Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України
Наводиться нова інформація про поширення трьох видів гастероміцетів, включених до Червоної книги України: Clathrus ruber P.Micheli ex Pers., Mutinus ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch. та Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.) Lloyd (Phallales, Basidiomycota). Зібрані авторами відомості про ці...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2019
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176763 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України / В.П. Гелюта, М.О. Зикова // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 2. — С. 152-161. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-176763 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1767632021-02-08T01:27:24Z Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України Гелюта, В.П. Зикова, М.О. Червона книга України Наводиться нова інформація про поширення трьох видів гастероміцетів, включених до Червоної книги України: Clathrus ruber P.Micheli ex Pers., Mutinus ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch. та Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.) Lloyd (Phallales, Basidiomycota). Зібрані авторами відомості про ці гриби свідчать, що зазначені види є чужерідними для мікобіоти України. Майже всі локалітети C. ruber знаходяться на території Криму, зокрема в Нікітському ботанічному саду та на його околиці. Найчастіше він трапляється в широколистяних та мішаних лісах, старих парках або лісопарковій зоні. З кожним роком кількість місцезростань цього гриба збільшується, він активно поширюється на Південному березі Криму, а в 2017 р. виявлений на території Івано-Франківської області. Mutinus ravenelii до 2009 р. відмічався лише у Волинській та Рівненській обл., зараз відомі його локалітети в Житомирській, Закарпатській, Івано- Франківській, Київській, Львівській та Хмельницькій областях, а також у м. Києві. Місцезростання гриба пов'язані переважно з антропогенно трансформованими територіями, але він може траплятися і в природних фітоценозах, зокрема біля стежок, по берегах каналів тощо. Pseudocolus fusiformis в Україні був зареєстрований лише один раз, на території Нікітського ботанічного саду. Повідомлення про ще одну його знахідку на території Українського Розточчя є досить сумнівним. Враховуючи, що C. ruber, M. ravenelii та P. fusiformis не є аборигенними в Україні видами, пропонується виключити їх з Червоної книги України. Information about distribution of three species of gasteromycetes listed in the Red Data Book of Ukraine, Clathrus ruber P.Micheli ex Pers., Mutinus ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch., and Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.) Lloyd (Phallales, Basidiomycota), is given. Undoubtedly, these fungi are alien species in Ukraine. Almost all findings of Clathrus ruber are reported in Crimea, especially in the Nikita Botanical Garden and adjacent areas. Most often, the fungus occurs in broadleaf and mixed forests, old parks or forest park areas. Every year the number of records of this fungus increases, it is actively spreading on the South Coast of Crimea. In addition, in 2017 C. ruber was found in Ivano-Frankivsk Region. Until 2009, M. ravenelii was recorded only in Volyn and Rivne regions. Now localities of this species are known in Ivano-Frankivsk, Khmelnytskyi, Kyiv, Lviv, Transcarpathian, and Zhytomyr regions, and in Kyiv city. The habitats of the fungus are mainly associated with anthropogenically transformed territories, but it can also occur in natural plant communities, especially along footpaths, on canal banks, etc. Pseudocolus fusiformis in Ukraine was recorded only once, in the Nikita Botanical Garden. Information on another record of this fungus from the Ukrainian Roztocze seems rather dubious. Taking into account that C. ruber, M. ravenelii and P. fusiformis are not native in Ukraine, it is proposed to exclude (delist) these species from the Red Data Book of Ukraine. 2019 Article Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України / В.П. Гелюта, М.О. Зикова // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 2. — С. 152-161. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 0372-4123 DOI: https://doi.org/10.15407/ukrbotj76.02.152 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176763 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Червона книга України Червона книга України |
| spellingShingle |
Червона книга України Червона книга України Гелюта, В.П. Зикова, М.О. Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України Український ботанічний журнал |
| description |
Наводиться нова інформація про поширення трьох видів гастероміцетів, включених до Червоної книги
України: Clathrus ruber P.Micheli ex Pers., Mutinus ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch. та Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.)
Lloyd (Phallales, Basidiomycota). Зібрані авторами відомості про ці гриби свідчать, що зазначені види є чужерідними
для мікобіоти України. Майже всі локалітети C. ruber знаходяться на території Криму, зокрема в Нікітському
ботанічному саду та на його околиці. Найчастіше він трапляється в широколистяних та мішаних лісах, старих парках
або лісопарковій зоні. З кожним роком кількість місцезростань цього гриба збільшується, він активно поширюється
на Південному березі Криму, а в 2017 р. виявлений на території Івано-Франківської області. Mutinus ravenelii до 2009 р.
відмічався лише у Волинській та Рівненській обл., зараз відомі його локалітети в Житомирській, Закарпатській, Івано-
Франківській, Київській, Львівській та Хмельницькій областях, а також у м. Києві. Місцезростання гриба пов'язані
переважно з антропогенно трансформованими територіями, але він може траплятися і в природних фітоценозах,
зокрема біля стежок, по берегах каналів тощо. Pseudocolus fusiformis в Україні був зареєстрований лише один раз, на
території Нікітського ботанічного саду. Повідомлення про ще одну його знахідку на території Українського Розточчя
є досить сумнівним. Враховуючи, що C. ruber, M. ravenelii та P. fusiformis не є аборигенними в Україні видами,
пропонується виключити їх з Червоної книги України. |
| format |
Article |
| author |
Гелюта, В.П. Зикова, М.О. |
| author_facet |
Гелюта, В.П. Зикова, М.О. |
| author_sort |
Гелюта, В.П. |
| title |
Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України |
| title_short |
Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України |
| title_full |
Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України |
| title_fullStr |
Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України |
| title_full_unstemmed |
Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України |
| title_sort |
поширення в україні деяких видів phallales (basidiomycota), включених до червоної книги україни |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Червона книга України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176763 |
| citation_txt |
Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної книги України / В.П. Гелюта, М.О. Зикова // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 2. — С. 152-161. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT gelûtavp poširennâvukraínídeâkihvidívphallalesbasidiomycotavklûčenihdočervonoíknigiukraíni AT zikovamo poširennâvukraínídeâkihvidívphallalesbasidiomycotavklûčenihdočervonoíknigiukraíni |
| first_indexed |
2025-07-15T14:39:42Z |
| last_indexed |
2025-07-15T14:39:42Z |
| _version_ |
1837724213653274624 |
| fulltext |
152 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(2)
https://doi.org/10.15407/ukrbotj76.02.152
Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota),
включених до Червоної книги України
Василь П. ГЕЛЮТА, Марія О. ЗИКОВА
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, Київ 01004, Україна
vheluta@botany.kiev.ua
Heluta V.P., Zykova M.O. 2019. Distribution of some species of Phallales (Basidiomycota) listed in the Red Data Book of Ukraine.
