Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.)
В результате исследований, проведенных в 1999—2009 гг. на территории НПП «Гомильшанские леса» (Змиевский р-н, Харьковская обл., Украина), выявлено 6 видов афиллофороидных грибов (Albatrellus cristatus, Hericium cirrhatum, Sarcodontia crocea, Skeletocutis odora, Spongipellis spumeus и Xylobolus frust...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2011
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176046 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) / А.С. Усіченко // Український ботанічний журнал. — 2011. — Т. 68, № 4. — С. 570-580. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-176046 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1760462021-02-04T01:28:17Z Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) Усіченко, А.С. Червона книга України В результате исследований, проведенных в 1999—2009 гг. на территории НПП «Гомильшанские леса» (Змиевский р-н, Харьковская обл., Украина), выявлено 6 видов афиллофороидных грибов (Albatrellus cristatus, Hericium cirrhatum, Sarcodontia crocea, Skeletocutis odora, Spongipellis spumeus и Xylobolus frustulatus), требующих охраны. Осуществлена оценка их раритетности в соответствии с критериями МСОП и предложены мероприятия по их охране. As a result of surveys conducted in 1999—2009 in the Gomilshanski Lisy National Nature Park (Zmiyiv District, Kharkiv Region, Ukraine), 6 species of rare aphyllophoroid fungi were registered (Albatrellus cristatus, Hericium cirrhatum, Sarcodontia crocea, Skeletocutis odora, Spongipellis spumeus and Xylobolus frustulatus). The species were evaluated according to the IUCN criteria. Some measures for their conservation are proposed. 2011 Article Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) / А.С. Усіченко // Український ботанічний журнал. — 2011. — Т. 68, № 4. — С. 570-580. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176046 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Червона книга України Червона книга України |
| spellingShingle |
Червона книга України Червона книга України Усіченко, А.С. Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) Український ботанічний журнал |
| description |
В результате исследований, проведенных в 1999—2009 гг. на территории НПП «Гомильшанские леса» (Змиевский р-н, Харьковская обл., Украина), выявлено 6 видов афиллофороидных грибов (Albatrellus cristatus, Hericium cirrhatum, Sarcodontia crocea, Skeletocutis odora, Spongipellis spumeus и Xylobolus frustulatus), требующих охраны. Осуществлена оценка их раритетности в соответствии с критериями МСОП и предложены мероприятия по их охране. |
| format |
Article |
| author |
Усіченко, А.С. |
| author_facet |
Усіченко, А.С. |
| author_sort |
Усіченко, А.С. |
| title |
Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) |
| title_short |
Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) |
| title_full |
Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) |
| title_fullStr |
Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) |
| title_full_unstemmed |
Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) |
| title_sort |
рідкісні види афілофороїдних грибів з національного природного парку "гомільшанські ліси" (харківська обл.) |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Червона книга України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176046 |
| citation_txt |
Рідкісні види афілофороїдних грибів з Національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.) / А.С. Усіченко // Український ботанічний журнал. — 2011. — Т. 68, № 4. — С. 570-580. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT usíčenkoas rídkísnívidiafíloforoídnihgribívznacíonalʹnogoprirodnogoparkugomílʹšansʹkílísiharkívsʹkaobl |
| first_indexed |
2025-07-15T13:39:56Z |
| last_indexed |
2025-07-15T13:39:56Z |
| _version_ |
1837720453806817280 |
| fulltext |
570 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 4
© А.С. УСІЧЕНКО, 2011
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ Червона книга України
А.С. УСІЧЕНКО
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
майдан Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна
usichenko@mail.ru
РІДКІСНІ ВИДИ АФІЛОФОРОЇДНИХ
ГРИБІВ З НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО
ПАРКУ «ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ»
(ХАРКІВСЬКА обл.)
K л ю ч о в і с л о в а: афілофороїдні гриби, рідкісні види, ка-
тегорії та критерії МСОП, НПП «Гомільшанські ліси»
Важливим аспектом созологічних досліджень у Хар ків-
сь кому Лісостепу є виявлення рідкісних видів із різних
таксономічних груп, які потребують охорони на регіо-
нальному рівні. Від афілофороїдних грибів, що є основ-
ним редуцентом деревного відпаду, значною мірою за ле-
жить існування лісових екосистем. Ця група грибів може
використовуватися також для індикації лісових це нозів,
мінімально змінених господарською діяльністю [2, 24,
31, 35]. Саме тому необхідність охорони їх рідкісних ви-
дів не викликає сумніву. Більшість представників цієї
групи грибів утворює довгоіснуючі базидіоми з морфо-
логічними ознаками, які легко фіксуються у польових
умовах. Крім того, порівняно з агарикоїдними грибами
їх плодоношення значно менше залежить від умов се ре-
довища та фенологічних особливостей. Отже, афіло фо-
роїдні гриби можуть розглядатися як модельний об’єкт
для впровадження загальних критеріїв оцінювання враз-
ливості грибних таксонів.
