі двох правих допливів Дніпра — рр. здвиж та Тетерів. Поверхня вододілу має слабо вира- жений рельєф. Археологічна пам’ятка даного типу належить до короткочасних (сезонних) поселень (стійбищ) доби бронзи — раннього за- 1. Археологічні розвідки й розкопки виконали від- діл археології ранніх слов’ян та Науково-дослід- ний центр «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України у 2017 р. (Петраускас, Сілаєв 2017; Пет- раускас, Авраменко 2017). лізного віку. Такі поселення характеризуються слабким культурним шаром, незначною кількіс- тю стаціонарних об’єктів, більшість з яких мала наземний характер. Спостереження за стратиг- рафією на поселенні Ферма 2 дозволяє стверд- жувати, що в давнину місцевість була сильно зволожена і, ймовірно, заболочена. Дві інші пам’ятки «Наливайківка 1» і «Фер- ма 3» є пам’ятками давньоруського часу; на них досліджено шість стаціонарних археоло- гічних об’єктів. Серед них — наземна споруда стовпової конструкції та дві виробничі спору- ди — глинище та смолокурня. поселення наливайківка 1 розташова- не на відстані близько 0,5 км у напрямку на північний захід від старих ферм на північно- західній околиці с. Наливайківка, за 0,7 км на північ від автодороги Макарів—Наливайків- ка—Нижіловичі та 0,2 км на схід від підстанції ЛЕП 750 кв (рис. 1) 2. Площа поселення становить приблизно 4 га; площа розкопок склала 69 м2 (рис. 2: 2). Куль- турний шар зафіксовано на незначному піща- ному підвищенні лівого (південного) берега невеликого струмка, який є лівим допливом річки здвиж (права притока Тетерева — права притока Дніпра). На даний час струмок заве- дено в штучний канал, поруч з яким є великі заболочені ділянки. Поверхня вододілу в місці розташування поселення має слабо вираже- ний рельєф (перепади висот на кількасот мет- 2. Технічна редакція креслень та фотографій зроб- лена редакцією видання. з оригіналами ілю- стративного матеріалу можна ознайомитися: Петраускас, О., Авраменко, М. звіт про пам’ятко- охоронні роботи (розкопки) у зоні будівництва за- ходів ПЛ 330 кв чорнобильська АЕС-Північна на ПС 750 кв «Київська» у 2017 р.© О. в. ПЕТРАУСКАС, А. в. ПЕТРАУСКАС, 2020 259ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... рів складає не більше 1—2 м). висота рівнини (176,2 м), де зафіксовані археологічні знахід- ки, відносно русла давнього струмка (175,0 м) складає близько 1 м. Первинний рельєф суттє- во деформований за рахунок сучасних меліо- ративних споруд (канали, водозбірники тощо). Поверхня поселення на час досліджень підда- валася щорічній оранці, частково задернована та ближче до струмка поросла чагарником 1. У межах розкопаної площі зафіксована така стратиграфія: • 0—0,05 м — дерновий шар; • 0,05—0,4/0,5 м — шар сірого гумусовано- го супіску, який містив археологічні знахідки (культурний шар); • 0,5—0,7/0,8 м — білий пісок без археоло- гічних знахідок (материк); • 0,8 м і нижче — шар глини жовтого кольо- ру без археологічних знахідок (материк). Опис досліджених об’єктів. Об’єкт 1 (стовпова яма). зафіксований під час зачистки поверхні материка в межах сек- тора 1 у вигляді темної плями округлої фор- ми на глибині 0,3 м від рівня сучасної денної поверхні 2. Після вибирання заповнення було встановлено, що об’єкт є ямою округлої форми розмірами 0,6 × 0,6 м і глибиною 0,3 м від рів- ня материка. Стінки ями нахилені в середину, дно рівне. заповнення об’єкту — однорідний сірий гумусований супісок (рис. 3: 1; 4: 1). У заповненні об’єкту знахідок не виявлено. Об’єкт 2 (стовпова яма). зафіксований на рівні материка в межах сектора 1 у вигляді тем- ної плями округлої форми на глибині 0,3 м. Піс- ля вибирання заповнення було встановлено, що 1. Остеологічний матеріал з культурного шару та об’єктів пам’яток визначила Т. в. Бітковсь- ка (додаток 1). Флотацію заповнення об’єкта 5 та аналізи палеоетноботанічних решток провів С. А. Горбаненко (додаток 2). Рештки металур- гійного виробництва визначили О. А. Коваль та А. в. Петраускас. 2. Тут і далі глибини подано від рівня сучасної по- верхні. рис. 1. Карта давньоруських пам’яток в межиріччі Ірпеня та здвижу (за А. П. Томашевським і допов- неннями авторів) рис. 2. вигляд на місця розкопок на поселеннях: 1 — Ферма 3; 2 — Наливайківка 1 260 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення рис. 3. Наливайківка 1, плани й розрізи об’єктів 1—4, 6. Опис шарів розрізу об’єкта 6 по кв. в—Г/3: 1 — сильногумусований супісок чорного кольору (орний шар); 2 — супісок сильногумусований чорного кольору з включеннями печини та вугликів (культурний шар); 3 — пісок білого кольору (материк); 4 — супісок гу- мусований темно-сірого кольору (верхній шар заповнення об’єкта); 5 — супісок гумусований світло-сірого кольору (нижній шар заповнення об’єкта) об’єкт є ямою округлої форми діаметром 0,5 м і глибиною 0,2 м від рівня фіксації. Стінки ями нахилені в середину, дно в перетині мало лінзо- подібну форму. заповнення об’єкту — однорід- ний сірий гумусований супісок (рис. 3: 3; 4: 2). У заповненні знахідок не виявлено. Об’єкт 3 (стовпова яма). зафіксована на рівні материка в межах сектора 1 у вигляді темної плями округлої форми на глибині 0,3 м. Після вибирання заповнення було встановле- но, що об’єкт є ямою овальної форми розмірами рис. 4. Наливайківка 1, об’єкти 1—4 261ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... рис. 5. Наливайків- ка 1, індивідуальні знахідки і давньорусь- кий гончарний посуд: 1—28, 30—39 — куль- турний шар; 29 — об’єкт 3 (1 — залізо; 2 — скло; 3 — кремінь; 4 —39 — глина) рис. 6. Наливайків- ка 1, план розкопаної площі та досліджених об’єктів у секторах 1 і 2 262 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення 0,4 × 0,6 м і глибиною 0,2 м від рівня фіксації верхнього контуру. Стінки ями нахилені в се- редину, дно в перетині мало лінзоподібну фор- му. заповнення об’єкта — однорідний сірий гу- мусований супісок (рис. 3: 2; 4: 3). У заповненні об’єкта знайдено уламок вінця давньоруського горщика (рис. 5: 29). Об’єкт 4 (стовпова яма). зафіксована на рівні материка в межах сектора 1 у вигляді темної плями округлої форми на глибині 0,3 м. Після вибирання заповнення встановлено, що об’єкт є ямою округлої форми діаметром 0,5 м і глибиною 0,1 м від рівня материка. Стінки ями нахилені в середину, дно в перетині має лінзо- подібну форму. заповнення об’єкта — однорід- ний сірий гумусований супісок (рис. 3: 4; 4: 4). У заповненні знахідок не виявлено. за розташуванням в плані описанні вище об’єкти 1—4, могли бути стовповими ямами від споруди наземного типу (рис. 6). Об’єкт 5 (виробнича споруда — глинище) (рис. 7—16). верхній контур заповнення зафік- совано у вигляді темної плями на тлі сіро-жовто- го суглинку під час зачистки поверхні материка на гл. 0,35—0,4 м. Пляма мала підпрямокутну форму, яка була орієнтована кутами за сторона- ми світу з невеликим відхиленням (рис. 14: 2). Після розчистки заповнення об’єкта вста- новлено, що заглиблений в землю котлован неправильної прямокутної форми з округлими кутами орієнтований по лінії північ—південь 1. Ширина котловану по верхньому контуру скла- ла 4,2 м, довжина дослідженої частини — 4,2 м. Дно споруди в південній частині зафіксовано на гл. 1,21 м, у північній частині — 1,09 м. Дно нерівне, із великою кількістю неглибоких лін- зоподібних заглиблень. Під західною стінкою простежені дві неглибокі підпрямокутні ямки. Стінки котловану в північний та західній по- ловині майже вертикальні, зі сходу стінка має плавний ухил до центру споруди. У централь- ній частині простежено два материкові уступи, які розташовані один проти одного і розділяли споруду навпіл (рис. 7; 15). 