Методологічні засади управління розробкою стратегії духовно-ноосферо-сталого господарського антикризового розвитку

• Main Author: Задорожна, О.Г.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2020
• Series: Вісник економічної науки України
• Subjects: Маркетинг та логістика
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170670

Подолання кризового стану української економіки вимагає кардинальної зміни світорозуміння, коли рефлексія повинна піднятися на вищий щабель осмис¬лення причин того, що відбувається у сфері національного господарства. Сучасні головні концепції господарських перетворень: сталого розвитку і ноосфери, як показав змістовний їх аналіз, висхідно переслідують яскраво виражену технократичність суспільного розвитку. В цих концепціях висхідно не закладено розуміння першочерговості духовної сфери у цілісній життєдіяльності господарюючої особистості. Проте саме духовність визначає статус особистості як суб’єкта, який є не просто носієм культури, але й ініціатором соціальних новацій, що повинні незмінно ґрунтуватися на системі людяних цінностей. Українські вчені стали на поріг розробки нової парадигми – духовно-ноосферо-сталого розвитку, який дозволяє органічно об’єднати сутнісні моменти концепцій ноосфери і сталого розвитку та теорії про триіпостасну – духовно-біо-соціальну природу людини. Визначальною фундаментальною засадою такої парадигми є духовно-моральнісні цінності цілісної людської діяльності, а практичне розгортання вказаної природи реалізується шляхом благосної господарської діяльності як цілісної сфери творчо-інноваційного життєстверджуючого смислопошуку і самореалізації особистості у процесі створення якісно інакше можливого людяного майбутнього. Сутність духовно-ноосферо-сталого розвитку можна визначити, виходячи з органічного поєднання та взаємодії трьох основоположних сфер пізнання-господарювання сучасної людини-особистості: духовного світу; світу науки і людського розуму; матеріально-технічного світу забезпечення життєдіяльності суспільства. Енергії духовності пронизують усі три вказані світи, складають певний особливий повсюдний «клей», що пропитує і поєднує ці світи в життєтворчу єдність – господарську дійсність. Національна управлінська стратегія духовно-ноосферо-сталого розвитку виводить на перший план головну господарську функцію держави – неодирижизму, суть якого зводиться до творчо-координуючої діяльності єдиного владно-національного центру в руслі продуктивного впливу на господарські (духовно-соціально-сталі) процеси реформування сучасної цілісної життєдіяльності українського суспільства. Розуміння та усвідомлення неодирижизму як всезагальної ідеальної діяльності по розробці загальної справи національного відроджен¬ня – духовно-ноосферо-сталої господарської стратегії та організації її реалізації свідчить про те, що саме неодирижизм стає необхідною визначальною ціннісною інтегральною функцією управління сутнісним служінням людині та українському народу.