В останньому виданні «Червоної книги України» кі ль-
кість видів грибів, що підлягають охороні, зросла з 30 до
57 [11]. Серед афілофороїдних грибів сюди додатково
занесені три види. Таким чином, сьогодні на загально-
571ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 4
державному рівні в Україні охороняється вісім їх видів: Clavariadelphus pis til la-
ris (L.) Donk, Laricifomes officinalis (Vill.: Fr.) Kotl. et Pouzar, Gomphus clavatus (Pers.)
Gray, Hericium coralloides (Scop.) Pers., Grifola frondosa (Dicks.) Gray, Polyporus rhi-
zo philus Pat., Polyporus umbellatus (Pers.) Fr. та Sparassis crispa (Wulfen) Fr. [11].
Значне збільшення кількості таксонів, які мають високий охоронний статус,
свід чить про те, що мікосозологічні дослідження в Україні відповідають загаль-
ноєвропейським тенденціям. З іншого боку, аналіз літературних даних пока-
зує, що в багатьох країнах Європи кількість видів афілофороїдних грибів, які
охороняються державою, значно більша. Наприклад, у Німеччині Червоний
список містить 102 види [30], у Норвегії — 72 [29], Фінляндії — 37 [37]. Оскільки
на території України виявлено 541 вид афілофороїдних грибів [12, 25], можна
очікувати, що кількість видів, які потребують охорони, може істотно зрости.
Серед об’єктів природно-заповідного фонду Харківської області Націона-
ль ний природний парк «Гомільшанські ліси» посідає провідне місце. Він роз-
та шований у її центральній частині, на межі лісостепової та степової зон, й
охоплює площу понад 14 тис. га [6]. Парк характеризується великим різнома-
ніттям типів лісу з різним ступенем антропогенного навантаження, завдяки
чому ця територія може використовуватися для з’ясування причин рідкісності
окремих видів афілофороїдних грибів.
На даний час на території НПП «Гомільшанські ліси» відомо про знахідки
трьох видів афілофороїдних грибів, занесених до «Червоної книги України»: He-
ri cium coralloides, Polyporus umbellatus та Clavariadelphus pistillaris [1, 11]. Ще три
види (Lenzites warnieri Durieu et Mont., Piptoporus quercinus (Schrad.) P. Karst. і Tra-
metes ljubarskii Pilát) запропоновані до її нової редакції [9]. Під час наших до-
сліджень, що проводилися на території парку протягом 1999—2009 рр., вивче-
но поширення ще шістьох видів, які у Харківському Лісостепу належать до ка-
те горії рідкісних (частота трапляння не перевищує 0,5 %).
Матеріали і методи досліджень
Для оцінювання рідкісності виду ми прийняли категорії та критерії, рекомендо-
вані Міжнародною спілкою охорони природи — «IUCN Red List Categories and
Criteria» (версія 8.1, липень 2010 р.). Відповідно до класифікації, ухваленої у
1994 р., основними для формування червоних списків є три «охоронні кате го-
рії» — CR, EN та VU [20], які у певному сенсі можна узгодити зі «зникаючими»
та «вразливими» видами, прийнятими у «Червоній книзі України» [11]. Про-
понований охоронний статус виду ми визначали за критеріями А, В, D (табл. 1).
За показниками зменшення території поширення та погіршення якості середо-
вища існування встановлювали скорочення чисельності виду за останні 10 ро ків
(A4c). Також враховували зменшення площі існування, її фрагментарність і кіль-
кість локалітетів, де трапляється вид (B2ab (ii, iv)). Крім того, застосовували кри-
терій значного обмеження чисельності і території існування (D1, D2) виду [20].
У використанні перелічених критеріїв МСОП стосовно грибів головною
проблемою є визначення кількості «грибних особин», що необхідно для вста-
572 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 4
новлення обсягів популяцій виду. Саме темпи зменшення цього показника є
одним із основних критеріїв ризику зникнення виду, і це прямо впливає на ка-
тегорію його рідкісності [4]. На думку багатьох дослідників, найбільш
об’єктивною обліковою одиницею для афілофороїдних грибів є одиниця суб-
страту, заселена грибом [2, 5, 8]. У нашій роботі за «грибну особину» прийнято
саме таке визначення, а чисельність виду встановлювали за методикою, запро-
понованою Х. Котірантою в книзі А. Г. Ширяєва зі співавторами [35].
Результати досліджень та їх обговорення
Наводимо відомості про поширення, біоморфологічні, екологічні особливості
та пропозиції щодо охорони шести рідкісних видів афілофороїдних грибів із
НПП «Гомільшанські ліси».
