Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу
У статті висвітлено результати досліджень сингенетичних змін рудеральної рослинності Кривого Рогу. Проаналізовано основні напрями заростання різних екотопів досліджуваної території. Встановлено особливості протікання змін у залежності від типу субстрату й антропічного впливу. Відновлення рудеральн...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2019
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176746 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу / Н.С. Єременко // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 1. — С. 31-41. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-176746 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1767462021-02-08T01:27:38Z Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу Єременко, Н.С. Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу У статті висвітлено результати досліджень сингенетичних змін рудеральної рослинності Кривого Рогу. Проаналізовано основні напрями заростання різних екотопів досліджуваної території. Встановлено особливості протікання змін у залежності від типу субстрату й антропічного впливу. Відновлення рудеральної рослинності в регіоні є довготривалим процесом. На території міста рудеральні угруповання часто піддаються повторному порушенню, тому автогенні сукцесії не отримують розвитку. До провідних факторів, які визначають видовий склад та тривалість процесу заростання, належать: інтенсивність формування екотопу, прилегла рослинність та тип субстратів. Проведення заходів щодо управління розвитком рослинного покриву активізує сингенетичні зміни рудеральної рослинності в місті. Всі конструктивно-планувальні заходи в рудеральних екотопах мають бути об'єднані між собою в систему, що вимагає одночасного проведення оптимізаційних робіт у всіх її елементах (рудеральних місцях). З'ясовано, що у зв'язку зі збільшенням антропічно трансформованих територій і слабкістю ценотичних зв'язків між рослинами на цих ділянках активну участь у заростанні беруть адвентивні види з широкою екологічною амплітудою (Anisantha tectorum, Iva xanthiifolia, Grindelia squarrosa, Solidago canadensis). Постійний моніторинг є необхідним для виявлення нових адвентивних видів і прогнозування їхнього подальшого поширення в регіоні. The article presents results of the studies on syngenetic changes of the ruderal vegetation in Kryvyi Rih. The main directions of overgrowing in various types of ecotopes in the investigated territory are analyzed. The primary and secondary syngenetic vegetation changes are characterized. Features of the changes depending on the substrate character and anthropogenic influence are established. Restoration of vegetation is a long-term process. Ruderal communities in the city often undergo recurring disturbance; therefore, autogenic successions do not proceed. The major factors determining the species composition and overgrowing duration include adjacent vegetation and substrate. Syngenetic processes of ruderal vegetation in the city can be accelerated by management of the vegetation cover. All planned actions in ruderal ecotopes should be combined for simultaneous implementation of the optimization activities in all ruderal sites. Due to increasing transformed areas and weak cenotic relations between plants, the most actively overgrowing are adventive species with wide ecological amplitude (Acer negundo, Anisantha tectorum, Iva xanthiifolia, Grindelia squarrosa). Regular monitoring is required to reveal new adventive species and predict their further distribution. 2019 Article Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу / Н.С. Єременко // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 1. — С. 31-41. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0372-4123 DOI: https://doi.org/10.15407/ukrbotj76.01.031 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176746 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| spellingShingle |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Єременко, Н.С. Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу Український ботанічний журнал |
| description |
У статті висвітлено результати досліджень сингенетичних змін рудеральної рослинності Кривого Рогу.
Проаналізовано основні напрями заростання різних екотопів досліджуваної території. Встановлено особливості
протікання змін у залежності від типу субстрату й антропічного впливу. Відновлення рудеральної рослинності
в регіоні є довготривалим процесом. На території міста рудеральні угруповання часто піддаються повторному
порушенню, тому автогенні сукцесії не отримують розвитку. До провідних факторів, які визначають видовий склад та
тривалість процесу заростання, належать: інтенсивність формування екотопу, прилегла рослинність та тип субстратів.
Проведення заходів щодо управління розвитком рослинного покриву активізує сингенетичні зміни рудеральної
рослинності в місті. Всі конструктивно-планувальні заходи в рудеральних екотопах мають бути об'єднані між собою
в систему, що вимагає одночасного проведення оптимізаційних робіт у всіх її елементах (рудеральних місцях).
З'ясовано, що у зв'язку зі збільшенням антропічно трансформованих територій і слабкістю ценотичних зв'язків між
рослинами на цих ділянках активну участь у заростанні беруть адвентивні види з широкою екологічною амплітудою
(Anisantha tectorum, Iva xanthiifolia, Grindelia squarrosa, Solidago canadensis). Постійний моніторинг є необхідним для
виявлення нових адвентивних видів і прогнозування їхнього подальшого поширення в регіоні. |
| format |
Article |
| author |
Єременко, Н.С. |
| author_facet |
Єременко, Н.С. |
| author_sort |
Єременко, Н.С. |
| title |
Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу |
| title_short |
Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу |
| title_full |
Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу |
| title_fullStr |
Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу |
| title_full_unstemmed |
Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу |
| title_sort |
сингенетичні зміни рудеральної рослинності кривого рогу |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176746 |
| citation_txt |
Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу / Н.С. Єременко // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 1. — С. 31-41. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT êremenkons singenetičnízmíniruderalʹnoíroslinnostíkrivogorogu |
| first_indexed |
2025-07-15T14:37:13Z |
| last_indexed |
2025-07-15T14:37:13Z |
| _version_ |
1837724064848805888 |
| fulltext |
31Український ботанічний журнал, 2019, 76(1)
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
Vegetation Science, Ecology, Conserva tion
https://doi.org/10.15407/ukrbotj76.01.031
Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу
Наталія С. ЄРЕМЕНКО
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська 2, Київ 01004, Україна
nathaly5755@gmail.com
Yeremenko N.S. 2019. Syngenetic changes of ruderal vegetation in Kryvyi Rih city. Ukrainian Botanical Journal, 76(1): 31–41.
M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine
2 Tereschenkivska Str., Kyiv 01004, Ukraine
Abstract. The article presents results of the studies on syngenetic changes of the ruderal vegetation in Kryvyi Rih. The main
directions of overgrowing in various types of ecotopes in the investigated territory are analyzed. The primary and secondary
syngenetic vegetation changes are characterized. Features of the changes depending on the substrate character and anthropogenic
influence are established. Restoration of vegetation is a long-term process. Ruderal communities in the city often undergo
recurring disturbance; therefore, autogenic successions do not proceed. The major factors determining the species composition
and overgrowing duration include adjacent vegetation and substrate. Syngenetic processes of ruderal vegetation in the city can be
accelerated by management of the vegetation cover. All planned actions in ruderal ecotopes should be combined for simultaneous
implementation of the optimization activities in all ruderal sites. Due to increasing transformed areas and weak cenotic relations
between plants, the most actively overgrowing are adventive species with wide ecological amplitude (Acer negundo, Anisantha
tectorum, Iva xanthiifolia, Grindelia squarrosa). Regular monitoring is required to reveal new adventive species and predict their
further distribution.
Keywords: dynamics, successional series, syngenesis
Єременко Н.С. 2019. Сингенетичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу. Український ботанічний журнал, 76(1):
31–41.
Реферат. У статті висвітлено результати досліджень сингенетичних змін рудеральної рослинності Кривого Рогу.
