Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)

Нобелівську премію з фізіології та медицини у 2020 р. присуджено двом американським ученим — Гарві Джеймсу Альтеру (Harvey James Alter) з Національного інституту охорони здоров'я США та Чарльзу Райсу (Charles M. Rice) з Рокфеллерівського університету., а також британському досліднику Майклу Го...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Романюк, С.І., Комісаренко, С.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2020
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174300
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року) / С.І. Романюк, С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 12. — С. 3-20. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-174300
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1743002021-01-13T01:26:01Z Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року) Романюк, С.І. Комісаренко, С.В. Статті та огляди Нобелівську премію з фізіології та медицини у 2020 р. присуджено двом американським ученим — Гарві Джеймсу Альтеру (Harvey James Alter) з Національного інституту охорони здоров'я США та Чарльзу Райсу (Charles M. Rice) з Рокфеллерівського університету., а також британському досліднику Майклу Гоутену (Michael Houghton), який нині працює в Альбертському університеті в Канаді, за «відкриття вірусу гепатиту C». У пресрелізі Нобелівського комітету зазначено, що дослідження цьогорічних лауреатів, які й досі продовжують цю роботу, дали людству неоціненну користь, дозволивши розробити ефективні методи діагностики та заходи з профілактики і лікування цієї інфекції. The Nobel Prize in Physiology or Medicine in 2020 was awarded to two American scientists - Harvey James Alter from the National Institutes of Health (Bethesda, MD, USA) and Charles M. Rice from the Rockefeller University (New York, NY, USA), as well as British researcher Michael Houghton, who is currently working at the University of Alberta (Edmonton, Canada) “for the discovery of the Hepatitis C virus.” A Nobel Committee press release has noted that the ongoing research of this year’s laureates are of great benefit to mankind, allowing for effective methods of diagnosis and measures for the prevention and treatment of this infection. 2020 Article Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року) / С.І. Романюк, С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 12. — С. 3-20. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2020.12.003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174300 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Романюк, С.І. Комісаренко, С.В. Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року) Вісник НАН України
description	Нобелівську премію з фізіології та медицини у 2020 р. присуджено двом американським ученим — Гарві Джеймсу Альтеру (Harvey James Alter) з Національного інституту охорони здоров'я США та Чарльзу Райсу (Charles M. Rice) з Рокфеллерівського університету., а також британському досліднику Майклу Гоутену (Michael Houghton), який нині працює в Альбертському університеті в Канаді, за «відкриття вірусу гепатиту C». У пресрелізі Нобелівського комітету зазначено, що дослідження цьогорічних лауреатів, які й досі продовжують цю роботу, дали людству неоціненну користь, дозволивши розробити ефективні методи діагностики та заходи з профілактики і лікування цієї інфекції.
format	Article
author	Романюк, С.І. Комісаренко, С.В.
author_facet	Романюк, С.І. Комісаренко, С.В.
author_sort	Романюк, С.І.
title	Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)
title_short	Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)
title_full	Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)
title_fullStr	Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)
title_full_unstemmed	Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)
title_sort	як відкрили вірус гепатиту с, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174300
citation_txt	Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року) / С.І. Романюк, С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 12. — С. 3-20. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT romanûksí âkvídkrilivírusgepatitusabodetektivnípošukivírusologívmovčaznogovbivcínobelívsʹkapremíâzfízíologíítamedicini2020roku AT komísarenkosv âkvídkrilivírusgepatitusabodetektivnípošukivírusologívmovčaznogovbivcínobelívsʹkapremíâzfízíologíítamedicini2020roku
first_indexed	2025-07-15T11:14:25Z
last_indexed	2025-07-15T11:14:25Z
_version_	1837711298273476608
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 3 doi: https://doi.org/10.15407/visn2020.12.003 ЯК ВІДКРИЛИ ВІРУС ГЕПАТИТУ С, АБО ДЕТЕКТИВНІ ПОШУКИ ВІРУСОЛОГІВ «МОВЧАЗНОГО ВБИВЦІ» Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року Нобелівську премію з фізіології та медицини у 2020 р. присуджено двом аме- риканським ученим — Гарві Джеймсу Альтеру (Harvey James Alter) з Націо- нального інституту охорони здоров’я США та Чарльзу Райсу (Charles M. Rice) з Рокфеллерівського університету., а також британському дослідни- ку Майклу Гоутену (Michael Houghton), який нині працює в Альбертсько- му університеті в Канаді, за «відкриття вірусу гепатиту C». У пресрелізі Нобелівського комітету зазначено, що дослідження цьогорічних лауреатів, які й досі продовжують цю роботу, дали людству неоціненну користь, до- зволивши розробити ефективні методи діагностики та заходи з профілак- тики і лікування цієї інфекції. 5 жовтня 2020 р. у Стокгольмі розпочався 119-й нобелівський тиждень. Нобелівський комітет при Каролінському медичному інституті першими традиційно оголосив імена лауреатів Нобе- лівської премії з фізіології та медицини. Напередодні компанія Clarivate Analytics за аналізом кількості цитувань визначила імена найбільш імовірних претендентів на Нобелівську премію з фізіології та медицини 2020 р. [1]. По-перше, це були двоє американських учених: професор бі- ології та біологічної інженерії Памела Дж. Бйоркман (Pamela J. Bjorkman) з Каліфорнійського технологічного інституту і про- фесор біохімії Джек Л. Стромінгер (Jack L. Strominger) з Гар- вардського університету, які визначили структуру та функції протеїнів основного комплексу гістосумісності (MHC) люди- ни, що використовуються лімфоцитами для розпізнавання чу- жорідних антигенів або пошкоджених клітин. Їхнє вагоме від- криття в галузі молекулярної імунології сприяло розробленню багатьох ліків та вакцин. Слід зазначити, що роботи, пов’язані з MHC, уже двічі було відзначено Нобелівською премією: в 1980 р. Баруха Бенасеррафа, Жана Доссе і Джорджа Снелла нагороджено за відкриття, які стосуються генетично детермі- нованих структур на клітинній поверхні, що регулюють імун- РОМАНЮК Світлана Іванівна — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ КОМІСАРЕНКО Сергій Васильович — академік НАН України, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України 4 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ні реакції; а в 1996 р. Пітера Догерті і Рольфа Цинкернагеля — за відкриття, пов’язані зі спе- цифічністю клітинного імунітету. По-друге, ймовірним кандидатом на премію називали жінку-генетика ліванського похо- дження, професора кафедри педіатрії, моле- кулярної генетики людини і неврології Худу Зогбі (Huda Y. Zoghbi) з Медичного коледжу в Бейлорі (штат Техас, США) за відкриття щодо патогенезу неврологічних розладів, зокрема за виявлення в Х-хромосомі мутації, що призво- дить до розвитку синдрому Ретта, симптомами якого є тяжка розумова відсталість і втрата мо- торних навичок. По-третє, Нобелівську премію міг би отри- мати заслужений професор Токійського та Чиказького університетів Юсуке Накамура (Yusuke Nakamura), директор Центру пре- цизійної медицини раку Японського фонду дослідження раку у Токіо (Японія/США) за розроблення методу повногеномного пошуку асоціацій (GWAS), який дозволяє проаналізу- вати велику вибірку генетичних даних і знайти кореляцію конкретних варіантів гена з тими чи іншими ознаками, наприклад зі схильністю до розвитку пухлин. Однак лауреатами 111-ї Нобелівської пре- мії з фізіології та медицини (220–222 за ліком) стали троє дослідників: американець Гарві Дж. Альтер (Harvey J. Alter), канадець британсько- го походження Майкл Гоутен (Michael Hough- ton) та американець Чарльз М. Райс (Charles M. Rice). Секретар Нобелівського комітету з фізіології та медицини Томас Перлманн (Thomas Perlmann) оголосив мотивування рішення про нагородження: вчені були удо- стоєні цієї престижної нагороди за «відкриття вірусу гепатиту С». Згідно з офіційним пресре- лізом, лауреати «зробили вирішальний внесок у боротьбу з причиною гепатиту, що передаєть- ся через кров, — захворювання, яке викликає цироз і рак печінки у людей у всьому світі та є головною глобальною проблемою охорони здоров’я» [2]. Через пандемію COVID-19 цьогорічна це- ремонія вручення Нобелівських премій від- будеться з низкою новацій. Так, Нобелівський комітет прийняв рішення про скасування це- ремонії вручення Нобелівських премій у кон- цертному залі Стокгольмської філармонії та банкету в ратуші. Натомість 10 грудня, в день смерті Альфреда Нобеля, буде організовано пряму трансляцію з ратуші і онлайн-включен- ня з лауреатами, під час яких у їхніх країнах представники посольств або університетів вру- чать їм дипломи та медалі. Нобелівський фонд скасував фізичну церемонію нагородження і