Міське самоврядування Станіслава/Івано-Франківська у другій половині ХІХ ст.

• Дата: 2019
• Автор: Добржанський, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Краєзнавство
• Теми: Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169720
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Міське самоврядування Станіслава/Івано-Франківська у другій половині ХІХ ст. / С. Добржанський // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 6-13. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

У статті проаналізовано особливості функціонування органів самоврядування Станіслава у другій половині ХІХ ст. Охарактеризовано закони 1862 р. та 1866 р., які сприяли процесу формування виборних органів самоврядування в Австрійській імперії. Після адміністративно-територіальної реформи 1867 р. Станіслав отримав статус повітового центру. Тоді ж, за новим законодавством обрано «першого незалежного» бургомістра. На вказаний період перебування Станіслава у складі Австро-Угорщини припадає розквіт міського архітектурного стилю.У 1862 р. відбулося урочисте святкування 200-річчя від дня заснування міста. 1866 р. було відкрито залізницю Львів-Чернівці, тоді ж запрацювала паровозоремонтна майстерня та залізничний вокзал. Активно побудувалися інші заводи та фабрики. На той час муніципальна влада, відповідно до законодавства, була незалежна від повітової адміністрації на відомчій території якого знаходилося місто, і мала більше автономії, ніж сільські громади чи інші населені пункти. Муніципалітет очолював бургомістр, призначуваний імператором за поданням міської ради Станіслава. Із 1868 р. вона складалася із тридцяти шести членів, які здійснювали контроль над діяльністю магістрату. Констатовано, що Статут 1868 р. суттєво розширив права міського самоврядування Станіслава. Окрему увагу зосереджено на функціональних обов'язках міської ради і магістрату. Підкреслено, що вони мали розпорядчо-наглядові та адміністративно-виконавчі функції відповідно. Натомість крайова влада наглядала за тим, щоб органи самоврядування не перевищували повноважень і не порушували чинного законодавства.