Ukrainian Botanical Journal, 76(2): 152–161.
M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine
2 Tereschenkivska Str., Kyiv 01004, Ukraine
Abstract.Information about distribution of three species of gasteromycetes listed in the Red Data Book of Ukraine, Clathrus ruber
P.Micheli ex Pers., Mutinus ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch., and Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.) Lloyd (Phallales,
Basidiomycota), is given. Undoubtedly, these fungi are alien species in Ukraine. Almost all findings of Clathrus ruber are reported
in Crimea, especially in the Nikita Botanical Garden and adjacent areas. Most often, the fungus occurs in broadleaf and
mixed forests, old parks or forest park areas. Every year the number of records of this fungus increases, it is actively spreading
on the South Coast of Crimea. In addition, in 2017 C. ruber was found in Ivano-Frankivsk Region. Until 2009, M. ravenelii
was recorded only in Volyn and Rivne regions. Now localities of this species are known in Ivano-Frankivsk, Khmelnytskyi,
Kyiv, Lviv, Transcarpathian, and Zhytomyr regions, and in Kyiv city. The habitats of the fungus are mainly associated with
anthropogenically transformed territories, but it can also occur in natural plant communities, especially along footpaths, on
canal banks, etc. Pseudocolus fusiformis in Ukraine was recorded only once, in the Nikita Botanical Garden. Information on
another record of this fungus from the Ukrainian Roztocze seems rather dubious. Taking into account that C. ruber, M. ravenelii
and P. fusiformis are not native in Ukraine, it is proposed to exclude (delist) these species from the Red Data Book of Ukraine.
Keywords: alien species, gasteromycetes, rare species, Clathrus ruber, Mutinus ravenelii, Phallaceae, Pseudocolus fusiformis
Гелюта В.П., Зикова М.О. 2019. Поширення в Україні деяких видів Phallales (Basidiomycota), включених до Червоної
книги України. Український ботанічний журнал, 76(2): 152–161.
Реферат. Наводиться нова інформація про поширення трьох видів гастероміцетів, включених до Червоної книги
України: Clathrus ruber P.Micheli ex Pers., Mutinus ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch. та Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.)
Lloyd (Phallales, Basidiomycota). Зібрані авторами відомості про ці гриби свідчать, що зазначені види є чужерідними
для мікобіоти України. Майже всі локалітети C. ruber знаходяться на території Криму, зокрема в Нікітському
ботанічному саду та на його околиці. Найчастіше він трапляється в широколистяних та мішаних лісах, старих парках
або лісопарковій зоні. З кожним роком кількість місцезростань цього гриба збільшується, він активно поширюється
на Південному березі Криму, а в 2017 р. виявлений на території Івано-Франківської області. Mutinus ravenelii до 2009 р.
відмічався лише у Волинській та Рівненській обл., зараз відомі його локалітети в Житомирській, Закарпатській, Івано-
Франківській, Київській, Львівській та Хмельницькій областях, а також у м. Києві. Місцезростання гриба пов'язані
переважно з антропогенно трансформованими територіями, але він може траплятися і в природних фітоценозах,
зокрема біля стежок, по берегах каналів тощо. Pseudocolus fusiformis в Україні був зареєстрований лише один раз, на
території Нікітського ботанічного саду. Повідомлення про ще одну його знахідку на території Українського Розточчя
є досить сумнівним. Враховуючи, що C. ruber, M. ravenelii та P. fusiformis не є аборигенними в Україні видами,
пропонується виключити їх з Червоної книги України.
Ключові слова: адвентивний вид, гастероміцети, рідкісний вид, Clathrus ruber, Mutinus ravenelii, Phallaceae, Pseudocolus
fusiformis
© 2019 В.П. Гелюта, М.О. Зикова
Десять років тому було опубліковане третє видання
"Червоної книги України" (Chervona…, 2009),
в якому наводиться 826 видів рослин і грибів,
однак останні (без лишайників) представлені
тут лише 57 видами. Серед них значне місце,
понад 10%, посідають гриби порядку Phallales –
Clathrus archeri (Berk.) Dring (наведений як
Anthurus archeri (Berk.) E.Fisch.), C. ruber P.Micheli
ex Pers., Mutinus caninus (Huds.) Fr., M. ravenelii
(Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch., Phallus duplicatus
Bosc (Dictyophora duplicata (Bosc) E.Fisch.) та
Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.) Lloyd. Незважаючи
153Український ботанічний журнал, 2019, 76(2)
на те, що ці види мають досить яскраві, зі
своєрідною морфологією плодові тіла, а тому
завжди привертають до себе увагу як професійних
дослідників, так і грибників-аматорів, все ж
відомостей про їхнє поширення в Україні було
досить мало. Очевидно, це й стало причиною
включення перелічених видів у Червону книгу.
