Історичні райони Чернігова та дерев'яне і цегляне будівництво у місті впродовж ХІХ – початку ХХ ст.

• Дата: 2020
• Автор: Рига, Д.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Історія міст і сіл
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170687
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Історичні райони Чернігова та дерев'яне і цегляне будівництво у місті впродовж ХІХ – початку ХХ ст. / Д. Рига // Сiверянський лiтопис. — 2020. — № 1. — С. 85-99. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Мета публікації – дослідити процеси містобудування у сфері формування історичних районів м. Чернігова як губернського центру, а також виокреміти особливості місцевого дерев'яного та цегляного будівництва протягом ХІХ та початку ХХ ст. З-поміж методів, що були використані для проведеного дослідження, можна виділити проблемно-хронологічний у плані структурування матеріалу, а також аналітичний та критичний, на яких базувалося опрацювання здобутої інформації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено та детально описано дерев'яне та цегляне будівництво в Чернігові у відповідності до історичних районів міста. Висновки. Починаючи з ХІХ ст., коли місто почало стрімко розширюватися, у науковій літературі з'явилась фіксація диних щодо чернігівських історичних районів. Незважаючи на те, що вперше цю тему почали досліджувати ще у дореволюційні часи, найбільший внесок у висвітлення проблеми зробили дослідники доби незалежної України, а саме – С. Леп'явко, В. Сапон, а також В. Руденок. Пропоноване ж дослідження, відповідно до поставленої мети, охоплює одразу дві теми: історію формування найбільш відомих міських районів та історію їх забудови дерев'яними й цегляними будинками. Знаменно, що Чернігів оминула швидка урбанізація, яка відбувалася в багатьох містах імперії. У всіх путівниках і спогадах Чернігів згадувався як тихе, зелене місто, яке потопало в садах. Цілком логічно зробити припущення, що головною помилкою архітекторів початку ХІХ ст. було те, що вони створили провінційне місто в межах старих будівель, замість того, щоб перенести новий центр у вільні райони на північ від старого Чернігова. У той само час перебудова мала й позитивні сторони. Нові широкі вулиці були прокладені досить зручно – відповідно до вимог нових часів.