Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні

Сучасний швидкий розвиток морських наук та інновацій у світі зумовлює дедалі ширше використання отриманих ними фундаментальних і прикладних результатів, зокрема пов’язаних з морем технологій, практично в усіх сферах людського буття. У державній політиці розвинених морських країн дослідження і розр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Ємельянов, В.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2020
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173001
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні / В.О. Ємельянов // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 10. — С. 82-99. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-173001
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1730012020-11-18T01:27:39Z Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні Ємельянов, В.О. Статті та огляди Сучасний швидкий розвиток морських наук та інновацій у світі зумовлює дедалі ширше використання отриманих ними фундаментальних і прикладних результатів, зокрема пов’язаних з морем технологій, практично в усіх сферах людського буття. У державній політиці розвинених морських країн дослідження і розробки, спрямовані на краще розуміння ролі Світового океану та можливостей його використання для вирішення екологічних, соціально-економічних та безпекових завдань, давно входять до числа найбільш пріоритетних. Розкриваючи базові проблеми організації і функціонування вітчизняної морської наукової та інноваційної діяльності, автор зазначає, що подальше зволікання з виробленням стратегії такої діяльності не лише може призвести до остаточної втрати нашою країною статусу морської держави, а й ускладнить перспективи її подальшого соціально-економічного розвитку та послабить систему національної безпеки. У статті запропоновано концептуальні засади стратегії розвитку морської наукової та інноваційної діяльності в Україні. The rapid development of marine sciences and innovations in the world leads to the increasing use of their fundamental and applied results, including sea-related technologies, in virtually all spheres of human existence. In the public policy of developed maritime countries, researches and developments aimed at better understanding the role of the world ocean and the possibilities of its use to address socio-economic and security challenges have long been among the highest priorities. Analyzing the basic problems of organization and functioning of domestic maritime scientific and innovative activities, the author notes that further delay in developing a strategy for such activities may not only lead to the final loss of maritime status by our country, but also complicate prospects for further socio-economic development and weaken the system of national security. The article proposes the conceptual foundations of the strategy for the development of marine scientific and innovative activities in Ukraine. 2020 Article Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні / В.О. Ємельянов // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 10. — С. 82-99. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2020.10.082 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173001 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Ємельянов, В.О. Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні Вісник НАН України
description	Сучасний швидкий розвиток морських наук та інновацій у світі зумовлює дедалі ширше використання отриманих ними фундаментальних і прикладних результатів, зокрема пов’язаних з морем технологій, практично в усіх сферах людського буття. У державній політиці розвинених морських країн дослідження і розробки, спрямовані на краще розуміння ролі Світового океану та можливостей його використання для вирішення екологічних, соціально-економічних та безпекових завдань, давно входять до числа найбільш пріоритетних. Розкриваючи базові проблеми організації і функціонування вітчизняної морської наукової та інноваційної діяльності, автор зазначає, що подальше зволікання з виробленням стратегії такої діяльності не лише може призвести до остаточної втрати нашою країною статусу морської держави, а й ускладнить перспективи її подальшого соціально-економічного розвитку та послабить систему національної безпеки. У статті запропоновано концептуальні засади стратегії розвитку морської наукової та інноваційної діяльності в Україні.
format	Article
author	Ємельянов, В.О.
author_facet	Ємельянов, В.О.
author_sort	Ємельянов, В.О.
title	Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні
title_short	Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні
title_full	Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні
title_fullStr	Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні
title_full_unstemmed	Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні
title_sort	океан. концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в україні
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173001
citation_txt	Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні / В.О. Ємельянов // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 10. — С. 82-99. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT êmelʹânovvo okeankonceptualʹnízasadistrategíírozvitkumorsʹkihnauktaínnovacíjvukraíní
first_indexed	2025-07-15T09:27:49Z
last_indexed	2025-07-15T09:27:49Z
_version_	1837704592057434112
fulltext	82 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) ОКЕАН. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МОРСЬКИХ НАУК ТА ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНІ Сучасний швидкий розвиток морських наук та інновацій у світі зумовлює дедалі ширше використання отриманих ними фундаментальних і при- кладних результатів, зокрема пов’язаних з морем технологій, практично в усіх сферах людського буття. У державній політиці розвинених мор- ських країн дослідження і розробки, спрямовані на краще розуміння ролі Світового океану та можливостей його використання для вирішення еко- логічних, соціально-економічних та безпекових завдань, давно входять до числа найбільш пріоритетних. Розкриваючи базові проблеми організації і функціонування вітчизняної морської наукової та інноваційної діяльності, автор зазначає, що подальше зволікання з виробленням стратегії такої ді- яльності не лише може призвести до остаточної втрати нашою країною статусу морської держави, а й ускладнить перспективи її подальшого со- ціально-економічного розвитку та послабить систему національної без- пеки. У статті запропоновано концептуальні засади стратегії розвитку морської наукової та інноваційної діяльності в Україні. Ключові слова: Світовий океан, стратегія розвитку морської наукової та інноваційної діяльності в Україні, статус морської держави. Стан забезпечення морських досліджень в Україні та морської науково-інноваційної сфери загалом змушує розглянути осно- вні проблеми її функціонування, торкнувшись морської діяль- ності країни в цілому, оскільки перманентна криза загрожує не лише статусу нашої країни як морської держави, а й перспекти- вам її соціально-економічного розвитку та зміцненню багатьох складових системи національної безпеки. Якщо не зміниться таке байдуже і недалекоглядне ставлення держави до фінансу- вання наукової сфери, в тому числі морських наук та інновацій, яке спостерігається в останні десятиліття, Україна взагалі може зникнути з мапи розвинених морських держав світу [1–3]. Та- кий висновок, на жаль, не є перебільшенням, оскільки сьогодні, коли ми говоримо чи про фундаментальні науки про Світовий океан (далі — Океан), чи про пов’язані з ним інновації, мусимо мати на увазі не лише проблеми Чорного і Азовського морів, а й усього Океану. ЄМЕЛЬЯНОВ Володимир Олександрович — член-кореспондент НАН України, директор Державної наукової установи «Центр проблем морської геології, геоекології та осадового рудоутворення НАН України» СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ doi: https://doi.org/10.15407/visn2020.10.082 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 83 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Важливо розуміти, що Океан як унікальний природний феномен геологічного походжен- ня, який вкриває понад 75 % поверхні нашої планети, з точки зору теорії складних систем є глобальною, ієрархічною, функціонуючою геоекологічною (від грец. geos — земля) суб- системою геоекологічної складної системи планетарного рівня. Складаючись із таких глобальних природних середовищних еколо- гічних субсистем, як аеральна, аквальна і гео- логічна, Океан водночас об’єднує, як субсисте- ма геоекологічна, системи всіх океанів, морів, заток, проток, річок, естуаріїв і взагалі всіх так чи інакше пов’язаних між собою відкритих во- дойм нашої планети. Завдяки особливостям складу, структури і функціонування Океан — надзвичайно впли- вова й активна глобальна система. Відомо, що він є однією з умов і рушійних сил, а також джерелом виникнення, існування і розвитку всього живого на нашій планеті, зокрема й біо- логічного виду Homo sapiens, тобто людства. Користь Океану для людства неоціненна. Його вплив поширюється майже на всі сфери людського буття. Так, широко відомий вислів «Океан — кухня погоди», і дійсно, динамічні процеси, властиві аеральній, аквальній і гео- логічній середовищним екологічним субсисте- мам Океану, є могутнім генетичним фактором формування кліматичних і погодних умов як усієї планети, так і окремих регіонів, у тому числі через регулювання рівня вуглекислого