Однак в останнє десятиріччя обмін мікологічною
інформацією значно інтенсифікується завдяки
розвитку електронних ресурсів. Так, на
Facebook майже три роки тому Є. Руденком була
започаткована науково-популярна група (зараз
нараховує понад 30 тис. учасників) "Гриби України"
(https://www.facebook.com/groups/Hryby.Ukrayiny/),
де грибники-аматори та професійні мікологи
публікують тисячі фотографій грибів, вказуючи
при цьому адреси локалітетів та дати реєстрації
відповідних видів. Автори даної статті також
є учасниками згаданої групи та її постійними
консультантами. Завдяки активній діяльності
групи вдалося зібрати значну інформацію про
поширення як звичайних, так і рідкісних видів
грибів, яка змушує дещо по-іншому оцінити
созологічний статус низки видів. Так, наприклад,
останнім часом було запропоновано виключити
з Червоної книги України Clathrus archeri, C. ruber
та Morchella steppicola Zerova (Dudka et al., 2018).
Як бачимо, два з перелічених видів належать
до порядку Phallales. Однак виключення видів
з Червоної книги України вимагає ґрунтовного
їхнього дослідження й відповідного оприлюднення
отриманих результатів. Для згаданих C. archeri та
M. steppicola така вимога вже виконана (Yatsiuk
et al., 2016; Heluta, 2017; Heluta, Zykova, 2018). У
цій статті ми наводимо аналіз поширення в Україні
ще кількох видів, включених до Червоної книги
України, а саме наведених вище представників
порядку Phallales – Clathrus ruber, Mutinus ravenelii
та Pseudocolus fusiformis.
1. Clathrus ruber P.Micheli ex Pers., Syn. meth.
fung. (Göttingen) 2: [241]. 1801
Clathrus ruber – сапротрофний гастероміцет,
описаний з території Італії у 1801 р. (http://www.
indexfungorum.org/Names/Names.asp). Він є типо-
вим представником роду Clathrus P.Micheli ex L.,
види якого поширені головним чином у тропічних
та субтропічних регіонах (Cejp et al., 1958; Dring,
1980; Kreisel, 2001). Clathrus ruber трапляється
в Середземноморському та Чорноморському
регіонах, а також у центральній та північній
Європі, Північній та Південній Америці, Африці,
Австралії, країнах Азії (Cejp et al., 1958; Sosin, 1973;
Burk, 1979; Dring, 1980; Gorlenko et al., 1980; Stijve,
1997; Kreisel, 2001; May et al, 2003; Karadelev et al.,
2007; Assyov et al., 2010; Fazolino et al., 2010; Hosaka,
2012; Szczepkowski, Obidziński, 2012; Outcoumit
et al., 2013; Torrejón, 2014; Bolkvadze, Diasamidze,
2016; Motiejūnaitė et al., 2017; GBIF, 2018; Karadelev
et al., 2018).
В Україні C. ruber уперше був виявлений на
території Криму К.М. Декенбахом, однак ця
знахідка не була опублікована (Vasilkov, 1954).
Тому цей вид як новий для України значно пізніше
був наведений М.Я. Зеровою (Zerova, 1962). Його
плодові тіла знайдено 12 червня 1961 р. у Криму
в Харакському парку, на території санаторію
"Дніпро", в дубовому насадженні. У червні 1970 р.
гриб був виявлений І.І. Масловим у Нікітському
ботанічному саду, а в 1972 р. – у Сімферопольському
р-ні, в околицях с. Краснолісся (Zerova et al., 1979;
Shimkus, 1981; Dudka, Isikov, 1998; Sarkina, 2001;
Sarkina et al., 2003). Подальші ж численні знахідки
C. ruber пов'язані з Південним берегом Криму
(Sarkina, Prydiuk, 2012; Sarkina, 2013, 2014, 2015;
Dudka et al., 2018). Повідомлялося і про те, що цей
вид був виявлений на території Закарпаття (Dudka,
Wasser, 1987), але ця інформація не містить якихось
вказівок щодо місцезнаходження гриба і не
підтверджена гербарними зразками. Однак C. ruber
все ж таки вдалося виявити і поза межами Криму.
Так, 10 вересня 2017 р. І. Максютов знайшов
молоді плодові тіла цього виду на території Івано-
Франківської обл., поблизу с. Нова Липівка
Тисменицького р-ну (рис. 1) і поділився світлиною
гриба на сторінках групи "Гриби України".
Обмежене поширення C. ruber разом з надзви-
чайно декоративними плодовими тілами цього
гриба сприяло включенню його спочатку в
"Красную книгу СССР" (Garibova, 1984), пізніше –
у друге видання "Червоної книги України" (Bukhalo,
1996). Проте вже в наступному виданні цього
державного документа були відзначені позитивні
зміни чисельності виду в Криму (Dudka, 2009).
Варто зазначити, що C. ruber внесений до червоних
списків деяких сусідніх країн – Болгарії (Gyosheva
et al., 2006), Російської Федерації (Rebriev, 2008),
Румунії (Tănase, Pop, 2005) та Словаччини (Lizoň,
2001). Однак у Польщі він вважається чужерідним
видом (Szczepkowski, Obidziński, 2012). Ймовірно,
154 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(2)
C. ruber не є аборигенним і для України. Він міг
бути інтродукований до Криму насамперед із
Середземномор'я. Таке припущення не є без-
підставним, оскільки відомі факти утворення
плодових тіл C. ruber в оранжереях північних країн
у діжках з рослинами, завезеними разом з ґрунтом
із субтропічної зони (Vasilkov, 1954, 1955; Cejp
et al., 1958; Garibova, 1978; Dring, 1980; Wojewoda,
Karasiński, 2010; Szczepkowski, Obidziński, 2012).
