Риторична стратегія «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона

• Main Author: Чапля, О.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Series: Сiверянський літопис
• Subjects: Філологічні студії
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170736

Стаття є спробою погляду на «Слово про Закон і Благодать» як на цілісний і добре скомпонований твір. Мета статті – окреслити імовірну риторичну стратегію митрополита Іларіона, беручи до уваги історико-політичні та суспільно-церковні виклики, пов'язані, зокрема, з постаттю князя Володимира та потребою зарахування його до лику святих Київської Церкви. Методологія дослідження орієнтована на застосування інструментів герменевтичного та феноменологічного методів, а також елементів структурного підходу. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі категорій класичної риторики: етосу, логосу, патосу – для трактування Іларіонового вибору жанру, тем і способів нарації як рішення досвідченого оратора, який уміло реалізував сугестивні завдання проповіді. Висновки. Митрополит Іларіон, маючи практичну мету, намагався поєднати зміст і форму мовленого, щоби досягти оптимального впливу на реципієнтів. Аби переконати авдиторію у святості князя Володимира, він опрацював тему старозавітного Закону і Благодаті – нового християнського «закону» спасіння, що видається, за людськими мірками, дещо абсурдним. Словам оратора слухачі вірять завдяки духовному авторитетові самого проповідника та завдяки рясному цитуванню Святого Письма, що становить близько третини текстової канви твору. Говорячи про претендента на канонізацію, Іларіон уподібнював Володимира до апостола Павла й імператора Константина, а водночас наголошував на належності Київської Церкви до апостольської та Візантійської традицій. До проповіді у звичній формі Іларіон додавав частини, ритмічно близькі до літургійної поезії.