газу в геоекосистемі планети. Океан забез- печує функціонування багатьох галузей про- мисловості, туризму, відпочинку, рибальства, медицини, фармацевтики тощо. Він відіграє велику роль у задоволенні харчових потреб населення як джерело морепродуктів, спожи- вання яких з року в рік зростає в усьому світі. Для багатьох народів «дари моря» становлять основу раціону і є головним джерелом білка, а також найважливішим експортним товаром. Значущою є і транспортна роль Океану. Так, у світовій торгівлі морські перевезення забезпе- чують близько 80–85 % постачання товарів та послуг, не кажучи вже про туристичні круїзи і пасажирські перевезення. Здавна люди нама- галися селитися на берегах Океану і загалом у прибережних районах, і сьогодні більш як половина людства проживає на узбережжях і в межах 100-кілометрової смуги від Океану, причому найактивніше зростає населення саме в прибережних районах країн, що розвивають- ся, і в країнах, які мають значну протяжність берегової лінії. З іншого боку, Океан може й негативно впливати на людське буття, оскільки, взаємо- діючи з ним, людина багато чим ризикує, аж до втрати життя. Серед пов’язаних з Океаном негативних чинників і процесів можна назва- ти кліматичні та різкі погодні зміни, руйнівні урагани, тайфуни, шторми, хвилі-вбивці, по- вені, підводні виверження вулканів, зокрема грязьових, газові еманації, землетруси, цунамі, підводні та берегові зсуви, наявність отруй- них організмів та морепродуктів, утоплення тощо. Врешті-решт Океан є джерелом, засобом і шляхом перенесення різноманітних, можли- во, навіть ще досі не відомих вірусних та інших небезпечних хвороб. Зважаючи на все сказане вище, а також на перспективи виснаження в недалекому май- бутньому багатьох ресурсів континентальної частини геоекосистеми нашої планети, люд- ству так чи інакше доведеться сконцентрувати зусилля на освоєнні потенціалу геоекосистеми Океану та її субсистем, в яких накопичено зна- чні запаси біологічних, енергетичних, міне- ральних та інших ресурсів. Їх вилучення з гео- лого-екологічної субсистеми океанічного дна і водної товщі аквальної субсистеми Океану, а також використання ресурсів, передусім енер- гетичних і хімічних, повітряного середовища його аероекологічної субсистеми невдовзі ста- нуть важливою науково-технологічною та еко- номічною проблемою, особливо для країн, які межують з Океаном. З огляду на важливість функцій Океану як системи систем зрозуміло, що морська діяль- ність, зокрема науково-інноваційна, будь-якої держави, що має морські кордони, завжди була, є і залишатиметься однією з основних складо- вих економіки, ключовим фактором розвитку країни, її національної безпеки і забезпечення 84 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ добробуту населення [1]. Тому не дивно, що в останні десятиліття в розвинених країнах сві- ту, зокрема в США, країнах ЄС, Японії, Китаї, Великій Британії, Індії, Австралії, Канаді, Пів- денній Африці, спостерігається активізація морських досліджень і значні інвестиції в ба- гатопрофільні науково-дослідні програми зі всебічного вивчення Океану, його ресурсів та впливу на життєдіяльність, здоров’я і добро- бут населення [4]. Аналіз документів ЄС, які стосуються Океану, також свідчить, що євро- пейська морська політика визначає наукові до- слідження щодо використання Океану як один з основних засобів гідного існування в умовах економічних і технологічних змагань [4–7]. В останні десятиліття поглиблюється ро- зуміння значення океанів і морів для сталого розвитку країн, що сконцентровано відобрази- лося в баченні, висловленому головою Євроко- місії у 2004–2014 рр. Жозе Мануелем Баррозу: «…Морська політика ЄС може допомогти реа- лізувати величезний потенціал зростання Єв- ропи. Завдяки відповідальному управлінню на- шими спільними морськими ресурсами (common marine resources) океани і моря на багато років можуть залишитися джерелом багатства і процвітання для кожного в Європі» [8]. На 72-й сесії Генеральної Асамблеї Організа- ції Об’єднаних Націй у резолюції щодо Світо- вого океану і морського права було постанов- лено проголосити 10-річний період з 1 січня 2021 р. Десятиліттям ООН, присвяченим на- уці про океан в інтересах сталого розвитку [9]. Україні пощастило мати свою частку Оке- ану — Азово-Чорноморський басейн, тобто з’єднані Керченською протокою унікальні ак- ваторії Чорного і Азовського морів, річки, що в них впадають, у тому числі доволі великі — Ду- най, Дністер, Дніпро, Південний Буг, — 18 ли- манів, кілька приморських озер, унікальних заток тощо. Крім того, наша країна через про- токи Босфор і Дарданелли має вихід до Серед- земного моря і далі, через протоку Гібралтар — до Атлантичного океану, а отже, — взагалі до будь якої точки Океану. Національна безпека України, умови її ста- лого розвитку, різноманітний ресурсний по- тенціал, екологія, моніторинг унікальних еко- систем, сучасні воднотранспортні комунікації, навігаційні та портові сервіси, природні мор- ські харчові продукти і аквакультури, питна вода, нетрадиційні відновлювані джерела енер- гії, глобальні зміни клімату і прогнозування погоди, система охорони здоров’я, рекреація і фармацевтика, туризм, будівництво і багато інших сфер життєдіяльності країни мають ва- гому морську складову. Тому безсумнівно, що конкурентоспроможність нашої держави бага- то в чому залежить від рівня залученості мор- ських інноваційних технологій до перелічених сфер її економіки. Україна — асоційований член Європейсько- го Союзу і навіть у своїй Конституції закріпила бажання стати повноправною складовою його спільноти. Наша держава ратифікувала Уго- ду з ЄС і стала на шлях імплементації низки нормативних документів, що стратегують і ре- гламентують розвиток багатьох галузей еконо- міки. Серед них, зокрема, Рамкова директива Європейського Союзу про Морську стратегію ЄС [4], положення якої спонукають Україну, розвиваючи свою морську галузь, у тому числі її науково-інноваційну складову, враховувати рекомендації, наведені в цьому документі, і реформувати свої підходи до організації наці- ональної системи морських наук та інновацій. Невпинний розвиток технологій та швидко- плинність світових процесів, що відбуваються у сфері морських наук та інновацій, вимага- ють від України рішучих і послідовних кроків, основаних на реальних можливостях та розу- мінні національних пріоритетів. Здійсненню таких кроків у межах продуманої стратегії розвитку фундаментальних і прикладних мор- ських досліджень в Україні перешкоджає, на наш погляд, передусім відсутність чіткої со- ціально-економічної, екологічної, безпекової та інноваційної політики в країні та загалом її геополітичних пріоритетів. Нерозуміння необхідності термінових змін в організації морських наук та інновацій ста- новить реальну загрозу, спричинюючи швидке згортання морської науки в країні і зумовлю- ючи нові неочікувані проблеми в політичній, ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 85 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ бізнесовій, соціальній та безпековій сферах. Становище, яке склалося в Україні з морськи- ми дослідженнями та інноваціями, свідчить про те, що зазначені проблеми мають систем- ний характер, а чинна модель організації мор- ської науки не відповідає не тільки потребам сьогодення, а й подальшого розвитку. Деякі ініціативні зусилля окремих представників морських наук та не дуже ґрунтовні кадрові зміни апріорі не можуть поліпшити ситуацію, оскільки для подолання наявних проблем по- трібні системні, узгоджені між собою заходи на всіх рівнях функціонування держави. Мож- на з впевненістю наголосити, що давно вже на часі запровадження нової моделі організації ві- тчизняної сфери морських наук та інновацій, розроблення стратегії їх розвитку, яка не була б заручницею відомчих інтересів, історично сформованих тенденцій, а відповідала сучас- ним викликам, передусім, була б здатна задо- вольнити суспільні потреби. Вочевидь, така модель має бути складовою національної стра- тегії розвитку країни. Наше бачення проблеми ми викладемо в цій статті через певні концептуальні підходи, які, на нашу думку, доцільно покласти в основу стратегії державної політики у сфері морської науки на середньо- і довгострокову перспективу. Завдання України щодо розвитку її мор- ської галузі разом з науковою, інноваційною та безпековою складовими певною мірою викла- дено в Морській доктрині України до 2035 р., затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1307 [10], та в наступній редакції цього державного акта (постанова КМУ від 18 грудня 2018 р. № 1108 «Про внесення змін до Морської доктрини України на період до 2035 року» [11]). У цих важливих стратегічних документах увага фо- кусується на відновленні морської наукової інфраструктури, зокрема й тієї, що належить НАН України, і декларується необхідність продовження комплексних наукових фунда- ментальних і прикладних досліджень Азово- Чорноморського басейну та інших районів Океану, що, як зазначено в доктрині, дозволить реалізувати низку стратегічних завдань, які стоять перед нашою державою. Однак можна констатувати, що процес виконання завдань, наведених у Морській доктрині України до 2035 р., практично так і не розпочався. Кроки, які необхідно найближчим часом здійснити при розробленні Стратегії розви- тку морських наук та інновацій в Україні до 2035 року, на нашу думку, мають включати ви- роблення загальних цілей та пріоритетів, ви- значення ключових компетенцій вітчизняної морської науки, підготовку управлінських, за- конодавчих та нормативних