Оскільки цей гриб постійно трапляється на
території Нікітського ботанічного саду, то цей сад
цілком міг бути об'єктом, через який даний гриб і
потрапив в Україну.
Фітоценотично C. ruber асоційований з
широколистяними і мішаними лісами, однак
найчастіше трапляється у старих парках та на
інших територіях, що піддаються антропогенному
впливу. Наприклад, такими були дослідні ділянки
Інституту винограду і вина "Магарач", чорні
сланцеві схили біля вантажного порту в м. Ялта
тощо (Dudka et al., 2018). Ми приєднуємося до
думки згаданих авторів, що сукупність природних
факторів Криму, зокрема його південного берега,
цілком забезпечує збереження C. ruber, а кількість
його місцезнаходжень не тільки залишається
стабільною, а й за останні роки помітно збіль-
шилася, і поводить він себе як адвентивний
експансивний вид. Враховуючи сказане вище, а
також вірогідно заносний характер цього виду,
пропонуємо виключити C. ruber з Червоної книги
України.
2. Mutinus ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch.,
Syll. fung. (Abellini) 7(1): 13. 1888
Mutinus ravenelii був описаний з Північної
Америки, в Європі з'явився наприкінці XIX ст.,
спочатку у Великій Британії (1888 р.), значно
пізніше – на континенті (Берлін, 1942 р.) (Kreisel,
2006). З 1967 р. він реєструється в Польщі, де
набуває значного поширення (Gumińska 1985;
Szczepkowski, Obidziński, 2012). За останні
десятиліття його знаходять і в багатьох інших
країнах Європи – Білорусі, Данії, Естонії, Латвії,
Нідерландах, Норвегії, Росії, Фінляндії, Чехії та
Швеції (Ivanov, Sashenkova, 1996; Kreisel, 2006;
Lazareva, 2008; Ivoylov, 2016; Tretyakov et al., 2017).
Те, що раніше гриб тут не реєструвався протягом
століть, свідчить лише про його заносний характер,
на чому й наголошують багато європейських
мікологів (Arnolds, 1989; Narkiewicz, 1999; Kreisel,
2006; Motijejūnaitė et al., 2012; Szczepkowski,
Obidziński, 2012; Ivoylov, 2016; Stebel, Błońska, 2016;
Tretyakov et al., 2017).
В Україні тривалий час наводився лише один
вид роду Mutinus Fr. – M. caninus (Zerova et al.,
1979), однак з 2001 р. у західних її областях
починає траплятися ще один представник цього
роду – M. ravenelii. Він відрізняється від M. caninus
насамперед малиновим забарвленням рецептакула.
Вперше цей гриб був знайдений В.В. Коніщуком у
Черемському природному заповіднику (на північ
від с. Замостя Маневицького р-ну Волинської
обл.), де з того часу він розвивається майже
щорічно (Heluta, 2003; Konishchuk, 2004; Heluta,
Vysotska, 2007). Влітку 2001 р. M. ravenelii був
також виявлений В.А. Островською у м. Березне
Рівненської обл. Майже одночасно плодові тіла
гриба зібрані учнями Березнівського коледжу ще в
декількох місцях Західного Полісся – на околицях
с. Проходи Любешівського р-ну Волинської обл.
і в с. Білаші Дубровицького р-ну Рівненської обл.
(Dudka, Ostrovska, 2006; Heluta, Vysotska, 2007).
З огляду на надзвичайно малу кількість місце-
знаходжень гриб було включено до Червоної
книги України (Heluta, 2009) як рідкісний вид.
На таке рішення вплинуло і те, що він на той час
наводився у червоних списках деяких сусідніх
країн, наприклад, був внесений у Червону книгу
Російської Федерації (Krasnaya…, 1988). Однак
за минулі 10 років накопичено значний масив
Рис. 1.Поширення Clathrus ruber на території України.
А: за даними Червоної книги України (Dudka, 2009);
B: нові дані
Fig. 1. Distribution of Clathrus ruber in Ukraine. А: according
to the Red Data Book of Ukraine (Dudka, 2009); B: new data
155Український ботанічний журнал, 2019, 76(2)
нової інформації, що дозволяє змінити думку про
природоохоронний статус цього виду.
Отже, в Україні M. ravenelii почав траплятися
відносно недавно. Інформацію про його поширення
тут до 2009 р. зібрано у Червоній книзі України
(Heluta, 2009), в якій бачимо, що всі знахідки цього
гриба пов'язані лише з Волинською та Рівненською
областями. Однак завдяки активній діяльності
групи "Гриби України" вдалося зібрати чималу
додаткову інформацію про поширення цього
гриба. Розширено знання й про його екологічні
властивості. Нижче наводимо список нових
місцезнаходжень M. ravenelii, включаючи також і
літературні відомості, отримані після виходу в світ
останнього видання Червоної книги України.
Волинська обл.: Ківерцівський р-н, східніше
м. Ківерці, 20.09.2017, В.В. Ревнюк; Луцький р-н,
смт Рокині, 26.09.2017, С. Франків; Маневиць-
кий р-н, с. Северинівка, квітник, літня душова,
22.07.2017, Ю. Прокопюк (декілька плодових
тіл різної стиглості); Старовижівський р-н, на
північний схід від с. Солов'ї (прав. берег р. Турії),
сосновий ліс, викопана людьми яма, 30.07.2013,
В.В. Маркусь, В.П. Гелюта.