Проаналізовано основні напрями заростання різних екотопів досліджуваної території. Встановлено особливості
протікання змін у залежності від типу субстрату й антропічного впливу. Відновлення рудеральної рослинності
в регіоні є довготривалим процесом. На території міста рудеральні угруповання часто піддаються повторному
порушенню, тому автогенні сукцесії не отримують розвитку. До провідних факторів, які визначають видовий склад та
тривалість процесу заростання, належать: інтенсивність формування екотопу, прилегла рослинність та тип субстратів.
Проведення заходів щодо управління розвитком рослинного покриву активізує сингенетичні зміни рудеральної
рослинності в місті. Всі конструктивно-планувальні заходи в рудеральних екотопах мають бути об'єднані між собою
в систему, що вимагає одночасного проведення оптимізаційних робіт у всіх її елементах (рудеральних місцях).
З'ясовано, що у зв'язку зі збільшенням антропічно трансформованих територій і слабкістю ценотичних зв'язків між
рослинами на цих ділянках активну участь у заростанні беруть адвентивні види з широкою екологічною амплітудою
(Anisantha tectorum, Iva xanthiifolia, Grindelia squarrosa, Solidago canadensis). Постійний моніторинг є необхідним для
виявлення нових адвентивних видів і прогнозування їхнього подальшого поширення в регіоні.
Ключові слова: динаміка, сингенез, сукцесійні ряди
© Н.С. ЄРЕМЕНКО, 2019
Вступ
Значний антропічний вплив на урбоекосистему
Кривого Рогу (Дніпропетровська обл.), виникнен-
ня низькопродуктивних ландшафтів, різноманітні
порушення цілісності рослинного покриву та
гостра необхідність розроблення підходів до
управління його розвитком у досліджуваному
регіоні зумовлюють актуальність всебічного вив-
чення змін, зокрема рудеральної рослинності,
яка відзначається надмірною динамічністю.
З'ясування динаміки розвитку рудеральних
угруповань дозволить скласти прогноз щодо
темпів і спрямованості змін, проходження від-
новлювальних сукцесій, реакції ценозів на вплив
тих чи інших факторів та допоможе розробити
відповідні конструктивно-планувальні заходи з
оптимізації даного типу організації рослинності.
32 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(1)
Заростання (сингенетичні зміни) є пусковим
механізмом для майбутніх сукцесійних процесів,
які визначають подальший розвиток рослинності
через ряди або серії угруповань. Сингенез
трактується як процес (сукцесія) та механізм
(причина) формування рослинності (Kurochkina,
Vuhkrer, 1987). Виникнення рослинності на нових
субстратах розглядають як первинні антропічні
сукцесії. Сингенез у вузькому розумінні є процесом
заселення вільних місцезростань та зріджених
угруповань рослинними організмами з утворенням
рослинного покриву. Ценози, що формуються,
проходять три стадії: піонерну (початкового
ценозу), групово-заростеву (відкритого ценозу)
та дифузну (закритого ценозу) (Shennikov, 1964).
Піонерна є початковою стадією сингенетичних
змін за відсутності між видами рослин істотних
взаємовпливів. Групово-заростеві угруповання
мають характер куртин. Дифузні – відрізняються
більш-менш гомогенним розподілом популяцій.
За В.М. Сукачовим (Sukachev, 1954), сингенетич-
ні зміни є першою стадією ендоекогенетичних.
У регіоні досліджень вони часто уповільнюються
повторною відсипкою субстрату або механічним
порушенням едафотопу.
Сингенетичні процеси рудеральної рослинності
міста Кривий Ріг вивчені досить повно лише на
відвалах (Dobrovolskyi et al., 1979; Reva et al., 1993;
Shanda, Malenko, 1996; Malenko, 2001; Khlyzina,
2004, 2008; Saforova, Reva, 2009; Yarkov, 2010, 2013;
Pavlenko et al., 2017). Cингенез розглядається
авторами як дискретний процес, у ході якого
ценози розвиваються в напрямку формування
зональних типів організації рослинності –
від рудеральних агломерацій з домінуванням
піонерних видів рослин до угруповань з більш
стійкими ценотичними зв'язками та пануванням
багаторічних рослин переважно степового типу.
Виявлена значна участь лігнозних видів у процесах
природного заростання (Dobrovolskyi et al., 1979;
Kharkhota, 1990; Korshikov, Krasnoshtan, 2012;
Yarkov, 2013; Pavlenko et al., 2017). Первинними
локалітетами їхнього формування є кам'янисті
схили різних експозицій з домінуванням Robinia
pseudoacacia L., Cerasus mahaleb (L.) Mill., Ulmus
pumila L., Acer negundo L., Armeniaca vulgaris Lam.,
Elaeagnus angustifolia L., Populus deltoides Marshall.
Деревна рослинність частіше розвивається в
підніжжі схилів відвалів внаслідок сприятливих
умов для її формування (вода або стікає до нижніх
частин схилу, або просочується крізь кам'янисті
примітивні ґрунти).
Рекультиваційні заходи на відвалах Криворіжжя
розпочалися в 1961 р. і проводились переважно
шляхом їхнього заліснення – штучного фор-
мування деревних насаджень. Вони не дали
очікуваних результатів і прогнози заростання були
реалізовані не повною мірою. На сьогодні площа
штучно створеного рослинного покриву незначна
і займає близько 10–15% (300 га) загальної відвалів
у регіоні. Відмічено, що на плато відвалів, де
зменшується зволоження, відбувається зниження
асоційованості між деревостаном і травостоєм.
Також спостерігається відмирання деревного ярусу
та домінування зональних видів рослин, які за цих
умов стають едифікаторами. На перших етапах
рекультивації перевага надавалася формуванню
деревно-чагарникових ценозів, у теперішній час –
комбінованим: лісовим і трав'яним (Smetana,
Mazur, 2008; Yarkov, 2010). Як показали результати
рекультивації та аналіз літератури, основним
недоліком проведення оптимізації відвальних
ландшафтів була недооцінка природних процесів
заростання як відправного механізму майбутніх
змін. Оскільки на відвалах із суглинистими та
змішаними субстратами сингенетичні стадії
проходять досить інтенсивно, проведення фіто-
рекультиваційних заходів не є обов'язковим. Інколи
це економічно невиправдано – так, наприклад, у
результаті висівання злаків на скельних породах
формуються розріджені, пригнічені сходи.
Як вже зазначалося, дослідження сингенетич-
них змін рослинності в інших рудеральних
екотопах міста досі не проводилися. Не з'ясовані
особливості заростання, сукцесійні ряди
угруповань, не виявлені основні напрями та
тривалість сингенетичних змін. Залишилися
недослідженими провідні природні (екологічні)
та антропічні фактори процесів заростання. Це,
звичайно, суттєво знижує ефективність заходів з
оптимізації та управління розвитком рослинності в
рудеральних екотопах. Останні мають відповідати
показникам успішності відновлення антропічно
порушених екосистем, наведених Міжнародним
товариством екологічної реставрації (International
Society of Ecological Restoration): 1) подібність
різноманіття й структури угруповання порівняно
з рослинністю прилеглих територій; 2) наявність
аборигенних видів; 3) інтеграція з ландшафтом;
33Український ботанічний журнал, 2019, 76(1)
4) стійкість і саморегуляція ценозів (Hendrychová,
2008).
Мета даної роботи – проаналізувати сингене-
тичні зміни рудеральної рослинності Кривого Рогу,
виявити їхні сукцесійні ряди, дослідити основні
напрями процесів заростання та розробити заходи
з оптимізації ценозів в умовах урбанізованого
середовища.