банкет вперше з 1956 р., коли ці заходи від- мінили через небажання організаторів запро- шувати на них радянського посла у зв’язку з репресіями СРСР проти Угорської революції. Втім, цього року від банкету не відмовилися, а перенесли його на 2021 р. Крім того, Нобелівський фонд вирішив збільшити розмір грошової винагороди на 1 млн шведських крон для кожної з категорій премії. Отже, у 2020 р. розмір Нобелівської премії становитиме 10 млн шведських крон, або $1,1 млн. До речі, у подальшому плану- ється збільшувати розмір винагороди не лише задля заохочення вчених, а й для підтримання престижу самої премії, адже у грошовому ек- віваленті Нобелівська премія вже не очолює рейтинг. Найбільшою грошовою винагоро- дою — $3 млн — супроводжується премія за прорив у галузі медицини, започаткована у 2013 р. російським мільярдером Юрієм Міль- нером разом із засновником Facebook Марком Цукербергом та його дружиною Прісциллою Чан, а також засновником Google Сергієм Бріном та його дружиною Анною Войжитскі. Аналогічні премії Юрій Мільнер створив для нагородження вчених за видатні досягнен- ня в галузі фізики (у 2012 р.) та математики (у 2013 р.). Ці премії є найбільш масштабними не лише за розміром грошової винагороди. Так, у 2015 р. премію Мільнера за прорив у галузі фундаментальної фізики було присуджено ре- кордній кількості вчених — 1377 особам. Є й інші наукові відзнаки, грошовий еквівалент яких зіставний з рівнем Нобелівської пре- мії. Насамперед, це премія Шао, або так звана «азійська Нобелівська» ($1 млн), заснована у 2002 р. Фондом Шао, яку вручають за досяг- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 5 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ нення в галузях астрономії, математики, а та- кож медицини і наук про життя. По-друге, це премія Кавлі ($1 млн), започаткована у 2007 р. мультимільйонером, американцем норвезько- го походження Фредом Кавлі, яку присуджу- ють раз на два роки за досягнення в галузях астрофізики, нанотехнологій та неврології. У пресі часто цитують знаменитий вислів Кавлі, в якому він пояснює вибір номінацій: «Астрофізика займається найбільшим, нано- технології — найменшим, а неврологія — най- складнішим». По-третє, це премія Абеля ($990 тис.), яку з 2002 р. уряд Норвегії вручає за до- сягнення в галузі математики і яку названо на честь норвезького математика Нільса Генріка Абеля. Однак Нобелівська премія, яку вруча- ють з 1901 р. згідно із заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Аль- фреда Бернарда Нобеля, і донині залишається найвідомішою і найпрестижнішою науковою нагородою [3]. Отже, познайомимося ближче з нобелів- ськими лауреатами з фізіології та медицини 2020 р. 85-річний професор медицини Гарві Альтер працює завідувачем відділу інфекційних хво- роб та заступником директора з досліджень де- партаменту трансфузійної медицини Клініч- ного центру Воррена Гранта Магнусона Націо- нального інституту охорони здоров’я у Бетесді (штат Меріленд, США). Гарві Альтер народився 12 вересня 1935 р. у Нью-Йорку. Його батько був одним з дев’яти дітей у бідній родині євреїв-іммігрантів і за- вжди мріяв стати лікарем, але через фінансові труднощі змушений був зайнятися бізнесом. Тому згодом свого єдиного сина Гарві після за- кінчення школи він віддав до Медичної шко- ли Рочестерського університету (штат Нью- Йорк), де у 1956 р. Гарві Альтер здобув ступінь бакалавра, а у 1960 р. — ступінь доктора ме- дицини і почав працювати в університетській лікарні Стронг Меморіал. У 1961–1964 рр. Г. Альтер працював у Національному інституті охорони здоров’я, потім протягом року (з 1964 по 1965 р.) — в Університеті Вашингтону в Сі- єтлі (штат Вашингтон). Кілька років Г. Альтер провів у лікарні Джорджтаунського універ- ситету в місті Вашингтон, де у 1965–1966 рр. був гематологом, а у 1966–1969 рр. — директо- ром з гематологічних досліджень. Після цього він повернувся до Національного інституту здоров’я в Нью-Йорку, де працює й дотепер. Гарві Альтер є членом Національної акаде- мії наук США, Інституту медицини, Амери- канського коледжу лікарів, а також клінічним доцентом і професором медицини Універ- ситетської лікарні Джорджтауна, ад’юнкт- професором Південно-західного фонду біоме- дичних досліджень у Сан-Антоніо (штат Те- хас). Наукові здобутки Г. Альтера відзначено такими нагородами: • премія Альберта Ласкера за клінічні ме- дичні дослідження (2000); • премія президента Міжнародного товари- ства з переливання крові (2002); • Міжнародна премія Inserm, французько- го аналога Національного інституту здоров’я США (2004); • медаль Державної служби охорони здо- ров’я США «За визначну службу» (Distin- guished Service Medal); • премія Американського коледжу лікарів за видатну наукову роботу, пов’язану з меди- циною (2005); Гарві Джeймс Альтер Harvey James Alter 6 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ • Золота медаль Канадської асоціації хво- роб печінки (2006). Г. Альтер від першого шлюбу з Барбарою Бейлі, з якою познайомився під час стажуван- ня в Національному інституті здоров’я, має сина Марка, який також став доктором ме- дичних наук, та доньку Стейсі, яка вчителює в Колорадо. Зараз він одружений з дослідницею Даян Даулінг. Від власних дітей і двох падче- рок має дев’ять онуків. Гарві Альтер шкодує, що через роботу не може приділяти достатньо часу своїй великій родині, і у зв’язку з цим на- віть написав для себе таку епітафію: «Як і в житті, в нього закінчився час» [4]. 71-річний Майкл Гоутен працює завідува- чем кафедри вірусології та професором віру- сології в Альбертському університеті в Едмон- тоні (Канада), а також директором Інституту прикладної вірусології імені Лі Ка-Шинга при цьому університеті. Майкл Гоутен народився в 1949 р. в Лон- доні в родині водія вантажівки та службовця профспілки. Після успішного складання іспи- тів його прийняли в приватну середню школу. У 17 років Майкл прочитав книгу про Луї Пас- тера, яка надихнула його стати мікробіологом. Незважаючи на походження з небагатої сім’ї, йому вдалося отримати стипендію для вивчен- ня біологічних наук в Університеті Східної Англії у Нориджі (графство Норфолк), який він закінчив у 1972 р. Після цього М. Гоутен навчався в аспірантурі в Лондонському коро- лівському коледжі, де у 1977 р. захистив дисер- тацію з біохімії, присвячену ідентифікації гена бета-інтерферону людини. Здобувши вчений ступінь, він переїхав до США, де протягом не- тривалого часу працював у компанії GD Searle & Company (пізніше G.D.Searle, LLC — дочір- ня компанія Pfizer), а в 1982 р. перейшов до біотехнологічної компанії Chiron Corporation (штат Каліфорнія), яка зараз належить швей- царській фармацевтичній корпорації Novartis. Саме в Chiron Майкл Гоутен зробив свої най- важливіші відкриття. В 2007 р. він перейшов на посаду головного наукового керівника в компанію Epiphany Biosciences, а в 2010 р. пе- реїхав до Канади, обійнявши посаду професо- ра вірусології в Альбертському університеті. Майкла Гоутена відзначено такими науко- вими нагородами: • меморіальна премія Карла Ландштайнера (1992); • премія Роберта Коха (1993); • премія Вільяма Бомонта (1994); • премія Альберта Ласкера за клінічні ме- дичні дослідження (2000); • меморіальна премія Дейла А. Сміта (2005); • премія HEP DART за життєві досягнення (2009); • Золота медаль Канадської асоціації хво- роб печінки (2011) [5]. Цікаво, що Майкл Гоутен єдиний, хто від- мовився від міжнародної премії канадського Фонду Гайрднера (2013) у розмірі 100 тис. канадських дол., що еквівалентно 75 тис. дол. США, оскільки вважав несправедливим при- йняти цю нагороду одноосібно, без участі сво- їх колег: доктора Кві-Лім Чу (Qui-Lim Choo) і доктора Джорджа Куо (George Kuo). Також він став першим за 97 років канадським вче- ним — нобелівським лауреатом з фізіології та медицини. Востаннє Нобелівську премію в цій номінації було присуджено в 1923 р. Фредері- ку Бантінгу і Джону Маклеоду з Університету Торонто за відкриття інсуліну. Майкл Гоутен Michael Houghton ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Про приватне життя Майкла Гоутена прак- тично нічого не відомо, оскільки він не визнає соціальні мережі і не вважає за потрібне вино- сити на загал інформацію про свою родину. 