1. Південна частина об’єкту залишилась не розкопа- ною згідно умов проведення рятівних робіт в ме- жах будівельних майданчиків. рис. 7. Наливайківка 1, план об’єкта 5 263ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... Котлован виритий в шарі білого піску (до гл. 0,7/ 0,8 м) та жовтої глини (до гл. 1,2 м). Первинні контури стін чітко читалися тільки на рівні шару глини. заповнення котловану в цілому склада- лося з трьох основних шарів (рис. 8; 15). верхній шар — сильногумусований супісок чорного кольо- ру, який містив більшість знахідок; середній шар складався з гумусованого супіску сірого кольору, який містив окремі знахідки гончарного посуду та нижній шар із мішаного піску та жовтої глини, в якому знайдено кілька уламків давньоруського гончарного посуду. Перетини заповнення споруди зафіксували залягання різних шарів в лінзопо- дібній конфігурації із найглибшим заляганням у центрі. У стратиграфічних бровках добре просте- жувалися процеси затікання котловану у вигляді линзоподібних та горизонтальних прошарків різ- ного ґрунту (рис. 8; 15). Руйнація котловану відбу- валася поступово, про що свідчать хаотичні наша- рування із запливів та обвалів піщаних стінок. Із верхніх шарів заповнення споруди похо- дять численні уламки гончарного посуду, пряс- лице, виріб з рогу / кістки, точильні бруски тощо. Надзвичайно велику кількість знахідок складають уламки залізних шлаків сферичної форми (так звана криця) та болотної руди вже очищеної від природних домішок 1. Із запов- 1. за результатами промивання ґрунту із заповнен- ня виявлено дрібні залізні пластинки та кульки (див. додаток 2). Ці знахідки можна розглядати як відходи відковування криці. Їх знаходження в об’єкті свідчить про те, що процес отримання залі- за відбувався безпосередньо на місці видобутку та плавлення залізної руди. нення також походять ошлаковані стінки ме- талургійних горнів із отворами. враховуючи конструктивні особливості об’єкта, характер його заповнення та знахідок можливо визначити його як давній кар’єр з ви- добутку піску та глини. Про це свідчить конфі- гурація дна та стінок (хаотичні та нерегулярні контури) споруди. Після завершення виби- рання сировини котлован міг перетворитися у сміттєву яму, до якої потрапляли побутові та господарчі речі із прилеглих об’єктів (скоріш за все виробничого характеру). Знахідки. 1. Пряслице зі стінки посудини (гл. 0,3— 0,6 м) 2. Ціле. Стінка гончарної посудини з оброб- леними краями та отвором посередині. Діаметр ребра 2,4 см, отвору — 0,5 см (рис. 9: 6; 16: 5). 2. виріб з рогу — трубочка з отворами (гл. 0,57 м). Цілий. Порожниста частина рогу тварини, на середині якої впритул один до од- ного зроблено чотири напівкруглі отвори. Краї циліндру зрізані. Поверхня полірована. Дов- жина трубочки 4,3 см, діаметр — 2,5 см (рис. 9: 5; 16: 4). 3. Брусок точильний (гл. 0,59 м). Цілий. зроблений з пісковику сірого кольору. Брусок має призматичну форму, один край якого зву- жений. Розміри бруска 1,5 × 1,5 × 4,5 см (рис. 9: 10; 16: 6). 4. Кільце (?) залізне (гл. 0,45 м). Фрагмент, вкритий шаром окислів. Довжина уламка 4 см, діаметр перетину 0,7 см (рис. 9: 7). 2. Тут і далі глибину дано від рівня фіксації об’єктів. рис. 8. Наливайківка 1, стратиграфічні розрізи об’єкта 5. опис шарів: 1 — сильногумусований супісок чорно- го кольору (орний шар); 2 — супісок сильногумусований чорного кольору з включеннями печини та вугликів (культурний шар); 3 — пісок білого кольору (материк); 4 — супісок темно-сірого кольору (заповнення об’єкта); 5 — супісок світло-сірого кольору (заповнення об’єкта); 6 — пісок білого або світло-сірого кольору та прошарками глини (заповнення об’єкта); 7 — глинистий прошарок коричневого кольору з домішками сірого піску (заповнен- ня об’єкта); 8 — супісок світло-сірого кольору із золистими включеннями та вкрапленнями вугликів (заповнення об’єкта); 9 — супісок сірого кольору (заповнення об’єкта); 10 — глина світло-коричневого кольору (материк) 264 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення 5. Кремінь кресальний (гл. 0,35 м). Цілий. Кремінь сірого кольору. загальні розміри 1 × 2 × 2,5 см (рис. 9: 1). 6. Брусок залізний (гл. 0,25 м). Цілий. Бру- сок зі звуженим краєм. У перетині прямокут- ний. загальні розміри 1,5/2,5 × 7 см. Розміри перетину 0,7 × 2,2 см (рис. 9: 3; 16: 3). 7. Гончарний посуд давньоруського часу пред- ставлений великою кількістю фрагментів вінець, денець і стінок гончарної кераміки (рис. 9: 2, 4, 8; 11: 7—10). Більшість з них належить горщи- кам, проте окремі уламки походять від сковорі- док (рис. 9: 4) та, можливо, глеків (рис. 11: 17). Уламки горщиків мають різні форми вінець, в тому числі і з манжетами, валиками та ін. верх- ні частини посудин прикрашені орнаментом у вигляді горизонтальних смуг, хвиль, надколів, відбитків пальців або мотузки (рис. 10: 1, 6, 8, 13—15, 17—22; 12: 19, 21) частина денець мала клейма (рис. 13: 26—29). Поверхня посудин шорстка, сірих або коричневих відтінків (части- на має рожевий колір, що пов’язане із вторинним обпалом). в глині можуть бути присутні домішки піску, дрібної жорстви. Інтерес становлять улам- ки стінок візантійських амфор (рис. 11: 27, 28). зовнішня поверхня біла (ангоб), вкрита дрібни- ми горизонтальними врізаними лініями. Глина рожевого кольору з домішкою дрібного вапняку (?). Керамічний комплекс пам’ятки датується ХІ ст. частина керамічного комплексу (декіль- рис. 9. Наливайківка 1, об’єкт 5, індивідуальні знахідки і гончарний посуд із заповнення: 1 — кремінь; 2, 4, 6, 8, 9 — глина; 3, 7 — залізо; 5 — кістка; 10 — пісковик 265ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... ка фрагментів) за особливостями профілювання верхнього краю (манжет-закраїна на зовнішній поверхні вінця із сполученням округлого краю, який потоншується) мають аналогії серед старо- житностей городища 1 в м. Коростені, датовани- ми серединою Х ст. 8. Так звана «залізна криця» представлена цілими або фрагментованими формами. Цілі форми мають низьку напівсферичну форму різних розмірів. Поверхня вкрита залізними окислами, пориста і містить численні відбитки органічних речовин (рис. 17: 4—6). 9. Уламки стінок металургійних горнів із отворами для сопел. Один бік має силікатний шар, інший — окисли заліза. Товщина стінки до 1,5 см, діаметр отвору 3 см (рис. 16: 2). 10. Болотна руда представлена численними конкреціями із великим вмістом заліза. вихо- дячи із стану агломерацій, вони були очищені від природних домішок (рис. 16: 1—2). 11. Каміння із слідами обробки, деякі з них мають сточені площини, отвори тощо (рис. 16: 1). 