До питання про володіння П'ятницького жіночого монастиря м. Чернігова за часів Гетьманщини (за документами Центрального державного історичного архіву України та іншими джерелами)

• Дата: 2020
• Автор: Нижник, Л.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Церковна старовина
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/173233
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: До питання про володіння П'ятницького жіночого монастиря м. Чернігова за часів Гетьманщини (за документами Центрального державного історичного архіву України та іншими джерелами) / Л. Нижник // Сіверянський літопис. — 2020. — № 4. — С. 24-32. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Метою дослідження є вивчення документів, які стосуються економічної діяльності П'ятницького жіночого монастиря. Методологічно робота побудована на основі аналітичного та статистичного підходів. Наукова новизна. Дослідження внесло до наукового обігу інформацію з раніше невідомих архівних джерел, що суттєво розширило уявлення про економічну діяльність П'ятницького жіночого монастиря м. Чернігова в XVII–XVIII ст. Висновки. На основі документів розкрито, яким чином поповнювалися володіння монастиря. Це, перш за все, універсали полковника Іоаникія Силича та гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи, Івана Скоропадського та Данила Апостола на володіння та на їх охорону. Аналізуючи документи Центрального державного історичного архіву України м. Києва, з'ясовано, що в XVII ст. статки монастиря поповнювалися шляхом надання гетьманських універсалів та інколи за рахунок продажу або дарування майна прихожанами, тоді як у XVIII cт. гетьмани підтверджували право на володіння монастиря, який також скуповував майно, практикував захоплення земель та надання в користування селянам земель, сінокосів, лісу тощо. Збереглися документи, що розповідають про конфлікти монастиря з цивільним населенням за майно та землі, про купівлю-продаж землі, закладні, уступочні та дарчі документи, згідно з якими люди віддавали майно монастирю. На середину XVIII cт. монастир мав підданих залежних селян у 9 поселеннях (770 осіб чоловічої та 652 – жіночої статі), 15 садів та 101 город, 585 ¼ четвертей і 8 чвертків ріллі, сінокоси на 2192 копи, 5 лісів дров'яних, 9 лісів зрубних та 3 зарості, 6 млинів, 2 шинки, винокурню та приїзний двір з кам'яною коморою, пекарською хатою та худобою.