Присвячені Петру Могилі різдвяні вірші Лазаря Барановича в парадигмі барокової творчості

• Дата: 2020
• Автор: Максимчук, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Літературознавчі студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174215
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Присвячені Петру Могилі різдвяні вірші Лазаря Барановича в парадигмі барокової творчості / О. Максимчук // Сіверянський літопис. — 2020. — № 6. — С. 106-118. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Мета статті – проаналізувати рецепцію образу митрополита Петра Могили в різдвяних віршах Лазаря Барановича з поетичної збірки «Apollo chrześciański» (1670), окреслити жанрово-тематичні особливості віршованого диптиху та часові рамки його створення. У дослідженні використано компаративістичний підхід, що дозволяє розглянути вірші Барановича в контексті інших творів українського Бароко, а також проінтерпретувати композиційну цілісність друкованого слова та гравюри, що його супроводжує, у виданні збірки. Наукова новизна студії полягає в тому, що вона доповнює уявлення про письменницьку діяльність і художні преференції Лазаря Барановича, а також засвідчує, яким чином сприймали постать Петра Могили його молодші сучасники. Досягнуті висновки демонструють, що автор, слідуючи традиції публічних привітань визначних осіб зі святами, ще за життя Петра Могили підготував різдвяні вірші, адресовані київському митрополиту. Зокрема, на це вказує спільний заголовок, що об'єднує два віршованих тексти на різдвяну тематику; сам автор називає їх колядою. Подібне визначення віншувань з нагоди Різдва можна побачити у творчості інших українських авторів XVII ст., а також у польському письменстві того часу. Перший вірш Лазаря Барановича зі згаданого диптиха був, очевидно, виголошений від імені друкарів, що характерно для панегіричних текстів лаврського друку, присвячених Петру Могилі. Можливо, і сам Баранович був дотичний до книговидання у Києво-Печерському монастирі. Прикметною особливістю другого вірша з диптиха є його смисловий зв'язок із розміщеною поряд ілюстрацією: на анонімній гравюрі у колі Святої Родини, поруч з маленьким Ісусом зображено фігуру Петра Могили. Митрополит намагається послабити туго зав'язані пелюшки, якими сповито Немовля – цей самий мотив використано і у вірші Барановича, що демонструє характерну для української барокової книги кореляцію тексту і зображення.