12. Уламки плінфи (рис. 16: 1). Об’єкт 6 (виробнича яма — смолокурня) (рис. 3: 5, 6; 18). верхній контур заповнення за- фіксовано на гл. 0,35 м у вигляді темної плями на тлі сіро-білого супіску під час зачистки по- верхні материка в межах сектора 1. Пляма мала овальну форму, яка була орієнтована по лінії північ—південь 1. Після розчистки заповнення встановлено, що яма мала овальну форму, рівне дно та сильно нахилені назовні стінки. Ширина ями 1 м, довжина дослідженої частини також біля 1 м. Дно знаходилося на гл. 0,71 м. На се- редні глибини заповнення зафіксовано дно гон- чарної посудини із отворами, крупний уламок 1. Південна частина об’єкта залишилась не розкопа- ною згідно умов проведення рятівних робіт в ме- жах будівельних майданчиків. рис. 10. Наливайківка 1, об’єкт 5, уламки верхніх частин гончарних горщиків із заповнення 266 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення залізної «криці» та стінку горна з отвором під сопло (рис. 19: 2, 3). заповнення об’єкта у виг- ляді темно-сірого гумусованого супіску містило також уламки гончарного посуду. Знахідки. 1. Дно гончарного горщика, в якому зробле- но п’ять отворів. Отвори зроблені у готовому виробі. внутрішні стінки посудини закопчені (рис. 19: 4). 2. Гончарний посуд давньоруського часу представлений фрагментами вінець, денець і стінок гончарних горщиків (рис. 19: 1, 5—7). Уламки горщиків мають різні форми вінчиків з манжетами, валиками та ін. верхні частина однієї посудини прикрашена горизонтальни- ми смугами. Поверхня посудин шорстка, сірих або коричневих відтінків. У глині можуть бути присутні домішки піску, дрібної жорстви. Ін- терес представляє уламок стінки візантійської амфори (рис. 19: 9). зовнішня поверхня деко- рована дрібними горизонтальними врізаними лініями. Глина рожевого кольору з домішкою дрібного вапняку (?). Керамічний комплекс об’єкту датується ХІ ст. (рис. 19: 5—7). Знахідки з культурного шару. 1. Браслет скляний — фрагмент (гл. 0— 0,4 м) 1. Поверхня вкрита шаром патини сіро- го кольору, рифлена внаслідок скручування джгута. Скляний кручений джгут, який зігну- тий в кільце. Довжина уламка 4 см, діаметр пе- ретину 0,5 см (рис. 5: 2). 2. Кресальний камінь з кременю (гл. 0,25— 0,5 м). Кремінь темно-сірого кольору, прямокут- ної форми, краї оброблені дрібною ретушшю. загальні розміри 0,7 × 1,5 × 1,5 см (рис. 5: 3). 1. Тут і далі глибина для знахідок з культурного шару подана від рівня сучасної денної поверхні. рис. 11. Наливайківка 1, об’єкт 5, уламки верхніх частин давньоруських гончарних посудин і візантійських амфор (27, 28) із заповнення рис. 12. Наливайків- ка 1, об’єкт 5, уламки верхніх частин гончар- них горщиків із запов- нення рис. 13. Наливайківка 1, об’єкт 5, уламки нижніх частин гончарних посудин із заповнення 268 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення рис. 14. Наливайківка 1, об’єкт 5: 1 — стратиграфічна бровка; 2 — вигляд плями верхнього контуру об’єкта рис. 15. Наливайківка 1, об’єкт 5, різні ракурси об’єкта після повної розчистки 269ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... 3. Кільце кольчужне (?) (гл. 0,6 м). Ціле. Кільце з тонкої залізної проволоки з незамкне- ним краєм. Діаметр кільця 1 см, перетину — 0,2 см (рис. 5: 1). 4. Глиняний посуд давньоруського часу представлений великою кількістю фрагмен- тів вінець, денець і стінок гончарної кераміки (рис. 5: 4—39; 20). Деякі днища мають клейма та отвори (рис. 5: 39). Орнаментація представ- лена врізаними прямими та хвилястими лінія- ми та нігтьовими вдавленнями (рис. 5: 31, 34, 37). Керамічний комплекс утримує вінця гон- чарних посудин, які за профілюванням можуть бути датовані в межах ХІ ст. (9 фрагментів ), а також в межах ХІІ—ХІІІ ст. (3 фрагменти). Культурно-хронологічна характеристика поселення «Наливайківка 1». Характер виявле- них тут об’єктів та знахідок свідчить про те, що поселення має виробничий характер і, скоріш за все, було сезонного використання. Особливості досліджених об’єктів (наземна стовпова споруда, смолокурна яма, «глинище») та знахідок (улам- ки стінок горна, шлаки, криця, вугілля, обпалені кістки тварин) є прямим свідченням цього. Особливо слід зупинитися на знахідках, які засвідчують виготовлення сиродутного залі- за на місці. До них, в першу чергу, належать рештки металургійного горна. вони представ- лені шматками обпаленої глини, яка могла являти собою частини тіла глинобитного гор- на, які спеклись внаслідок дії високих темпе- ратур. частина глиняної обмазки ошлакована і представляє внутрішню поверхню тіла горна в зоні дії високих температур, які призвели до ошлакування глини. Серед них особливо слід відзначити декілька уламків повітродувних каналів діаметром 2—3 см. внутрішня повер- хня отвору та внутрішня поверхня стінки, яка до них прилягає ошлаковані. Із об’єктів та культурного шару поселення Наливайківка 2 походять відходи металургій- ного виробництва, представлені шлаками, які також можуть розглядатися як доказ виробниц- тва на місці. Їх можна розділити на три основ- ні групи. Перша група представлена легкими силікатними шлаками середніх та дрібних роз- мірів сірого та зеленкуватого кольорів. Їх поход- ження пов’язано із ошлакуванням внутрішньої поверхні горна в зоні дії високих температур. частина шлаків такого походження мають поєд- нання обпаленого глиняного масиву та ошлако- ваної поверхні. Інша частина, яка відділилась від стінки горна повністю складається із ошла- кованої маси. Друга частина силікатних шлаків походить від ошлакування силікатної складової металургійної шихти: безпосередньо залізної руди, яка обов’язково включає до свого складу силікати, або ж являє собою спеціальні додат- ки до шихти з метою зменшення температури відтворення заліза. Друга група представлена металургійними шлаками із значним вмістом окислів заліза та включеннями відновленого за- ліза. вони мають темніший у порівнянні із силі- катними колір із переважанням коричневих та рис. 16. Наливайківка 1, об’єкт 5: 1 — каміння зі слідами обробки; 2 — уламки стінок залізоплавильного горна; 3—6 — індивідуальні знахідки 270 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення червоно-коричневих відтінків. Серед них можна виділити групу шлакових конгломератів, які ут- ворилися і сформувались в процесі виготовлен- ня заліза в середині горну. Цілі знахідки мають наближену до сферичної форми, яка відповідає нижній частині горна, в якій вони збирались і застигали. частина з них на нижній поверх- ні мають відбитки і включення обпаленої гли- ни — глиняної обмазки дна шлакоприймача. Третю групу складають металургійні шлаки із специфічними ознаками розмірів, зовнішньої та нижньої поверхні, які утворилися під час ви- пуску назовні рідких шлаків із горну. Рештки повітродувних каналів мають отвір діаметром 2—3 см, що співвідноситься із відоми- ми на сьогодні отворами металургійних глиня- них сопел. Подібні знахідки в більш цілому стані зафіксовані в процесі дослідження металургій- ного осередку давньоруського часу поблизу с. Ко- лонщина (Філюк 2012, с. 96, 97, 247, 248). На думку дослідника металургійного осе- редку О. в. Філюка, подібні отвори могли бути призначені для спостереження за процесом відновлення заліза: станом заповнення шла- ками, температурою всередині горну, а також могли слугувати для подачі