Матеріали та методи
Для досліджень використали 1136 геоботанічних
описів, здійснених автором у Кривому Розі
впродовж 2016–2017 років і виконаних за мето-
дикою фітосоціологічної школи Ж. Браун-Бланке
(Westhoff, van der Maarel, 1973). Площа описів
складала від 4 м2 (обабіч доріг) до 100 м2 (на
відвалах). База даних геоботанічних описів була
створена за допомогою програмного забезпечення
TURBOVEG 2.0 (Hennekens, 2009). Назви синтак-
сонів подані відповідно до Міжнародного кодексу
фітосоціологічної номенклатури (Weber et al., 2000).
Дослідження процесів заростання проводилися
на ключових ділянках за допомогою непрямих
методів шляхом встановлення сукцесійних
(часових) зв'язків на основі результатів вивчення
просторових (еколого-ценотичних) рядів угрупо-
вань протягом 2016–2017 рр. (Aleksandrova, 1964).
З метою з'ясування процесів сингенезу рудеральної
рослинності були закладені моніто-рингові
ділянки (див. рис. 1). Дослідження проводилися на
хвостосховищі Центрального гірничо-збагачувального
комбінату, відвалах ("Бурщицькому" НКГЗК,
"Інгулецькому" ГВК), сміттєзвалищах побутових
та будівельних відходів, насипах ґрунтів, ділянках
сміттєзвалищ після спалювання та на пустирях.
Уздовж залізничних шляхів досліджувалися верх-
ні частини насипів, укоси та прилеглі до них
ділянки, території поблизу станцій, ділянки між
шпалами та запасні колії. Для визначення стадій
сукцесії використовували метод ініціальних видів
(Aleksandrova, 1964). Номенклатура таксонів
наведена за чеклістом судинних рослин України
(Mosyakin, Fedoronchuk, 1999).
Результати та обговорення
Первинний сингенез спостерігається при за-
ростанні рослинами нової території (мілини
річок, приморські дюни) (Aleksandrova, 1964). Такі
зміни на території міста відбуваються на намитих
ділянках хвостосховищ. Вторинний сингенез
проходить на ділянках порушених екотопів
внаслідок механічного пошкодження ґрунтового
покриву, викошування рослин, на селітебних
територіях, насипах ґрунту, залізничних насипах,
сміттєвих звалищах, пустирях, відвалах. У Кривому
Розі території, на яких відбуваються сингенетичні
зміни, займають 5–7% загальної площі міста.
Рис. 1. Картосхема моніторингових ділянок заростання
в Кривому Розі: 1 – новоутворені насипи; 2 – пустирі;
3 – залізничні насипи; 4 – сміттєві звалища; 5 – відвали;
6 – хвостосховище.
– техногенні екотопи, водосховища,
транспортні шляхи
Fig. 1. Schematic map of the plots of overgrowth in Kryvyi
Rih: 1 – newly formed ecotopes; 2 – wastelands; 3 – railway
embankments; 4 – rubbish dumps; 5 – iron ore dumps; 6 –
tailing pond.
– technogenous ecotopes, reservoirs,
traffic roads
34 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(1)
Процеси сингенезу постійно поновлюються
обабіч доріг, на новоутворених ділянках унаслідок
порушення цілісності ґрунтового покриву та
відбуваються в напрямку відновлення угруповань.
Відновлювальні сингенетичні зміни рослинності
властиві переважно пустирям; спостерігаються
вони також на сміттєвих звалищах, залізничних
насипах та на будівельних майданчиках.
Провідними факторами процесів заростання
є гідрорежим та інтенсивність формування
екотопів. Ці зміни охоплюють стадії утворення
несформованих угруповань та формування моно-
й дидомінантних, які відповідають екологічним
умовам місцезростань.
Первинний сингенез. Заростання намитих ділянок
хвостосховищ. Хвостосховища – зони техногенезу,
одні з найбільших за площею в місті, займають
близько 70 км2. Щорічно до них відкачується 15
млн куб. метрів засолених вод із кар'єрів та шахт
(Smetana, 2002). Схили їхніх дамб складені із
каміння, іноді рекультивовані з використанням
чорнозему або суглинку. На території хвостосховищ
ґрунти та рослинний покрив сформувались
спонтанно по мірі відсипки ярусів дамби. Поверхня
хвостосховищ заростає дуже повільно (декілька
десятків років). Першими в сингенетичному ряді є
Ambrosia artemisiifolia L., Xanthium albinum (Widder)
Scholz & Sukopp, Bidens tripartita L. На субстратах з
прошарками суглинків або глини, які затримують
вологу, в заростанні значну участь бере Phragmites
australis (Cav.) Trin. ex Steud. Сингенетичні процеси
завершуються формуванням угруповань класу
Stellarietea mediae Tx. et al. in Tx. 1950. Ініціальними
видами наступних змін виступають Cirsium setosum
(Willd.) Besser, Carduus acanthoides L., Melilotus albus
Medik.
Узагальнена схема заростання намитих ділянок
хвостосховищ
Phagmites austlalis community
Ambrosio artemisiifoliae-Xanthietum strumariae
Bidentetum tripartitae
1–2-й рік
Phagmites austlalis community
Bidentetum tripartitae
Ivaetum xanthiifoliae
Ambrosio artemisiifoliae-Xanthietum strumariae
Ambrosio artemisiifoliae-Cirsietum setosi
3–4-й рік
Вторинний сингенез. Заростання насипів
ґрунтів. Унаслідок ремонтних, будівельних та
інших господарських робіт формуються насипи
чорноземів на ділянках обабіч доріг, будівельних
майданчиках переважно в центральній частині
міста. Ґрунти є рихлими, з недостатньою
вологістю, іноді зі щебенем, займають незначні
площі. Процеси заростання відбуваються досить
швидко. Перша стадія (1–2 роки) відзначається
формуванням рослинного покриву та домінуван-
ням експлерентів – Amaranthus retroflexus L.,
Chenopodium album L., Setaria viridis (L.) P. Beauv.,
Portulaca oleracea L. Стадія завершується форму-
ванням угруповань союзів Amarantho blitoidis-
Echinochloion crus-galli Solomakha 1988, Panico-
Setarion Sissingh in Westhoff et al. 1946, Polygono-
Chenopodion Koch 1926, Eragrostion Tx. ex Oberd.
1954. З часом, у заростанні також беруть участь
види однорічних рослин Atriplex tatarica L.,
Anisantha tectorum (L.) Nevski, Echinochloa
crusgalli (L.) P.Beauv., Iva xanthiifolia Nutt., Lepidium
ruderale L., Polygonum aviculare L. s. str. У ценози
проникають багаторічники Elytrigia repens (L.)
Nevski, Artemisia absinthium L., які, ймовірно,
виступають ініціальними видами наступної стадії.
На етапі дифузних угруповань домінують Elytrigia
repens, Anisantha tectorum, Iva xanthiifolia, Melilotus
albus, Atriplex tatarica (Arepeva, 2008).