Житомирська обл.: Житомирський р-н, с. Три-
гір'я, 22.07.2018, О. Городенчук; Хорошівський
р-н, поблизу смт Іршанськ, 2013–2014 рр., З. Ко-
синська (у великій кількості); західна околиця
смт Іршанськ, на старій тирсі, 07.08.2013, З. Ко-
синська; поблизу смт Хорошів, 19.07.2018, Л. Си-
дорчук.
Закарпатська обл.: Рахівський р-н, смт Усть-
Чорна, 13.08.2006, Р. Старченко; с. Чорна Тиса,
галявина у смерековому лісі, біля кущів ліщини,
Рис. 2. Поширення Mutinus ravenelii на території України у 2001–2018 рр. А: за даними Червоної книги України
(Heluta, 2009); B: нові дані
Fig. 2. Distribution of Mutinus ravenelii in Ukraine in 2001–2018. А: according to the Red Data Book of Ukraine (Heluta, 2009);
B: new data
156 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(2)
03.07, 07.07.2009, К. Федорова; Тячівський р-н,
с. Красна, 22.07.2018, М. Ферима.
Івано-Франківська обл.: Галицький р-н,
Галицький національний природний парку,
Блюдниківське лісництво, поблизу с. Темирівці,
03.08.2010 (Malanyuk, 2013); окол. м. Івано-
Франківська, вересень 2008 р. (Malanyuk, 2013);
Косівський р-н, Національний природний парк
"Гуцульщина", Шешорське природоохоронне
науково-дослідне відділення, вологі ділянки,
невеликими групами, 12.08.2013, О.Ю. Акулов
(Fokshei, 2013; Kovaliov, 2013).
Київ: Пуща-Водиця, 22.09.2018, А. Поліщук.
Київська обл.: Бородянський р-н, с. Луб'янка,
в саду, 20.09.2017, 27.05, 23.07.2018, Ю. Несин;
с. Пороскотень, 08.09.2017, В. Починок; Василь-
ківський р-н, смт Глеваха, під волоським горіхом,
22.07.2018, І. Пучкіна; Вишгородський р-н, с. Сухо-
луччя, 15.07.2017, Т. Журавська; Ірпіньська місь-
ка рада, смт Гостомель, поле, 12.10.2017,
А.М. Бондаренко; Макарівський р-н, с. Лишня,
30.09.2018, О. Мельник.
Львівська обл.: Жовківський р-н, с. Боброїди,
25.09.2017, Г. Барбарич.
Рівненська обл.: Володимирецький р-н, смт
Рафалівка, липень 2016 р., О. Шатковська.
Хмельницька обл.: Шепетівський р-н, с. Мальо-
ванка, 16.07.2017, Р. Рабчевський.
Отримані відомості про поширення M. ravenelii
в Україні нанесені на відповідні картосхеми
(рис. 2). Як бачимо, ареал виду досить стрімко
розширюється, головним чином у східному
напрямку. Зазначимо, що місцезростання гриба
пов'язані переважно з антропогенно трансформо-
Рис. 3. Плодоношення Mutinus ravenelii на території садиби, у штучній екосистемі (фото Г. Барбарич)
Fig. 3. Fruit bodies of Mutinus ravenelii in an artificial habitat, in the backyard (photo by H. Barbarych)
157Український ботанічний журнал, 2019, 76(2)
ваними територіями, проте він може траплятися
і у природних фітоценозах. Але навіть і в таких
випадках гриб зростає біля стежок, на берегах
каналів тощо. На цю особливість, яка вказує
на заносний характер гриба, звертають увагу й
дослідники з інших країн (Szczepkowski, Obidziński,
2012; Ivoylov, 2016; Stebel, Błońska, 2016). Додамо,
що при перших знахідках в Україні M. ravenelii був
представлений поодинокими плодовими тілами,
однак останніми роками нерідко спостерігається
його плодоношення великими групами
(рис. 3). У низці праць також наголошується на
експансивному характері поширення цього гриба
(Łuszczyński, 2007; Wojewoda, Karasiński, 2010;
Szczepkowski, Obidziński, 2012; Stebel, Błońska,
2016).
Отже, ґрунтуючись на викладених вище
матеріалах, доходимо висновку, що M. ravenelii
включений в Червону книгу України помилково.
Це вид чужоземної мікобіоти, який досить експан-
сивно освоює головним чином антропогенно
змінені фітоценози переважно лісової зони
України, швидко розширюючи свій ареал. Цьому
грибу в Європі нічого не загрожує. Без будь-
яких сумнівів, M. ravenelii має бути вилученим з
Червоної книги України як чужорідний і, очевидно,
інвазійний вид. Зазначимо, що M. ravenelii
нещодавно також виключений зі списку грибів
Польщі, які підлягають охороні (Kujawa, 2015).
3. Pseudocolus fusiformis (E.Fisch.) Lloyd, Mycol.
Writ. (7): 53. 1909
Pseudocolus fusiformis – сапротрофний гастеро-
міцет, описаний з території о. Ява у 1899 р. (http://
www.indexfungorum.org/Names/Names.asp). Він є
одним з двох представників невеликого роду
Pseudocolus Lloyd, до якого належить ще P. garciae
(Möller) Lloyd (Hosaka, 2006; Sulzbacher et al.,
2013). Загальне поширення P. fusiformis можна
охарактеризувати головним чином як тропічно-
субтропічне. Вид відмічено в Європі, Північній
Америці, Африці, Австралії, Новій Зеландії,
країнах Азії (Cejp et al., 1958; Sosin, 1973; Blanton,
1976; Burk, 1976,1979; Blanton, Burk, 1980; Dring,
1980; Gorlenko et al., 1980; Kreisel, 2001; May et al.,
2003; Hemmes, Desjardin, 2009; Akata, Doğan,
2011; Hosaka, 2012; Bolkvadze, Diasamidze, 2016;
GBIF, 2018; Hosaka, 2018). Найчастіше P. fusiformis
трапляється в ботанічних садах та оранжереях, куди,
ймовірно, потрапляє з рослинами, завезеними
разом з ґрунтом із субтропічної зони (Vasilkov, 1954,
1955; Cejp et al., 1958; Garibova, 1978; Dring, 1980).