документів для за- безпечення швидкого, але безболісного впрова- дження низки планомірних системних заходів. Огляд загальних проблем, що склалися у сфері морських наук та інновацій в Україні. Формуванню стратегії майбутньої діяльності у сфері морських наук та інновацій має пере- дувати неупереджена оцінка не дуже далекого минулого та поточного стану морської галузі України з її науково-інноваційною складовою включно та виділення найбільш значущих проблем їх функціонування, що виникли за останні більш як 25 років унаслідок багатьох різних причин. Наведемо лише основні висно- вки з аналізу наявного стану і головних трен- дів розвитку загальних проблем у вітчизняній морській науково-інноваційній сфері, без чого неможливе не тільки визначення напрямів, шляхів і засобів їх подолання, а й прогнозуван- ня розвитку зазначеної сфери на майбутнє. Україна має сприятливі умови, зокрема гео- графічне положення, найдовший серед чорно- морських країн береговий кордон з Чорним і Азовським морями (близько 4595 км) [10], які мали б стимулювати розквіт пов’язаних з морем складових її економічної системи. На жаль, сьогодні ситуація в цьому напрямі за- лишається невтішною, хоча стан української морської галузі, в тому числі її науково-інно- ваційної складової, не завжди був таким. Ретроспективний погляд на не таке вже й давнє минуле свідчить, що Україна до початку останнього десятиліття ХХ ст. була розвине- ною морською країною. Це забезпечувалося як вищезгаданими географічними умовами, так і потужним морегосподарським комплексом, 86 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ що охоплював понад 19 портів, з яких 5 були розташовані в Криму, 3 великі пароплавства — Чорноморське, Азовське і Дунайське, понад 1000 суден різного класу і призначення, низку суднобудівних і судноремонтних заводів. На- гадаємо, що свого часу Чорноморське морське пароплавство було найпотужнішим у Європі і одним з найбільших у світі — наприкінці 1991 р. у його складі налічувалося близько 360 суден [1]. Крім того, Україна славилася міцними мор- ськими традиціями і наявністю розвиненої на- укової і науково-освітньої бази для підготовки кадрового забезпечення господарської, науко- вої, технологічної та оборонної складових ві- тчизняного морегосподарського комплексу [1]. При цьому в розпорядженні наукових, освіт- ніх, проєктних, інженерно-конструкторських, геологопошукових, геологорозвідувальних, ви- добувних та інших спеціалізованих установ і організацій України, які наприкінці 80-х років минулого століття здійснювали різноманітні морські дослідження, реалізовували пошуко- во-розвідувальні, видобувні, будівельні, осві- тянські та інші проєкти в різних частинах ак- ваторії Океану, було близько 70 суден різного класу і призначення. До 1995 р. Україна мала також потужний підводний науково-дослідний флот, у тому числі 9 підводних апаратів і 12 су- ден забезпечення [12]. На жаль, цей статус потужного морського державного утворення у складі СРСР протя- гом останньої чверті століття Україна втрачала з різною швидкістю в різні періоди [1], і зараз вітчизняний морський сектор економіки, нау- ки і освіти перебуває у критичному стані. Вод- ночас в інших країнах світу останніми десяти- літтями зростало розуміння важливості ролі Океану в забезпеченні життєдіяльності, стану здоров’я та добробуту людей, а також усвідом- лення негативного впливу життєдіяльності людства на, так би мовити, «стан здоров’я» і функціонування Океану як складної природ- ної екосистеми [6, 8, 9]. І це природно, оскіль- ки, незважаючи на те, хто де мешкає, всі ми залежимо від Океану і ресурсів, якими він за- безпечує людство, — будь то їжа, яку ми спо- живаємо, вода, яку ми п’ємо, кисень, яким ми дихаємо, енергія хвиль і/або вітру чи погодні умови, від яких ми всебічно і навіть життєво залежимо. Не дивно, що Україна намагається відно- вити втрачений статус, і на сучасному етапі її становлення проблема повернення в коло великих морських держав набуває для нашої країни особливого значення. Однак пріорите- ти морської політики, що визначають шляхи повноцінної реалізації морського потенціалу і забезпечення національних інтересів держави, передусім в Азово-Чорноморському басейні та інших районах Океану, про що йдеться в [10, 11], не можна реалізувати без системної інте- лектуальної підтримки у формі наукового і на- уково-інноваційного супроводу. Традиційно в авангарді такого супроводу діяла і діє найвища наукова установа країни — Національна акаде- мія наук України. НАН України, починаючи з 60-х років ми- нулого століття і до війни, розпочатої РФ про- ти України у 2014 р., брала активну участь у вирішенні комплексних проблем, пов’язаних з розвитком різних напрямів морських науко- вих досліджень. На балансі наукових установ і організацій НАН України перебувало більш як 15 суден різного класу, серед яких понад 10 науково-дослідних суден, у тому числі вели- ких, з необмеженим районом плавання, таких як «Михайло Ломоносов», «Академік Вернад- ський», «Професор Водяницький», «Київ». Деякі наукові і прикладні дослідження вико- нувалися також за допомогою гідрографічних суден ВМС, а також суден Мінрибгоспу спо- чатку СРСР, а після 1991 р. — України. Крім того, за необхідності зазначений флот забезпечував проведення на світовому рівні регулярних наукових та прикладних дослі- джень з різних напрямів морських наук — від геологічних, геофізичних і біологічних до гід- роакустичних та матеріалознавчих не лише в Азово-Чорноморському басейні, а й в інших районах Світового океану. Успішно функціону- вав Океанологічний центр Морського гідрофі- зичного інституту НАН України у Гвінейській Республіці (м. Конакрі, Західна Африка), де українські вчені-океанологи, а також пред- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 87 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ставники низки академічних інститутів іншо- го профілю проводили унікальні дослідження і водночас навчали й передавали гвінейським колегам свій досвід з різних напрямів океано- графії, морської геології, геофізики, біології, гідрометеорології, геоекології, матеріалознав- ства, енергетики тощо. У виконанні морських геологічних, гео- екологічних, біологічних та інших видів до- сліджень, що здійснювала НАН України як в Азово-Чорноморському басейні, так і в інших акваторіях Океану поза кордонами нашої кра- їни, було задіяно і вітчизняний підводний на- уково-дослідний флот, про який ішлося вище. Сьогодні в Україні такого флоту практично вже немає. Вивчення Океану і його ресурсної бази за- вжди перебувало у фокусі уваги української академічної науки морського спрямування, її науково-дослідних установ, які працювали переважно у сфері природничих і технічних наук. Починаючи з кінця 1960-х років, розумі- ючи важливість розвитку морських наук для держави, тоді ще АН УРСР в рамках програм- но-цільової тематики здійснювала комплексні міждисциплінарні наукові дослідження Азово- Чорноморського басейну як складової субсис- теми Світового океану. Зі здобуттям Україною незалежності такі дослідження продовжувала НАН України. Її співробітники — виконавці наукових і науково-технічних морських про- єктів зробили значний внесок у пізнання та оцінювання біологічних ресурсів, гідрофізич- них та гідрохімічних властивостей морського середовища геоекологічних субсистем Океану, глибинної будови літосфери в межах багатьох його акваторій, закономірностей розподілу мі- неральних, вуглеводневих та інших ресурсів у геолого-екологічних субсистемах їхнього дна та удосконалення технічної, приладної, екс- периментальної, лабораторної та методологіч- ної бази їх прогнозу, пошуку і раціонального освоєння. У соціально-економічному напрямі морських наук установи НАН України в ми- нулі роки також виконали низку важливих до- сліджень і розробок, зокрема з теоретико-ме- тодологічних аспектів управління розвитком морської економіки України в контексті пер- спектив відродження її як морської держави. Відповідно до нормативних документів [9, 10], наша країна, яка останнім часом перебуває в глибокому, практично безперервному кризо- вому стані, все ж прагне, принаймні декларує такі прагнення, повернутися до співтовари- ства провідних морських держав світу. Слід зазначити, що до моменту прийняття першої редакції Морської доктрини України в жовтні 2009 р. [10], в якій вперше було викладено стра- тегію і визначено основні напрями подальшого розвитку нашої країни як морської держави до 2035 р., кількість науково-дослідних суден в Україні порівняно з початком 1990-х років скоротилася більш як у 10 разів, але в країні ще зберігалися і досі функціонують кілька науко- во-дослідних і проєктно-конструкторських ін- ститутів, закладів вищої і середньої освіти, які готували кадри, зокрема наукові й освітянські, для морських галузей не лише для нашої краї- ни, а й для близького і далекого зарубіжжя. Серед морських науково-дослідних центрів, які до 2013 р. переважно завдяки зусиллям ке- рівництва НАН України та її політиці щодо збереження і розвитку української науки, в тому числі морської, активно працювали, під- тримуючи близький до світового рівень діяль- ності, можна назвати такі відомі не лише в на- шій країні, а й далеко за її межами установи, як Морський гідрофізичний інститут НАН України, Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України, Кара- дазький природний заповідник НАН України з його заповідною морською акваторією і уні- кальним акваріальним науково-пізнавальним комплексом, а також Дунайський і Чорномор- ський біосферні заповідники НАН України. Успішно функціонували Одеська філія Інсти- туту біології південних морів ім. О.