Узагальнена схема заростання насипів ґрунтів
Amarantho retflexi-Echinochloetum cruss-galli
Amarantho retroflexi-Setarietum glaucae
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Portulacetum oleracei
1–2-й рік
Amarantho retflexi-Echinochloetum cruss-galli
Convolvulo arvensis-Amaranthetum retroflexi
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Polygonetum arenastri
Atriplicetum tataricae
Setario viridis-Erigeronetum canadensis
Anisantha tectorum community
Ivaetum xanthiifoliae
3–4-й рік
Заростання пустирів. Пустирі – це незабудовані
або занедбані ділянки біля житлових масивів з
деградованими чорноземними ґрунтами. На тери-
торії міста розташовані нерівномірно, займають
значні площі (1200 га). Ґрунти характеризуються
35Український ботанічний журнал, 2019, 76(1)
підвищеним вмістом азоту та недостатнім вмістом
вологи (Khmelev, Berezutskiy, 2001). Відновлення
рослинності в таких екотопах розпочинається
із заростання піонерними видами рослин та
формуванням агломерацій Ambrosia artemisiifolia,
Chenopodium album, Polygonum aviculare, Conyza
canadensis, Lactuca serriola L. У подальшому, на
3–4-й рік, формуються монодомінантні ценози
групово-заростевого типу з Atriplex tatarica, Elytrigia
repens, Melilotus albus, Iva xanthiifolia, Erysimum
diffusum. Регіональною специфікою є значна участь
Poa angustifolia L. у ценозах початкових етапів
(Lisogor, Bagrikova, 2015). Ініціальними видами
наступної стадії сукцесії є багаторічники, зокрема
Artemisia absinthium, Onopordum acanthium L., Achillea
submillefolium Klokov & Krytska. Сингенетичні
процеси на пустирях біля житлових масивів у
центральній частині Кривого Рогу завершуються
формуванням Ivaetum xanthiifoliae, Atriplicetum
tataricae, Melilotetum albi-officinalis Sissingh 1950 та
Onopordetum acanthii Br.-Bl. 1926. На віддалених
від приватних секторів територіях описані
Achilleo millefoliae-Grindelietum squarrosae Kostylev
in Solomakha et al. 1992, Plantagini lanceolatae-
Chondrilletum junceae Levon 1997, Agropyretum repentis
Felföldy 1942, Tanaceto-Artemisietum vulgaris Br.-Bl.
(1931) 1949.
Узагальнена схема заростання пустирів
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Atriplicetum tataricae
Setario viridis-Erigeronetum canadensis
Erigeronto-Lactucetum serriolae
1–2-й рік
Cirsio-Lactucetum serriolae
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Atriplicetum tataricae
Erigeronto-Lactucetum serriolae
Ivaetum xanthiifoliae
Melilotetum albi-officinalis
Onopordetum acanthii
Artemisia absinthium community
3–4-й рік
На пустирях відбувається часткове випалювання
рослинності з метою управління її розвитком або
внаслідок самозаймання. Після випалювання
процес відновлення протікає досить швидко
(3–5 років). При цьому першими відновлюються
ценози, сформовані за участі Elytrigia repens, Bromus
hordeaceus L., B. squarrosus L., Poa angustifolia.
При порушенні субстрату внаслідок антро-
пічних впливів (будівництво, витоптування,
скидання побутових відходів) сингенетичні
процеси блокуються, зупиняючись на початкових
стадіях, це найчастіше спостерігається в
центральній частині міста, де дія вказаних
факторів є найінтенсивнішою. У зв'язку з
низькою естетичною привабливістю домінантних
видів Atriplex tatarica, Iva xanthiifolia, Melilotus
albus та інших доцільно регулярно скошувати
й проводити підсів злаків (Agropyron pectinatum
(M.Bieb.) P.Beauv., Elytrigia intermedia (Host) Nevski,
E. repens, Koeleria cristata (L.) Pers, Poa angustifolia,
Festuca valesiaca Gaudin, Poa angustifolia L., Melica
transsilvanica Schur.). Вселення видів класу Festuco-
Brometea Br.-Bl. et Tx. ex Soу 1947 не призводить
до витіснення рудеральних Artemisia absinthium,
Carduus acanthoides, Melilotus albus, але послаблює
їхні ценотичні позиції, відбувається поступова
зміна флористичного складу. Домінантами в
угрупованнях виступають злаки Elytrigia repens,
Poa angustifolia, Bromus hordeaceus, асектаторами –
Falcaria vulgaris Bernh., Medicago romanica Prodan,
Galium ruthenicum Willd., Potentilla arenaria Borkh.
У подальшому на пустирях міста формуються
осередки квазіприродної рослинності, які мають
високу естетичну цінність, а також є джерелом
діаспор. У випадку послаблення антропічного
впливу сингенетичні процеси завершуються
формуванням відносно стійких ценозів Convolvulo
arvensis-Agropyrion repentis Görs 1966.
Заростання сміттєвих звалищ. Сміттєві зва-
лища – гетерогенні субстрати, часто з екстре-
мальними умовами виростання: насиченістю
важкими металами, підвищенням температури
тощо (Ishbirdina, Ishbirdin, 1992). Видовий
склад цих місць відрізняється збідненістю та
домінуванням видів адвентивних рослин (Kostylov,
1990; Protopopova, 1991). Смітники відіграють
значну роль у натуралізації останніх. У місті
виділяють санкціоновані й несанкціоновані зва-
лища побутового сміття. Їх формують біля
будівель, обабіч доріг, по берегах річок, у
канавах, на пустирях. Амплітуда вмісту вологи в
ґрунті достатньо велика – від недостатнього до
середнього. Процеси заростання сміттєвих звалищ
в основному є подібними. Першими в cукцесійному
ряду на сміттєзвалищах побутових відходів є
однорічні види рослин: Amaranthus retroflexus,
Ambrosia artemisiifolia, Chenopodium album, Polygonum
36 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(1)
aviculare, Iva xanthiifolia, на санкціонованих на
периферії виявлений також Grindelia squarrosa.
Екологічна специфічність екотопів зумовлює
низьку ценотичну різноманітність сукцесійних
стадій. Заростання сміттєвих звалищ у місті
відбувається лише до стадії формування мозаїчно
розміщених моно- та дидомінантних угруповань за
участі видів з широкою екологічною амплітудою
(Ambrosia artemisiifolia, Atriplex sagittata Borkh., Iva
xanthiifolia, Urtica dioica L., Artemisia vulgaris L.,
Sambucus nigra L.). Особливістю рослинності
таких ділянок є значна роль ергазіофітів (Anethum
graveolens L., Hesperis pycnotricha Borbás & Degen.,
Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch., Syringa
vulgaris L.). На території міста часто трапляються
звалища будівельного сміття. Характер заростання
фрагментарний, оскільки види поселяються
на ділянках з ґрунтовим покривом. Першими
з'являються однорічні види – Chenopodium album,
Setaria viridis, Ballota nigra. Формуються агломерації
за участі Melilotus officinalis, М. albus, Artemisia
absinthium, Pastinaca sativa L., Kochia scoparia (L.)
Schrad., Atriplex sagittata.