Точної інформації про перше виявлення
цього виду на території України немає. У книзі
"Определитель гастeромицетов СССР" П.Є. Сосін
(Sosin, 1973) зазначає лише, що даний вид
поширений на Кавказі та Далекому Сході, тож,
ймовірно, до 1973 р. він не був відомий для Криму.
Однак у довіднику "Грибы СССР" (Gorlenko
et al., 1980) наводяться відомості про знахідку
P. fusiformis на території Нікітського ботанічного
саду; ці дані також відображені в "Красной книге
СССР" (Garibova, 1984). Враховуючи рідкісність
цього виду, він був включений у Червону книгу
України (Dudka, 1996, 2009). Інформацію про те,
що гриб знаходили в Криму, повторено у низці
публікацій (Dudka, Wasser, 1987; Sarkina, 2001,
2013, 2014; Sarkina et al., 2003; Sarkina, Prydiuk,
2012), однак вона, на жаль, не підтверджена ані
вказівками про точне місцезнаходження виду,
ані гербарними зразками. До того ж, в одній
з останніх робіт І.С. Саркіної (Sarkina, 2014)
зазначається, що P. fusiformis не відмічався на
території Нікітського ботанічного саду понад 30
років. Повідомлялося також, що вид траплявся і
на території Українського Розточчя (Bazyuk, 2000;
Bazyuk, Heluta, 2001). Однак дуже вірогідно, що
знайдений вид був ідентифікований неправильно
з огляду на поширення в регіоні іншого схожого
гриба – Clathrus archeri (Lyubynets, Plesak, 2016;
Heluta, Zykova, 2018), лопаті плодових тіл якого
інколи залишаються зрощеними на верхівці (Dring,
1980), як і в P. fusiformis.
На наш погляд, P. fusiformis є заносним грибом,
який в Україні не прижився, на відміну від Clathrus
archeri, C. ruber і Mutinus ravenelii. Ми цілком згодні
з думкою (Sarkina, 2014), що одинична знахідка
цього виду на території Нікітського ботанічного
саду вказує саме на його адвентивний характер.
Таким чином, ґрунтуючись на викладених вище
матеріалах, доходимо висновку, що Clathrus ruber,
Mutinus ravenelii та Pseudocolus fusiformis внесені в
Червону книгу України помилково і мають бути з
неї виключеними.
Подяки
Автори щиро вдячні всім грибникам-аматорам
(їхні прізвища зазначені у тексті статті), які надали
інформацію про поширення й особливості розвитку
M. ravenelii та C. ruber.
158 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(2)
Робота виконана за рахунок коштів бюджетної
програми "Підтримка розвитку пріоритетних напрям-
ків наукових досліджень" (КПКВК 6541230).
СПИСОК ПОСИЛАНЬ
Akata I., Doğan H.H. 2011. Pseudocolus fusiformis, an
uncommon stinkhorn new to Turkish mycobiota. Myco-
taxon, 115: 259–262. https://doi.org/10.5248/115.259
Arnolds E. 1989. A preliminary Red Data List of macrofungi
in the Netherlands. Persoonia, 14(1): 77–125.
Assyov B., Stoykov D., Nikolova S. 2010. New records of
some rare and noteworthy larger fungi from Bulgaria.
Trakia Journal of Sciences, 8(4): 1–6.
Bazyuk I.V. 2000. Ukrainian Botanical Journal, 57(2): 178–
180. [Базюк І. В. 2000. Гриби Червоної книги Украї-
ни з Українського Розточчя. Український ботанічний
журнал, 57(2): 178–180].
Bazyuk I., Heluta V. 2001. In: Materialy mizhnarodnoi
naukovo-praktychnoi konferentsii "Roztochanskyi zbir
2000", knyha 2-ha (Starychi, 17–18 lystopada 2000 r.).
Lviv: Merkator, pp. 182–184. [Базюк І., Гелюта В. 2001.
Питання охорони рідкісних видів грибів Україн-
ського Розточчя. У зб.: Матеріали міжнародної на-
уково-практичної конференції "Розточанський збір
2000", книга 2-га (с. Старичі, 17–18 листопада
2000 р.). Львів: Меркатор, с. 182–184].
Blanton R.L. 1976. Pseudocolus fusiformis, new to North
Carolina. Mycologia, 68: 1235–1239.
Blanton L.R., Burk R.W. 1980. Notes on Pseudocolus fusi-
formis. Mycotaxon, 12: 225–234.
Bolkvadze G., Diasamidze I. 2016. Fungal biodiversity of
Adjara (South Colch). In: International Caucasian For-
estry Symposium (24–29 october 2016, Artvin, Turkey),
pp. 302–304.
Bukhalo A.S. 1996. Clathrus ruber. In: Chervona kny-
ha Ukrainy. Roslynnyi svit (Red Data Book of
Ukraine. Plant Kingdom). Ed. Yu.R. Shelyah-Sos-
onko. Kyiv: Ukrainska entsyklopediya, p. 544. [Бу-
хало А.С. 1996. Клатрус червоний. Clathrus ruber
Pers. В кн.: Червона книга України. Рослинний світ.
Ред. Ю.Р. Шеляг-Сососнко. Київ: Українська енци-
клопедія, c. 544].
Burk W.R. 1976. Pseudocolus javanicus in Connecticut
and its distribution in the United States. Mycotaxon, 3:
373–376.