О. Кова- левського НАН України та Одеське відділен- ня гідроакустики Морського гідрофізичного інституту НАН України. Крім того, морські фундаментальні і прикладні геологічні та гео- фізичні дослідження на плановій основі ре- гулярно здійснювали спеціалізовані відділи та групи співробітників розміщених у Києві 88 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Інституту геологічних наук НАН України, Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та Відділення морської геології і оса- дового рудоутворення НАН України (у 2018 р. перейменоване у Державну наукову установу «Центр проблем морської геології, геоеколо- гії та осадового рудоутворення НАН Украї- ни»). У вирішенні низки пов’язаних з Океаном спеціальних фундаментальних наукових і на- уково-технічних проблем брали участь й інші академічні установи, також переважно розта- шовані в Києві, такі як Інститут гідробіології НАН України, Науковий центр аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України, Інститут проблем математич- них машин і систем НАН України, Інститут телекомунікацій і глобального інформаційно- го простору НАН України. Крім того, окремі дослідження за морською тематикою проводи- ли в Інституті геології і геохімії горючих копа- лин НАН України (Львів), Українському гід- рометеорологічному інституті ДСНС України та НАН України (Київ), Інституті радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України (Харків), Інституті проблем природокористу- вання та екології НАН України (Дніпро), На- уково-технічному центрі панорамних акустич- них систем НАН України (Запоріжжя). На жаль, події, які відбуваються з 2014 р. в результаті анексії Криму РФ і війни на сході України, а також нерозв’язаність проблеми розмежування державного кордону України в акваторіях Чорного і Азовського морів украй негативно позначилися в тому числі й на роз- витку вітчизняної морської наукової та іннова- ційної діяльності, особливо на проведенні мор- ських експедиційних досліджень. Унаслідок зазначених подій українська морська наука, яка до 2014 р. забезпечувала проведення ши- рокого спектру морських досліджень на сучас- ному національному і міжнародному рівнях, зазнала значних інфраструктурних і кадрових втрат. Зокрема, тільки Академія втратила дві провідні, широко відомі у світі морські науко- во-дослідні установи: Морський гідрофізич- ний інститут та Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського з рядом експе- риментальних і виробничих підрозділів. Було втрачено кілька морських науково-дослідних плавзасобів, зокрема єдине науково-дослідне судно необмеженого району плавання «Про- фесор Водяницький», унікальну експеримен- тальну базу і океанографічну платформу Мор- ського гідрофізичного інституту НАН України в с. Кацивелі, значну частину Національного банку океанографічних даних тощо. Істотни- ми є і втрати серед кваліфікованих морських дослідників — співробітників зазначених ін- ститутів та їх підрозділів — загалом понад 600 осіб, серед яких кандидати і доктори наук, професори, члени-кореспонденти і академіки НАН України. Проте академічна морська наука ще зберігає значний потенціал, який може стати основою для відновлення, активізації і розвитку вітчиз- няних морських досліджень Азово-Чорномор- ського басейну та інших районів Світового океану. Зауважимо, що перші морські наукові про- грами України різного рівня значною мірою були орієнтовані на збереження потенціалу успадкованої від Радянського Союзу морської наукової інфраструктури, а також на ство- рення підґрунтя для майбутнього розвитку, в тому числі її науково-технічної складової [13]. Тобто закладалися основи системи, здатної за- безпечити весь цикл отримання наукової та науково-технічної інформації за результатами морських досліджень і розробок для викорис- тання її в інтересах економіки України. Заходи, передбачені в морських програмах і окремих наукових проєктах, були спрямовані, зокрема, на активізацію міжнародного співробітництва та забезпечення власних інтересів української економіки. На жаль, характеризуючи поточну ситуацію в цілому, слід констатувати, що ви- конати заплановане і проголошене у стратегіч- них державних документах [10, 11] останнього десятиріччя щодо цілей морської діяльності, в тому числі наукової та інноваційної, поки що не вдалося. Зокрема, морська наука, як і вся морська галузь, так і не стала рушійною си- лою розвитку економіки і впровадження ре- зультатів морських досліджень і технологій та ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 89 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ отриманої за їх допомогою інформації у сфери державного управління, національної безпеки та оборони, систему контролю за ресурсами тощо. Сьогодні навіть вітчизняний морський науковий потенціал, набутий ще в попередні роки, використовується не повністю і значною мірою — в інтересах зарубіжних споживачів. Головними причинами такої ситуації, на нашу думку, яка переважно збігається з ви- сновками багатьох, зокрема й зарубіжних, екс- пертів, стали незадовільне фінансування мор- ських наукових програм (на рівні близько 30 % від запланованого і 20 % від необхідного міні- муму) або їх скасування взагалі, відсутність державного та приватних замовлень і виклю- чення в процесі реалізації таких програм низки перспективних наукових і/або інноваційних проєктів. Наявна ситуація з невиконанням навіть уза- конених і запланованих заходів не є дивною, оскільки, як відомо, на громадських засадах і ентузіазмі займатися морською наукою та ін- новаціями, як, до речі, і науковою діяльністю загалом, і при цьому намагатися конкурувати на світовому морському науковому та іннова- ційному ринку неможливо. І хоча українська морська наука має певні позитивні результати, пов’язані, зокрема, з участю в кількох міжна- родних проєктах, їх було досягнуто переважно завдяки ініціативі окремих наукових установ і вчених НАН України та окремих науковців закладів вищої освіти, тоді як державне управ- ління морською наукою, інноваціями і діяль- ністю загалом, на жаль, практично не здійсню- валося. І хоча зазначені вище та деякі інші пробле- ми нинішньої морської наукової та інновацій- ної діяльності зумовлені низкою об’єктивних причин, у тому числі зовнішніми обставина- ми, визначальними, на нашу думку, виявили- ся негативні фактори державного управління. Серед останніх насамперед можна відзначити те, що наукову і технологічну основу вітчиз- няної морської галузі було створено ще за ра- дянських часів. За роки незалежності України розроблення та створення інфраструктури морської науки, зокрема нової техніки, плав- засобів тощо, фактично не фінансувалося. Не- зважаючи на низку технологічних і наукових досягнень, створення за бюджетні кошти об- ладнання та приладів (різноманітних пробо- відбірників, аналізаторів, телекомунікаційних, навігаційних, інформаційних засобів та ін.) не здійснювалося. Океанологи та представники інших морських наук виконували переважно вузькопрофільні завдання, результати яких так і не стали частиною загальнонаціональ- них морських систем, спрямованих на забез- печення ефективного вирішення економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства. Крім того, в останні роки, насамперед через не- достатнє фінансування, загострилися пробле- ми, пов’язані з браком доступу до конкуренто- спроможних матеріалів та обладнання інозем- ного виробництва, Як відомо, в основу фінансування морських наук зазвичай покладається низка показни- ків з бюджетних запитів морської науково- інноваційної сфери попередніх років, ніяк не пов’язаних з потребами сучасного світового рівня виконання морських досліджень та ін- новацій, їх інфраструктурного і кадрового забезпечення, в тому числі кваліфікованим управлінським і обслуговуючим персоналом. Фактично бюджетне фінансування сфери мор- ських наук та інновацій в останні десятиліття становило менш ніж чверть від необхідного мі- німуму. До того ж у державі не створено дієвої системи і стимулюючих умов для залучення різноманітних джерел інвестицій, у тому числі в морську наукову та інноваційну сферу. При цьому якість управління та рівень державної підтримки не забезпечували необхідної ефек- тивності морської науки та інновацій. Певна кількість законодавчих і нормативних актів та організаційних рішень щодо розвитку мор- ських досліджень не приводили до скільки-не- будь активних дій у напрямі створення ціліс- ної й ефективної системи управління морськи- ми науками та інноваціями. Аналіз напрямів і тем наукових досліджень та розробок, що здійснюються в країні у мор- ській сфері, рівень проголошених при цьому завдань, який часто не відповідає сучасним 90 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ потребам країни, тільки підтверджують висо- кий ступінь успадкування підходів минулого століття. Національних і галузевих морських наукових програм або досі немає, або вони не сконцентровані на пріоритетних напрямах, намагаючись охопити якнайширший спектр морської діяльності. При цьому окремі до- слідницькі проєкти за відсутності державного стратегування морської наукової та іннова- ційної діяльності здійснюються переважно поза зв’язком із загальнодержавними пробле- мами, цілями та завданнями. Беручи до уваги реальний сучасний стан вітчизняної морської наукової та інноваційної діяльності, особливо у разі збереження зазначених вище тенденцій ще на певний, навіть дуже короткий в історич- ному вимірі час, змушені, на жаль, констату- вати