Узагальнена схема заростання сміттєвих
звалищ
Amaranthus retroflexus community
Ambrosia artemisiifolia+Iva xanthiifolia community
Ambrosia artemisiifolia+Atriplex sagittata community
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Polygonetum arenastri
Atriplicetum tataricae
Ballota nigra community
1–2-й рік
Amarantho retroflexi-Setarietum glaucae
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Polygonetum arenastri
Ivaetum xanthiifoliae
Atriplicetum tataricae
Melilotus albus community
Kochietum densiflorae
3–4-й рік
Евтрофний характер ділянок стимулює зберіган-
ня в складі угруповань нітрофільних руде-
ральних видів, які мають високу конкуренто-
здатність та пригнічують вселення інших видів
рослин. Швидкість сукцесій уповільнена, тому
в угрупованнях тривалий час залишається без
зміни їхній флористичний склад (Arepeva, 2013a).
Отже, для оптимізації рослинності сміттєвих
звалищ необхідно вирівнювати їхній рельєф
і проводити скошування травостою з метою
перешкоджання формуванню та поширенню
діаспор. Перспективним напрямом є оптимізація
сміттєзвалищ шляхом насипання технічного
компосту та формування ґрунтового покриву з
подальшим висіванням злаків.
У місті з метою зменшення об'ємів побутових
відходів, особливо поблизу селітебних територій,
проводять їхнє спалювання, що уповільнює про-
цеси природного заростання сміттєвих звалищ.
Тому, спалювання сміття має бути повністю
заборонене. На таких територіях початкові стадії
заростання розпочинаються із заселення вигорі-
лих ділянок однорічними видами: Amaranthus
retroflexus, Kochia scoparia, Polygonum aviculare,
Chenopodium album, а згодом (через 4–5 років)
формуються мозаїчно розташовані зарості Setaria
glauca (L.) P.Beauv., Elytrigia repens, Iva xanthiifolia.
На часі припинення формування несанкціоно-
ваних смітників.
Заростання залізничних насипів. Залізничні
насипи – це гетерогенні технотопи з сухими,
бідними на поживні речовини, субстратами.
Забруднення поверхні нагаром і мазутом зменшує
її відбивні властивості та призводить до значного
нагрівання влітку (Brandes, 1983; Parfenov, 1985).
Рослини зазнають також впливів сильних потоків
повітря й періодичної нітрифікації стічними
водами потягів. У специфічних умовах залізничних
насипів формуються ценози з високою часткою
адвентивних видів, склад яких постійно
поповнюється. Ці ділянки відіграють важливу роль
у їхньому поширенні (Arepeva, 2013b, 2017).
Початкові стадії заростання ділянок між
шпалами представлені поодинокими рослинами:
Ambrosia artemisiifolia, Eragrostis minor Host, Conyza
canadensis, Lactuca serriola. На рихлих субстратах
насипів виявлені Amaranthus retroflexus, Atriplex
tatarica, Setaria viridis. У подальшому формуються
агломеративні угруповання. На наступному
етапі заростання – групово-заростевому
виявлені Anisantha tectorum, Kochia scoparia,
Berteroa incana (L.) DC., Melilotus officinalis,
Melica transsilvanica, Achillea submillefolium,
Artemisia austriaca Jacq., Lactuca serriola. В зв'язку
з обробленням цих ділянок гербіцидами,
вони постійно перебувають на першому етапі
заростання. На запасних і занедбаних залізничних
магістралях формуються монодомінантні угрупо-
37Український ботанічний журнал, 2019, 76(1)
вання за участі Calamagrostis epigeios (L.) Roth,
Bromopsis inermis (Leyss.) Holub, Acer negundo.
Ценози з домінуванням Ambrosia artemisiifolia, не
зважаючи на їхнє періодичне знищення, постійно
присутні на запасних залізничних шляхах.
З віддаленням від станції на схилах залізничних
насипів збільшується видовий склад угруповань
внаслідок менш інтенсивного впливу регулювання.
Формуються ценози Melilotetum albo-officinalis,
Achilleo millefoliae-Grindelietum squarrosae, Tanaceto-
Artemisietum vulgaris Br.-Bl. (1931) 1949. Сингенетичні
процеси завершуються формуванням угруповань
Agropyretum repentis, Convolvulo-Brometum inermis
Eliáš 1979, Falcario vulgaris-Elytrigietum repentis
T. Müller et Görs 1969 та з домінуванням Acer
negundo.
Узагальнена схема заростання ділянок між
коліями
Erigeronto-Lactucetum serriolae
Setario viridis-Erigeronetum canadensis
Digitario sanguіnalіs-Eragrostіetum mіnorіs
Anisantho-Artemisietum austriacae
Ambrosia artemisiifolia community
Acer negundo community
Grindelia squarrosa community
1–2-й рік
Erigeronto-Lactucetum serriolae
Anisantho-Artemisietum austriacae
Melilotetum albo-officinalis
Bertoretum incanae
Convolvulo-Brometum inermis
3–4-й рік
Узагальнена схема заростання залізничних
насипів
Atriplicetum tataricae
Kochietum densiflorae
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Cardarietum drabae
1–2-й рік
Ambrosio artemisiifoliae-Chenopodietum albi
Ivaetum xanthiifoliae
Kochietum densiflorae
3–4-й рік
Загрозу ценотичному різноманіттю та безпеці
транспорту становлять угруповання з домінуван-
ням Acer negundo на залізничних насипах, які мають
тенденцію до розширення площ. Актуальним
є пошук ефективних засобів перешкоджання
їхньому розвитку.
Заростання відвалів. Відвали – це вторинні
неоекотопи, що формуються внаслідок про-
мислово-індустріальної діяльності та не мають
природних аналогів (Malenko, 2001). Їхнє
заростання має певні особливості, які пов'язані з
мікрокліматом і фізико-хімічними властивостями
субстратів, і впливом зонально-кліматичних
умов регіону, що в сукупності зумовлюють
екотопічний відбір видів рослин. На початкових
етапах сингенезу в інтенсивності природного
заростання відвалів значну роль відіграє субстратна
приуроченість, але з часом вплив цього чинника
послаблюється (Pavlenko et al., 2017). Сингенез
рослинності відвалів, складених лесовидними
суглинками та глинами, відбувається вже в
перший рік відсипання з формування агломерацій
піонерних видів рослин. Заростання кам'янистих
відвалів (залізисті кварцити з домішкою сланців)
відбувається повільно й розпочинається на 5–
6-й рік після їхнього відсипання (Yeremenko, 2017a).
Суттєвим фактором зміни видового багатства
виступає наявність/відсутність прилеглих тери-
торій, вкритих природною рослинністю як джерело
генетичного матеріалу.
У територіальній структурі рослинного
покриву більшості відвалів Кривого Рогу значні
площі займають агломеративні угруповання з
домінуванням Grindelia squarrosa на щебенистих
субстратах і Ambrosia artemisiifolia, Centaurea diffusa
на схилах, відсипаних суглинками та змішаними
субстратами. Загалом, визначені стадії заростання
співпадають з такими, виділеними раніше (Pavlenko
et al., 2017). Проте в межах одного відвалу часто
розвиваються різні угруповання, що свідчить про
неоднакову тривалість заростання різних частин.
На відвалах Південного гірничо-збачувального
комбінату на платоподібних вершинах розви-
ваються ценози з домінуванням Elytrigia repens та
Centaurea diffusa, Achillea submillefolium, Melilotus
albus і Artemisia absinthium, на порушених схилах –
Atriplex tatarica, A. sagittata, Iva xanthiifolia. На східних
схилах поширені угруповання за участі Melilotus
albus, Artemisia absinthium, Silene bupleuroides L.,
Gypsophila perfoliata L., G. paniculata L., Conyza
canadensis і Gypsophila perfoliata.