Albatrellus cristatus (Schaeff.) Kotl. et Pouzar, Česká Mykol. 11(3):
154 (1957). — Альбатрел гребінчастий (Agaricaceae)
Базидіоми однорічні, одиничні або утворюють зростки. Шапинка округла чи
часточкова, 5—10 см у діаметрі, завтовшки 0,5—1,5 см. Поверхня тонкоопуше-
на, розтріскується. Колір варіює від жовтувато-зеленуватого до бурого з олив-
ковим відтінком. Ніжка коротка, центральна чи ексцентрична, іноді майже
бічна. Поверхня гіменофору у свіжому стані білувато-жовта, в сухому — від
бруднувато-жовтої до червонуватої; пори — від округлих до кутастих, 2—4 на
1 мм. Тканина ламка, білувата, з лимонним відтінком. Гіфальна система моно-
мітична, гіфи септовані, без пряжок, діаметром 2,5—4,5 мкм, набувають черво-
ного кольору у 3 % КОН; базидії 4-спорові, булавоподібні, 25—35 × 7—10 мкм;
спори широкоеліпсоїдальні, 5—7 × 4—5 мкм (рис. 1).
Поширення в Україні. Західноукраїнські ліси, Правобережне Полісся [12, 25]
та Харківський Лісостеп (кв. 34 заповідної зони НПП «Гомільшанські ліси»). Вид
трапляється поодиноко, раз на декілька років, зазвичай наприкінці літа чи на
початку осені. Головною причиною зменшення його чисельності є господарська
діяльність у старовікових дубових лісах, коли порушується лісова підстилка.
Таблиця 1. Природоохоронний статус і критерії оцінки рідкісності видів афілофороїдних грибів
стосовно перспективи їх занесення до «Червоної книги України»
Вид
Пропонований охоронний статус і критерії
За «Червоною
книгою України»
За IUCN
категорія критерій
Albatrellus cristatus зникаючий EN B2ab(iv); D1
Hericium cirrhatum вразливий VU D2
Sarcodontia crocea вразливий VU A4c; B2ab(ii)
Skeletocutis odora зникаючий EN B2ab(iv); D1
Spongipellis spumeus вразливий VU D2
Xylobolus frustulatus вразливий VU B2b(iv); D2
573ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 4
У районі дослідження A. cristatus зареєстрований на ґрунті у відкритих
місцях, на узліссях кленово-липових дібров. Тому задля забезпечення його
охорони пропонується обмеження лісогосподарських заходів у виявлених
місцезростаннях.
Загальне поширення. Циркумбореальний вид. У Скандинавських країнах
зафіксовані поодинокі знахідки на півдні Швеції та Норвегії. На території Росії
відомий з її європейської частини та Сибіру [3]. Також трапляється у Північній
Америці та Східній Азії [31]. У Німеччині та Польщі A. cristatus розглядається
як зникаючий вид [30, 36]. У Болгарії та Чорногорії йому надано статус рідкіс-
ного, а в Норвегії — уразливого [19, 27, 29].
Hericium cirrhatum (Pers.) Nikol., Acta Inst. Bot. Acad. Sci. USSR Plant.
Crypt., Ser. II 6: 343 (1950). — Герицій кучерявий (Hericiaceae)
Базидіоми однорічні, сидячі, часто неправильної грудкуватої форми, утворю-
ють черепицеподібні зростки. Шапинка діаметром 5—7 см, ширша біля осно-
ви; поверхня кремового кольору, вкрита жорсткими ворсинками, в сухому ста-
ні набуває червонуватого відтінку. Гіменофор гідноїдний, шипи до 1 см зав-
довжки, циліндричні, кремово-білі, при висушуванні — вохряно-червонуваті.
Тканина гомогенна, м’яка, палева чи вохриста. Гіфальна система мономітич-
на, гіфи з пряжками діаметром 2—10 мкм, глеоплевроїдні гіфи тонші, пошире-
ні у трамі. Базидії 4-спорові, циліндричні, 20—25 × 3,5—4,0 мкм. Спори майже
кулясті, гіалінові, 3,0—4,0 × 2,5—3,5 мкм (рис. 2).
Поширення в Україні. Закарпатські і Карпатські ліси, Західний, Право бе реж-
ний і Лівобережний Лісостеп, Правобережне Полісся [12, 25] та Харківський
Лісостеп (кв. 14 заповідної зони НПП «Гомільшанські ліси»). В районі досліджен-
ня вид трапляється нечасто, на субстраті формує одиничні базидіоми. Найбільше
на чисельність H. cirrhatum впливає ліквідація позалісосічної захаращеності. Під
час цього лісогосподарського заходу з лісу вилучається великий хмиз (стовбури,
скелетні гілки), який є найсприятливішим субстратом для його розвитку.
