З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 18)

• Дата: 2020
• Автори: о. Мицик, Ю., Тарасенко, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Мовою документів
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170717
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 18) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 2. — С. 123-162. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Метою цієї публікації є уведення до наукового обігу важливих документів, створених гетьманами України Іваном Скоропадським, Данилом Апостолом, Кирилом Розумовським, кількома полковниками та іншою старшиною Гетьманщини, що дозволяє доповнити «Український Дипломатарій ХVІ– ХVІІІ ст.», а видання останнього є одним з актуальних завдань української археографії. Публікується також різноманітна ділова документація Гетьманщини (купчі, векселі, скарги, реєстри тощо). Крім того, аналізуються інформаційні можливості цих джерел, виявляються особливо цінні свідчення. Наукова новизна тісно пов'язана з вищевизначеною метою, оскільки вперше до наукового обігу уводяться архівні, недруковані джерела, які зберігаються в зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Центрального державного історичного архіву України у Києві, архівосховищ Польщі (Архів Головних Актів Давніх у Варшаві, Держархів у Кракові, Музей Чарторийських у Кракові) і вперше встановлюються важливі факти з соціально-економічної, військово-політичної, церковної історії України кінця ХVІІ–ХVІІІ ст., діяльності судових органів, повсякденного життя українського народу. В результаті дослідження доповнено знання про військові дії часів Руїни, Чигиринські походи, дипломатичну діяльність гетьмана Івана Мазепи, про участь українців y походах російської армії ХVІІІ ст. Особливо важливим є корпус документів, що стосуються Стародубщини. Ця етнічна українська земля нині перебуває у складі Росії, і там робиться все можливе, щоб стерти пам'ять про її історичну належність. У самій же Україні історія Стародубщини довгий час вимушено не вивчалася, і зараз ці дослідження тільки починаються.