Формування монодомінантних угруповань за
участі Kochia scoparia на першій стадії заростання
дало підставу вважати їх особливою кохійною
38 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(1)
фазою сингенезу на відвалах Кривого Рогу з
кварцитовим субстратом (Dobrovolskyi et al., 1979;
Reva et al., 1993; Pavlenko et al., 2017). Підтвержено
цю початкову стадію, представлену угрупованнями
Kochia scoparia з незначною участю Artemisia
absinthium, Melilotus albus, Polygonum aviculare,
Xeranthemum annuum на змішаних субстратах. Такі
ценози мають постійний піонерний характер, зу-
мовлений періодичним вирівнюванням субстрату.
Щільні зарості Melilotus albus і M. officinalis –
типові для проміжних стадій сингенезу відвалів.
А.О. Павленко та ін. (Pavlenko et al., 2017)
прогнозують на дрібнощебенистих субстратах
формування ценозів з домінуванням Calamagrostis
epigeios і, відповідно, подальшої куничникової
стадії, що слід розглядати як прояв дії мікро-
кліматичних факторів. Ними виявлені мозаїчні
вкраплення угруповань Calamagrostis epigeios
серед заростей Melilotus albus і M. officinalis в
мікрозападинах. Квазістепові угруповання з пере-
важанням Festuca valesiaca, Koeleria cristata, Stipa
capillata L. займають незначні площі (Pavlenko
et al., 2017). На різних стадіях сингенезу виявлені
популяції раритетних видів – Linaria biebersteinii
Besser., Thymus dimorphus Klokov & Des.-Shost.,
Valeriana stolonifera Czern. тощо. Встановлено,
що відвальні екотопи слугують своєрідними
рефугіумами для останніх, оскільки вони
розвиваються на територіях, де ценотичний вплив
не є визначальним (Yeremenko, 2017b).
На завершальних стадіях сингенезу на відвалах
формуються угруповання, наближені до зональних.
Очевидною є необхідність виділення цих територій
з природною рослинністю як особливих і заборона
їхньої рекультивації. Підтримуємо доцільність
введення нової созологічної категорії – пам'ятка
індустріального ландшафту для відвалів (Tyamin,
2012). Території з відновленим рослинним
покривом і прилеглими об'єктами гірничої
промисловості (відпрацьовані кар'єри, шахти,
рудники) мають стати основою для створення
ландшафтно-індустріальних парків in situ (Kazakov,
Titov, 2007; Tyamin, 2012). Для визначення
принципів розбудови ландшафтно-індустріальних
парків необхідно проводити комплексну оцінку
території та виявляти насамперед потенційно
відновлювальні ділянки й місця з рослинним
покривом за участі раритетних видів рослин.
Останні повинні стати зоною, відвідування якої
регулюється. На ділянках із спонтанними та
штучно створеними деревними насадженнями
можна розвивати лісопаркову зону масового
відвідування з велодоріжками й оглядовими
майданчиками. На територіях зі скельними
породами, де практично неможливо сформувати
рослинність, створити зону "місячного ландшафту".
Серед рекомендацій – відсипання гірничих
порід у відпрацьовані кар'єри. В центрі міста
(біля мікрорайону "Макулан") спостерігається
нарощування відвалів у висоту шляхом насипання
кристалічних порід. Заростання на цих територіях
відбуватиметься через 2–3 роки й протікатиме
повільно. Тут мають обов'язково проводитися
меліоративні заходи, зокрема рельєфне планування
та відсипання ґрунтів.
Відновлення рослинності рудеральних місць
є довготривалим процесом. Його активізація
можлива лише за умови проведення відповідних
заходів. Як показали наші дослідження, на
залізорудних відвалах біологічну рекультивацію
необхідно проводити лише з урахуванням
майбутніх процесів природного заростання
(Yeremenko, 2017a). Це передбачає підбір видів,
здатних витримувати жорсткі екологічні умови
та конкуренцію. З цією метою А.І Мазур зі
співавторами (Mazur et al., 2016) пропонують
висаджувати Stipa lessingiana, S. ucrainica P.A.Smirn,
Festuca valesiaca, Melica transsilvanica, Botriochloa
ischaemum (L.) Keng, Medicago falcata L. agg.,
Hyssopus officinalis L., Melilotus albus і M. officinalis)
(Mazur et al., 2016). За нашими спостереженнями,
до цього списку слід додати Gypsophila perfoliata,
Koeleria cristata, Elytrigia repens, Achillea submillefo-
lium, Tussilago farfara L. і Securigera varia (L.)
Lassen. Крім того, при проведенні конструктивно-
плануваних заходів у місті неприпустимо
використовувати адвентивні види рослин
На пустирях у всіх районах необхідно проводити
періодичне (2–5 разів на рік) викошування до
стадії формування багаторічників, на територіях
сміттєзвалищ – здійснювати вирівнювання їхньої
поверхні. При оптимізації угруповань залізничних
насипів увагу слід приділити перешкоджанню
поширення Acer negundo.
Всі конструктивно-планувальні заходи в
рудеральних екотопах мають бути об'єднані між
собою в систему, що вимагатиме одночасного
проведення оптимізаційних робіт у всіх її елементах
(рудеральних місцях) (Smetana, 2006). Такі вимоги
є основою для забезпечення стабільного розвитку
39Український ботанічний журнал, 2019, 76(1)
урболандшафтів та екологічного оздоровлення
території.
Висновки
Головна роль у заростанні рудеральних екотопів
міста належить трав'яним однорічним видам-
експлерентам, які формують моно-, рідше
дидомінантні угруповання. Можливість вселення
в піонерній фазі спільно з видами широкої
екологічної амплітуди аборигенних раритетних
видів є особливістю сингенезу як природного
явища на відвалах.
До провідних факторів, які визначають видовий
склад і тривалість процесу заростання, належать:
інтенсивність формування субстратів, прилегла
рослинність як джерело діаспор, тип субстрату.
Найшвидше (за 2–4 роки) сингенетичні зміни
відбуваються на деградованих чорноземах,
пустирях, ділянках при будівництві, найдовше
(декілька десятків років) – на намитих ділянках
хвостосховищ та на відвалах, складених
кварцитами та сланцями. Повторне складування
відпрацьованих гірничих порід у відвали,
порушення ґрунтового покриву внаслідок
будівничих робіт, повторне скидання побутових
відходів, випалювання рослинного покриву
блокують зональну спрямованість розвитку
рослинності та зумовлюють зворотні сукцесії. У
сингенетичних процесах на пустирях, сміттєвих
звалищах, відвалах, залізничних шляхах значну
роль відіграють ценози за участю адвентивних видів
(Acer negundo, Anisantha tectorum, Iva xanthiifolia,
Grindelia squarrosa).
Невід'ємною частиною конструктивно-плану-
вальних заходів розвитку рудеральної рослинності
у місті Кривий Ріг є одночасне їхнє проведення в
різних екотопах.
СПИСОК ПОСИЛАНЬ
Aleksandrova V.D. 1964. Dinamika rastitelnogo pokrova.
In: Polevaya geobotanika, vol. 3. Leningrad: Nauka,
pp. 300–450. [Александрова В.Д. 1964. Динамика
растительного покрова. В кн.: Полевая геоботаника,
т. 3. Ленинград: Наука, с. 300–450].