повітря всередину горна ямного типу через канал, виготовлений в ґрунті, який з’єднував міхи та тіло горну. висловлена думка, напевно, також може бути поясненням функціонального призначення круглих отворів із слідами взаємодії з високою температурою. рис. 17. Наливайківка 1, об’єкт 5, залишки залізовидобувного виробництва: руда, криця, залізна окалина 271ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... Проте, вказані отвори можуть бути інтер- претовані як повітронадувні канали горнів із використанням безконтактної подачі повітря. Обґрунтуванням цього припущення можуть бути два важливих спостереження за розподі- лом археологічних решток металургійного ви- робництва та результати експериментальних досліджень сиродутного способу відтворення заліза. Традиційно, в якості повітронадувних каналів до металургійних горнів переважна більшість вітчизняних дослідників розгляда- ють глиняні сопла. Останні відомі на декількох пам’ятках із рештками металургійних горнів та іншими виразними ознаками виготовлення заліза на місці. Серед них найпрезентативні- ше поселення Григорівка (Бідзіля, Паньков 2000, с. 98 — 112). На вказаній пам’ятці вияв- лено і досліджено значну кількість металургій- них горнів та десятки цілих і фрагментованих сопел. Із урахуванням нетривкості матеріалу, із якого вони виготовлені, значні термічні на- вантаження, цілком обґрунтованим виглядає припущення, що металургійні сопла не могли використовуватись протягом декількох плавок і мають за кількістю приблизно відповідати кількості плавок. Проте, якщо металургійні шлакові конгломерати, які відповідають одно- му етапу виготовлення заліза, не є унікальними серед археологічних знахідок, то металургійні сопла трапляються рідко. До того ж на деяких металургійних комплексах, де представлені всі елементи металургійного виробництва від за- пасів руди, спеціального об’єкту для облашту- вання виробництва, один чи значна кількість металургійних горнів та численні відходи ви- робництва, не зафіксовано жодної знахідки ме- талургійних сопел, які мали б становити масо- вий матеріал серед зафіксованих знахідок, за умови їх використання. Логічним припущен- ням може бути можливість використання іншо- го способу подачі повітря всередину горна. відсутність на металургійному поселенні Колонщина знахідок керамічних сопел О. в. Фі- люк пояснив використанням з’єднання горна і міхів за допомогою повітрянадувного каналу, виготовленого в ґрунті. Простішим поясненням в даному випадку може бути використання саме безконтактного способу подачі повітря. Нарешті, про видобуток заліза на місці за- свідчують результати фільтрації ґрунту запов- нення об’єкта 5. Так, за даними С. А. Горба- ненка «нерозчинна фракція містила велику кількість дрібних відходів виробництва мета- лу (заліза): окалину, ошлаковану глину, шла- ки» (додаток 2). Наявність фракцій окалини є наслідком відковування сирцевого заліза саме на місці його виплавки. Слід також додати, що топографічні умови пам’ятки «Наливайківка 2», яка розташована в вододільній рівнинний місцевості із сильною рис. 18. Наливайківка 1, об’єкт 6, різні ракурси після повної розчистки 272 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення заболоченістю та ймовірно поросла лісом в дав- нину, забезпечували необхідні умови для видо- бутку заліза, ведення лісових промислів — ви- добуток дьогтю, деревного вугілля, бортництво та збиральництво. Слід зазначити, що пам’ятка Наливайківка 1 входить до найближчої про- мислової округи сільських поселень (Колонщи- на, Кременище), яка відома на правобережній Київщині в давньоруський час (Село… 2003, с. 95—101). пам’ятка Ферма 3 — поселення давньо- руського часу (XI ст.) було відкрите у 2013 р. і додатково обстежене у 2017 р. воно розташова- не за 0,75 км на південний схід від садиб пів- денно-східної околиці с. Ферма та за 1,5 км на південь від автодороги Ферма—Королівка, на схід від існуючої ЛЕП 750 кв (рис. 1; 2: 1). Культурний шар зафіксований на підви- щенні лівого (південного) берега невеликого струмка, який є лівим допливом р. здвиж (пра- ва притока Тетерева — права притока Дніпра). На даний час струмок заведено в штучний ка- нал, поруч з яким є великі заболочені ділянки. Поверхня вододілу в місці розташування посе- лення має слабо виражений рельєф (перепади висот на кількасот метрів складають не більше 1—2 м). Первинний рельєф суттєво деформова- ний за рахунок сучасних меліоративних споруд (канали, водозбірники тощо). Перепад висоти рівнини (176,2 м), де зафіксовані археологіч- ні знахідки, відносно русла давнього струмка (175,0 м) складає близько 1 м (рис. 2: 1). У дав- нину поселення могло займати південний сла- бо виражений схил витоків струмка, що входив до лівих допливів р. здвиж. загальна площа поширення знахідок становить приблизно 2 га. Поверхня пам’ятки на час досліджень піддава- лася щорічній оранці, частково задернована, а ближче до струмка поросла чагарником та зай- нята лісосмугою. рис. 19. Наливайківка 1, об’єкт 6: 1, 4—8 — уламки давньоруського гончарного посуду; 2 — фрагмент стін- ки горна з отвором; 3 — залізна криця; 9 — фрагмент візантійської амфори 273ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... У межах розкопу зафіксована така стратиг- рафія (рис. 2: 1): • 0—0,26/0,32 м — чорний гумусований супі- сок (орний шар); • 0,26/0,32—0,46 м — сіро-чорний гумусова- ний супісок, який містив археологічні знахідки (культурний шар); • 0,46/50 м і нижче — сіро-коричневий супі- сок з великою кількістю залізистих включень (вкраплення, прошарки) без археологічних знахідок (материк). У межах розкопу стаціонарних археологічних об’єктів виявлено не було. Із культурного шару походять індивідуальні та масові знахідки дав- ньоруського часу, опис яких подано нижче. 1. Пряслице з пірофілітового сланцю. виготов- лене зі сланцю рожевого кольору. Має біконічну форму з округлим ребром. Торці не оброблені (?) — помітні борозни від обробки та, можливо, ділянки поверхні «дикого» каменю. На площинах нанесено знак із чотирьох крапок, розташованих в ромб-хрест, на одній площині три фігури, на другій — чотири. висота пряслиця 1,3 см, діаметр ребра 2,2 см, отвору — 0,8 см (рис. 21: 15; 22: 10). 2. Ніж залізний — фрагмент черешка з ле- зом. Ніж невеликих розмірів з прямою спинкою, лезо відділене від черешка уступами. Довжина уламка 3,8 см, максимальна товщина спинки 0,3 см (рис. 21: 17; 22: 3). 3. Ковадло (костиль?) залізне. Масивний чотирикутній в перетині стрижень, який за- вершується масивною «шляпкою» прямокутної форми. Довжина виробу 3,5 см, розміри «шляп- ки» 2,5 × 0,6 см (рис. 21: 19; 22: 1). рис. 20. Наливайківка 1, куль- турний шар, уламки давньо- руського гончарного посуду 274 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення 4. Наконечник стріли залізний, вістря об- ламане. Наконечник черешкового способу кріплення, лезо має форму витягнутого ромба. черешок в перетині чотиригранний, лезо в пе- ретині ромбоподібне. загальна довжина улам- ка 4,5 см, черешка 3 см, максимальний пере- тин вістря 0,9 × 0,4 см (рис. 21: 13). 5. Ніж залізний, цілий. Ніж невеликих роз- мірів з прямою спинкою, лезо відділене від че- решка уступами. Довжина 7 см, максимальна товщина спинки 0,3 см (рис. 21: 12; 22: 5). 