68-річний професор вірусології Чарльз Райс працює в Рокфеллерівському університеті у Нью-Йорку (США). Чарльз Райс народився 25 серпня 1952 р. у Сакраменто (Каліфорнія, США). З раннього дитинства він цікавився ветеринарною меди- циною і вступив до Університету Каліфорнії у Девісі, де в 1974 р. здобув ступінь бакалавра зоології. В студентські роки Чарльз був членом найстарішого в Америці престижного студент- ського товариства Phi Beta Kappa, створеного ще в 1776 р. Після проходження практики в Морській біологічній лабораторії в Вудс-Гоулі (штат Массачусетс) Райс зацікавився фунда- ментальними біологічними дослідженнями, а тому вступив до аспірантури Каліфорній- ського технологічного інституту в Пасадіні, де під керівництвом Джеймса Штрауса (James Strauss) вивчав РНК-вмісні віруси, зокрема ві- рус гарячки Сіндбіс, який переноситься кома- рами, а в 1981 р. захистив дисертацію з біохімії та залишився працювати у Каліфорнійському технологічному інституті. У 1986 р. Райс пе- рейшов зі своєю науковою групою на кафедру молекулярної мікробіології Медичної школи Університету Вашингтона в Сент-Луїсі (штат Міссурі), де в 1993–1997 рр. був тимчасовим завідувачем кафедри, а у 1995 р. здобув звання професора. Саме тут він розпочав досліджен- ня, пов’язані з вірусом гепатиту С. У 2001 р. Чарльз Райс перейшов на посаду професора в Рокфеллерівський університет у Нью-Йорку, де працює й дотепер. У 2001–2018 рр. він був науковим та виконавчим директором Цен- тру з вивчення гепатиту С, який було ство- рено трьома сусідніми медичними закладами Нью-Йорка: Рокфеллерівським університе- том, Пресвітеріанською лікарнею та Медич- ним коледжем Вейла Корнелла при Корнель- ському університеті. Райс є також ад’юнкт- професором у Медичній школі Університету Вашингтона та в Корнельському університеті. Крім того, він працював у комітетах Управлін- Чарльз Моен Райс Charles Moen Rice ня з контролю за якістю харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA), Національ- ному інституті охорони здоров’я США (NIH) та Всесвітній організації охорони здоров’я. Чарльз Райс був редактором кількох науко- вих журналів: Journal of Experimental Medicine (2003–2007), Journal of Virology (2003–2008) і PLoS Pathogens (з 2005). Чарльз Райс є членом Американської асо- ціації сприяння розвитку науки (2004), Наці- ональної академії наук США (2005), Амери- канської академії мікробіології (2005), членом і президентом (2002–2003) Американського товариства вірусологів. Він має такі наукові нагороди: • стипендія від Благодійного фонду П’ю (Pew Charitable Trust) (1986); • премія М.В. Беєрінка в галузі вірусології (2007); • премія Люсьєн Даутребанде Бельгійської королівської медичної академії (2012); • премія Роберта Коха (2015); • премія бельгійського фонду ІнБев-Бає Латура (InBev-Baillet Latour) в галузі охорони здоров’я (2016); • премія Ласкера–ДеБейкі за клінічні ме- дичні дослідження (2016). Ч. Райс живе в Нью-Йорку з Маргарет Мак- дональд. Вони познайомилися ще під час його 8 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ роботи в Університеті Вашингтона, де Марга- рет була аспіранткою, а зараз вони разом пра- цюють у Рокфеллерівському університеті [6]. Отже, Гарві Альтера, Майкла Гоутена і Чарльза Райса удостоєно Нобелівської премії з фізіології та медицини 2020 р. за відкриття вірусу гепатиту С. Але чому це відкриття Но- белівський комітет визнав настільки важли- вим? І чим небезпечна ця хвороба? Вірусний гепатит — це запальне захворю- вання печінки, відоме лікарям ще з часів Гіппо- крата (IV ст. до н.е.). Воно спричинене віруса- ми і призводить до загибелі клітин печінки (ге- патоцитів). Клінічними симптомами гепатиту є зниження апетиту, блювання, втома, м’язова слабкість. Захворювання може проходити як у гострій формі з явною симптоматикою і чіт- ким завершенням, так і в особливо небезпечній хронічній формі з безсимптомним перебігом, може тривати все життя і часто призводить до тяжкого ураження печінки, викликаючи цироз або гепатоцелюлярну карциному [7]. У 1947 р. британець Френк МакКаллум (Frank O. MacCallum) розділив випадки інфек- ційного гепатиту за клінічною картиною і шля- хами зараження на два типи: гепатит А (гостре захворювання, що передається з їжею) і гепа- тит В (хронічне захворювання, що передається через кров) [8]. Відтоді вчені ідентифікували та дослідили кілька генетично неспоріднених збудників, які викликають ці два типи гепати- ту: тип А спричиняють віруси гепатиту А і Е, а тип В — віруси гепатиту В, С і D. Що ж відомо про ці віруси на сьогодні? Вірус гепатиту A належить до родини пікор- навірусів (Picornaviridae), він містить лінійну одноланцюгову позитивну РНК, потрапляє в організм з їжею або водою, проникає через шлунково-кишковий тракт і після короткого інкубаційного періоду викликає гостре захво- рювання — так звану «жовтуху», або хворобу Боткіна, названу на честь відомого російсько- го лікаря Сергія Петровича Боткіна, який у 1888 р. вперше висловив припущення про ін- фекційну природу цього захворювання. Жов- туватий колір шкіри і слизових, що з’являється під час хвороби, зумовлений підвищеним вміс- том білірубіну в крові через руйнування клі- тин печінки цитотоксичними Т-лімфоцитами, які борються з інфекцією. Після одужання у людини залишається довічний імунітет до цього захворювання [9]. Гепатит А може завер- шуватися летальним результатом, але він ніко- ли не буває хронічним, тому смертність від цієї хвороби становить лише 0,5 % усіх летальних випадків, спричинених вірусними гепатита- ми. Спеціального противірусного лікування немає, зазвичай проводять підтримувальну терапію, спрямовану на протидію запаленню, а основним напрямом боротьби з гепатитом А є поліпшення санітарних умов з метою запобі- гання зараженню. Крім того, зараз є ефективні вакцини проти гепатиту А [10]. Дуже подібне до гепатиту А за клінічними проявами захворювання викликає вірус гепа- титу Е, який належить до родини гепевірусів (Hepeviridae) [11]. Він містить лінійну одно- ланцюгову позитивну РНК і не має оболонки. Розрізняють щонайменше 4 різних типи віру- су: генотипи 1 і 2 виявлено лише у людини, а генотипи 3 і 4 циркулюють у деяких тварин, зокрема свиней і оленів, у яких вони не викли- кають захворювання, але іноді переходять від тварин до людей. Заразитися вірусами гепати- ту А і Е найлегше під час подорожі, наприклад в окремих регіонах Азії та Африки, де склад- но дотримуватися санітарних норм. Зазвичай організм самостійно справляється з гепатитом Е через 2–6 тижнів, але в деяких випадках ця хвороба набуває форми фулмінантного (з блискавичним перебігом) гепатиту, який може завершитися гострою печінковою недостатніс- тю і смертю (частка летальних випадків стано- вить 3,3 % загального числа смертей від вірус- них гепатитів). Особливо небезпечний гепатит Е для вагітних жінок на другому і третьому триместрах вагітності, летальність серед них досягає 20–25 % [12]. Вірус гепатиту B належить до родини гепад- навірусів (Hepadnaviridae) і містить кільцеву частково дволанцюгову, частково одноланцю- гову ДНК, кожний ланцюг якої не є замкнутим, а її реплікація відбувається через стадію РНК. Вірус потрапляє в організм через кров і внаслі- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 9 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ док статевих контактів, вбудовується в ДНК клітин печінки і, як правило, викликає хроніч- не захворювання. Згідно з останніми даними, до 90 % людей, інфікованих вірусом гепатиту B, навіть не здогадуються про це, оскільки за- хворювання може мати неявний перебіг і про- являтися лише слабкістю і підвищеною стом- люваністю, які легко списати на брак сну [13]. Гепатит В не передається через побутові пред- мети, але важливою профілактичною вимогою є користування індивідуальними засобами гі- гієни та догляду, які пов’язані з ризиком трав- мування тканин (наприклад, зубною щіткою, бритвою, ножицями тощо). Побоювання щодо безпеки відвідування манікюрних салонів є цілком виправданими: обов’язково слід пере- конатися, що салон ретельно стерилізує ін- струменти, адже стерилізація ультрафіолетом не знищує віруси гепатиту. Препаратів, здат- них повністю вилікувати від гепатиту В, поки що немає. Навіть якщо терапевтичні засоби знищать збудника у крові хворого, то після за- вершення терапії можуть активуватися нові віруси, геном яких вбудований у ДНК гепато- цитів, і знову спричинити запалення печінки. Щоправда, 70 % людей, інфікованих вірусом гепатиту В, є неактивними носіями, вони не мають гострого запалення печінки, а в їхній крові міститься мало збудника. Такі люди не потребують особливого лікування, а лише по- винні перебувати під наглядом лікарів. Слід зазначити, що для профілактики гепатиту В також розроблено ефективні вакцини [14]. Вірус гепатиту D є єдиним представником родини дельтавірусів (Deltaviridae), містить кільцеву одноланцюгову негативну РНК, має низку спільних властивостей з віроїдами рос- лин, передається з кров’ю і статевим шляхом, розмножується в печінці, є вірусом-сателітом, який не може самостійно забезпечити син- тез клітиною своєї оболонки і тому упаковує власну РНК в оболонку з глікопротеїнів ві- русу гепатиту B [15]. Зрозуміло, що вірус ге- патиту D може заразити лише людей, інфіко- ваних вірусом гепатиту В (частота зараження становить 5 %). Таке подвійне інфікування викликає більш тяжкий перебіг захворювання з прискореним на 10 років розвитком циро- зу та високою ймовірністю виникнення раку печінки (механізм цього явища залишається поки нез’ясованим). Спеціального лікування вірусного гепатиту D немає, але здорові люди можуть запобігти виникненню цього захворю- вання вакцинацією проти гепатиту В. Регіона- ми з високим рівнем поширеності гепатиту D є Монголія, Молдова та країни Західної і Цен- тральної Африки [16]. Останнім і найнебезпечнішим представни- ком вірусів, що викликають гепатити, є вірус гепатиту С, який належить до родини флаві- вірусів (Flaviviridae). Він містить лінійну од- ноланцюгову позитивну РНК, передається з кров’ю і у 3–5 % випадків — статевим шляхом, після тривалого інкубаційного періоду викли- кає переважно хронічне захворювання, є сла- боімуногенним, зв’язується з ліпопротеїнами низької щільності, утворюючи протеїново-лі- підну оболонку, яка захищає від дії антитіл і забезпечує проникнення в гепатоцити. Цей ві- рус може вражати клітини не лише печінки, а й деяких інших органів і тканин, зокрема клі- тини імунної системи [17]. Зараження може відбуватися при переливанні крові, контакті з медичним обладнанням (голки, інструменти, в тому числі стоматологічні) в