У НПП «Гомільшанські ліси» H. cirrhatum трапляється у свіжих кленово-
в’язових дібровах на опалих стовбурах Quercus robur та Salix sp. Таким чином,
Рис. 1. Плодове тіло Albatrellus cristatus (CWU
(myc)-1094)
Fig. 1. Basidiocarp of Albatrellus cristatus (CWU
(myc)-1094)
574 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 4
основним заходом охорони цього виду є обмеження ліквідації позалісосічної
захаращеності у виявлених місцезростаннях.
Загальне поширення. Панголарктичний вид, який спорадично трапляється
у Європі, на Кавказі, а також у Західному Сибіру, Південно-Східній Азії та
Північній Америці [15]. На всьому ареалі характеризується доволі низькою чи-
сельністю. В Польщі та Угорщині його статус розглядають як уразливий [18,
36], у Болгарії — рідкісний [19], а в Чехії — близький до загрозливого [13].
Sarcodontia crocea (Schwein.) Kotl., Česká Mykol. 7: 117 (1953). —
Саркодонтія шафраново-жовта (Meruliaceae)
Базидіоми ресупінатні, вузлуваті, щільно прирослі до субстрату. У свіжому ста-
ні — воскоподібної консистенції, у сухому — тверді, рогоподібні. Гіменофор
гідноїдний, шипи 0,5—1,5 см завдовжки. Поверхня спочатку шафранно-жов-
то го кольору, згодом — брунатна з червонуватим відтінком. Гіфальна система
мономітична, гіфи з пряжками, діаметром до 3,5 мкм, рясно розгалужені, у
цент ральній частині шипів утворюють паралельні тяжі. Базидії 4-спорові, була-
во подібні, 15—30 × 5,0 мкм. Спори широко еліпсоїдальні або майже кулясті,
гла денькі, з тонкими стінками, зазвичай з однією великою краплиною олії у
ци топлазмі, 5—6 × 3,5—4,0 мкм (рис. 3).
Поширення в Україні. Західноукраїнські ліси, Правобережне та Лівобережне
Полісся, Правобережний та Лівобережний Лісостеп, степова зона, гірська та
лісостепова зони Криму [12, 25], Харківський Лісостеп (кв. 4 в околицях біо-
станції Харківського національного університету, кв. 3 біля с. Гайдари). В райо-
ні дослідження S. crocea спорадично утворює плодові тіла на окремих деревах
раз на декілька років. Головною причиною зменшення чисельності є санітарне
обрізування уражених дерев у плодових садах і парках.
Вид колонізує живі стовбури яблуні та груші та здебільшого приурочений
до плодових садів і парків. У природних екотопах виявлений лише у сухих і сві-
жих кленово-липових дібровах.
Рис. 2. Плодове тіло Hericium cirrhatum (CWU
(myc)-1968)
Fig. 2. Basidiocarp of Hericium cirrhatum (CWU
(myc)-1968)
575ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 4
Вище йшлося про значне поширення в Україні S. crocea, але відсутність за
останні 25 років повідомлень про його знахідки вказує на необхідність поси-
лення заходів щодо збереження цього гриба. Проблема охорони S. сrocea по-
лягає в тому, що він розвивається як облігатний паразит плодових дерев у садах
і парках. Отже, найчастіше він знищується на приватних присадибних ділян-
ках під час санітарно-оздоровчих заходів. Відповідно, основним напрямком що-
до його збереження є роз’яснювальна робота з населенням.
Загальне поширення. Панголарктичний вид, обмежено розповсюджений у по-
мірній зоні Північної півкулі. У країнах Скандинавії відомий за поодинокими зна-
хідками у садах і парках Швеції, також є рідкісним у Північній Америці [17]. В лі-
состеповій зоні Євразії S. crocea поширений у Жигулівських горах [7], на Південному
Приураллі [33]. У Німеччині перебуває під загрозою зникнення [30]; у Польщі
[36], Чехії [13] та Швейцарії [34] є рідкісним, у Фінляндії — зникаючим [37].
Skeletocutis odora (Sacc.) Ginns, Mycotaxon 21: 332 (1984). —
Скелетокутіс запашний (Polyporaceae)
Базидіоми однорічні, ресупінатні, помірно випуклі, невеличкі за розміром. Кон-
систенція плодового тіла у свіжому стані м’яка, в сухому — рогоподібна, ламка.