6. вудила залізні — збереглося одне гризло з кільцем. Дріт, з якого воно зроблене, в пере- тині круглий. Діаметр кільця 4,5 см, довжина гризла 8 см. Максимальний перетин гризла 0,8 см (рис. 21: 18; 22: 9). 7. Посудина бронзова — фрагмент вінець, деформований. вінця потовщені (рис. 21: 16; 22: 2). 8. Криця залізна. Уламок криці сферичної фор- ми. загальні розміри 15 × 10 × 8 см (рис. 22: 6). 9. Напівфабрикат з рожевого сланцю. Ула- мок сланцю рожевого кольору, який міг слугу- вати сировиною для виробів дрібної пластики (пряслиця, хрестика, тощо). загальні розміри уламка 2 × 5 × 6 см (рис. 22: 7). 10. Шило (наконечник стріли?) залізне. за- лізний стрижень, чотирикутний в перетині. вістря і черешок в перетині чотирикутні. Дов- жина 6 см, максимальний перетин 0,6 × 0,7 см (рис. 21: 14). 11. Глиняний посуд давньоруського часу представлений великою кількістю фрагментів вінець, денець і стінок гончарної кераміки. Го- ловним чином уламки могли належати горщи- кам. Поверхня посудин шорстка, сірих або ко- ричневих відтінків (частина має рожевий колір, що пов’язане із вторинним випалом). У глині можуть бути присутні домішки піску, дрібної жорстви. Орнаментація представлена врізани- ми прямими та хвилястими лініями та нігтьо- вими вдавленнями. Інтерес становить уламок стінки візантійської амфори (рис. 21: 1—7, 10, 11). зовнішня поверхня біла (ангоб), декоро- вана дрібними горизонтальними врізаними лініями. На поверхні також простежуються два знаки графіті, нанесених врізаними лініями. рис. 21. Ферма 3, культурний шар: 1—8, 10, 11 — давньоруський гончарний посуд; 9 — стінка візантійсь- кої амфори; 12—20 — індивідуальні знахідки (1—11 — глина; 12—14, 17—20 — залізо; 15 — пірофілітовий сланець; 16 — бронза) рис. 22. Ферма 3, індивідуальні знахідки з культур- ного шару поселення 275ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... Глина рожевого кольору з домішкою дрібного вапняку (?) (рис. 21: 9; 22: 8). Керамічний комп- лекс відноситься до ХІ ст. (рис. 21: 1—7). Культурно-хронологічна характеристи- ка. Пам’ятка «Ферма 3» є багатошаровим по- селенням доби бронзи та давньоруського часу. Основний культурний шар утворився саме в давньоруський час ХІ—ХІІІ ст. Ділянка, яка потрапила в зону рятівних розкопок, розташо- вана поблизу долини струмка, яка в давнину була сильно заболочена. відповідно, це могла бути околиця давньоруського поселення, основ- на частина якого розташовувалась у південному напрямку (вглиб рівнини). Характер знахідок з культурного шару, отриманих під час розкопок та візуального обстеження поверхні, свідчить про звичайний поселенський характер даної пам’ятки з постійним проживанням населення на його території. Про це може свідчити від- сутність виразних решток, пов’язаних з ремес- лами та промислами. Проте, знахідка «дикого» уламка рожевого сланцю та пряслиця з цього ж матеріалу, можливо, свідчить про наявність домашнього виробництва на даному поселен- ні (пряслиця, хрестики тощо). Наявність стріл, кінського спорядження вказує на заняття мис- ливством. Уламки візантійських амфор та брон- зової посудини свідчить про торгівельні зв’язки населення з міськими центрами Київської Русі. Близькість пам’яток до зони покладів бо- лотної руди (залізодобувний центр в Колон- щині) та наближенням до потужного ринку збуту продукції (Київ) зумовило ремісничий характер поселення «Наливайківка 2». Цілком ймовірно, що воно входило до групи поселень, основною спеціалізаціє яких був видобуток та первинна обробка заліза. Матеріали поселення «Ферма 3» підтверд- жують положення про високий економічний рівень сільської округи Київщини в порівнянні з матеріальною культурою давньоруських міст. Наявність візантійських амфор, скляних брас- летів, бронзових посудин, предметів військо- вого або мисливського спорядження засвідчує торговельно-ремісничі стосунки сільського та міського населення Київської Русі. літерАтУрА Бідзіля, в. І., Паньков, С. в. 2000. залізодобувне виробництво на території України та Угорщини на рубежі І—ІІ тис. н. е. Археологія, 3, с. 98-112. Петраускас, О., Авраменко, М. 2017. Звіт про пам’яткоохоронні роботи (розкопки) у зоні будів- ництва заходів ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС — Північна на ПС 750 кВ «Київська» у 2017 р.). НА ІА НАН України, ф. 64. Петраускас, О., Сілаєв, О. 2017. Звіт про археоло- гічні розвідки в зоні будівництва заходів ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС — Північна на ПС 750 кВ «Київська» у 2017 р. НА ІА НАН України, ф. 64. Село… 2003. Село Київської Русі (за матеріала- ми південноруських земель). Київ: Шлях. Філюк, О. в. 2012. Добування заліза в південнорусь- ких землях Х—ХІІІ ст. (за матеріалами комплексу пам’яток біля с. Колонщина Макарівського району Київської області). Київ: Центр учбової літератури. ReFeRenCes Bidzilia, V. I., Pankov, S. V. 2000. Zalizodobuvne vyrob- nytstvo na terytorii Ukrainy ta Uhorshchyny na rubezhi I— II tys. n. e. Arkheolohiia, 3, s. 98-112. Petrauskas, O., Avramenko, M. 2017. Zvit pro pamiatk- ookhoronni roboty (rozkopky) u zoni budivnytstva zakhodiv PL 330 kV Chornobylska AES — Pivnichna na PS 750 kV «Kyivska» u 2017 r.). NA IA NAN Ukrainy, f. 64. Petrauskas, O., Silaiev, O. 2017. Zvit pro arkheolohichni rozvidky v zoni budivnytstva zakhodiv PL 330 kV Chornobyl- ska AES — Pivnichna na PS 750 kV «Kyivska» u 2017 r. NA IA NAN Ukrainy, f. 64. Selo… 2003. Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden- noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh. Filiuk, O. V. 2012. Dobuvannia zaliza v pivdennoruskykh zemliakh Х—ХIII st. (za materialamy kompleksu pam’iatok bilia s. Kolonshchyna Makarivskoho raionu Kyivskoi oblasti). Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury. O. V. Petrauskas, A. V. Petrauskas EXPLORATION OF ThE OLd RuS’ RuRAL CRAFT ANd LIVINg SETTLEMENTS IN KYIV REgION ON ThE RIghT BANK OF dNIEPER In 2017 the archaeological exploration in the zone of construction of the transmission line in the Makariv district of Kyiv region took place. Three sites — Na- lyvaikivka 1 (second half of the 10th — 11th, 12th— 13th centuries), Farm 2 (2nd—1st millennium BC) and Farm 3 (11th century) were excavated. The total area of excavation was 165 m2. The settlement Nalyvaykivka 1 is located in the area with high wetlands and had the necessary conditions for the extraction of iron and forestry — extraction of tar, charcoal and harvesting. The site Nalivaykivka 1 was the Medieval industrial rural settlements. The site Nalyvaykivka 1 contains a lot of artifacts related to iron production. They represent the different stages of the metallurgical process. Fragments of fur- nace for iron production have been found. The specific design of the metallurgical furnace was ascertained. The location near ore deposits (the iron-mining center in the Kolonshchyna region) and near the pow- erful product market (Kyiv) led to the craft character of the settlement. Probably it was part of the group of settlements pecialized in the production and primary processing of iron. The materials of the