можливість поступового поглиблення її занепаду і, як результат, згортання. При цьому всі високопосадовці, дотичні до вирішення проблем відродження України як морської держави, мають чітко розуміти — побудова нової, дієвої моделі національної системи морської наукової та інноваційної ді- яльності неможлива без достатнього фінансу- вання, створення сучасної інфраструктури та новітньої бази знань про Океан з урахуванням досвіду організації, фінансування та матері- ально-технічного забезпечення морської євро- пейської та світової науки і освіти. Щодо підходу до вироблення нового стра- тегічного бачення морської наукової та інно- ваційної діяльності. Вироблення нового стра- тегічного бачення, зважаючи на наведені вище висновки, потребує не лише впровадження сучасних економічних і технічних засобів та рішень щодо фінансового і матеріально-тех- нічного забезпечення морських досліджень, створення або закупівлі за кордоном необхід- них приладів, устаткування й засобів, у тому числі сучасних науково-дослідних суден, ав- тономних моніторингових систем тощо. Ре- алізація тільки зазначених заходів не врятує нашу морську науково-інноваційну сферу від занепаду, а лише відтермінує його на деякий час. Для успішного вирішення поставленого завдання — виведення морських досліджень та інновацій в Україні на шлях сучасного посту- пального розвитку — необхідно застосувати до морської наукової та інноваційної діяльності в Україні організаційні елементи системного підходу. Такий підхід передбачає врахування комплексу зовнішніх та внутрішніх факторів і умов, що визначають саме системне розроблен- ня стратегії морської наукової та інноваційної діяльності в нашій країні в цілому. Серед най- важливіших чинників: а) євроінтеграційний вектор зовнішньої політики України; б) швид- кі й істотні зміни в сучасній європейській та світовій морській науці; в) суттєве рефор- мування, в тому числі осучаснення, системи управління морською науковою та інновацій- ною діяльністю; г) істотне поліпшення фінан- сового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення наукових установ, організацій і підприємств, що працюють у морській науко- вій сфері; д) переорієнтація значної частини потенціалу вітчизняного морського науко- вого та інноваційного продуктів на зарубіжні ринки; е) вирішення проблеми імпортозамі- щення при забезпеченні ефективного функ- ціонування морської науково-інноваційної сфери необхідними складовими, в тому числі вітчизняними матеріалами, приладами, облад- нанням і технологіями; ж) вирішення проблем приморських територій та частин акваторії Азово-Чорноморського басейну, пов’язаних з військовим протистоянням на сході України і анексією Криму, а також традиційних і нових завдань у сфері безпеки та оборони держави з морського напрямку. У зв’язку з цим заслу- говує на підтримку думка щодо доцільності якнайшвидшого вирішення питання підпо- рядкування Міністерству оборони України і реформування стратегічно важливого науко- во-технологічного комплексу, який відповідає за навігаційно-гідрографічне забезпечення по- треб передусім військового сектору національ- ної безпеки, а також інтересів і потреб мор- ської галузі економіки країни, і введення його зі статусом Гідрографічної служби до складу Військово-морських сил ЗСУ [14]. Без цьо- го досягнення поставлених цілей із побудови ефективної системи захисту інтересів держави ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 91 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ на морських і приморських напрямах, зокрема реальність ефективного функціонування АСУ ЗМУ [14], видається проблематичним. Стрімка зміна зовнішніх обставин та су- купність невирішених зовнішніх і внутрішніх проблем ускладнюють оцінювання ситуації і формування нового бачення майбутнього ві- тчизняної морської галузі. Впродовж останніх десятиліть морські державні національні та галузеві програми формували з використан- ням екстраполяції отриманих раніше напра- цювань. Втілення в життя нової стратегії має стати переходом від початкової, тобто чинної, до нової моделі морської наукової діяльності з обов’язковим урахуванням важливої ролі су- часних морських наук у соціально-економіч- ному, науковому, освітньому та культурному розвитку суспільства і підвищенні рівня його безпеки. Розуміння значущості нових морських знань, розробок і технологій у свою чергу впливає на прогрес в інших галузях, що забез- печують, зокрема, добробут людства. Серед них інформаційні, транспортні, комунікаційні, фармацевтичні, медичні та біотехнології, сис- теми охорони здоров’я, безпеки тощо. Отже, нова стратегія має забезпечити плану- вання та управління в морській науковій сфері відповідно до єдиної, основаної на стратегіч- ному аналізі парадигми ведення морської на- укової та інноваційної діяльності як складових національної стратегії сталого розвитку, спря- мованої на виконання завдань, що постають перед державою і суспільством; визначення цілей, завдань та масштабів морської наукової та інноваційної діяльності, що відповідає на- ціональним, міжнародним та регіональним по- требам, оскільки майбутня модель такої діяль- ності має бути засобом і дороговказом як для пізнання та використання різноманітних ре- сурсів Океану, так і для їх збереження та при- множення; можливість прогнозування змін перспектив, напрямів і цілей, тенденцій, ризи- ків та ситуацій, які здатні вплинути на сформо- вані принципи стратегічного управління. Крім того, нова стратегія повинна доповнити, в тому числі із залученням результатів морських наук та інновацій, чинні концепції та програми роз- витку морського сектору безпеки і оборони, а також таких галузей, як енергетика, інформа- тизація, транспорт, харчова промисловість, ме- дицина, фармацевтика тощо, які є фундамен- том соціально-економічного розвитку країни, її науково-інноваційної сфери, забезпечення сталого розвитку. Така стратегія має ґрунтува- тися на найкращих світових та європейських прикладах і принципах формування морської наукової політики, зокрема, сприяти інтеграції у світовий, передусім європейський, морський дослідницький та інноваційний простір, пе- редбачати стратегічну мету морської наукової та інноваційної діяльності України — стати в перспективі частиною європейської морської наукової та інноваційної діяльності, не забува- ючи при цьому про першорядність національ- них інтересів України. І нарешті — визначити оптимальні шляхи розвитку вітчизняної мор- ської наукової та інноваційної діяльності на пе- ріод до 2035 р. та сформувати дорожню карту для досягнення поставлених цілей. При цьому виявлення і аналіз ризиків та загроз, спричи- нених стрімким впровадженням інноваційних технологій, зокрема в плані особистої та сус- пільної безпеки — економічної, екологічної, медичної тощо, не можуть бути ефективними без застосування системного підходу до мор- ської діяльності загалом та її науково-іннова- ційної складової зокрема. Стратегія розвитку морської наукової та інноваційної діяльності має передбачати створення системи прийняття рішень, яка охоплювала б аналіз поточної си- туації, вироблення системного процесу, який включає формування мети, її розгортання в часі та в певному інформаційному просторі на основі врахування особливостей виконавців, аналіз варіантів розвитку, обґрунтування за- ходів щодо планування і контролю. Саме таку ідеологію слід покласти в основу розроблення Стратегії морської наукової та інноваційної діяльності України до 2035 року та державної політики щодо її реалізації. Головні вимоги до нової моделі морської наукової та інноваційної діяльності та основні кроки з її впровадження. Нова модель мор- 92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ської наукової та інноваційної діяльності має передбачати, що її впровадження буде реалізо- вуватися за єдиною стратегією, підпорядкову- ватися загальнодержавним пріоритетам, ґрун- туватися на світовому і європейському досвіді та засадах формування морської науково-інно- ваційної політики з метою входження до світо- вого, передусім європейського, дослідницько- го та інноваційного простору. Дієвість цієї мо- делі має забезпечуватися не лише управлінням низкою наукових і науково-технічних установ, організацій чи підприємств морської галузі, а й певними заходами стратегічного управління діяльністю держави в цілому. Реалізація тако- го підходу можлива лише в разі вироблення погодженого комплексу інтегрованих рішень щодо системи організації морської галузі за- галом і морської науково-інноваційної сфери як її субсистеми зокрема. Крім того, дієвість та ефективність такого підходу неможлива без чітко визначених пріоритетів та мети високого конкурентного рівня, а також комплексу за- собів, з достатнім фінансуванням включно, і сукупності необхідних спеціальних знань для досягнення цієї мети. При цьому всі зазначе- ні складові можуть переглядатися залежно від зміни перспектив і (або) поточних цілей, по- яви нових викликів і (чи) можливостей. Розроблення та впровадження такої моделі національної системи морської науково-іннова- ційної діяльності має здійснюватися за певним алгоритмом, що містить низку завдань і кроків. Нижче запропоновано для обговорення та фор- мування консенсусного державного рішення такий їх перелік, реалізація якого забезпечить не лише розроблення нової моделі національ- ної системи морської науково-інноваційної ді- яльності, а й достатньо швидку та ефективну її реалізацію за єдиною програмою, а саме: • створення відповідної законодавчої суб- системи в системі морського законодавства