Поверхня гіменофору кремова, при висушувані блідо-жовтувата, з бру нат ним
відтінком. Пори спочатку кутасті, згодом розтріскуються і набувають клинопо-
дібної форми, 4—6 на 1 мм; стінки в сухому стані крихкі. Гіфальна сис тема димі-
тична. Генеративні гіфи рясні, тонкостінні, з пряжками, діаметром до 3,5 мкм,
у перетинках трубочок — з інкрустацією в апікальній частині; скелетні та скле-
реофіковані гіфи поширені в контексі, товстостінні, з рідкими пряжками, діа-
метром до 5 мкм. Базидії 4-спорові, булавоподібні, 10—15 × 4—5 мкм. Спо ри
алантоїдні, тонкостінні, гіалінові, розміром 5,0 × 1,5 мкм (рис. 4).
Поширення в Україні. Дві знахідки: перша на території Закарпатських лісів
[12, 25], друга — Харківського Лісостепу (кв. 92 господарської зони НПП «Го-
Рис. 3. Плодове тіло Sarcodontia crocea (CWU (myc)-2189)
Fig. 3. Basidiocarp of Sarcodontia crocea (CWU (myc)-2189)
576 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 4
мі ль шанські ліси»). В районі дослідження ми зареєстрували формування де-
кі ль кох базидіом на поваленому стовбурі Populus tremula у свіжому бору (одна
зна хідка 05.07.2006 р.).
Вірогідно, в Україні S. odora є дуже рідкісним, що вказує на необхідність вжи т-
тя заходів, спрямованих на його збереження. Зокрема, в НПП «Го міль шан сь кі лі-
си» вид виявлений у господарській частині парку, де практикуються майже всі види
рубок. Враховуючи це, можна пропонувати надання кв. 92 статусу заповідного.
Загальне поширення. Розповсюджений у бореальній зоні Євразії, трапляється
у Європейській частині Росії, в Сибіру, на Уралі та Далекому Сході [3]. Також за-
реєстрований у Південно-Східній Азії, Північній та Південній Америці [14, 26].
Вид є дуже рідкісним у південній частині Європи [32], охороняється Бернською
конвенцією. Занесений до Червоних списків Естонії [16], Польщі [36], Словач-
чини [23] та Чехії [13], де його категорія рідкісності варіює від LС до EN.
Spongipellis spumeus (Sowerby) Pat., Essai Tax. Hyménomyc. (Lons-le-Saunier):
84 (1900). — Спонгіпеліс піноподібний (Polyporaceae)
Базидіоми однорічні, розміром 10 × 20 × 2—6 см, сидячі чи напіврозпрос тер ті,
трикутні у поперечному перетині, з широкою прирослою основою. Кон-
систенція плодового тіла у свіжому стані м’ясиста, м’яка, у сухому — тверда,
крихка. Поверхня повстяна або щетинисто-волосиста, біла, з кремовим відтін-
ком, згодом — солом’яно-вохряна. Гіменофор білий, потім набуває вохряного
чи солом’яного відтінку; пори круглясті, 1—3 на 1 мм. Гіфальна система моно-
мітична, генеративні гіфи з пряжками, діаметром до 4,5 мм. У контексі гіфи з по-
товщеними стінками, рясними, добре помітними пряжками, діаметром 4—9 мкм.
Базидії 4-спорові, бочечко- чи булавоподібні, розміром 6—9 × 3—5 мкм. Спори
широкоеліпсоїдальні, майже кулясті, 6,0—8,5 × 4,5—6,0 мкм (рис. 5).
Поширення в Україні. Правобережне та Лівобережне Полісся, степова зона
[12, 25] і Харківський Лісостеп (декілька локалітетів у кв. № 4, 8 заповідної
зони НПП «Гомільшанські ліси»). Виявлено поодинокі базидіоми на стовбурах
окремих дерев. Плодові тіла утворює раз на декілька років на початку осені. На
чисельність виду найбільше впливають вибіркові санітарні рубки. Spongipellis
spumeus спричиняє білу гниль центральної частини стовбура, часто призво-
Рис. 4. Плодове тіло Skeletocutis odora (CWU (myc)-
1882)
Fig. 4. Basidiocarp of Skeletocutis odora (CWU (myc)-
1882)
577ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 4
дячи до утворення великих дупел. За лісогосподарськими інструкціями такі
дерева підлягають вирубуванню під час санітарно-оздоровчих заходів [10].
У районі дослідження S. spumeus пристосований до свіжих і вологих кле но-
во-липових дібров, де колонізує ослаблені дерева Acer negundo, Malus domestica,
Ulmus sp. Отже, для охорони S. spumeus потрібно обмежити вибіркові санітарні
рубки у місцях його зростання.
Загальне поширення. Найчастіше вид трапляється у зоні дубових лісів Єв-
ро пи, але майже по всьому ареалу є рідкісним [32]. Також виявлений у Си бі ру,
на Далекому Сході та в Північній Америці [3]. У Південно-Східній Азії відо-
мий лише за поодинокими знахідками з Китаю та Японії [26]. У багатьох краї-
нах Європи S. spumeus занесений до Червоних списків, але категорія його рід-
кісності дуже варіює. Наприклад, у Польщі він вважається таким, що перебу-
ває під загрозою зникнення [36], у Великій Британії належить до категорії рід-
кісних [24]. На території Норвегії та Фінляндії його стан розглядається як ураз-
ливий [29, 37] і лише у Швеції — як близький до загрозливого [28].