Arepeva L.A. 2008. Ekologo-floristicheskaya klassifikatsiya
ruderalnoy rastitelnosti urbanizirovannykh territoriy Kur-
skoy oblasti: Cand. Sci. Diss. Abstract. Bryansk, 20 pp.
[Арепьева Л.А. 2008. Эколого-флористическая клас-
сификация рудеральной растительности урбанизоро-
ванных территорий Курской области: автореф. дис. …
канд. біол. наук: спец. 03.00.05 "Ботаника". Брянск,
20 с.].
Arepeva L.A. 2013a. Uchenye zapiski: elektronnyi nauchnyi
zhurnal Kurskogo gosudarstvennogo universiteta, 4(28):
34–41. [Арепьева Л.А. 2013a. Фитоценозы несанкци-
онированных свалок на урбанизированных террито-
риях Курской области. Ученые записки: электронный
научный журнал Курского государственного универси-
тета, 4(28): 34–41].
Arepeva L.A. 2013b. Izvestiya Samarskogo nauchnogo tsen-
tra Rossiyskoy akademii nauk, 15(3): 695–699. [Арепье-
ва Л.А. 2013b. Обзор растительных сообществ желез-
нодорожных насыпей в городах Курской области.
Известия Самарского научного центра РАН, 15(3):
695–699].
Arepeva L.A. 2017. The vegetation of railway embankments
of the Kursk region. Vegetation of Russia, 30: 3–28.
Brandes D. 1983. Flora und Vegetation der Bahnhofe Mit-
teleuropas. Phytocoenologia, 11(1): 31–115.
Dobrovolskyi I.A., Shanda V.I., Hayeva N.V. 1979. Ukrai-
nian Botanical Journal, 36(6): 524–527. [Доброволь-
ський І.А., Шанда В.І., Гаєва Н.В. 1979. Характер
і напрямки сингенезису в техногенних екотопах
Кривбасу. Український ботанічний журнал, 36(6):
524–527].
Hendrychová M. 2008. Reclamation success in post-mining
landscapes in the Czech Republic: A review of pedologi-
cal and biological studies. Journal of Landscape Studies,
1: 63–68.
Hennekens S. 2007. Turboveg for Windows. 1998–2007.
Version 2. Wageningen: Inst. voor Bos en Natuur, 84 pp.
Kazakov V.L., Titov V.V. 2007. In: Industrialna spadshchyna
v kulturi i landshafti: materialy Druhoi vseukr. nauk. konf.,
Kyiv, pp. 31–38. [Казаков В.Л., Тітов В.В. 2007.
Теоретико-методологічні засади вивчення об'єктів
індустріальної спадщини Кривбасу. В зб.: Індустрі-
альна спадщина в культурі і ландшафті: матер. Другої
всеукр. наук. конф. (Київ, 23–26 травня 2007 р.). Київ:
ДАКККіМ, с. 31–38].
Kharkhota A.I. 1990. In: Problemy ustoychivosti bio-
logicheskikh sistem: materialy Vsesoyuz. shkoly. Sevasto-
pol, pp. 416–417. [Хархота А.И. 1990. Становление
и структурно-функциональные особенности расти-
тельных сообществ в техногенных экотопах. В сб.:
Проблемы устойчивости биологических систем: ма-
тер. всесоюз. шк. (Севастополь, 15–20 окт. 1990 г.).
Харьков, с. 416–417].
Khlyzina N.V. 2004. Gruntoznavstvo, 5(3–4): 63–69. [Хли-
зіна Н.В. 2004. Сингенез і літофільні угруповання
та сукцесії в теоретичному висвітленні. Ґрунтознав-
ство, 5(3–4): 63–69].
Khlyzina N.V. 2008. Gruntoznavstvo, 9(1–2): 79–86.
[Хлизіна Н.В. 2008. Сукцесійні системи на суб-
стратах гірських порід кар'єрно-відвальних урочищ
Кривбасу. Ґрунтознавство, 9(1–2): 79–86].
Khmelev K.F., Berezutskiy M.A. 2001. Zhurnal obshchey bi-
ologii, 62(4): 339–351. [Хмелев К.Ф., Березуцкий М.А.
2001. Состояние и тенденции развития флоры
антропогенно-трансформированных экосистем.
Журнал общей биологии, 62(4): 339–351].
40 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(1)
Korshikov I.I., Krasnoshtan O.V. 2012. Zhiznestoykost
drevesnykh rasteniy na zhelezorudnykh otvalakh Krivo-
rozhya. Donetsk, 280 pp. [Коршиков И.И., Красно-
штан О.В. 2012. Жизнестойкость древесных расте-
ний на железорудных отвалах Криворожья. Донецк,
280 с.].
Kostylov O.V. 1990. Ukrainian Botanical Journal, 55(1):
13–20. [Костильов О. В. 1990. Рудеральна рослин-
ність України. Український ботанічний журнал, 5(1):
13–20].
Kurochkina L.Ya., Vukhrer V.V. 1987. Razvitie idey
V.N. Sukachova o singeneze. In: Voprosy dinamiki bio-
geotsenozov. Chteniya pamyati akad. V.N. Sukacheva.
Ed. N.A. Shilov. Moscow: Nauka, рр. 5–27. [Курочки-
на Л.Я., Вухрер В.В. 1987. Развитие идей В.Н. Сука-
чова о сингенезе. В кн.: Вопросы динамики биогеоце-
нозов. Чтения памяти акад. В.Н. Сукачева. Отв. ред.
Н.А. Шилов. Москва: Наука, с. 5–27].
Lisogor L.P., Bagrikova N.A. 2015. Izvestiya Orenburgsk-
ogo gosudarstvennogo agrarnogo universiteta, 4: 173–175.
[Лисогор Л.П., Багрикова Н.А. 2015. Экологическая
дифференциация растительного покрова залежей
Правобережного степного Приднепровья на при-
мере Бугско-Ингульского геоботанического округа.
Известия Оренбургского государственного аграрного
университета, 4: 173–175].
Malenko Ya.V. 2001. Peculiarities of taxonomical and eco-
logical composition of plant communities of the dumps in
South-Western Area of Kryvbas: Cand. Sci. Diss. Abstract.
Dnipropetrovsk, Dnipropetrovs’k National Univer-
sity, 15 pp. [Маленко Я.В. 2001. Особливості так-
сономічного та екоморфічного складу рослинних
угруповань відвалів південно-західної зони Кривбасу:
автореф. дис. … канд. біол. наук: cпец. 03.00.16 "Еко-
логія". Дніпропетровськ, Дніпропетровський націо-
нальний університет, 15 с.].
Mazur A.Yu., Kucherevskyi V.V., Shol H.N., Ba-
ranets M.O., Sirenko T.V., Krasnoshtan O.V. 2015.
Nauka innovatsii, 11(4): 41–52. [Мазур А.Ю., Кучерев-
ський В.В., Шоль Г.Н., Баранець М.О., Сіренко Т.В.,
Красноштан О.В. 2015. Біотехнологія рекультивації
залізорудних відвалів шляхом створення стійких
трав'янистих рослинних угруповань. Наука та інно-
вації, 11(4): 41–52].
Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. 1999. Vascular plants of
Ukraine. A nomenclatural checklist. Kiev, xxiii +345 pp.