разі, якщо воно не пройшло достатню стерилізацію. Вірус ге- патиту С є досить стійким до зовнішніх факто- рів: він може зберігатися понад тиждень у за- сохлій і непомітній плямі крові на лезі бритви, на кінці голки тощо. До груп ризику належать медичні працівники і наркомани, але отримати вірус гепатиту С можна і в звичайній перукар- ні або тату-салоні. Є також імовірність зара- ження дитини від матері (внутрішньо утроб но або під час пологів). Організм не може само- стійно впоратися з гепатитом С, як і з гепа- титом В (хоча зрідка можливий спонтанний кліренс цього вірусу). Особлива небезпека ін- фікування вірусом гепатиту C полягає в тому, що у 55–85 % інфікованих розвивається хро- нічна форма гепатиту, яка практично не має ніяких симптомів, але впродовж 20 років може призвести до цирозу (в 15–30 % хворих), раку печінки і смерті [18]. Через цю особливість ге- 10 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ патит C називають «ласкавим (або мовчазним) вбивцею». Згідно зі статистичними даними, гепатит С спричиняє більше смертей, ніж ВІЛ-інфекція (в тому числі в країнах Європи і в США). Най- більш поширений він у країнах Центральної і Східної Азії, Близького Сходу, Північної і Центральної Африки, зокрема найвищий у світі рівень захворюваності зафіксовано в Єгипті, де в 2009 р. було інфіковано 14,7 %, а у 2015 р. — 10,0 % дорослого населення. Така ситуація зумовлена тим, що в 1950–1980 рр. у країні було розгорнуто широку кампанію з лі- кування шистосомозу (тропічного паразитар- ного захворювання, спричиненого плоскими червами трематодами), під час якої застосову- вали нестерильні шприци [19]. Слід зазначити, що до середини XX ст. люди і гадки не мали про збудника інфекційного ге- патиту і навіть не підозрювали, що це захворю- вання можуть викликати кілька інфекційних агентів. Однак масове впровадження в медич- ну практику на початку минулого століття технологій переливання крові та її компонен- тів призвело до надзвичайного поширення інфекційного гепатиту (30 % пацієнтів після переливання крові захворювали на гепатит) та різкого зростання смертності від нього [20]. Ця проблема привернула увагу багатьох учених, але з’ясувати справжні причини виникнення інфекційного гепатиту тривалий час не вда- валося: це був самий початок тривалої, майже детективної історії, в підсумку якої біомедичні дослідження принесли дійсно вражаючі плоди. Історія вивчення вірусних гепатитів розпо- чалася з досліджень Баруха Самуеля Бламбер- га (Baruch Samuel Blumberg), який у 1950-х роках працював у Національному інституті здоров’я США в Бетесді. Він багато подоро- жував, збираючи зразки крові людей для до- сліджень генетичних причин виникнення за- хворювань. У 1964 р. у крові австралійського аборигена він виявив антиген, що взаємодіяв із сироваткою крові хворого на гемофілію паці- єнта з Нью-Йорка, якому кілька разів робили переливання [21]. Це був поверхневий антиген вірусу гепатиту В, який Б. Бламберг спочатку назвав австралійським антигеном. У 1967 р. один зі співробітників лабораторії Бламберга перехворів на гепатит, і після цього його сиро- ватка крові почала реагувати з антигеном. Цей випадок допоміг зрозуміти, що австралійський антиген має стосунок до збудника гепатиту [22]. На основі виявленого антигена вірусу ге- патиту В Б. Бламберг і його команда розроби- ли діагностичний тест на вірус для скринінгу донорської крові та вакцину проти гепатиту В, патент на яку дозволяв фармацевтичним ком- паніям вільно її виробляти [23]. У 1976 р. ці досягнення було відзначено Нобелівською премією з фізіології і медици- ни «за відкриття, що стосуються нових меха- нізмів походження і поширення інфекційних захворювань». Барух Бламберг розділив цю нагороду з Деніелем Карлтоном Гайдушеком (Daniel Carleton Gajdusek), який розкрив ін- фекційну природу захворювання куру (спо- чатку Д. Гайдушек вважав, що куру передаєть- ся «повільними» вірусами, але потім було по- казано, що це були пріони, за відкриття яких Стенлі Прузінер отримав Нобелівську пре- мію 1997 р.). До речі, після смерті Б. Бламбер- га у 2011 р. день його народження, 28 липня, став Всесвітнім днем боротьби з гепатитом B (у 2008–2011 рр. його відзначали 19 травня). Цікаво, що символом цього дня є «три мудрі мавпи», а девізом відповідно — «нічого не бачу, нічого не чую, нічого не скажу», що ві- дображає ігнорування сучасним суспільством проблеми гепатиту. Тому метою проведення Всесвітнього дня боротьби з гепатитом B є насамперед привернення уваги широкої гро- мадськості та фахівців до цього захворювання та заохочення громадян різних країн світу до вжиття профілактичних заходів [24]. Після запровадження обов’язкового тесту- вання донорської крові на наявність вірусу ге- патиту В кількість людей, які захворіли після переливання крові, зменшилася з 30 до 10 %, але не до нуля [25]. Цей факт був дуже дивним і логічно пояснити його тривалий час не вда- валося. На той час було добре відомо, що вірус ге- патиту А викликає гостре захворювання, але ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 11 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ розглядали також гіпотезу про можливе існу- вання особливої хронічної форми гепатиту А. У 1973 р. американські вчені Стефан Фейн- стоун (Stephen M. Feinstone), Альберт Капікян (Albert Z. Kapikian) та Роберт Перселл (Robert H. Purcell) з лабораторії інфекційних хвороб Національного інституту алергії та інфекцій- них хвороб США за допомогою винайденого ними методу імунної електронної мікроскопії відкрили вірус гепатиту А та описали його у мавп і людей [26]. Згодом вони навчилися ви- рощувати вірус у культурі тканин, розробили імунологічні тести для виявлення специфіч- них противірусних антитіл і створили вакцину проти гепатиту А. Одним зі співробітників Б. Бламберга, який зробив внесок у відкриття австралійського антигену [27], був Гарві Альтер. Працюючи в клінічному центрі Національного інституту охорони здоров’я США, він зацікавився пошу- ком збудника хронічного гепатиту, що переда- ється з кров’ю при переливанні. У 1975 р. він разом з першовідкривачами вірусу гепатиту А дослідив кров хворих на хронічний гепатит донорів та реципієнтів і в більшості зразків не виявив вірусів гепатиту В чи гепатиту А або інших відомих вірусів, зокрема цитомегалові- русу або вірусу Епштейна–Барр [28]. У 1978 р. Г. Альтер припустив, що за випадки виникнен- ня після переливання крові гепатиту «ні А, ні В» відповідає якийсь раніше невідомий вірус. До речі, на такій незвичній назві цього виду гепатиту і вірусу, який його викликає, наполіг колега Г. Альтера Роберт Перселл. Підозри під- твердилися, коли ознаки гепатиту проявилися і у п’яти шимпанзе, яким з експериментальною метою перелили сироватку крові від раніше ін- фікованих при переливанні людей і їх донорів [29]. Виявилося, що шимпанзе є єдиним ви- дом тварин, сприйнятливим до цієї інфекції. Працювати з такою тваринною моделлю було складно, повільно і дорого. Зараз у багатьох країнах подібні експерименти з вищими мав- пами взагалі заборонено з етичних міркувань. Однак наприкінці 1970-х років інших варіан- тів не було, і саме завдяки експериментам на шимпанзе вчені змогли дослідити патологічні зміни в заражених клітинах печінки і схарак- теризувати інфекційний агент, що їх викликає. Незважаючи на ці досягнення, тривалий час жодних істотних зрушень у пошуку збуд- ника гепатиту «ні А, ні B» не відбувалося. За допомогою наявних на той час методів не вда- валося виявити вірус ані в печінці, ані в сиро- ватці крові, де він точно містився і викликав захворювання у шимпанзе після переливання. Дослідження зайшли в глухий кут. У 1988 р. Гарві Альтер навіть написав жартівливий вірш, у якому зізнавався у нездатності знайти цей невловимий вірус і благав Велику Печінку на небі дати натхнення для одержання бажа- них результатів і швидкого їх опублікування, інакше всіх учених звільнять з роботи [25]. Мабуть, Небесна Печінка почула ці благання, адже через рік вірус гепатиту «ні А, ні B» на- решті вдалося ідентифікувати. Сталося це завдяки зусиллям Майкла Го- утена, який тоді працював у каліфорнійській біотехнологічній компанії Chiron Corporation. Разом зі своїми колегами Кві-Лім Чу (Qui-Lim Choo), Джорджем Куо (George Kuo) і Деніелем Бредлі (Daniel W. Bradley) він поставив собі за мету виділити РНК вірусу, що спричиняє гепа- тит «ні А, ні В». Для цього вчені використали абсолютно новий для того часу підхід — ство- рення так званої бібліотеки кДНК, або молеку- лярне клонування фрагментів геному в бакте- ріях за допомогою бактеріофагів. Вони виділи- ли РНК з плазми крові інфікованих шимпанзе, отримали комплементарні молекули ДНК, за допомогою бактеріофагів (вірусів бактерій) перенесли їх у бактерії та розмножили. У та- кий спосіб було одержано мільйон клонів бак- терій, кожний з яких синтезував певний фраг- мент ДНК (шимпанзе чи вірусу). Потім серед усіх цих клонів бактерій дослідники намагали- ся знайти клон, ДНК якого в реакції гібридиза- ції реагувала б з ДНК хворих, але не реагувала з ДНК здорових шимпанзе. Проте цей метод не дав бажаного результату: жодного клону, що відповідав би такій умові, не знайшли. Тоді застосували інший підхід: колонії бак- терій перевірили на експресію вірусних про- теїнів за допомогою сироватки крові хворих 12 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ на гепатит, яка містила антитіла проти вірусу. В результаті