Xylobolus frustulatus (Pers.) Boidin, Revue Mycol., Paris 23:
341 (1958) — Кси лобол розтрісканий (Stereaceae)
Базидіоми багаторічні, ресупінатні, розтріскуються на маленькі клаптики не-
правильної форми. Консистенція плодового тіла тверда, майже дерев’яниста.
Гіменофор гладенький, сірувато-білий. Гіфальна система мономітична. В кон-
тексі гіфи помірно розгалужені, без пряжок, діаметром до 5 мкм, вертикально
зорієнтовані. В старих шарах базидіоми гіфи темнопігментовані. Цистиди двох
Рис. 5. Плодове тіло Spongipellis spumeus (CWU
(myc)-1338)
Fig. 5. Basidiocarp of Spongipellis spumeus (CWU
(myc)-1338)
Рис. 6. Плодове тіло Xylobolus frustulatus (CWU
(myc)-1354)
Fig. 6. Basidiocarp of Xylobolus frustulatus (CWU
(myc)-1354)
578 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 4
типів: рясні акантоцистиди, розміром 25—30 × 4—5 мкм, та псевдоцистиди, які
зрідка трапляються у трамі. Базидії 4-спорові, видовжено булавоподібні, 25—
30 × 4—5 мкм. Спори еліпсоїдальні, тонкостінні, гладенькі, розміром 4,0—5,0 ×
× 3,0—3,5 мкм, амілоїдні (рис. 6).
Поширення в Україні. Західноукраїнські ліси, Правобережне Полісся, За кар-
патські і Карпатські ліси, Прикарпаття, Правобережний і Лівобережний Лісо-
степ, Крим [12, 25] та Харківський Лісостеп (кв. 6 заповідної зони НПП «Го мі-
ль шанські ліси»). Протягом наших досліджень виявлено лише один локалітет,
де трапляється X. frustulatus. Вид зареєстрований у сухій кленово-липовій діб-
ро ві, утворює невеликі базидіоми на повалених стовбурах та опалих гілках Quer-
cus robur. Найбільше на варіації чисельності впливає знищення хмизу в місцях
із високим антропогенним навантаженням.
Оскільки в районі дослідження вид здебільшого колонізує опалу та сухостійну
деревину у сухих кленово-липових дібровах, важливим заходом щодо охорони X. fru-
stulatus. є регулювання рекреаційного навантаження на виявлені місцезростання.
Загальне поширення. Трапляється у неморальній зоні Євразії (Європа, Кав каз,
Далекий Схід, Південно-Східна Азія) та Північній Америці [15, 21, 22], але по
всьому ареалу характеризується низькою чисельністю. У Німеччині має статус
рідкісного [20], у Польщі та Норвегії — уразливого [29, 36], у Фінляндії — вими-
раючого [37]. У Швеції його стан розглядається як близький до зникаючого [28].
Висновки
Активна лісогосподарська діяльність на території Харківського Лісостепу при-
зводить до вилучення з лісів сухостійної та опалої деревини, яка є головним суб-
стратом для розвитку афілофороїдних грибів. Отже, найбільш уразливими на цій
території стають види з частотою трапляння на рівні 0,5 % і нижче. У Харківському
Лісостепу до них належать Albatrellus cristatus, Hericium cirrhatum, Sarcodontia
crocea, Skeletocutis odora, Spongipellis spumeus та Xylobolus frustulatus, які потребують
занесення до «Червоного списку рослин і тварин Харківської області».
Вірогідно, більшість із наведених видів характеризується низькою чисель-
ністю не лише у Харківському Лісостепу, а й в Україні загалом. Для вирішення
цього питання необхідні подальші дослідження їх поширення на території на-
шої держави та розгляд національною комісією доцільності занесення таких
видів до нової редакції «Червоної книги України».
1. Акулов О.Ю., Леонтьєв Д.В. Гриби, занесені до ЧКУ, з національного природного парку
«Го міль шан сь кі ліси» // Укр. ботан. журн. — 2008. — 65, № 4. — С. 586—589.
2. Арефьев С.П. Экологическая координация дереворазрушающих грибов (на примере кон-
сорции березы) // Микол. и фитопат. — 2002. — 36, вып. 5. — С. 1—14.
3. Бондарцева М.А. Определитель грибов России. Вып. 2. Порядок Афиллофоровые. —
С-Пб. : Наука, 1998. — 392 с.