України. Тобто необхідні закони та підзаконні акти мають бути розроблені на сучасних рин- ково орієнтованих засадах, що обов’язково має бути зафіксовано як у змісті рамкових законів, так і в підзаконних правових актах регулюван- ня морської науково-інноваційної діяльності. Причому редакція цих документів повинна відповідати реальним умовам сучасної орга- нізації і реалізації морської науково-іннова- ційної діяльності, в тому числі на фінансовій та матеріально-технічній основі гарантованого державного замовлення, комерціалізації ре- зультатів науково-інноваційної діяльності та залучення інвестицій; • побудова дієвої вертикалі управління мор- ською науковою та інноваційною діяльністю, в тому числі створення: – Національного інституту морських дослі- джень та інновацій (НІМДІ) з підпорядкуван- ням його МОН України і НАН України та фі- нансуванням за окремою статтею державного бюджету. Можливо, як варіант слід розглянути доцільність створення НІМДІ у формі націо- нальної акціонерної компанії, що дало б йому можливість скористатися при забезпеченні своєї діяльності перевагами приватно-держав- ного партнерства, зокрема більш прогресивни- ми і гнучкими умовами для залучення інвес- тицій. Діяльність НІМДІ має зосереджувати- ся на реалізації морської політики, сприянні створенню передових морських технологій, пошуку проривних наукових та інноваційних рішень, організації міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва, переду- сім в інтересах України, тощо; – Міжгалузевої ради з морських досліджень та інновацій при Кабінеті Міністрів України для запровадження на найвищому рівні систе- ми координації всіх учасників морської діяль- ності — від науковців, дослідників і розробни- ків до користувачів і фахових представників медіа; – системи ефективної комунікації органів державного управління морською науковою та інноваційною діяльністю та неурядових ор- ганізацій, експертного середовища, морських підприємств різних форм власності та інших суб’єктів процесу вироблення та реалізації морської політики, в тому числі військово- морських сил; • гармонізація національних програмних і стратегічних документів щодо організації морських досліджень та інновацій із систе- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 93 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ мою міжнародних морських стратегій, пере- дусім європейських. Відомо, що дослідження і використання ресурсів Океану є для світо- вої спільноти однією з небагатьох ідей (крім хіба що освоєння космічного простору), яка може консолідувати людство. Проте втілен- ня в життя цієї ідеї потребує чималих затрат, підсильних сьогодні тільки могутнім країнам. Тому її реалізація можлива лише у формі регі- ональної або глобальної кооперації, поєднання фінансових, технічних і кадрових ресурсів, ін- новаційних технологій і зусиль у рамках єди- ної регіональної, а краще глобальної складної різнорівневої системи міжнародних проєктів. Шлях до реалізації цієї ідеї розпочато давно, зокрема за ініціативи Генеральної Асамблеї ООН, ЮНЕСКО та її органу — Міжурядової океанографічної комісії (МОК), завданнями якої є сприяння міжнародному співробітни- цтву і координації у здійсненні програм прове- дення наукових досліджень, надання послуг і зміцнення потенціалу на підтримку зусиль, до- кладених державами-членами у сфері сталого освоєння морського середовища [9]; • організація діяльності з обов’язковою орі- єнтацією на досягнення кінцевих новітніх і конкурентоспроможних результатів: – побудова системи морської науково-інно- ваційної діяльності в Україні, результати якої відповідали б вимогам затребуваності та кон- курентоспроможності, на основі визначених ключових компетенцій; – виконання заходів, передбачених мор- ськими науковими та інноваційними програ- мами, на базі системних, в тому числі практич- них, проєктів; – системне узгодження всіх рівнів плануван- ня (стратегічного, тактичного та мережевого); – чітке розділення функцій замовників, ви- конавців, користувачів продукції та послуг НІМДІ; – забезпечення проведення систематично- го аналізу діяльності НІМДІ, зокрема оціню- вання її ефективності як на етапі розроблення проєктів (прогнозна ефективність), так і в про- цесі виконання робіт, і, за потреби, їх корегу- вання; – створення та розвиток внутрішнього рин- ку новітніх результатів морських досліджень, інноваційних технологій та інформації: впро- вадження новітніх конкурентоспроможних сервісів, інформації й технологій у державні та галузеві програми і, через них, в освітні, комер- ціалізаційні та інші процеси; підготовка квалі- фікованих користувачів новітніх і конкуренто- спроможних сервісів, інформації й технологій; сприяння впровадженню військових морських інноваційних технологій у цивільний сектор та цивільних морських інноваційних технологій у військову та інші безпекові сфери; • реформування морської галузі: форму- вання інноваційних мереж розроблення та виробництва нових видів морської продукції та послуг шляхом забезпечення інтеграції на- укового, освітнього та виробничого потенціа- лу; розроблення і забезпечення рівних умов ді- яльності для приватних і державних морських наукових, освітніх і підприємницьких струк- тур без надання штучних привілеїв приватним структурам за рахунок державних; активне впровадження необхідних системних заходів з імпортозаміщення та спрощення доступу до конкурентоспроможних новітніх морських технологій, приладів, обладнання, інших за- собів виробництва та проведення досліджень, організації послуг; державне інвестування в морську інфраструктуру, науку, освіту, розви- ток традиційних ЗМІ та сучасних засобів ін- формації для якомога активнішого поширення знань про Океан серед населення, підготовка кадрів для морської наукової та інноваційної діяльності; ініціювання науково-технічної та технологічної міжнародної допомоги в роз- витку морської дослідницької та виробничої інфраструктури наукової та інноваційної ді- яльності; • державна підтримка морських наукових та інноваційних (науково-технічних) проєк- тів, спрямованих на розвиток та модернізацію інфраструктури морської науково-інновацій- ної сфери як важливого чинника залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, складової триєдиної системи, яка має поєднати можли- вості бюджетної та приватно-державної під- 94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ тримки з потенціалом залучених інвестицій; кардинальна зміна підходів до планування ви- датків, основою яких впродовж останніх деся- тиліть залишаються фінансові показники ми- нулих років, «що історично склалися»; • стимулювання наукових досліджень та ін- новаційних розробок у традиційних і нових пер- спективних напрямах океанології та морської діяльності: розвиток морської геології, гідро- і геофізики, гідро- і геоекології, гідро- і геохімії, геноміки, харчової промисловості, енергетики, морського та прибережного туризму, медичної та соціоекономічної океанології тощо; • оцінювання досягнення загальних цілей. Ефективність морської науково-інноваційної діяльності оцінюють за ступенем досягнення загальних орієнтирів із застосуванням спеці- алізованих методик та індикаторів, розробле- них з використанням міжнародного досвіду. Узагальнена оцінка охоплює прямі і непрямі ефекти, а також враховує експертні висновки щодо гуманітарних та/або соціально-еконо- мічних ефектів відповідно до визначених ін- дикаторів ефективності. Темпи впровадження нової моделі морської наукової та інноваційної діяльності можна оцінювати, зокрема, за таки- ми індикаторами: динаміка загального внеску в економічну та інші сфери; вплив на розвиток та модернізацію інших галузей економіки кра- їни, насамперед харчової, транспортної, енер- гетичної, медичної, фармацевтичної тощо; еко- логічні наслідки; порівняння з аналогічними показниками ефективності морських наукових досліджень та інновацій країн-конкурентів; за- воювання певної частки міжнародних ринків результатів морських досліджень, інновацій і підготовки кадрів для морської галузі та її на- уково-інноваційної складової; темпи набли- ження до європейських вимог та стандартів, а також до умов вступу до різних європейських морських дослідницьких та інноваційних структур. Незважаючи на істотний прогрес, досягну- тий за останні 50 років у галузі морських дослі- джень і спостережень, наші знання про Океан залишаються значною мірою фрагментарни- ми. Для всеосяжного розуміння ролі Океану в функціонуванні геоекосистеми нашої пла- нети, в тому числі взаємодії людини й Океану, необхідні подальші дослідження в багатьох наукових напрямах. Людство має реально оці- нити вигоду від використання глобальної гео- екосистеми Океану та її субсистем, для чого необхідно заповнити цілу низку прогалин у наукових знаннях. При цьому для визначення стійких методів управління ресурсами Океану потрібно зібрати і проаналізувати інформацію про зміни у принципах функціонування еко- систем планети. Вищезазначені проблеми ві- дображено в основних засадах реалізації між- народної ініціативи — Десятиліття ООН, при- свяченого науці про Океан в інтересах сталого розвитку (2021–2030 рр.) [9]. З огляду на роль Міжурядової океанографічної комісії у визна- ченні загальних принципів діяльності і взаємо- дії з партнерами, які входять чи не входять до системи ООН, а також на можливості МОК щодо організації спільної роботи науковців і представників державних органів, цілком ло- гічно, що саме цій Комісії було доручено ко- ординувати роботу, пов’язану з підготовкою до проведення Десятиліття [9]. На нинішньому