Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича
Мета статті – висвітлити стильові особливості Йоаникія Ґалятовського і Лазаря Барановича на прикладі їхніх проповідей «На Страсті Христові». Методологія дослідження спирається на порівняльно-історичний підхід та метод мікроаналізу. Наукова новизна. Вперше здійснено порівняльний аналіз проповідей...
Збережено в:
Дата: | 2020 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2020
|
Назва видання: | Сiверянський літопис |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/170737 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Страсті Христові у проповідях Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича / Л. Бомко // Сіверянський літопис. — 2020. — № 3. — С. 164-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Мета статті – висвітлити стильові особливості Йоаникія Ґалятовського
і Лазаря Барановича на прикладі їхніх проповідей «На Страсті Христові». Методологія дослідження спирається на порівняльно-історичний підхід та метод
мікроаналізу. Наукова новизна. Вперше здійснено порівняльний аналіз проповідей
«На Страсті Христові» Ґалятовського й Барановича та виявлено причини мовно-стильового розмежування їхніх текстів. Висновки. Йоаникій Ґалятовський та Лазар Баранович – визначні могилянські представники зрілого бароко. Їхні
погляди формувались у стінах Києво-Могилянської академії під впливом однакових навчальних курсів і схожого літературного матеріалу. Водночас кожен з них
виявляє у тлумаченні Святого Письма індивідуальний творчий підхід, що виростає на ґрунті традиції: у проповідях Йоаникій Ґалятовський увиразнює принцип «Intellege, ut credas; crede ut intelligas», який сповідували західні Отці Церкви –
Авґустин Блаженний, Ансельм Кентерберійський. Лазар Баранович щедрістю
риторичних фігур оновлює візантійську проповідь. Порівняння двох «Казань на Страсті Христові» («Ключ розуміння» 1659 р.)
Йоаникія Ґалятовського і два «Слова на Велику П'ятницю» («Меч духовний»,
1666 р.) Лазаря Барановича дає підстави виявити на глибокому емоційно-духовному тлі точки перетину проповідей обох авторів: простоту і зворушливість Йоаникія Ґалятовського у співпереживанні Христових мук, який немовби маліє,
усвідомлюючи велич спасительної жертви, і риторичну вишуканість Лазаря Барановича, спрямовану на те, щоб передати муки розіп'ятого Бога.
Відтак проповіді на Страсті Христові Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича засвідчують, якими відмінними можуть бути інтерпретаційні підходи до спільних барокових образів і мотивів. |
---|