Burk W.R. 1979. Clathrus ruber in California and worldwide
distributional records. Mycotaxon, 8: 463–468.
Cejp K., Moravec Z., Pilát A., Pouzar Z., Stanĕk V.J.,
Svrček M., Šebek S., Šmarda F. 1958. Flora ČSR.
Gasteromycetes, sv. 1. Ed. A. Pilát. Praha: ČSAV, 862 pp.
Chervona knyha Ukrainy. Roslynnyi svit (Red Data Book of
Ukraine. Plant Kingdom). 2009. Ed. Ya.P. Didukh. Kyiv:
Globalconsulting, 900 pp. [Червона книга України.
Рослинний світ. 2009. Ред. Я.П. Дідух. Київ: Глобал-
консалтинг, 900 c.].
Dring D.M. 1980. Contributions towards a rational
arrangement of the Clathraceae. Kew Bulletin, 35(1):1–96.
Dudka I.O. 1996. Pseudocolus fusiformis. In: Chervona knyha
Ukrainy. Roslynnyi svit (Red Data Book of Ukraine. Plant
Kingdom). Ed. Yu.R. Shlyah-Sosonko. Kyiv: Ukrainska
entsyklopediya, p. 543. [Дудка І.О. 1996. Квітохвіс-
ник веретеновидний. Pseudocolus fusiformis (E.Fischer)
Lloyd (Anthurus javanicus (Penz.) Cunn.). В кн.: Черво-
на книга України. Рослинний світ. Ред. Ю.Р. Шеляг-
Сососнко. Київ: Українська енциклопедія, c. 543].
Dudka I.O. 2009. Pseudocolus fusiformis. In:
Chervona knyha Ukrainy. Roslynnyi svit
(Red Data Book of Ukraine. Plant Kingdom). Ed. Ya.P.
Didukh. Kyiv: Globalconsulting, p. 805. [Дудка І.О.
2009. Кальмарник веретеновидний. Pseudocolus fu-
siformis (E.Fischer) Lloyd (Anthurus javanicus (Penz.)
Cunn.). В кн.: Червона книга України. Рослинний світ.
Ред. Я.П. Дідух. Київ: Глобалконсалтинг, с. 805].
Dudka I.O. 2009. Clathrus ruber. In: Chervona knyha Ukrainy.
Roslynnyi svit (Red Data Book of Ukraine. Plant King-
dom). Ed. Ya.P. Didukh. Kyiv: Globalconsulting, p. 803.
[Дудка І.О. 2009. Решіточник червоний. Clathrus ruber
Pers (C. cancellatus Fr.). В кн.: Червона книга України.
Рослинний світ. Ред. Я.П. Дідух. Київ: Глобалконсал-
тинг, с. 803].
Dudka I.O., Heluta V.P., Prydiuk M.P. 2018. In: The Plant
Kingdom in the Red Data Book of Ukraine. Implement-
ing the Global Strategy for Plant Conservation. Proceed-
ings oh the 5th International Conference. Kherson: FOP
Vyshemyrskyi, pp. 115–117. [Дудка І.О., Гелюта В.П.,
Придюк М.П. 2018. Деякі види грибів, які слід ви-
ключити з Червоної книги України. В зб.: Рослинний
світ у Червоній книзі України: впровадження Глобаль-
ної стратегії збереження рослин: матеріали V Міжна-
родної конференції (25–28 червня 2018 р., м. Херсон).
Херсон: ФОП Вишемирський, c. 115–117].
Dudka I.A., Isikov V.P. 1998. Mikologiya i fitopatologiya,
32(5): 23–28. [Дудка И.А., Исиков В.П. 1998. Ре-
шеточник красный (Clathrus ruber Pers.) в Крыму.
Микология и фитопатология, 32(5): 23–28].
Dudka I.O., Ostrovska V.A. 2006. Ekolohichnyi visnyk, 2:
2–5. [Дудка І.О., Островська В.А. 2006. Знахідки
Mutinus ravenelii (Berk. et M.A.Curtis) E. Fischer –
рідкісного макроміцета, запропонованого до вклю-
чення у нове видання Червоної книги України.
Екологічний вісник, 2: 2–5].
Dudka I.A., Wasser S.P. 1987. Griby. Spravochnik mikologa
i gribnika. Kiev: Naukova Dumka, 1987, 536 pp. [Дуд-
ка И.А., Вассер С.П. 1987. Грибы. Справочник миколо-
га и грибника. Киев: Наукова думка, 536 с.].
Fazolino E.P.,Trierveiler-Pereira L., Calonge F.D., Ba-
seia I.G. 2010. First records of Clathrus (Phallaceae,
Agaricomycetes) from the Northeast Region of Brazil. My-
cotaxon, 113: 195–202. https://doi.org/10.5248/113.195
Fokshei S.I. 2013. Ridkisni ta znykayuchi makromitsety.
In: Natsionalnyi pryrodnyi park Hutsulshchyna. Eds V.V.
Prorochuk. Lviv: Karty i atlasy, pp. 138–139. [Фок-
шей С.І. 2013. Рідкісні та зникаючі макроміцети.
В кн.: Національний природний парк "Гуцульщина". Ред.
В.В. Пророчук. Львів: Карти і атласи, с. 138–139].
Garibova L.V. 1978. Mikologiya i fitopatologiya, 12(6):
474–475. [Гарибова Л.В. 1978. Новый для террито-
http://doi.org/10.5248/115.259
159Український ботанічний журнал, 2019, 76(2)
рии СССР вид гастеромицета – Lysurus granderi Berk.
Микология и фитопатология, 12(6): 474–475].
Garibova L.V. 1984. Reshetochnik krasnyi, Klatrus krasnyi.
