Закриття Троїцького жіночого монастиря у м. Чернігові на початку 1960-х років

• Дата: 2020
• Автор: Миколайко, Т.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Церковна старовина
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170716
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Закриття Троїцького жіночого монастиря у м. Чернігові на початку 1960-х років / Т. Миколайко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 2. — С. 116-122. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Метою статті є висвітлення питання закриття Троїцького жіночого монастиря у м. Чернігові радянською владою та показ основних методів та вжитих владними структурами заходів, що пришвидшили процес самоліквідації монастиря. Методи дослідження добиралися відповідно до мети та опиралися на принцип історизму. Представлені вони загальнонауковим методом аналізу та спеціально науковим історико-генетичним методом. Наукова новизна. Введення до наукового обігу інформації про історію Троїцького жіночого монастиря початку 60-х р. XX ст. у Чернігові і, зокрема, про його закриття на основі архівних джерел, доповідних записок, рапортів та актів ревізій. Висновки. Результатом проведених перевірок та заходів антирелігійної агітації, що сприяли закриттю монастиря, стало рішення № 462 Чернігівської міської ради від 31 серпня 1962 р., де було вказано, що черниці добровільно покинули монастир, та наголошувалось на тому, що за 18 останніх місяців із монастиря пішли 146 монашок, а тому відбувся саморозпуск Троїцької жіночої обителі у Чернігові. Церковна служба у Троїцькому соборі, Введенській та Іллінській церквах не велась з 7 вересня 1962 р., оскільки обслуговуючого персоналу вже не було (пономарів, хористів, прибиральниць). Тому виконкомом Чернігівської міської ради було ухвалено рішення передати всі житлові приміщення колишнього монастиря під гуртожиток для студентів Київського технологічного інституту, а приміщення храмів − під архівосховища. Від церковного майна храми будуть звільнені 14 вересня 1962 р. Отже, як бачимо, місцева влада Чернігова визначила чіткий вектор на закриття Троїцького жіночого монастиря, здійснивши перевірки технічного та санітарного стану монастирських споруд, ретельно вивчивши його фінансову сторону та окремо провівши антирелігійну та атеїстичну пропаганди. Тому задіяні методи та заходи виявилися ефективними щодо закриття Троїцького жіночого монастиря у Чернігові.