Parfenov V.I., Kim G.A., Rykovskiy G.F. 1985. Antropo-
gennye izmeneniya flory i rastitelnosti Belorussii. Minsk:
Nauka i tekhnika, 295 рр. [Парфенов, В.И., Ким Г.А.,
Рыковский Г.Ф. 1985. Антропогенные изменения
флоры и растительности Белоруссии. Минск: Наука
и техника, 295 с.].
Pavlenko A.O., Krasova O.O., Korshykov I.I. 2017. Ukrai-
nian Botanical Journal, 74(4): 360–372. [Павлен-
ко А.О., Красова О.О., Коршиков І.І. 2017. Синге-
нетичні процеси на залізорудних відвалах північної
частини Криворіжжя. Український ботанічний жур-
нал, 74(4): 360–372].
Protopopova V.V. 1991. Sinantropnaya flora Ukrainy i puti ee
razvitiya. Kiev: Naukova Dumka, 192 pp. [Протопопо-
ва В.В. 1991. Синантропная флора Украины и пути её
развития. Киев: Наукова думка, 192 с.].
Reva S.V., Shanda V.I., Komisar I.O. 1993. Ukrainian
Botanical Journal, 50(3): 58–65. [Рева С.В., Шан-
да В.І., Комісар І.О. 1993. Заселення вищими рос-
линами відвалів Криворізького басейну. Український
ботанічний журнал, 50(3): 58–65].
Saforova H.S., Reva S.V. 2009. Visnyk Dnipropetrovs-
koho universytetu, 17(2): 87–94. [Сафонова Г.С.,
Рева С.В. 2009. Заселення вищими рослинами за-
лізорудних відвалів Кривбасу. Вісник Дніпропетров-
ського університету, 17(2): 87–94].
Shanda V.I. 1990. Aktualni problemy ekolohii roslynnoho svitu
Ukrainy, 1: 9–11. [Шанда В.І. 1990. Феномен розви-
тку та стабільності в теорії охорони рослинного по-
криву. Актуальні проблеми екології рослинного світу
України, 1: 9–11].
Shanda V.I., Malenko Ya.V. 1996. In: Zemelni resursy
Ukrainy: rekultyvatsiya, ratsionalne vykorystannya ta
zberezhennya: Materialy mizhnar. nauk. konf. Dnipro-
petrovsk, pp. 99–100. [Шанда В.І., Маленко Я.В.
1996. Проблематика фіторекультивації та сингенезу.
В зб.: Земельні ресурси України: рекультивація, раціо-
нальне використання та збереження: Матеріали між-
нар. наук. конф. Дніпропетровськ, с. 99–100].
Shennikov A.P. 1964. Vvedenie v geobotaniku. Leningrad:
Izd-vo Leningrad. un-ta, 447 рр. [Шенников А.П.
1964. Введение в геоботанику. Ленинград: Изд-во
Ленинград. ун-та, 447 c.].
Smetana M.H. 2002. Syntaksonomiya stepovoi ta ruderalnoi
roslynnosti Kryvorizhzhya. Kryvyi Rih: І .В.І. Publ., 131
рр. [Сметана М.Г. 2002. Синтаксономія степової та
рудеральної рослинності Криворіжжя. Кривий Ріг:
Вид-во І.В.І., 131 с.].
Smetana S.M. 2006. Zelene kiltse Kryvorizhzhya yak chasty-
na ekolohichnoi merezhi Kryvbasu. Kryvyi Rih, 40 pp.
[Сметана С.М. 2006. Зелене кільце Криворіжжя як
частина екологічної мережі Кривбасу. Кривий Ріг,
40 с.].
Smetana O.M., Mazur A.Yu. 2008. In: Problemy zberezhen-
nia bioriznomanittia v pryrodnykh ta tekhnogenno porush-
enykh ekosystemakh: Materialy nauk. konf. molodykh
vchenykh. Kryvyi Rih: Vydav. Dim, pp. 8–14. [Смета-
на О.М., Мазур А.Ю. 2008. До теорії оптимізації
порушених гірничими роботами земель. У зб.: Про-
блеми збереження біорізноманіття в природних та
техногенно порушених екосистемах: Матеріали наук.
конф. молод. вчених. Кривий Ріг: Видав. дім, с. 8–14].
Sukachev V.N. 1954. Voprosy botaniki, 1: 449–463. [Сука-
чев В.Н. 1954. Некоторые общие теоретические
вопросы фитоценологии. Вопросы ботаники, 1:
449–463].
41Український ботанічний журнал, 2019, 76(1)
Tyamin M.Yu. 2012. Pratsi Tsentru pam'yatkoznavsta, 21:
17–31. [Тямін М.Ю. 2012. Наукові засади організації
парків-музеїв індустріальної культури (скансенів).
Праці Центру пам'яткознавста, 21: 17–31].
Weber H.E., Moravec J., Theurillat J.-P. 2000. International
Code of Phytosociological Nomenclature. 3 ed. Journal
of Vegetation Science, 11(5): 739–768.
Westhoff V., Maarel E. van der. 1973. The Braun-Blanquet
approach. In: Handbook of vegetation science. Vol. 5.
Ordination and classification of communities. The Hague,
pp. 617–726.
Yarkov S.V. 2010. Syngenez roslynnykh uhrupovan u land-
shaftakh zon tekhogenezu: Cand. Sci. Diss. Abstract. Kyiv,
21 pp. [Ярков С.В. 2010. Сингенез рослинних угрупо-
вань у ландшафтах зон техногенезу: автореф. дис. …
канд. геогр. наук. Київ, 21 с.].
Yarkov S.V. 2013. Naukovi zapysky Ternopilskoho
natsionalnoho pedahohichnoho universytetu. Serirs Geo-
grafiya, 2(35): 23–30. [Ярков С.В. 2013. Розвиток
мішаних за субстратом 20–40-річних відвальних
ландшафтів Криворіжжя. Наукові записки Тернопіль-
ського національного педагогічного університету. Серія
Географія, 2(35): 23–30].
Yaroshenko P.D. 1969. Geobotanika. Moscow: Prosvesh-
chenie, 200 рр. [Ярошенко П. Д. 1969. Геоботаника.
Москва: Просвещение, 200 с.].
Yeremenko N.S. 2017a. In: Zapovidna sprava u Stepo-
viy zoni Ukrainy: Мaterialy Vseukr. nauk.-prakt. konf.
in Urzuf. Kyiv, pp. 75–79. [Єременко Н.С. 2017a. Син-
генез рослинності відвалів Кривбасу : особливості та
роль раритетних видів. У кн.: Заповідна справа у Степо-
вій зоні України: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
(с. Урзуф, 14–15 березня 2017 р.). Київ, с. 75–79].
Yeremenko N.S. 2017b. In: Rehionalni problemy vyvchen-
nya i zberezhennya bioriznomanittya: Materialy miznar.
nauk. konf. Chernivtsi, pp. 39–41. [Єремен-
ко Н.С. 2017b. Залізорудні відвали Криворіжжя як
рефугіуми раритетних видів. У зб.: Регіональні про-
блеми вивчення і збереження біорізноманіття: Мате-
ріали міжнар. наук. конф. (м. Чернівці, 5–6 жовтня
2017 р.). Чернівці, с. 39–41].
Рекомендує до друку Надійшла 09.08.2018
Я.П. Дідух
|