етапі організації і розвитку морських досліджень Україна має гармонізу- вати власні програми морських досліджень і технічного регулювання морської наукової та інноваційної діяльності, зокрема з Європей- ською морською стратегією [4]; забезпечити комплементарність національних морських наукових та інноваційних проєктів до між- народних ініціатив, передусім європейських, таких як, наприклад, ініціатива Єврокомісії «Black Sea Strategic Research and Innovation Agenda» [15]. Є впевненість, що один з головних шляхів забезпечення сталого розвитку людства — це глобальна міжнародна кооперація у справі пізнання Океану з метою його збереження як життєтвірної геоекологічної субсистеми нашої планети через вдосконалення і екологізацію процесів пошуку, розвідки, видобутку і раціо- нального використання його неживих і живих ресурсів з максимальним відтворенням остан- ніх. З поглибленням досліджень Океану деда- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 95 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ лі більше зростає потреба в концентрації тех- нологій і ресурсів для вирішення пов’язаних з ним проблем різної складності, в об’єднанні зусиль держав у подальшому пізнанні та осво- єнні його ресурсів. І чим раніше окремі держа- ви і світова спільнота усвідомлять необхідність розв’язання цього завдання, тим коротшим і дешевшим буде шлях до успіху в загальному розвитку людства, в тому числі й підвищенні його добробуту. Стратегічний план впровадження заходів нової моделі морської наукової та іннова- ційної діяльності в Україні. Початком запро- вадження нової моделі вітчизняної морської наукової та інноваційної діяльності як складо- вої національної стратегії розвитку є ухвален- ня державою рішень щодо її основних мети, цілей, завдань та пріоритетних напрямів. Ді- єва стратегія морської діяльності в будь-якій державі, і Україна не є винятком, неможлива без загальної стратегії її розвитку. При цьому основні мета, цілі, завдання та масштаб мор- ської наукової та інноваційної діяльності ви- значаються потребами економіки, зокрема її науково-технологічної та соціальної сфер, ста- лого розвитку і національної безпеки. Таким чином, загальні мета і цілі вітчизняної морської наукової та інноваційної діяльності стосуються тих сфер функціонування держави і суспільства, у яких застосування морських знань, інноваційних технологій та інформації має велике значення для безпеки і розвитку країни, культурного зростання. поліпшення здоров’я та добробуту її населення. Розуміння пріоритетності морської науково-інноваційної сфери для України ґрунтується на сучасних характеристиках світової і національної мор- ської науково-інноваційної діяльності, відпо- відному міжнародному досвіді з урахуванням внутрішніх та зовнішніх зобов’язань держави, чинних стратегічних та програмних докумен- тів державного і галузевого рівнів, кількість яких в Україні на сьогодні, заначимо, очевидно недостатня. Такий підхід повністю відповідає світовому та європейському і повинен змінити панівну ще й досі риторику щодо «підтримки науки», «збереження потенціалу» тощо. У новій моделі морської наукової та інно- ваційної діяльності технологічну, наукову та інноваційну політику пропонується формува- ти з огляду на визначені ключові компетенції, тобто знання, досвід, технології, які можуть за- безпечити розвиток морської галузі, зокрема її науково-інноваційної складової, на основі її конкурентних переваг. Порівняльний аналіз і періодичний перегляд власних компетенцій з точки зору їх затребуваності є технологічною умовою перспективного планування та ефек- тивної діяльності на зовнішніх ринках мор- ських ресурсів і результатів морських наук. Для України оцінювання, вибір та підтримка ключових компетенцій відіграють особливу роль через необхідність переорієнтації на сві- тові ринки. Ймовірно, у перспективі форму- вання Україною морської наукової та іннова- ційної політики потребуватиме напрацювання власної методології та організації відповідної діяльності з урахуванням різноманітного між- народного досвіду. Системні заходи з розроблення та впрова- дження нової стратегії розвитку морської нау- кової та інноваційної діяльності передбачають вдосконалення і осучаснення чинного законо- давства (зокрема, прийняття Закону України «Про морську діяльність»), організаційних рі- шень, вироблення міжвідомчих заходів, ухва- лення програмних документів різного рівня. Найважливішими серед таких документів є Дорожня карта реалізації Морської доктрини України до 2035 року, яка передбачає унорму- вання таких основних заходів, як реалізація національних та міжнародних науково-іннова- ційних проєктів в інтересах визначених пріо- ритетів вітчизняної морської діяльності, а та- кож Загальнодержавна науково-технічна про- грама морських досліджень та інновацій Укра- їни, яку необхідно якнайшвидше розробити за відповідним дорученням Кабінету Міністрів України спільними зусиллями МОН України, Міноборони України і НАН України з подаль- шим затвердженням КМУ. Крім того, важливими складовими системи заходів з впровадження нової моделі розвитку морських наук та інновацій є забезпечення на- 96 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ уково-інноваційного менеджменту, сприяння проведенню морських наукових досліджень за міжнародними програмами і представлення отриманих результатів на міжнародних рин- ках; реформування організацій, установ та під- приємств, що проводять морські дослідження, розробляють для них необхідні прилади, об- ладнання та забезпечують їх здійснення; між- інститутська координація і взаємодія науково- дослідницьких установ, інженерно-конструк- торських організацій і підприємств морського профілю, лобіювання інтересів морських наук та інновацій у владних структурах та міжна- родних інституціях різного рівня. Все це має здійснюватися на основі відповід- ної Програми реформування та розвитку мор- ських наук та інновацій України, яка має бути терміново розроблена за дорученням Кабіне- ту Міністрів України спільно Мінекономіки України, Мінінфраструктури України, МОН України, Міноборони України, НАН України і Укроборонпромом та затверджена КМУ. Особливу увагу слід приділити морській на- уковій та інноваційній діяльності в інтересах національної оборони і безпеки. Цей напрям передбачає реалізацію цільових проєктів з отримання нових знань про Океан, зі створення морської техніки та технологій подвійного при- значення, зокрема розроблення новітніх зраз- ків засобів визначення особливостей динаміки зони переходу «Океан–континент», кордонів між основними субсистемами Океанської гео- екосистеми, точного визначення і контролю на- ціональних морських кордонів тощо. Основний документ для успішного впровадження таких проєктів у життя — Програма морської науко- вої та інноваційної діяльності в інтересах наці- ональної оборони і безпеки, яка розробляється спільно Міноборони України, МОН України, НАН України та НІМДІ, ухвалюється РНБО України і є основою відповідного розділу дер- жавного оборонного замовлення. За напрямом реалізації перспективних про- єктів фундаментальних і прикладних дослі- джень в інтересах поглибленого пізнання та використання Океану базовими документами є Програма з наукових досліджень Світового океану НАН України та програми провідних наукових, науково-технічних та освітянських установ з морських наук та інновацій, які слід розробити й затвердити. Розвиток континентальної інфраструктури (експериментальних полігонів, центрів і баз) забезпечення морських досліджень та іннова- цій має бути узгоджений із заходами перелі- чених вище програм, діяльністю НІМДІ з під- тримки та розвитку континентальних центрів із забезпечення морських досліджень та інно- вацій. Основним документом для цього має стати План розвитку континентальних центрів морських досліджень та інновацій (має розро- блятися за дорученням КМУ спільно НІМДІ і відповідною структурою Міноборони України, затверджуватися КМУ, а його реалізація — фі- нансуватися через НІМДІ). Розвиток морської інфраструктури для морських досліджень та інновацій. У цьому напрямі важливою є скоординована діяльність спеціальних проєктно-конструкторських уста- нов та організацій, НІМДІ і вищих науково- освітніх закладів з підтримки та розвитку мор- ської інфраструктури (науково-дослідні суд- на, в тому числі підводні, морські платформи, дон ні станції, автономні буї тощо). План роз- витку інфраструктури морських досліджень та інновацій має бути розробленим за доручен- ням КМУ спільно МОН, НАН та Міноборони України, затвердженим КМУ і профінансова- ним через НІМДІ. Крім того, необхідним є обґрунтування та ініціювання двох-трьох національних проєк- тів у сфері морської наукової та інноваційної діяльності, що не виключає обґрунтування та ініціювання певних галузевих наукових, на- уково-технічних або освітянських морських проєктів, спрямованих на вирішення конкрет- них завдань. Вважаємо не зайвим ще раз наголосити, що ефективність сучасної морської наукової та інноваційної діяльності, яка багато в чому визначається своєчасним і цілеспрямованим використанням знань, навичок і технологій, отриманих у тому числі завдяки новітнім до- сягненням морських наук, освіти та інновацій, ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 97 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ має деякі принципові особливості, які необхід- но чітко розуміти і враховувати при форму- люванні національної стратегії розвитку мор- ської наукової та інноваційної діяльності. Так, сучасна парадигма морської наукової та