Церковне життя Чернігівщини у період німецької окупації за матеріалами преси

• Дата: 2020
• Автор: Кіріченко, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Церковна старовина
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170692
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Церковне життя Чернігівщини у період німецької окупації за матеріалами преси / О. Кіріченко // Сiверянський лiтопис. — 2020. — № 1. — С. 138-143. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Мета статті – дати короткий огляд газет, які висвітлювали на своїх сторінках тему релігії під час окупації Чернігівщини нацистською Німеччиною у 1941–1943 рр. Після десятиліть панування радянської влади, коли церква зазнала жорстоких гонінь, у мешканців з'явилася можливість повернутися до релігії, не боячись жодного покарання. Соціально-релігійні злами у суспільстві Чернігівщини 1941 р. спонукають до аналізу місцевої преси зазначеного періоду, а саме газет «Вісті Остерщини», «Українське Полісся», «Вісті Прилуччини» та «Ніжинські Вісті». Ці видання висвітлювали інформацію про релігійні обряди та традиції, відновлення богослужінь у тих церквах, де були склади чи спортзали до Другої світової війни, а також про деякі релігійні події у містах та селищах. У ході досліджень було з'ясовано, що в Чернігові за часів окупації було п'ять церков, а саме: Троїцький собор, Дмитрівська церква Єлецького монастиря, Воскренська, Іллінська, Св. Михайла та Федора. Аналіз окупаційної преси дає можливість простежити прояви духовно-релігійного життя на Чернігівщині. З моменту прийняття «нового режиму» церковна політика суттєво змінилася, завдяки підтримці німців почалося відкриття церков у містах і селах. Віруючі знову отримали можливість вінчатися, хрестити дітей та відспівувати родичів. Зрозуміло, що особлива увага німців у питанні конфесії полягала у спробі використовувати релігійні об'єднання для посилення свого режиму, завоювання прихильності та підриву довіри громадськості до радянської системи. Релігійна політика окупаційної влади не була однозначною, оскільки вона мала встановити контроль за діяльністю релігійних організацій та використовувати ці об'єднання у своїх цілях. Однак, незважаючи на ці обставини, в умовах жорстокого німецького режиму Українська Православна Церква продовжувала відстоювати національні інтереси та поширювати релігійні ідеї.