знайшли одну колонію, протеїни з якої реагували з антитілами проти вірусу; виділили з неї ДНК і отримали вірусну РНК. Майкл Гоутен згадує, що цей експерименталь- ний зразок був не дуже вдалим, желеподібним і його ледь не викинули. Подальші досліджен- ня показали, що вірусні протеїни синтезують- ся безпосередньо з отриманої молекули РНК, а вірус, який у 1989 р. здобув назву «вірус ге- патиту C», має спорідненість до родини флаві- вірусів [30]. Того самого року група вчених з Chiron Cor- poration за участі Гарві Альтера розробила се- рологічний тест для виявлення антитіл проти вірусу гепатиту С [31], а в подальшому було створено тести на основі полімеразної ланцю- гової реакції для виявлення генетичного ма- теріалу вірусу. Скринінг крові донорів щодо наявності гепатиту С започаткували у США з 1990 р., а в Японії — з 1989 р. Цікаво, що пер- шою людиною, яка наприкінці 1988 р. отрима- ла кров, що пройшла скринінг, був імператор Японії Хірохіто. Запровадження скринінгу до- норської крові на гепатит С привело до того, що до 1992 р. частота заражень цією інфек цією при переливанні крові різко знизилася до 1 %, а після вдосконалення методик проведення тес- тів у 1992–1995 рр. — до 1 випадку на 2 міль- йони переливань (що відповідає ймовірності потрапляння блискавки) [25]. Слід згадати, що в процесі пошуку вірусу гепатиту С Майкл Гоутен та його команда зробили ще одне важливе відкриття: у 1986 р. вони розкрили геном вірусу гепатиту D (дель- та), який є вірусом-сателітом вірусу гепати- ту В [32]. Після ідентифікації вірусу гепатиту С за- лишалося довести, що саме цей вірус переда- ється з кров’ю при переливанні та викликає хронічний гепатит «ні А, ні В». Адже виявити фрагмент вірусу, що розпізнається антитілами з сироватки крові хворого, це не те саме, що ви- явити вірус, здатний викликати захворювання з характерними симптомами. Більше того, де- які віруси можуть спричиняти захворювання лише за умови «співпраці» з іншими вірусами або вірусоїдами. Однак, як виявилося, зроби- ти це було не так просто, принаймні Майкл Гоутен намагався, але не зміг провести завер- шальний етап ідентифікації вірусу. Вивести дослідження з чергового глухого кута вдалося лише після того, як групи Кунітади Шімотох- но (Kunitada Shimotohno) з Національного центру досліджень раку в Токіо і Чарльза Рай- са з Вашингтонського університету в Сент- Луїсі виявили некодуючу ділянку геному на 3’-кінці молекули РНК вірусу гепатиту C [33, 34]. Вони припустили, що ця ділянка відіграє важливу роль у реплікації вірусу. На основі цієї гіпотези Чарльз Райс сконструював вірус- ну РНК, яка містила некодуючу ділянку, ввів її в печінку шимпанзе і очікував на реплікацію вірусу. Однак у крові заражених шимпанзе ві- рус так і не з’явився. Тоді Ч. Райс припустив, що РНК вірусу містить інактивуючі мутації. Коли він у 1997 р. створив нову конструкцію вірусного геному, виправивши ці мутації, екс- перимент нарешті вдався: в крові заражених мавп було виявлено вірус і у тварин з’явилися клінічні ознаки гепатиту [35]. Отже, дослідження Гарві Альтера, Майкла Гоутена і Чарльза Райса, які тривали понад 20 років (1975–1997 рр.), привели до успішної ідентифікації вірусу гепатиту С — головної причини виникнення хронічного гепатиту, що спричиняв смерть багатьох пацієнтів, яким пе- реливали кров. Результати цих досліджень не лише дозволили розробити методи перевірки донорської крові на наявність вірусу і значно знизити ризик зараження гепатитом, а й від- крили шлях до створення ефективних проти- вірусних препаратів і вакцин. Суттєвою проблемою на цьому шляху ста- ла відсутність достатньої кількості модель- них тварин, необхідних для проведення до- сліджень біологічної дії вірусу та доклінічних випробувань ліків і вакцин, оскільки вірус гепатиту C вражав тільки людей і шимпанзе і погано розмножувався в клітинних культу- рах. Значний внесок у вирішення цієї про- блеми зробив Ральф Бартеншлагер (Ralph Bartenschlager) і його колеги з найстарішого університету Німеччини — Гейдельберзько- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 13 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ го університету імені Рупрехта і Карла, які в 1999 р. отримали штам вірусу гепатиту С, здатний розмножуватися в клітинній культурі гепатоми людини [36]. У 2001 р. як модель для дослідження вірусу почали використовувати химерних гуманізованих мишей, яких отри- мували підсаджуванням людських гепатоци- тів в ембріони генно-модифікованих мишей із сильним імунодефіцитом, у яких відключено також деякі гени, необхідні для нормального розвитку власних клітин печінки. В результаті печінка у таких мишей складалася з людських гепатоцитів, сприйнятливих до вірусу гепати- ту людини [37]. Крім того, у 2002 р. німецькі вчені з Фрайбурзького університету виявили, що гепатитом C можна заразити гепатоцити малайської тупаї (Tupaia belangeri) — невели- кого ссавця, зовні схожого на білку, що мешкає у тропічних лісах Південно-Східної Азії [38]. Генетична схожість цієї тварини з приматами, підтверджена повним секвенуванням геному, зробила малайську тупаю перспективним мо- дельним об’єктом для вивчення й інших захво- рювань людини [39]. Використання нових моделей, безсумнівно, відкрило широкі можливості для подальших досліджень, значно здешевивши і спростивши роботу, завдяки чому було вивчено структур- но-функціональні особливості вірусу гепати- ту С. З’ясувалося, що цей вірус має геном у вигляді одноланцюгової РНК, сферичну фор- му і невеликі розміри (30–60 нм) вірусних частинок, вкритих зовні ліпідною мембраною з вбудованими в неї поверхневими вірусними протеїнами E1 і Е2, що утворюють комплекси. Репродукція вірусу відбувається в цитоплазмі зараженої клітини, а не в ядрі. На матриці ві- русної РНК синтезується довга протеїнова мо- лекула, яка потім за допомогою вірусної про- теази (NS3) розрізається на 10 окремих проте- їнів, які виконують різні функції [40]. Оскільки синтез вірусного протеїну відбу- вається безпосередньо при зчитуванні РНК, генетичний матеріал вірусу не може необме- жено тривалий час зберігатися всередині ядра клітини (наприклад, як у випадку ВІЛ). Це значно спрощує підхід до лікування гепатиту С, адже якщо реплікація вірусу буде пригні- чена протягом деякого часу, то є можливість зупинити інфекцію і повністю вилікувати хво- рого. Тому з терапевтичною метою почали ви- користовувати інгібітори процесу реплікації. Спочатку гепатит C намагалися лікувати рекомбінантними інтерферонами, зокрема ін- терфероном альфа-2a, і рибавірином. Інтерфе- рон альфа — це низькомолекулярний протеїн, який виробляється організмом для активізації в клітинах механізмів противірусного захис- ту. Для збільшення тривалості перебування інтерферону в організмі проводили його пегі- лювання (зв’язування з поліетиленгліколем). Інший компонент цієї терапії — рибавірин є антиметаболітом нуклеозидів, здатним інгі- бувати реплікацію вірусу. За структурою він подібний до нуклеозидів аденозину і гуанози- ну, тому вірусна полімераза, намагаючись ви- користовувати його замість потрібних нукле- озидів, стає неспроможною здійснити синтез вірусної РНК. Однак лікування гепатиту С ін- терферонами і рибавірином не було достатньо ефективним (одужувало 40–50 % пацієнтів) [41], курс лікування тривав щонайменше рік, виникали значні побічні ефекти: аутоімунні захворювання, порушення в роботі серцево- судинної системи або функцій щитоподібної залози, що самі по собі могли призвести до ле- тального результату [42]. Однак у 2000-х роках з’явилися препарати, націлені на протеїни, критичні для життєвого циклу вірусу, які мають загальну назву «про- тивірусні препарати прямої дії». Одними з перших таких препаратів були бецепревір, телепревір і сімепревір — інгібітори вірусної протеази NS3A (або її кофактора NS4A) — ферменту, потрібного для утворення десяти вірусних протеїнів унаслідок розрізання одно- го великого протеїну, що синтезується на осно- ві вірусної РНК. Цікаво, що перші препарати «прямої дії» почали тестувати саме в лаборато- рії Чарльза Райса [43], звідки вони вийшли на стадію клінічних випробувань у 2003 р. Наступним етапом на шляху до вдоскона- лення методів лікування гепатиту С стало розроблення аналогу нуклеозиду уридину — 14 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ софосбувіру (препарат Sovaldi), який є інгі- бітором вірусної РНК-полімерази NS5B, що забезпечує копіювання РНК вірусу [44], та ле- діпасвіру — інгібітора протеїну NS5A, функція якого досі невідома, але без нього реплікація вірусу та збирання нових вірусних частинок неможливі [45]. Надзвичайно ефективними виявилися схеми комбінованого лікування со- фосбувіром з ледіпасвіром (препарат Harvoni) або з іншим інгібітором протеїну NS5A — да- клатасвіром (препарат Sovodak) [46, 47]. Більш нова комбінація софосбувіру та велпа- тасвіру — похідного даклатасвіру (препарат Epclusa) виявилася однаково ефективною про- ти всіх генотипів вірусу гепатиту С [48]. У 2013 р. препарат Sovaldi (софосбувір) компанії Gilead Sciences (США), права на який було придбано нею у 2011 р. разом з ком- панією-розробником Pharmasset Inc. за $11,2 млрд, отримав схвалення FDA для лікування гепатиту С і став найуспішнішим препаратом за стартовим обсягом продажів за всю істо- рію фармгалузі. Продажі компанією Gilead Sciences лікарських засобів, що містять софос- бувір (Sovaldi, Harvoni і Epclusa), у дебютному 2014 р. становили