Розвиток міського самоврядування Чернівців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

• Дата: 2019
• Автор: Добржанський, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Краєзнавство
• Теми: Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169697
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Розвиток міського самоврядування Чернівців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / С. Добржанський // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 29-36. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

У статті проаналізовано специфіку функціонування органів самоврядування Чернівців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Констатовано, що наслідком революційних подій 1848 р. стало скасування кріпосного права та виокремлення Буковини у коронний край. У середині ХІХ ст. у Чернівцях реалізовано значні економічні проекти: побудовано пивоварний завод, парову станцію, лікеро-горілчану фабрику та плиткову фабрику. У 1850 році була створена торгово-промислова палата. Невдовзі розпочав роботу телеграф (1855 р.), було побудовано Львівсько-Чернівецьку залізницю (1866 р.) та електростанцію (1895 р.), запрацював трамвай (1897 р.), а у 1895–1912 рр. – система водопостачання і водовідведення. Вже на початку ХХ ст. побудовано міський театр і залізничний вокзал. Завдячуючи міській владі, центр міста набув вигляду європейського міста, Чернівці стали називати «Малим Віднем». У 1895 році на підприємствах міста було зайнято понад 2500 працівників, у 1910 році тут працювало 2140 торговців і 1400 купців. Вказано, що в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття Чернівці були центром одночасно українського та румунського національних рухів. Проаналізовано особливості виборчого законодавства та етапи виборчого процесу. В його основі знаходився майновий і соціальний ценз. Вказано, що Статут 1864 р. значно розширив права міського самоврядування Чернівців. Окрему увагу зосереджено на функціональних обов'язках громадської ради і магістрату. Вони мали розпорядчо-наглядові та адміністративно-виконавчі функції відповідно. Натомість крайова влада наглядала за тим, щоб органи самоврядування не перевищували повноважень і не порушували законодавства. Негативною рисою розвитку Чернівців того часу була відсутність українського представництва у органах влади аж до початку ХХ ст. Проект 1912 р. відкривав гарні перспективи для розвитку самоврядування і поглиблення автономії. Однак, цей процес було перервано початком Першої світової війни.