Ferma 3 settlement confirm the high economic level of the rural district of Kyiv region in comparison with the material culture of the Old Rus cit- ies. There were no any archaeological objects excavated at the settlement. But in the cultural layer the interest- ing finds were recorded: the bi-conical shape whorl made of pink shale; the small iron knife with a straight back, the blade separated from the shank ledge; the anvil (?) will slip; the iron arrowhead with broken edge; iron bits; bronze vessel; metallurgical slag; shale fragment of pink; iron awl. The presence of Byzantine amphorae, glass bracelets, bronze vessels, items of military or hunting equipment testifies to the active trade and craft relations of rural and urban population of Kyiv Rus. 276 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення Keywords: Kyiv Rus, settlement, marsh ore, iron, metallurgical production. Одержано 31.09.2019 петрАУскАс Андрій Вальдасович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталін- града, 12, Київ, 04210, Україна. PETRAuSKAS Andrii V., Candidate of Historical Sciences, Senior Research Officer, the Institute of Ar- chaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0002-9066-1376; e-mail: petrauskas@i.ua. петрАУскАс олег Валдасович, кандидат істо- ричних наук, завідувач відділом, Інститут археоло- гії НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. PETRAuSKAS Oleh V., Candidate of Historical Sci- ences, Head of Department, the Institute of Archaeol- ogy NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0001-9117-4265; e-mail: petrauskasoleg1963@gmail.com. Додаток 1 Т. В. Бітковська ВиЗнАЧеннЯ остеологіЧних реШток З поселеннЯ нАлиВАЙкіВкА 1 Попередня інформація про давньоруське по- селення Наливайківка 1 міститься у відповід- ному щорічнику ІА НАН України (Петраускас, Авраменко 2019). об’єкт 2. Фр-т невизначеної дрібної свійсб- кої тварини. об’єкт 5. Фр-т п’ястної бика свійського (ши- рина діафізу — 25,0, поперечник діафізу — 18,8) 1. Фр-т плесневої бика свійського. Фр-т плечової бика зі слідами зрізання м’яса. І фа- ланга вівці кози (повна довжина — 27,2, ши- рина діафізу — 7,4, поперечник діафізу — 9,1, ширина верхнього кінця —9,0, поперечник верхнього кінця — 11,9). Фр-т п’яткова вівці / кози, доросла особина. Фр-т плечової кота свій- ського. Фр-т п’ястної свині. Фр-т таранної віці / кози (повна довжина — 33,9, ширина верхньо- го кінця — 20,0, довжина по середній лінії — 27,3). Ікло свині нижня щелепа. зуб Р1 свині молочний з нижньої щелепи, вік 12—16 міся- ців. зуб Р1 коня молочний з нижньої щелепи, вік до 2,5 років. Фр-т тазової бика свійського. Фр-т іншої суставної бика свійського зі сліда- ми перебування у відкритому вогнищі. Фр-т ребра свині зі слідами розділування туші. Фр- т ІІІ фаланги бика свійського. зуб моляр бика свійського з верхньої щелепи, молочний, вік від 18 місяців. Фр-т великогомілкової вівці / кози. виріб з рогу бика свійського (самка). 9 не- 1. Тут і далі, всі виміри подано в міліметрах. визначених фр-тів кісток великих свійських тварин. 11 невизначених фр-тів кісток дрібних свійських тварин. 8 фр-тів кісток зі слідами перебування у відкритому вогнищі, 6 чорного кольору і 2 — білого. зуб М3 свині постійний, довжина — 33,8, ширина — 18,9. зуб Р4 вів- ці / кози з нижньої щелепи, молочний. зуб РІІ бика свійського з верхньої щелепи, молочний, до 24 місяців. зуб РІ бика свійського з нижньої щелепи, молочний, до 24 місяців. Ікло свині з нижньої щелепи, молочний. зуб, зацеп, свині з нижньої щелепи, молочний. зуб Р2 бика свій- ського з верхньої щелепи постійний. Фр-т ниж- ньої щелепи свині з правого боку Р3—М2 — мо- лочний, М3 — немає, вік 17—22 місяці. 2 фр-ти хребців свині, доросла особина. Фр-т таранної бика свійського. Фр-т великогомілкової бика свійського. Фр-т променевої кота свійського. Фр-т плечової кота свійського. Фр-т променевої свині. Фр-т таранної вівці / кози. Фр-т промене- вої вівці / кози. Фр-т плечової дрібної свійської тварини. 3 фр-ти невизначених кісток великих свійських тварин, 1 з них зі слідами перебу- вання у відкритому вогнищі, чорного кольору. 16 невизначених кісток дрібних свійських тва- рин, 6 із них зі слідами перебування у відкри- тому вогнищі, чорного кольору. об’єкт 6. Фр-т променевої вівці / кози. культурний шар. Фр-т великогомілкової бика свійського, доросла особина. Ікло свині з нижньої щелепи. зуб з нижньої щелепи бика свійського молочний, премоляр (вік до 24 міся- ців). Фр-т плечової дрібної свійської тварини. Фр-т нижньої щелепи свині, М3 молочний, мо- лода тварина (від 17 місяців). 7 фр-тів невиз- начених кісток дрібних свійських тварин. * * * У культурному шарі було знайдено один зуб дорослої тварини і три зуби молодих (75 % на- лежить молодим тваринам). в об’єкті 5 з 11 зубів три належать дорослим особинам 8 — молодим (72 % належить моло- дим тваринам). вікова ситуація об’єкта 5 і культурного шару співпадає. Така картина має свідчити про не- достатню кормову базу для тварин на час іс- нування поселення. І, можливо, про недостат- ність їжі для людей. Мінімальна кількість особин: кінь — 1 особина; бик свійський — 2 особини; свиня — 2 особини; вівця / коза — 2 особини; кіт свійський — 1 особина. літерАтУрА Петраускас, О., Авраменко, М. 2019. Охоронні до- слідження на правобережній Київщині. Археологіч- ні дослідження в Україні 2017 р., с. 107-108. 277ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... ReFeRenCes Petrauskas, O., Avramenko, M. 2019. Okhoronni dosli- dzhennia na pravoberezhnii Kyivshchyni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 107-108. біткоВськА тетяна Володимирівна, лаборант І категорії, Інститут археології НАН України, пр. Ге- роїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. BITKOVSKA Tetyana, Laboratory Assistant of the 1st Category, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0002-8609-1032; e-mail: allesligue@gmail.com. Додаток 2 С. А. Горбаненко ПОСЕЛЕННЯ НАЛИВАЙКІВКА 1: ФІЛЬТРАЦІЯ ҐРУНТУ І ПАЛЕО ЕТНОБОТАНІЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ Фільтрація ґрунту. Для підвищення інфор- мативності археологічних досліджень, керів- ництво експедиції прийняло рішення забрати на подальшу сепарацію з метою виявлення дрібних решток біологічного походження пев- ний обсяг ґрунту із заповнення археологічно- го об’єкту. На фільтрацію надано три проби ґрунту із різних шарів заповнення об’єкту 5 по 15—20 дм3 (близько п’яти стандартних відер). Об’єкт знаходився у секторах 1 і 2; ґрунт забра- но з його східної половини, квадратів А, Д/3—4, з шарів 1, 2, 6 (див. вище; попередню інформа- цію див.: Петраускас, Авраменко 2019; Горба- ненко 2019, с. 370—371, рис. 10). Ґрунт доволі однорідний, дрібнозернистий (супіщаний, піщаний?), на вигляд проби не відрізнялись одна від одної. завдячуючи таким механіч- ним властивостям, його можна було частково просіяти. Із цією метою використано звичай- ну антимоскітну сітку з коміркою близько 1 × 1 мм. Таким чином відсіяно близько 15—20 % загального обсягу проб. Надалі було проведено послідовні флотацію й промивання ґрунту. На стадії флотації зібрано ботанічні рештки. На стадії промивання (також з використанням ан- тимоскітної сітки) відділено нерозчинну фрак- цію заповнення розмірами понад 1 мм (Горба- ненко 2016). Обидві фракції було перебрано вручну. Ре- зультатом перебирання легкої фракції стало розділення матеріалів ботанічного походження на палеоетноботанічні (див. нижче) та антра- кологічні (передано на аналіз М. С. Сергєєвій) рештки. Результатом перебирання нерозчинної фрак- ції, що залишилась після промивання, стали дрібні седименти антропогенного походження (переважно дрібні фрагменти гончарних виробів; рештки зоологічного походження практично від- сутні). Нерозчинна фракція містила велику кіль- кість дрібних відходів виробництва металу (залі- за): окалину, ошлаковану глину, шлаки. Усі три проби мали приблизно однакову на- сиченість названими категоріями. зважаючи на однорідність заповнення, ймовірно, об’єкт існував упродовж короткого часу. за насиченістю ботанічними рештками (див. нижче), його не можна зарахувати до об’єктів для зберігання продуктів харчування. Наявність відходів залізоробного виробниц- тва однозначно свідчить про існування поряд об’єкту з виробництва заліза. Додамо, що подіб- на обставина (виявлення значної кількості дрібних часточок окалини), поряд із певними природничими даними, надала Ю. О. Пуго- ловку додаткової аргументації у визначенні об’єкту давньоруського часу з Глинського горо- дища (Полтавська обл.) як кузні (Пуголовок та ін. 2016; 2017; Пуголовок 2017). палеоетноботанічні визначення. зага- лом профільтровано близько 50 дм3 ґрунту. Таблиця 1. Результати визначення палеоетноботанічних матеріалів Шар, № Трав’янисті Де- рева Ра- зом Культурні Бур’яни зернові зерно- бобові P. m. T. a. S. c. H. v. A. sp. T. d? Cer. P. sp. A. f. Br. G. a. L. sp. R. sp. C. sp. 1 8 6 4 3 1 1 13 — 2 — 2 — 1 — 41 2 12 5 5 3 2 1 13 — 3 5 1 3 — — 53 6 7 9 4 2 1 — 8 1 0 3 2 — — 1 38 Разом 27 20 13 8 4 2 34 1 5 8 5 3 1 1 132 примітки. Тут і в табл. 2, культурні: зернові: P. m. — Panicum miliaceum (просо); T. a. — Triticum aestivum s. l. (пшениці м’які голозерні); S. c. — Secale cereale (жито); H. v. — Hordeum vulgare (ячмінь плівчастий); A. sp. — Avena sp. (овес); T. d. — Triticum dicoccon? (пшениця двозернянка?); Cer. — Cerealia (зернові, не визначено); зернобобові: P. sp. — Pisum sp. (горох); бур’яни: A. f. — Avena fatua (вівсюг); Br. — Brassicaceae (капусстяні, або хрестоцвітні); G. a. — Galium aparine (підмаренник чіпкий); L. sp. — Lepidium sp. (хрінни- ця); R. sp. — Rumex sp. (щавель); дерева: C. sp. — Corylus sp. (ліщина). 278 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення за результатами флотування на ідентифіка- цію отримано 132 од. палеоетноботанічних матеріалів. Середня насиченість становить близько 26 од. / 10 дм3. Природна збереженість матеріалу за 5-бальною шкалою становить близько 2—3 балів (згідно з критеріями: Лебе- дева 2019). зернівки і насіння культурних рослин виз- начено завдяки його порівнянню з сучасною порівняльною колекцією, раніше опрацьовани- ми аналогічними зразками і широким колом публікацій на цю тему. Бур’ян ідентифіковано за атласом-визначником бур’янів України (ве- селовський, Лисенко, Манько 1988). У зразках загалом виявлено 108 зернівок і їхніх фрагментів злакових культурних рослин, з яких 74 визначено до виду, 34 через погану збереженість не визначено. Можливо, виявле- но одну насінину зернобобових. виявлено на- сіння п’яти різних бур’янів загальною кількіс- тю 22 од. Ще один фрагмент репрезентує дику флору (рис. 1). Детальна інформація наведена у табл. 1. Із визначених матеріалів дві зернівки, подіб- ні до пшениці двозернянки, мають погану збе- реженість. відсутність інших зернівок цього виду, що краще збереглись, ставить під сумнів правильність визначення. викликає сумнів також насінина гороху, що за розмірами при- близно вдвічі менша за звичайний викопний горох посівний з археологічних пам’яток. за даними відомого палеоетноботаніка з. в. Яну- шевич, горох таких розмірів може належати до виду гороху польового, Pisum arvense (Януше- вич 1986, с. 29). зернівки вівса і вівсюга загалом подібні між собою. Крім того, останній може давати гібридні форми з вівсом посівним. Оскільки плівок вівса посівного не знайдено, з упевненістю стверджу- рис. 1. Палеоетноботанічні матеріали зі зразків: 1 — шар 1; 2 — шар 2; 3 — шар 6 279ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Петраускас, О. В., Петраускас, А. В. Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток... вати, що це саме культурна форма, неможливо. за формами й пропорціями, в отриманих ма- теріалах обидві форми подібні. Утім, чотири зернівки відрізняються більшими розмірами, через що вважаємо, що вони все-таки походять з культурних посівів. Не виключено, що вза- галі всі виявлені тут зернівки роду овес (4 + 5) належать саме до гібридних форм. До невизначених матеріалів належать силь- но пошкоджені фрагменти зернівок культур- них рослин, утім — більших за зернівки проса. Для відтворення зернового господарства (співвідношення вирощуваних / вживаних у їжу зернових культур) використано індексацію зернових культур: 1 зернівка … культури = n зернівкам проса (пшениці м’які голозер- ні — 5,7, ячмінь плівчастий — 5,5, жито — 4,8, овес — 3,4, просо — 1; Горбаненко 2012). До розрахунку не включено пшеницю двозер- нянку, оскільки її визначення знаходиться під питанням. Розрахунки проведено окремо для кожного зразка, хоча у кожному випадку їх кількість менша за необхідний прийнятий нами статистичний мінімум у 30 од. Складено також сукупний палеоетноботанічний спектр зернових культур, заснований на індексації загальної кількості (себто — за масою), а не на виведенні середнього показника з відсоткових співвідношень (табл. 2; рис. 2), який коректні- ше відображає зернове господарство. Додамо, що такий ПБСМ характеризує період існування об’єкту (а не всієї пам’ятки). загальний показник найпродуктивніших зернових (пшениці м’які голозерні і жито) ма- ють абсолютну перевагу, що свідчить про висо- кий рівень обробітку ґрунту. Просо представле- не показниками подібними, або трохи вищими за подібні дані останньої чверті І тис. н. е. Овес має стабільно низьку частку, порівнювану з по- казниками останньої чверті І тис. н. е. (добірку інформації та джерел з палеоетноботаніки кін- ця І — початку ІІ тис. див., напр.: Кравченко, Горбаненко 2017; Горбаненко 2018; Горбанен- ко, Сергєєва, Яніш 2018). Овес і ячмінь могли використовувати як фу- ражне зерно. Кількість бур’янів слід визнати доволі знач- ною (з урахуванням невизначених культурних зернових показник становить майже 1 : 5), що вказує на значну засміченість полів, а отже — і їхнє тривале використання. з-поміж бур’янів цікавим є хрінниця. вона зростає на солонча- ках і засолених ґрунтах лук, а також як бур’ян на полях біля доріг. засмічувач озимих і яро- вих культур, особливо на солонцюватих ґрун- тах. Однак, не виявлено важливого «маркера» озимих посівів — стоколосу. Решта бур’янів не представляє значного інтересу для аналізу. частину з них можна використовувати у госпо- дарстві — у їжу або як лікарські рослини (див. Рева, Рева 1976; веселовський, Лисенко, Мань- ко 1988). прикінцеві положення. важливою є знахідка фрагмента шкаралупи горіха ліщи- ни. По-перше, це чіткий і рідкісний показник існування однієї з привласнювальних форм господарювання — збиральництва; нині такі знахідки досі залишаються одиничними. По- Таблиця 2. Розрахунки зернового господарства Шар, № T. a. S. c. H. v. P. m. A. sp. 1 42,1 23,6 20,3 9,8 4,2 2 32,4 27,3 18,8 13,7 7,7 6 55,8 20,9 12 7,6 3,7 в середньому 43,7 23,9 16,9 10,3 5,2 рис. 2. Палеоетноботанічні спектри, за масою: І — окремо з шарів (1 — шар 1; 2 — шар 2; 3 — шар 6); ІІ — узагальнений ПБСМ; скорочення: T. a. — Triticum aestivum s. l. (пшениці м’які голозерні); S. c. — Secale cereale (жито); H. v. — Hordeum vulgare (ячмінь плівчастий); P. m. — Panicum miliaceum (просо); A. sp. — Avena sp. (овес) 280 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Середньовічні поселення друге, ліщина слугує маркером існування в навколоселищній зоні поселення широколис- тих (або принаймні мішаних) лісів, у яких вона є підліском. Такі ліси можуть і не становити основного масиву, а знаходитись по балкам, ярам і берегам струмків і невеликих річок. У цьому відношенні цікавими можуть виявитися антракологічні визначення, які також дають опосередковане уявлення про флору навколо поселення. літерАтУрА веселовський, І. в., Лисенко, А. К., Манько, Ю. П. 1988. Атлас-визначник бур’янів. Київ: Урожай. Горбаненко, С. А. 2012. Сельское хозяйство до об- разования Киевской Руси. в: Славяне Восточной Европы накануне образования Древнерусского госу- дарства: Материалы международной научной кон- ференции, посвященной 110-летию со дня рождения Ивана Ивановича Ляпушкина (1902—1968) 3—5 де- кабря 2012 г., Санкт-Петербург. Санкт-Петербург, с. 106-109. Горбаненко, С. А. 2016. Флотація й промивання як методи археологічних досліджень: реалії й перс- пективи. Археологія і давня історія України, 1 (18): Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Проблеми та відкриття, с. 137-144. Горбаненко, С. А. 2018. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Дав- ньої Русі. Археологія і давня історія України, 1 (26), с. 301-320. Горбаненко, С. 2019. Палеоетноботанічні визна- чення 2017 р. Археологічні дослідження в Україні 2017 р., с. 362-371. Горбаненко, С., Сергєєва, М., Яніш, є. 2018. При- родничі дослідження виповзівського археологічного комплексу. Подесення в контексті Європейської іс- торичної та природної спадщини, 1, с. 20-29. Кравченко, Р. А., Горбаненко, С. А. 2017. Матеріа- ли до вивчення землеробства мешканців городища Радичівське 3. в: Скиба, А. в., Горбаненко, С. А., (ред.). Європейська археологія І тисячоліття н. е.: Збірник наукових праць на честь Ліани Василівни Вакуленко. Київ: ІА НАН України, с. 267-274. Лебедева, Е. Ю. 2009. Рекомендации по сбору об- разцов для археоботанического анализа. Аналити- ческие исследования лаборатории естественнона- учных методов, 1, с. 258-267. Петраускас, О., Авраменко, М. 2019. Охоронні до- слідження на правобережній Київщині. Археологіч- ні дослідження в Україні 2017 р., с. 107-108. Пуголовок, Ю. О. 2017. Ковальська майстерня XIII—XIV ст. в Поворсклі. Археологія, 3, с. 128-136. Пуголовок, Ю. О., володарець-Урбанович, Я. в., Горбаненко, С. А., Сергєєва, М. С., Яніш, є. Ю. 2016. Міждисциплінарні дослідження Глинського архео- логічного комплексу в 2015 р. Археологічні дослід- ження Більського городища — 2015, с. 103-127. Пуголовок, Ю. О., володарець-Урбанович, Я. в., Горбаненко, С. А., Сергєєва, М. С. 2017. Міждис- циплінарні дослідження Глинського археологічного комплексу в 2016 році. Археологічні дослідження Більсьского городища — 2016, с. 105-121. Рева, М. Л., Рева, Н. Н. 1976. Дикі їстівні росли- ни України. Київ: Наукова думка. Янушевич, з. в. 1986. Культурные растения Се- верного Причерноморья: палеоэтноботанические исследования. Кишинев: Штиинца. ReFeRenCes Veselovskyi, I. V., Lysenko, A. K., Manko, Yu. P. 1988. At- las-vyznachnyk bur’ianiv. Kyiv: Urozhai. Gorbanenko, S. A. 2012. Selskoe khoziaistvo do obrazovaniia Kievskoi Rusi. In: Slaviane Vostochnoi Evropy nakanune obra- zovaniia Drevnerusskogo gosudarstva: Materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 110-letiiu so dnia rozhde- niia Ivana Ivanovicha Liapushkina (1902—1968) 3—5 dekabria 2012 g., Sankt-Peterburg. Sankt-Peterburg, s. 106-109. Horbanenko, S. A. 2016. Flotatsiia y promyvannia yak metody arkheolohichnykh doslidzhen: realii y perspektyvy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (18): Kolektsii Nau- kovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Problemy ta vidkryttia, s. 137-144. Horbanenko, S. A. 2018. Porivnialnyi analiz silskoho hos- podarstva peredodnia utvorennia Davnoi Rusi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (26), s. 301-320. Horbanenko, S. 2019. Paleoetnobotanichni vyznachen- nia 2017 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 362-371. Horbanenko, S., Serhieieva, M., Yanish, Ye. 2018. Pryrod- nychi doslidzhennia Vypovzivskoho arkheolohichnoho kom- pleksu. Podesennia v konteksti Yevropeiskoi istorychnoi ta pryrodnoi spadshchyny, 1, s. 20-29. Kravchenko, R. A., Horbanenko, S. A. 2017. Materialy do vyvchennia zemlerobstva meshkantsiv horodyshcha Rady- chivske 3. In: Skyba, A. V., Horbanenko, S. A., (red.). Yevro- peiska arkheolohiia I tysiacholittia n. e.: Zbirnyk naukovykh prats na chest Liany Vasylivny Vakulenko. Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 267-274. Lebedeva, E. Iu. 2009. Rekomendatsii po sboru obraztsov dlia arkheobotanicheskogo analiza. Analiticheskie issledova- niia laboratorii estestvennonauchnykh metodov, 1, s. 258-267. Petrauskas, O., Avramenko, M. 2019. Okhoronni dosli- dzhennia na pravoberezhnii Kyivshchyni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 107-108. Puholovok, Yu. O. 2017. Kovalska maisternia XIII—XIV st. v Povorskli. Arkheolohiia, 3, s. 128-136. Puholovok, Yu. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Hor- banenko, S. A., Serhieieva, M. S., Yanish, Ye. Yu. 2016. Mizh- dystsyplinarni doslidzhennia Hlynskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2015 r. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha — 2015, s. 103-127. Puholovok, Yu. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Hor- banenko, S. A., Serhieieva, M. S. 2017. Mizhdystsyplinarni doslidzhennia Hlynskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2016 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilsskoho horodysh- cha — 2016, s. 105-121. Reva, M. L., Reva, N. N. 1976. Dyki yistivni roslyny Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka. Yanushevych, Z. V. 1986. Kulturnye rastenyia Severnoho Prychernomo-ria: paleoetnobotanycheskye yssledovanyia. Ky- shynev: Shtyyntsa. горбАненко сергій Анатолійович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталін- града, 12, Київ, 04210, Україна. gORBANENKO Serhiy, Candidate of Historical Sciences, Senior Research Officer, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0003-4786-0369, e-mail: gorbanenko@gmail.com.

Дослідження сільських промислових та поселенських пам’яток давньоруського часу Правобережної Київщини

Institution

Ähnliche Einträge