понад $10 млрд, а в 2015 р. — більш як $19 млрд, що відповідає 90 % ринку ліків від гепатиту С. Використання Sovaldi для лікування гепатиту С було схвалено в 65 кра- їнах світу, ним скористалися вже понад 1 млн пацієнтів, зокрема широко відомою стала істо- рія одужання у 2015 р. американської актриси і фотомоделі Памели Андерсон, яка до того безуспішно намагалася вилікуватися від гепа- титу С протягом 16 років [49]. До речі, Gilead Sciences ще місяць тому була дуже близька до нового успіху в боротьбі з коронавірусом SARS-CoV-2 з препаратом Ремдезивір, який, на превеликий жаль, виявився малоефектив- ним проти COVID-19. Кількість противірусних препаратів прямої дії для лікування гепатиту С постійно зростає. Інгібітори протеази традиційно мають назви, що закінчуються на -превір, інгібітори РНК- полімерази — на -бувір, а інгібітори протеїну NS5A — на -асвір. Вони є високоефективними (лікуванню піддаються 95–99 % хворих залеж- но від генотипу вірусу), курс лікування стано- вить 2–3 місяці, дія препаратів поширюється на різні генетичні типи вірусу гепатиту С і має лише незначні побічні ефекти. Прикладом препарату останнього покоління для лікуван- ня гепатиту С є схвалений FDA минулого року Mavyret (глекапревір/пібрентасвір) компанії AbbVie (США), курс лікування яким стано- вить всього 8 тижнів. Головним недоліком сучасних противірус- них препаратів є їх висока вартість. Так, курс лікування коштує десятки тисяч доларів, що зумовлює його недоступність для більшості пацієнтів. При цьому собівартість виробни- цтва активної фармацевтичної субстанції для проведення курсу лікування становить близь- ко $100 [49]. Така завищена ціна стала причи- ною численних протестів і обвинувачень, але компанія-виробник так і не переглянула свою цінову політику. Зараз термін дії патентів на деякі оригінальні препарати завершується, що уможливить виготовлення більш дешевих пре- паратів-дженериків. На сьогодні вже 11 індій- ських фармацевтичних компаній уклали угоду на виробництво точних копій американських ліків від гепатиту С, отримавши офіційний доступ до унікальних формул, розроблених у США [50]. Це дає надію хворим на гепатит С у країнах, що розвиваються. Альтернативним напрямом у терапії гепати- ту С може стати створення препаратів на основі антагоністів мікроРНК-122 людини, яка здат- на зв’язуватися з лідерною послідовністю на 5’-кінці геному вірусу гепатиту С і підсилюва- ти його реплікацію [51]. Так, компанія Santaris Pharma (Данія), придбана у 2014 р. Hoffmann- La Roche (Швейцарія) за $450 млн, розроби- ла для лікування гепатиту С препарат Міра- вірсен (Miravirsen), який є модифікованим (фосфоротіоатним) олігонуклеотидом з 15 ну- клеотидів, здатним інгібувати мікроРНК-122 в гепатоцитах людини. А компанія Regulus Therapeutics (США) створила препарат RG- 101, який є кон’югатом подібного олігонуклео- тиду з N-ацетилгалактозаміном, що забезпечує доставку в гепатоцити, зв’язуючись з рецеп- торами асіалоглікопротеїнів на цих клітинах. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 15 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Попередні результати клінічних випробувань цих препаратів засвідчили їх безпечність і здатність зменшувати вірусне навантаження у пацієнтів [52, 53]. Надзвичайно важливим завданням, що сто- їть перед сучасними дослідниками, є створен- ня ефективної вакцини проти гепатиту С, яку можна було б застосовувати для захисту лю- дей, що належать до груп ризику. Слід зазна- чити, що Г. Альтер, М. Гоутен і Ч. Райс, а також багато інших дослідників протягом кількох де- сятиліть намагаються вирішити цю проблему, але поки що безуспішно. Справа в тому, що на відміну від вірусів гепатитів A, B і Е, вакцини проти яких уже розроблено, вірус гепатиту С швидко мутує і вирізняється великою генетич- ною різноманітністю: хоча виявлено всього 7 головних генотипів, число підтипів доходить до 67 [54]. Ця особливість, як і наявність про- теїново-ліпідної оболонки, допомагає вірусу уникати розпізнавання антитілами. Крім того, вірус гепатиту С використовує багато інших механізмів для протидії імунному захисту ор- ганізму. Зокрема, він має здатність інгібувати індукцію інтерферону І типу та інгібувати NK- клітини, які вбивають заражені вірусом гепа- тоцити. Водночас природний імунітет проти гепатиту С все ж таки є, хоча його механізм залишається поки що нез’ясованим, адже 15– 45 % хворих на гепатит С спонтанно одужують, при повторному інфікуванні вірусом лише у 20 % цих людей розвивається хронічна форма захворювання, а решта одужують ще швидше, ніж у перший раз [55]. Рекомбінантна вакцина проти гепатиту С, створена в лабораторії Майкла Гоутена у 1993 р., містила вектор, який кодував протеїни оболонки вірусу E1 і E2, що істотно знижувало рівень хронічного носійства вірусу гепатиту С у вакцинованих шимпанзе після експеримен- тального випробування з вірусними штамами 1a [56]. Клінічні випробування на людях по- казали, що вакцина добре переносилася, а та- кож індукувала появу противірусних антитіл та імунних лімфоцитів [57]. Однак нещодавні дослідження засвідчили, що хоча гетеродимер Е1Е2 й індукує високі титри антитіл, але їх недостатньо для нейтралізації різноманітних ізолятів вірусу гепатиту С [58]. Зараз активно шукають епітопи антигену Е1Е2, які б викли- кали синтез антитіл, здатних нейтралізувати різні генотипи вірусу гепатиту С [59]. Є дані, що такі антитіла можуть генерувати вакцини на основі рекомбінантних вірусоподібних час- тинок та кількох варіантів рекомбінантного протеїну Е2 [60, 61]. Останнім часом вчені почали розробля- ти підходи, націлені на формування стійкого Т-клітинного імунітету проти найбільш кон- сервативних протеїнів вірусу гепатиту С. Вак- цини вводять в організм за допомогою гене- тично-модифікованих вірусів, що містять гени вірусу гепатиту С. При цьому Т-клітини люди- ни навчаються розпізнавати заражені вірусом клітини печінки і вбивати їх, щоб запобігти подальшому поширенню вірусу. Так, дослід- ники з Оксфордського університету (Велика Британія) за фінансової підтримки біотехно- логічної компанії ReiThera Srl (Італія) розро- били вакцину NSmut, яку отримали, ввівши неструктурні гени вірусу гепатиту С в адено- вірус шимпанзе (ChAd) та модифікований ві- рус вісповакцини Анкара (MVA). Доклінічні дослідження підтвердили здатність цієї вакци- ни генерувати дуже високі рівні як CD8+, так і CD4+ специфічних Т-клітин, націлених на кілька антигенів вірусу гепатиту С [62]. Однак останні клінічні випробування демонструють, що ця вакцина поки що є недостатньо ефек- тивною [63]. Створення вакцини проти гепатиту С є над- звичайно важливим завданням на шляху до перемоги над цим захворюванням. А поки що в масштабах планети вірусні гепатити зали- шаються серйозною проблемою. За даними ВООЗ, вірусами гепатиту у світі інфіковано майже 650 млн людей, зокрема вірусом гепати- ту В — 343 млн (у тому числі 257 млн хроніч- но хворих), вірусом гепатиту С — 142 млн (у тому числі 71 млн хронічно хворих), вірусом гепатиту А — 114 млн, вірусом гепатиту Е — 20 млн, вірусом гепатиту D — 15 млн. Разом ці інфекції за рік спричинили 1,34 млн смертей, що приблизно дорівнює смертності від тубер- 16 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ кульозу (1,37 млн) і перевищує смертність від СНІДу (близько 1 млн) або малярії (приблиз- но 0,5 млн), причому найбільший внесок у цей страшний показник зробили гепатит В (близь- ко 900 тис.) і гепатит С (близько 400 тис.), тоді як від гепатиту Е померло 44 тис. хворих, а від гепатиту А — 11 тис. [64]. В Україні у 2001 р. до календаря щеплень було внесено триразову вакцинацію від гепа- титу В, яку проводять протягом перших шести місяців життя немовляти. За останні три роки кількість вакцинованих від гепатиту В дітей зросла втричі і становить 67 %. Однак дорос- ле населення залишається незахищеним, що негативно впливає на показники захворю- ваності. Так, за оцінками експертів, в Україні вірусним гепатитом В інфіковано понад 600 тис. людей, а гепатитом С — понад 2 млн, утім більшість з них навіть не підозрюють про свій статус. За офіційними даними Центру громад- ського здоров’я, на початку 2019 р. в Україні було зареєстровано понад 23 тис. людей з гепа- титом В та понад 82 тис. з гепатитом С, тобто зі 100 хворих на вірусний гепатит С про свій діагноз знало лише четверо, а зі 100 хворих на гепатит В — тільки троє. Тому вкрай важливо стежити за своїм здоров’ям і вчасно проходи- ти тестування на вірусні гепатити, що входять у гарантований державою пакет надання пер- винної медичної допомоги [65]. У травні 2016 р. Всесвітня асамблея охоро- ни здоров’я прийняла першу Глобальну стра- тегію охорони здоров’я (GHSS) щодо вірусних гепатитів на 2016–2021 роки, яка має на меті зменшення кількості нових заражень вірусни- ми гепатитами на 90 % та смертності від них на 65 % до 2030 р. [66]. За оцінками експертів, стратегія ліквідації гепатиту С у 2018–2030 рр. коштуватиме $41,5 млрд, які планують ви- тратити на тестування, лікування та охорону здоров’я. Однак підраховано, що економічні збитки від гепатиту С за аналогічний період перевищують ці витрати на $22,7 млрд [67]. Інвестиції в детальне вивчення вірусу гепа- титу С, розроблення лікарських препаратів, діагностикумів і вакцин проти нього можуть також допомогти у боротьбі з іншими віруса- ми, зокрема з вірусами Денге, гарячки Захід- ного Нілу та Зіка, що, як і вірус гепатиту С, на- лежать до родини флавівірусів. Крім того, роз- глядається можливість використання препара- тів проти гепатиту С для лікування COVID-19, оскільки виявилося, що вірус гепатиту С має низку спільних рис зі збудником цього захво- рювання — коронавірусом SARS-CoV-2, таких як особливості імунної відповіді та її ролі в патогенезі, порушення роботи іонних каналів та ін. [68]. Цікаво, що перший препарат, схва- лений FDA для лікування COVID-19, — рем- десивір розробляли як засіб для лікування гепатиту С. На завершення слід сказати, що за останні 30 років завдяки успіхам фундаментальних медико-біологічних наук вдалося досягти зна- чного прогресу в боротьбі з вірусними гепа- титами людини: ідентифіковано їх збудників, розроблено діагностикуми і високоефективні терапевтичні препарати. Цими досягнення- ми ми багато в чому завдячуємо цьогорічним нобелівським лауреатам з фізіології і медици- ни — Гарві Альтеру, Майклу Гоутену та Чарль- зу Райсу, дослідження яких, спрямовані на вивчення збудника найбільш підступного з ві- русних гепатитів — гепатиту С, зберегли міль- йони життів і стали фундаментом для майже повної перемоги над цією небезпечною хворо- бою в розвинених країнах. Зараз вірус гепати- ту С втрачає свій статус «мовчазного вбивці», а вчені стоять на правильному, хоча, можливо, довгому шляху до його знищення. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 17 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Physiology or Medicine. Citation Laureates 2020. https://clarivate.com/webofsciencegroup/citation-laureates/ physiology-or-medicine/ 2. Press release: The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2020. https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/2020/ press-release/ 3. 10 famous scientific awards. Dekatop.com. 23.02.2016. (in Russian). https://dekatop.com/archives/9911 [10 известных научных премий. Dekatop.com. 23.02.2016.] 4. Harvey J. Alter. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Harvey_J._Alter 5. Michael Houghton (virologist). Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Michael_Houghton_(virologist) 6. Charles M. Rice. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Charles_M._Rice 7. Hepatitis. World Health Organization. https://www.who.int/health-topics/hepatitis#tab=tab_1 [Вірусні гепатити. Центр громадського здоров’я МОЗ України. https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/virus- ni-gepatiti ] 8. MacCallum F.O. Homologous serum hepatitis. Lancet. 1947. 250(6480): 691–692. DOI: https://doi.org/10.1016/ S0140-6736(47)90722-8 9. Hepatitis A. https://en.wikipedia.org/wiki/Hepatitis_A 10. Hepatitis A. World Health Organization. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/hepatitis-a 11. Hepatitis E. https://en.wikipedia.org/wiki/Hepatitis_E 12. Hepatitis E. World Health Organization. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/hepatitis-e 13. Hepatitis B. https://en.wikipedia.org/wiki/Hepatitis_B 14. Hepatitis B. World Health Organization. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/hepatitis-b 15. Hepatitis D. https://en.wikipedia.org/wiki/Hepatitis_D 16. Hepatitis D. World Health Organization. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/hepatitis-d 17. Hepatitis C. https://en.wikipedia.org/wiki/Hepatitis_C 18. Hepatitis C. World Health Organization. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/hepatitis-c 19. Elgharably A., Gomaa A.I., Crossey M.M.E., Norsworthy P.J., Waked I., Taylor-Robinson S.D. Hepatitis C in Egypt — past, present, and future. Int. J. Gen. Med. 2017. 10: 1–6. DOI: https://doi.org/10.2147/IJGM.S119301 20. Masucci M.G., Hedestam G.K. The discovery of Hepatitis C virus. https://www.nobelprize.org/prizes/medi- cine/2020/advanced-information/ 21. Blumberg B.S. Polymorphisms of the serum proteins and the development of iso-preciptins in transfused patients. Bull. N. Y. Acad. Med. 1964. 40(5): 377–386. DOI: https://doi.org/10.1142/9789812813688_0017 22. Bayer M.E., Blumberg B.S., Werner B. Particles associated with Australia antigen in the sera of patients with leukae- mia, Down’s Syndrome and hepatitis. Nature. 1968. 218(5146):1057–1059. DOI: https://doi.org/10.1038/2181057a0 23. Barry Blumberg. Obituary. The Economist. April 28, 2011. https://www.economist.com/obituary/2011/04/28/bar- ry-blumberg 24. World Hepatitis Day. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/World_Hepatitis_Day 25. Alter H.J. The road not taken or how I learned to love the liver: A personal perspective on hepatitis history. Hepatol- ogy. 2014. 59(1): 4–12. DOI: https://doi.org/10.1002/hep.26787 26. Feinstone S.M., Kapikian A.Z., Purcell R.H. Hepatitis A: detection by immune electron microscopy of a virus like antigen associated with acute illness. Science. 1973. 182(4116): 1026–1028. DOI: https://doi.org/10.1126/sci- ence.182.4116.1026 27. Blumberg B.S., Alter H.J., Visnich S. A “New” Antigen in Leukemia Sera. JAMA. 1965. 191(7): 541–546. DOI: https:// doi.org/10.1001/jama.1965.03080070025007 28. Feinstone S.M., Kapikian A.Z., Purcell R.H., Alter H.J., Holland P.V. Transfusion-associated hepatitis not due to viral hepatitis type A or B. N. Engl. J. Med. 1975. 292(15): 767–770. DOI: https://doi.org/10.1056/nejm197504102921502 29. Alter H.J., Holland P.V., Purcell R.H., Popper H. Transmissible agent in non-A, non-B hepatitis. Lancet. 1978. 311(8062): 459–463. DOI: https://doi.org/10.1016/s0140-6736(78)90131-9 30. Choo Q.L., Kuo G., Weiner A.J., Overby L.R., Bradley D.W., Houghton M. Isolation of a cDNA clone derived from a blood-borne non-A, non-B viral hepatitis genome. Science. 1989. 244(4902): 359–362. DOI: https://doi.org/10.1126/ science.2523562 31. Kuo G., Choo Q.L., Alter H.J., Gitnick G.L., Redeker A.G., Purcell R.H., Miyamura T., Dienstag J.L., Alter M.J., Ste- vens C.E. et al. An assay for circulating antibodies to a major etiologic virus of human non-A, non-B hepatitis. Science. 1989. 244(4902): 362–364. DOI: https://doi.org/10.1126/science.2496467 18 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 32. Wang K.S., Choo Q.L., Weiner A.J., Ou J.H., Najarian R.C., Thayer R.M., Mullenbach G.T., Denniston K.J., Ger- in J.L., Houghton M. Structure, sequence and expression of the hepatitis delta (delta) viral genome. Nature. 1986. 323(6088): 508–514. DOI: https://doi.org/10.1038/323508a0 33. Tanaka T., Kato N., Cho M.J., Shimotohno K. A novel sequence found at the 3’ terminus of hepatitis C virus genome. Biochem. Biophys. Res. Commun. 1995. 215(2): 744–749. DOI: https://doi.org/10.1006/bbrc.1995.2526 34. Kolykhalov A.A., Feinstone S.M., Rice C.M. Identification of a highly conserved sequence element at the 3’ terminus of hepatitis C virus genome RNA. J. Virol. 1996. 70(6): 3363–3371. DOI: https://doi.org/10.1128/jvi.70.6.3363- 3371.1996 35. Kolykhalov A.A., Agapov E.V., Blight K.J., Mihalik K., Feinstone S.M., Rice C.M. Transmission of hepatitis C by intrahepatic inoculation with transcribed RNA. Science. 1997. 277(5325): 570–574. DOI: https://doi.org/10.1126/ science.277.5325.570 36. Lohmann V., Korner F., Koch J., Herian U., Theilmann L., Bartenschlager R. Replication of subgenomic hepati- tis C virus RNAs in a hepatoma cell line. Science. 1999. 285(5424): 110–113. DOI: https://doi.org/10.1126/sci- ence.285.5424.110 37. Mercer D.F., Schiller D.E., Elliott J.F., Douglas D.N., Hao C., Rinfret A., Addison W.R., Fischer K.P., Churchill T.A., Lakey J.R.T., Tyrrell D.L.J., Kneteman N.M. Hepatitis C virus replication in mice with chimeric human livers. Nat. Med. 2001. 7(8): 927–933. DOI: https://doi.org/10.1038/90968 38. Zhao X., Tang Z.Y., Klumpp B., Wolff-Vorbeck G., Barth H., Levy S., von Weizsäcker F., Blum H.E., Baumert T.F. Pri- mary hepatocytes of Tupaia belangeri as a potential model for hepatitis C virus infection. J. Clin. Invest. 2002. 109(2): 221–232. DOI: https://doi.org/10.1172/JCI13011 39. Sanada T., Tsukiyama-Kohara K., Shin-I T., Yamamoto N., Kayesh M.E.H., Yamane D., Takano J.I., Shiogama Y., Yasutomi Y., Ikeo K., Gojobori T., Mizokami M., Kohara M. Construction of complete Tupaia belangeri transcrip- tome database by whole-genome and comprehensive RNA sequencing. Sci. Rep. 2019. 9(1): 12372. DOI: https://doi. org/10.1038/s41598-019-48867-x 40. Hepatitis C virus. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Hepatitis_C_virus 41. Palumbo E. Pegylated interferon and ribavirin treatment for hepatitis C virus infection. Ther. Adv. Chronic. Dis. 2011. 2(1): 39–45. DOI: https://doi.org/10.1177/2040622310384308 42. Arase Y., Suzuki F., Suzuki Y., Akuta N., Kawamura Y., Kobayashi M., Hosaka T., Sezaki H., Yatsuji H., Kobayashi M., Ikeda K., Kumada H. Side effects of combination therapy of peginterferon and ribavirin for chronic hepatitis-C. In- tern. Med. 2007. 46(22): 1827–1832. DOI: https://doi.org/10.2169/internalmedicine.46.0289 43. Lin C., Rice C.M. The hepatitis C virus NS3 serine proteinase and NS4A cofactor: establishment of a cell-free trans- processing assay. Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 1995. 92(17): 7622-7626. DOI: https://doi.org/10.1073/pnas.92.17.7622 44. Bhatia H.K., Singh H., Grewal N., Natt N.K. Sofosbuvir: A novel treatment option for chronic hepatitis C infection. J. Pharmacol. Pharmacother. 2014. 5(4): 278–284. DOI: https://doi.org/10.4103/0976-500X.142464. 45. Link J.O., Taylor J.G., Xu L., Mitchell M., Guo H., Liu H., Kato D., Kirschberg T., Sun J., Squires N., Parrish J., Kel- lar T., Yang Z.Y., Yang C., Matles M., Wang Y., Wang K., Cheng G., Tian Y., Mogalian E., Mondou E., Cornpropst M., Perry J., Desai M.C. Discovery of ledipasvir (GS-5885): a potent, once-daily oral NS5A inhibitor for the treatment of hepatitis C virus infection. J. Med. Chem. 2014. 57(5): 2033–2046. DOI: https://doi.org/10.1021/jm401499g 46. Gane E.J., Stedman C.A., Hyland R.H., Ding X., Svarovskaia E., Subramanian G.M., Symonds W.T., McHutchi- son J.G., Pang P.S. Efficacy of nucleotide polymerase inhibitor sofosbuvir plus the NS5A inhibitor ledipasvir or the NS5B non-nucleoside inhibitor GS-9669 against HCV genotype 1 infection. Gastroenterology. 2014. 146(3): 736– 743.e1. DOI: https://doi.org/10.1053/j.gastro.2013.11.007 47. Pol S., Bourliere M., Lucier S., Hezode C., Dorival C., Larrey D., Bronowicki J.P., Ledinghen V.D., Zoulim F., Tran A., Metivier S., Zarski J.P., Samuel D., Guyader D., Marcellin P., Minello A., Alric L., Thabut D., Chazouilleres O., Ria- chi G., Bourcier V., Mathurin P., Loustaud-Ratti V., D’Alteroche L., Fouchard-Hubert I., Habersetzer F., Causse X., Geist C., Rosa I., Gournay J., Saillard E., Billaud E., Petrov-Sanchez V., Diallo A., Fontaine H., Carrat F.; ANRS/ AFEF HEPATHER study group. Safety and efficacy of daclatasvir-sofosbuvir in HCV genotype 1-mono-infected patients. J. Hepatol. 2017. 66(1): 39–47. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jhep.2016.08.021 48. Weisberg I.S., Jacobson I.M. A pangenotypic, single tablet regimen of sofosbuvir/velpatasvir for the treatment of chronic hepatitis C infection. Expert. Opin. Pharmacother. 2017. 18(5): 535–543. DOI: https://doi.org/10.1080/146 56566.2017.1282459 49. Petrenko A., Gopka A. Sovaldi: the history of the best-selling drug in the entire history of the pharmaceutical indus- try. Forbes.ru. 02.03.2017. (in Russian). https://www.forbes.ru/tehnologii/338761-sovaldi-istoriya-samogo-proda- vaemogo-preparata-za-vsyu-istoriyu-farmotrasli ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 12 19 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ [Петренко А., Гопка А. Sovaldi: история самого продаваемого препарата за всю историю фармотрасли. Forbes. ru. 02.03.2017.] 50. Indian generics for hepatitis C. (in Russian). https://sofosbuvir.su/indiyskie-generiki [Индийские дженерики от гепатита С. https://sofosbuvir.su/indiyskie-generiki ] 51. Lindow M., Kauppinen S. Discovering the first microRNA-targeted drug. J. Cell Biol. 2012. 199(3): 407–412. DOI: https://doi.org/10.1083/jcb.201208082 52. Bonneau E., Neveu B., Kostantin E., Tsongalis G.J., De Guire V. How close are miRNAs from clinical practice? A per- spective on the diagnostic and therapeutic market. EJIFCC. 2019. 30(2): 114–127. eCollection. 53. van der Ree M.H., de Vree J.M., Stelma F., Willemse S., van der Valk M., Rietdijk S., Molenkamp R., Schinkel J., van Nuenen A.C., Beuers U., Hadi S., Harbers M., van der Veer E., Liu K., Grundy J., Patick A.K., Pavlicek A., Blem J., Huang M., Grint P., Neben S., Gibson N.W., Kootstra N.A., Reesink H.W. Safety, tolerability, and antiviral effect of RG-101 in patients with chronic hepatitis C: a phase 1B, double-blind, randomised controlled trial. Lancet. 2017. 389(10070): 709–717. DOI: https://doi.org/10.1016/S0140-6736(16)31715-9 54. Echeverria N., Moratorio G., Cristina J., Moreno P. Hepatitis C virus genetic variability and evolution. World J. Hepatol. 2015. 7(6): 831–845. DOI: https://doi.org/10.4254/wjh.v7.i6.831. 55. Lingala S., Ghany M.G. Natural history of hepatitis C. Gastroenterol. Clin. North. Am. 2015. 44(4): 717–734. DOI: https://doi.org/10.1016/j.gtc.2015.07.003 56. Choo Q.L., Kuo G., Ralston R., Weiner A., Chien D., Van Nest G., Han J., Berger K., Thudium K., Kuo C., Kanso- pon J., McFarland J., Tabrizi A., Ching K., Moss B., Cummins L.B., Houghton M., Muchmore E. Vaccination of chim- panzees against infection by the hepatitis C virus. Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 1994. 91(4): 1294–1298. DOI: https:// doi.org/10.1073/pnas.91.4.1294 57. Frey S.E., Houghton M., Coates S., Abrignani S., Chien D., Rosa D., Pileri P., Ray R., Di Bisceglie A.M., Rinella P., Hill H., Wolff M.C., Schultze V., Han J.H., Scharschmidt B., Belshe R.B. Safety and immunogenicity of HCV E1E2 vaccine adjuvanted with MF59 administered to healthy adults. Vaccine. 2010. 28(38): 6367–73. DOI: https://doi. org/10.1016/j.vaccine.2010.06.084 58. Chen F., Nagy K., Chavez D., Willis S., McBride R., Giang E., Honda A., Bukh J., Ordoukhanian P., Zhu J., Frey S., Lanford R., Law M. Antibody responses to immunization with HCV envelope glycoproteins as a baseline for B- cell-based vaccine development. Gastroenterology. 2020. 158(4): 1058–1071.e6. DOI: https://doi.org/10.1053/j.gas- tro.2019.11.282 59. Castelli M., Clementi N., Pfaff J., Sautto G.A., Diotti R.A., Burioni R., Doranz B.J., Dal Peraro M., Clementi M., Man- cini N. A biologically-validated HCV E1E2 heterodimer structural model. Sci. Rep. 2017. 7(1): 214. DOI: https:// doi.org/10.1038/s41598-017-00320-7 60. Christiansen D., Earnest-Silveira L., Chua B., Meuleman P., Boo I., Grubor-Bauk B., Jackson D.C., Keck Z.Y., Foung S.K.H., Drummer H.E., Gowans E.J., Torresi J. Immunological responses following administration of a geno- type 1a/1b/2/3a quadrivalent HCV VLP vaccine. Sci. Rep. 2018. 8(1): 6483. DOI: https://doi.org/10.1038/s41598- 018-24762-9 61. Wang X., Yan Y., Gan T., Yang X., Li D., Zhou D., Sun Q., Huang Z., Zhong J. A trivalent HCV vaccine elicits broad and synergistic polyclonal antibody response in mice and rhesus monkey. Gut. 2019. 68(1): 140–149. DOI: https:// doi.org/10.1136/gutjnl-2017-314870 62. Swadling L., Capone S., Antrobus R.D., Brown A., Richardson R., Newell E.W., Halliday J., Kelly C., Bowen D., Fergusson J., Kurioka A., Ammendola V., Del Sorbo M., Grazioli F., Esposito M.L., Siani L., Traboni C., Hill A., Col- loca S., Davis M., Nicosia A., Cortese R., Folgori A., Klenerman P., Barnes E. A human vaccine strategy based on chimpanzee adenoviral and MVA vectors that primes, boosts, and sustains functional HCV-specific T cell memory. Sci. Transl. Med. 2014. 6(261): 261ra153. DOI: https://doi.org/10.1126/scitranslmed.3009185 63. From NIH: Trial Evaluating Experimental Hepatitis C Vaccine Concludes https://www.hhs.gov/hepatitis/ blog/2019/06/05/experimental-hepatitis-c-vaccine-trial-concludes.html 64. Global hepatitis report, 2017. https://www.who.int/publications/i/item/global-hepatitis-report-2017 65. Ukrainians are encouraged to take a free test for viral hepatitis (in Ukrainian). https://moz.gov.ua/article/news/ ukrainciv-zaklikajut-projti-bezoplatnij-test-na-virusni-gepatiti [Українців закликають пройти безоплатний тест на вірусні гепатити. https://moz.gov.ua/article/news/ukrain- civ-zaklikajut-projti-bezoplatnij-test-na-virusni-gepatiti ] 66. Global health sector strategy on viral hepatitis 2016-2021. https://www.who.int/hepatitis/strategy2016-2021/ghss- hep/en/ 20 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (12) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 67. Scott N., Kuschel C., Pedrana A., Schroeder S., Howell J., Thompson A., Wilson D.P., Hellard M. A model of the economic benefits of global hepatitis C elimination: an investment case. Lancet Gastroenterol Hepatol. 2020. 5(10): 940-947. DOI: https://doi.org/10.1016/S2468-1253(20)30008-X 68. Alothaid H., Aldughaim M.S.K., El Bakkouri K., AlMashhadi S., Al-Qahtani A.A. Similarities between the effect of SARS-CoV-2 and HCV on the cellular level, and the possible role of ion channels in COVID19 progression: a review of potential targets for diagnosis and treatment. Channels (Austin). 2020. 14(1): 403-412. DOI: https://doi.org/10.1 080/19336950.2020.1837439 Svitlana I. Romaniuk ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3900-6755 Palladin Institute of Biochemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine Serhiy V. Komisarenko ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3244-3194 Palladin Institute of Biochemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine HOW THE HEPATITIS C VIRUS WAS DISCOVERED, OR THE DETECTIVE SEARCHES OF VIROLOGISTS FOR THE “SILENT KILLER” Nobel Prize in Physiology or Medicine for 2020 The Nobel Prize in Physiology or Medicine in 2020 was awarded to two American scientists - Harvey James Alter from the National Institutes of Health (Bethesda, MD, USA) and Charles M. Rice from the Rockefeller University (New York, NY, USA), as well as British researcher Michael Houghton, who is currently working at the University of Alberta (Edmonton, Canada) “for the discovery of the Hepatitis C virus.” A Nobel Committee press release has noted that the ongoing research of this year’s laureates are of great benefit to mankind, allowing for effective methods of diagnosis and measures for the prevention and treatment of this infection. Keywords: Nobel Prize in Physiology or Medicine, Harvey James Alter, Michael Houghton, Charles M. Rice, Hepatitis C virus.

Як відкрили вірус гепатиту С, або детективні пошуки вірусологів "мовчазного вбивці" (Нобелівська премія з фізіології та медицини 2020 року)

Institution

Ähnliche Einträge