інно- ваційної діяльності вже не ґрунтується на ідеї морського лідерства, одним з основних її прі- оритетів є сталий розвиток морських держав та поліпшення безпеки, здоров’я й добробуту їхнього населення, зокрема через розширення та поглиблення знань про особливості складу, структури, динаміки, функціонування Океану, його субсистем, ефективне та екологічно без- печне використання їхніх ресурсів, орієнтацію будь-якої складової морської діяльності на по- треби споживача. Аналіз світових тенденцій розвитку мор- ських наук та інновацій чітко показує, що морська галузь, зокрема її науково-іннова- ційна складова, стає невід’ємною частиною реального економічного сектору, фінансової, інформаційної та соціальної сфери, а її роз- виток визначається потребами споживачів та сучасного інформаційного суспільства. При цьому проблеми сталого розвитку і безпеки у сучасному світі, зокрема в Україні, можуть ви- рішуватися лише в контексті розвитку іннова- ційних технологій, у тому числі морських. Про це переконливо свідчать положення Морської доктрини України [10, 11], зокрема в частині розбудови військово-морського та наукового флоту країни, розвитку морських досліджень та інновацій, особливо в умовах сучасної гео- політичної ситуації, що склалася в Азово-Чор- номорському регіоні внаслідок агресивних дій РФ, та зростання потреби у захисті інтересів України в інших районах Океану. Про збере- ження та раціональне використання океанів, морів і морських ресурсів в інтересах сталого розвитку йдеться і в Указі Президента України від 30.09.2019 № 722/2019 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» [16]. І насамкінець підкреслимо, що морська на- укова та інноваційна діяльність сьогодні віді- грає у світі роль одного з рушіїв розвитку не лише для державного сектору економіки, а й для приватного бізнесу. Отже, вже назріла необхідність розроблення та впровадження в Україні нової моделі морської наукової та ін- новаційної діяльності, яка б могла ефективно відповідати сучасним потребам української держави і суспільства, стала б однією з най- важливіших складових національної стратегії розвитку країни. І це завдання неможливо ре- алізувати без урахування світових трендів та досвіду, усвідомлення важливої ролі морської галузі та її фундаменту — морської науково- інноваційної сфери в подальшому соціально- економічному, безпековому та політичному розвитку України. REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Stepanova E.V., Stepanov V.N. Morskoy kod Ukrainy: teoretiko-metodologicheskiye i prikladnyye aspekty issledovaniya (Sea code of Ukraine: theoretical, methodological and applied aspects of the research). Odesa: Institute of Market Problems and Economic-Ecological Research of NAS of Ukraine, 2016. (in Russian). [Степанова Е.В., Степанов В.Н. Морской код Украины (теоретико-методологические и прикладные аспекты исследования). Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2016.] 2. Mazur O.A. Ukrainian science — figures and facts. Nauka Ukrayiny u svitovomu informatsiynomu prostori (Science of Ukraine in the Global Information Space). 2013. 7: 5–11. (in Ukrainian). [Мазур О.А. Українська наука — цифри і факти. Наука України у світовому інформаційному просторі. 2013. Вип. 7. C. 5–11. http://akademperiodyka.org.ua/uk/books/science_ukraine_gis/2007 ] 3. Kuzheliev M.O. Modern Status of Funding Ukrainian Science: Problems and Prospects. Scientific Bulletin of Kherson State University. Series “Economic Sciences”. 2015. 3(13): 129–131. (in Ukrainian). [Кужелєв М.О. Сучасний стан фінансування української науки: проблеми та перспективи. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2015. Т. 3, № 13. С. 129–131.] 98 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 4. Directive 2008/56/EC of the European Parliament and of the Council of 17 June 2008 establishing a framework for community action in the field of marine environmental policy (Marine Strategy Framework Directive). https://eur- lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:32008L0056&from=EN 5. Elliott M., Burdon D., Atkins J.P., Borja A., Cormier R., de Jonge V.N., Turner R.K. “And DPSIR begat DAPSI(W) R(M)!” — A unifying framework for marine environmental management. Marine Pollution Bulletin. 2017. 118(1–2): 27–40. DOI: https://doi.org/10.1016/j.marpolbul.2017.03.049 6. Yemelianov V.O. The impact of the ocean geoecosystem on human life and well-being. In: Marine Geological and Geo- physical Research: Fundamental and Applied Aspects: Proc. Int. Sci. Conf. (November 8-9, 2018, Odesa). Odesa, 2018. P. 37–46. (in Ukrainian). [Ємельянов В.О. Вплив геоекосистеми Океану на життєдіяльність та добробут Людини. В кн.: Морські геолого- геофізичні дослідження: фундаментальні та прикладні аспекти: матер. міжнар. конф. (8–9 листопада 2018 р., Одеса). Одеса: МорГеоЕкоЦентр НАН України, 2018. С. 37–46.] 7. On the Path to the Economic Leap of the Black Sea Region through Marine Research and Innovation (Interview with the Corresponding Member of NAS of Ukraine V.O. Emelyanov). Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2018. (9): 59-72. (in Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/visn2018.09.059 [На шляху до економічного стрибка причорноморського регіону через морські дослідження та інновації (інтерв’ю з членом-кореспондентом НАН України В.О. Ємельяновим). Вісник НАН України. 2018. № 9. С. 59– 72.] 8. European Commission to Consult on Future Maritime Policy for the Union. Oil Spill Intelligence Report. 2005. 28(11): 1. 9. Revised roadmap for the UN Decade of Ocean Science for Sustainable Development. Fifty-first Session of the Execu- tive Council UNESCO, Paris, 3–6 July 2018. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000265141 10. Resolution of Cabinet of Ministers of Ukraine. October 7, 2009. No. 1307. (in Ukrainian). https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1307-2009- %D0 %BF#Text [Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року: постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1307.] 11. Resolution of Cabinet of Ministers of Ukraine. December 18, 2018. No. 110. (in Ukrainian). https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/en/1108-2018- %D0 %BF?lang=en#Text [Про внесення змін до Морської доктрини України на період до 2035 року: постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 110.] 12. Polovka S.G. Submarine Research Fleet of Ukraine. Geologiya i poleznyye iskopayemyye Mirovogo okeana (Geology and Mineral Resources of World Ocean). 2006. (2): 122–132. (in Ukrainian). [Половка С.Г. Підводний науково-дослідний флот України. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2006. № 2. С. 122–132.] 13. Shchiptsov O.A. (ed.) Naukovyy komentar do Natsionalnoyi prohramy doslidzhen i vykorystannya resursiv Azovo- Chornomorskoho baseynu, inshykh rayoniv Svitovoho okeanu na period do 2000 roku. Kyiv, 1994. (in Ukrainian). [Науковий коментар до Національної програми досліджень і використання ресурсів Азово-Чорноморського ба- сейну, інших районів Світового океану на період до 2000 року. Під ред. О.А. Щипцова. Київ: Наукова думка, 1994.] 14. Horbulin V.P. On the protection of the sea coast of Ukraine. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (9): 30–40. DOI: https://doi.org/10.15407/visn2020.09.030 [Горбулін В.П. Щодо захисту морського узбережжя України. Вісник НАН України, 2020. № 9. С. 30–40.] 15. Black Sea Strategic Research and Innovation Agenda. http://www.sust-black.ro/Black %20Sea %20Strategic %20 Research %20and %20Innovation %20Agenda.pdf 16. Decree of President of Ukraine. September 30, 2019. No. 722/2019 (in Ukrainian). https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/722/2019?lang=en#Text [Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року: указ Президента України від 30.09.2019 № 722/2019.] ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 10 99 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Volodymyr O. Yemelianov Center for Problems of Marine Geology, Geoecology and Sedimentary Ore Formation of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine THE OCEAN. CONCEPTUAL BASES OF DEVELOPMENT STRATEGY FOR MARINE SCIENCES AND INNOVATIONS IN UKRAINE The rapid development of marine sciences and innovations in the world leads to the increasing use of their fundamental and applied results, including sea-related technologies, in virtually all spheres of human existence. In the public policy of developed maritime countries, researches and developments aimed at better understanding the role of the world ocean and the possibilities of its use to address socio-economic and security challenges have long been among the highest priorities. Analyzing the basic problems of organization and functioning of domestic maritime scientific and innovative activities, the author notes that further delay in developing a strategy for such activities may not only lead to the final loss of maritime status by our country, but also complicate prospects for further socio-economic development and weaken the system of national security. The article proposes the conceptual foundations of the strategy for the development of marine scientific and innovative activities in Ukraine. Keywords: world ocean, development strategy for marine scientific and innovative activity in Ukraine, status of maritime state.

Океан. Концептуальні засади стратегії розвитку морських наук та інновацій в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси