Мусульманська громада у Києві: до історії першої мечеті (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

• Видавець: Інститут історії України НАН України
• Дата: 2020
• Автор: Зуб (Руденко), Н.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Краєзнавство
• Теми: Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/174478
• Цитувати: Мусульманська громада у Києві: до історії першої мечеті (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / (Руденко) Н. Зуб // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 34-50. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

У статті розглядається історія мусульманської громади м. Києва з залученням низки архівних джерел та матеріалів, що вперше вводяться до наукового обігу. Особливу увагу приділено статистиці мусульманського населення міста, виразниками якого стали носії «тюркско-татарского наречия». Доповнено інформаційний наратив про появу та функціонування «мусульманської молельні», що відкрилася у 1897 р. та діяльність її перших імамів-хатибів Юніса Алімова та Жеганши (Жіанши, Зеганши) Жаббарова (Абдулзебарова). До сьогодні ще один аспект з цього кола питань не знайшов свого повноцінного відображення в дослідженнях. Одним з активних проявів суспільно-громадської діяльності мусульман міста стала їхня діяльність по спорудженню мечеті. Першим виразником цього прагнення спочатку був мулла Юніс Алімов, а пізніше – «Комитет по сбору пожертвований и по сооружению в Киеве магометанской мечети» в особі його представників-уповноважених: Ібрагім-Халіля Мурзи-Мурзича, Абдулли та Ізатулли Максутових. Опосередковано долучився до цієї справи й Саід Габієв – редактор та видавець «Мусульманской газеты», що виходила в Петербурзі. Сукупно вжиті ними заходи подовжили втілення в життя мрії про мечеть, хоча б на папері та в серцях вірян. Таким чином, ідея та реалізація задуму побудови мечеті стала тим консолідуючим фактором, що збирав до гурту представників тюркського етносу Києва, та долучив до цього тривалого процесу одновірців фактично з усіх куточків Російської імперії. Представлено ілюстрації поштової листівки з зображенням мечеті, а також план міста Києва, де вже позначена мечеть на вулиці Гоголівській, якій попри всі намагання і сподівання громади, так і не судилося залишитися на картах подальших років і випусків. Слід зауважити, що ця тема ще потребує додаткових досліджень, перш за все в пошуку архівних документів, оскільки в окремих аспектах існує низка розбіжностей, а почасти й нез’ясованих обставин.