4. Загороднюк І. Раритетна фауна та критерії раритетності видів // Пр. Те ріо логічної шк.
Раритетна теріофауна та її охорона. — 2008. — Вип. 9. — С. 7—20.
5. Змитрович И.В., Малышева Е.Ф., Малышева В.Ф. Некоторые термины и понятия мико-
географии: критический обзор // Вестн. экологии, лесоведения и ландшафтоведения. —
2003. — № 4. — C. 173—188.
579ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2011, т. 68, № 4
6. Леоненко В.Б., Стеценко М.П., Возний Ю.М. Атлас об'єктів природно-заповідного
фонду України. — К.: Київ. ун-т, 2003. — 119 с.
7. Малышева В.Ф. Афиллофороидные грибы Жигулей : Автореф. дисс. … канд. биол. наук:
03.00.24 «Микология». — С-Пб., 2007. — 27 с.
8. Мухин В.А. Биота ксилотрофных базидиомицетов Западно-Сибирской равнины. — Ека те-
ринбург: УИФ «Наука», 1993. — 231 с.
9. Ординець О.В., Акулов О.Ю. Види афілофороїдних грибів, що заслуговують на включення
до нового видання Червоної книги України // Мат-ли міжнар. конф. «Рослинний світ у
“Червоній книзі України”: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин»
(11—15 жовтня 2010 р., м. Київ). — К.: Альтерпрес, 2010. — С. 233—238.
10. Санітарні правила в лісах України / Кабінет Міністрів України. — Офіц. вид. — К., 1995. —
11 с.
11. Червона книга України. Рослинний світ / Під ред. Я.П. Дідуха. — К. : Глобалконсалтинг,
2009. — 900 с.
12. Akulov A.Yu., Usichenko A.S., Le ontyev D.V. et al. Annotated checklist of aphyllophoroid fungi of
Ukraine // Mycena (Special number devoted to a monograph). — 2003. — 2, № 2. — P. 1—76.
13. Červeny seznam hub (makromycetů) Česke republiky. Red list of fungi (macromycetes) of the
Czech Republic / Eds. by J. Holec, M. Beran. — Praha: Přiroda, 2006. — Vol. 24. — P. 1—282.
14. Dai Y.-C. A cheklist of polypores from Northeast China // Karstenia.— 2000. — Vol. 40. — P. 23—29.
15. Dai Y.-C., Wei Y.-L., Zhang X.-Q. An annotated cheklist of non-poroid Aphyllophorales in
China // Ann. Bot. Fennici. — 2004. — 41. — P. 233—247.
16. Eesti punane raamat. Estonian Red Data Book. (In Estonian, with a summary in English) /
Eds. by E. Parmasto. — Tallinn: Commission for Nature Protection of the Estonian Academy
of Sciences, 1999. — 150 p.
17. Eriksson J., Hjorstam K., Ryvarden L. The Corticiaceae of North Europe.: Phlebia—Sarcodontia;
(with drawings by John Eriksson). — Oslo : Fungiflora, 1981. — Vol. 6. — P. 1049—1276.
18. Fodor L. The Conservation of Macrofungi in Hungary // European Council for the Conservation of
Fungi. — 2006. — Newsletter 14. — P. 20—23. — Режим доступу: —http://www.wsl.ch/eccf/
19. Gyosheva M., Fakirova V., Denchev C. Red list and threat status of Bulgarian macromycetes //
Historia Naturalis Bulgarica. — 2000. — Vol. 11. — P. 139—145.
20. IUCN Standards and Petitions Subcommittee. 2010. Guidelines for Using the IUCN Red List
Categories and Criteria. Version 8.1. Prepared by the Standards and Petitions Subcommittee in
March 2010. http://intranet.iucn.org/webfiles/doc/SSC/RedList/RedListGuidelines.pdf.
21. Julich W., Stalpers J.A. The resupinate non-poroid Aphyllophorales of the Northern Hemisphere. —
Amsterdam; Oxford; New York : North-Holland Pub. Соmр., 1980. — 335 p.
22. Lim Y.W., Jung H.S. The Aphyllophorales of Mungyong Saejae // Mycobiology. — 2000. — 28,
№ 3. — P. 142—148.
23. Lizoň P. Red list of fungi of Slovakia. The third draft (December 2001) // D. Balaž, K. Marhold, P. Ur-
ban (eds.). Červeny zoznam rastlin a živočichov Slovenska. — 2001. — Ochr. Prir. 20. — P. 6—13.
24. Marren P. Waxcaps and woodland mushrooms. Conservation of fungi in Britain and Northern
Europe // Plant Talk. — 2001.— № 26.— P. 1—36.
