Вишивка та гаптування Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть

• Видавець: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
• Дата: 2020
• Автор: Адруг, А.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: У глиб віків
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170684
• Цитувати: Вишивка та гаптування Чернігова другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століть / А. Адруг // Сiверянський лiтопис. — 2020. — № 1. — С. 36-51. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Метою статті є висвітлення особливостей вишивки шовком та образотворчого гаптування на прикладі творів чернігівського мистецького осередку у другій половині ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Методологія дослідження спирається на системний підхід і, завдяки конкретно-проблемному та історичному методам, цілком відповідає завданням дослідження, які логічно з'являються відповідно до мети. Наукова новизна. Аналіз наукової літератури свідчить, що гаптування в Чернігові другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст. не було предметом спеціального дослідження. Розглядаються призначення та функції виробів, виконаних у тогочасному Чернігові, їх поширення та матеріали й техніки виготовлення. Аналізуються окремі витвори, проводиться зіставлення їх з тогочасними зразками української графіки й живопису. Висновки. У другій половині ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Чернігів став визначним центром вишивки та гаптування. Видатні витвори чернігівських майстринь – це вагомий внесок до скарбниці українського мистецтва. Актуалізована джерельна база, яку складають переважно оригінальні твори чернігівських майстрів, описи майна та духовні заповіти представників козацької еліти стали достатніми для вирішення поставлених завдань і досягнення мети дослідження. Встановлено, що уже в часи Київської Русі гаптування існувало як самостійний вид мистецтва та набуло поширення. Саме декоративне мистецтво того часу стало тією базою, на якій сформувалось і набуло розвитку образотворче шитво наступних століть. Встановлено, що гаптований воздух з композицією «Покладення до труни» близький не лише до друкованого антимінса 1697 р., а й до інших відбитків з тієї ж дошки. Тобто відбитки 1695, 1714, 1723, 1735 років теж могли бути зразками. Про поширеність шитва в другій половині ХVІІ – на початку ХVІІІ століть свідчать заповіти, описи майна та портрети козацької старшини, а також народні картини.