25. Minter D.W., Dudka I.O. [eds]. Fungi of Ukraine. A Preliminary Checklist. — Egham: Im ter-
na tional Mycological Institute; Kiev: M.G. Kholodny Institute of Botany/ — 1996. — 361 p.
26. Nuñez M., Ryvarden L. East Asian polypores. Polyporaceae s. lato. Synopsis Fungorum: 14. —
Oslo : Fungiflora, 2001. — Vol. 2. — P. 170—522.
27. Peric B., Peric O. The Provisory Red List of Endangered Macromycets of Montenegro // European
Council for the Conservation of Fungi. — 2006. —Newsletter 14. — P. 29—31. Режим досту-
пу: — http://www.wsl.ch/eccf/
28. Rödlistade arter i Sverige 2000. The 2000 Red List of Swedish Species / Ed. by U. Gärdenfors. —
Uppsala : ArtDatabanken, SLU, 2000. — 397 p.
29. Bendiksen E., Høiland K., Brandrud T.E., Jordal J.B. Rødliste for truete sopparter i Norge. —
Oslo: Fungiflora, 1998. — 82 s.
580 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2011, vol. 68, № 4
30. Rote Liste. Pilze In Materialien zu Naturschutz und Landschaftspflege. — Sachsen: Freistaat,
1999. — 52 s.
31. Ryvarden L., Gilbertson R.L. European polypores. P. 1. Abortiporus—Lindtneria. — Оslo: Fungiflora,
1993. — P. 1—387.
32. Ryvarden L., Gilbertson R.L. European polypores. P. 2. Meripilus—Tyromyces. — Oslo: Fungiflora,
1994. — P. 388—743.
33. Safonov M.A. Wood-inhabiting aphyllophoroid fungi of the Southern Preurals (Russia) / M.A. Sa-
fonov // Mycena. — 2006. — Vol. 6. — P. 57—66.
34. Senn-Irlet B., Bieri Chr., Herzig R. Provisorische Rote Liste der gefahrdeten Hoheren Pilze der
Schweiz. // Mycologia Helvetica. — 1997. — 9, № 2. — Р. 81—110.
35. Shiryaev A.G., Kotiranta H., MukhinV.A., Stavishenko I.V., Ushakova N.V. Aphyllophoroid
fungi of Sverdlovsk region, Russia: Biodiversity, Distribution, Ecology and The IUCN Threat
Categories. — Ekaterinburg: Goshchitskiy Publisher. — 2009. — 304 p.
36. Snowarski M. Skorowidz czerwonej listy po epitetach — Red list index by epithet. — 2008. —
13 p. — Режим доступу: http://www.grzyby.pl/czerwona-lista-skorowidz-epi.htm
37. Rassi P., Alanen A., Kanerva T., Mannerkoski I. eds.The Red List of Finnish Species. — Helsinki:
Ministry of the Environment et Finnish Environment Institute, 2001. — 432 p.
Рекомендує до друку Надійшла 23.02.2011 р.
В.П. Гелюта
А.С. Усиченко
Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина
РЕДКИЕ ВИДЫ АФИЛЛОФОРОИДНЫХ ГРИБОВ ИЗ НАЦИОНАЛЬНОГО
ПРИРОДНОГО ПАРКА «ГОМИЛЬШАНСКИЕ ЛЕСА» (ХАРЬКОВСКАЯ обл.)
В результате исследований, проведенных в 1999—2009 гг. на территории НПП «Го ми ль-
шан с кие леса» (Зми евский р-н, Харьковская обл., Украина), выявлено 6 видов афиллофо-
роидных грибов (Albatrellus cristatus, Hericium cirrhatum, Sarcodontia crocea, Skeletocutis odora,
Spongipellis spumeus и Xylobolus frustulatus), требующих охраны. Осуществлена оценка их ра-
ритетности в соответст вии с критериями МСОП и предложены мероприятия по их охране.
К л ю ч е в ы е с л о в а: афиллофороидные грибы, редкие виды, категории и критерии
МСОП, НПП «Гомильшанские леса».
A.S. Usichenko
V.N. Karazin National University, Kharkiv
RARE APHYLLOPHOROID FUNGI FROM
THE GOMILSHANSKI LISY NATIONAL NATURE PARK
As a result of surveys conducted in 1999—2009 in the Gomilshanski Lisy National Nature Park (Zmiyiv
District, Kharkiv Region, Ukraine), 6 species of rare aphyllophoroid fungi were registered (Albatrellus
cristatus, Hericium cirrhatum, Sarcodontia crocea, Skeletocutis odora, Spongipellis spumeus and Xy lo-
bolus frustulatus). The species were evaluated according to the IUCN criteria. Some measures for
their conservation are proposed.
K e y w o r d s: aphyllophoroid fungi, rare species, IUCN categories, IUCN criteria, Gomilshanski
Lisy National Nature Park.
|