Clathrus ruber Pers. 1801. In: Krasnaya Kniga SSSR:
Redkie i nakhodyashchiesya pod. ugrozoy ischeznoveniya
vidy zhivotnykh i rasteniy, vol. 2. Eds A.M. Borodin,
A.G. Bannikov, V.E. Sokolov. 2nd ed. Moscow: Lesnaya
promyshlennost, pp. 419–420. [Гарибова Л.В. 1984.
Решеточник красный, Клатрус красный. Clathrus ruber
Pers. 1801. В кн.: Красная Книга СССР: Редкие и на-
ходящиеся под. угрозой исчезновения виды животных
и растений, т. 2. Ред. А.М. Бородин, А.Г. Банников,
В.Е. Соколов. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва: Лес-
ная промышленность, c. 419–420].
Garibova L.V. 1984. Pseudocolus fusiformis. In: Krasnaya
Kniga SSSR: Redkie i nakhodyashchiesya pod. ugrozoy isch-
eznoveniya vidy zhivotnykh i rasteniy, vol. 2. Eds A.M. Boro-
din, A.G. Bannikov, V.E. Sokolov. 2nd ed. Moscow:
Lesnaya promyshlennost, p. 420. [Гарибова Л.В. 1984.
Цветохвостник веретеновидный, Pseudocolus fusifor-
mis (E. Fischer) Lloyd, 1909 (Anthurus javanicus (Penz.)
Cunn., 1931). В кн.: Красная Книга СССР: Редкие и на-
ходящиеся под. угрозой исчезновения виды животных
и растений, т. 2. Ред. А.М. Бородин, А.Г. Банников,
В.Е. Соколов. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва: Лес-
ная промышленность, с. 420].
GBIF: The Global Biodiversity Information Facility. 2018–
onward. Available at: https://www.gbif.org (Accessed
20.12.2018).
Gorlenko M.V., Bondartseva M.A., Garibova L.V., Sidoro-
va I.I., Sizova T.P. 1980. Griby SSSR. Ed. M.V Gorlenko.
Moscow: Mysl, 303 pp. [Горленко М.В., Бондарце-
ва М.А., Гарибова Л.В., Сидорова И.И., Сизова Т.П.
1980. Грибы СССР. Ред. М.В. Горленко. Москва:
Мысль, 303 с.].
Gumińska B. 1985. Mutinus ravenelii (Berk. et Curt.)
E.Fischer (Phallales, Mycota) – nowy gatunek dla
flory Polski. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagielloń-
skiego. Prace Botaniczne, 13: 97–103.
Gyosheva M, Denchev C., Dimitrova E., Assyov B., Petro-
va R., Stoichev G. 2006. Red List of fungi in Bulgaria.
Mycologia Balcanica, 3: 81–87.
Heluta V.P. 2003. Zhyva Ukraina, 5–6: 4. [Гелюта В.П.
2003. Гриби. Жива Україна, 5–6: 4].
Heluta V.P. 2009. Mutinus ravenelii. In: Chervona knyha
Ukrainy. Roslynnyi svit (Red Data Book of Ukraine. Plant
Kingdom). Ed. Ya.P. Didukh. Kyiv: Globalconsulting,
p. 820. [Гелюта В.П. 2009. Mutinus ravenelii. В кн.: Чер-
вона книга України. Рослинний світ. Ред. Я.П. Дідух.
Київ: Глобалконсалтинг, с. 820].
Heluta V.P. 2017. Ukrainian Botanical Journal, 74(5):
469–474. [Гелюта В.П. 2017. Поширення в Україні
Morchella steppicola (Pezizales, Ascomycota) – гриба,
внесеного до Червоної книги України. Український
ботанічний журнал, 74(5): 469–474]. https://doi.
org/10.15407/ukrbotj74.05.469
Heluta V.P., Vysotska O.P. 2007. Ukrainian Botanical Jour-
nal, 64(3): 454–459. [Гелюта В.П., Висоцька О.П.
2007. Нові знахідки видів роду Mutinus Fr. (Phallaceae)
в Україні. Український ботанічний журнал, 64(3):
454–459].
Heluta V.P., Zykova M.O. 2018. Ukrainian Botanical Jour-
nal, 75(1): 137–142 [Гелюта В.П., Зикова М.О. 2018.
Поширення в Україні Clathrus archeri (Phallales,
Basidiomycota) – гриба, що має бути виключеним з
Червоної книги України, Український ботанічний
журнал, 75(1): 137–142]. https://doi.org/10.15407/
ukrbotj75.02.137
Hemmes D.E., Desjardin D.E. 2009. Stinkhorns of the Ha-
waiian Islands. Fungi, 2(3): 8–10.
Hosaka K., Bates S.T, Beever R.E., Castellano M.A.,
Colgan W., Dominguez L.S., Geml J., Giachini A.J.,
Kenney S.R., Nouhra E.R., Simpson N.B., Spata-
fora J.W., Trappe J.M. 2006. Molecular phylogenetics
of the gomphoid-phalloid fungi with an establishment
of the new subclass Phallomycetidae and two new or-
ders. Mycologia, 98: 949–959. https://doi.org/10.3852/
mycologia.98.6.949
Hosaka K. 2012. Preliminary List of Phallales (Phallomy-
cetidae, Basidiomycota) in Thailand. Memoirs of the Na-
tional Museum of Nature and Science, 48: 81–89.
Hosaka K. 2018. Distribution data of some mushroom spe-
cies distributed in and around the Ogasawara Islands,
Japan. Memoirs of the National Museum of Nature and
Science, 52: 17–37.
Ivanov A.I., Sashenkova S.A. 1998. Mikologiya i fitopatologi-
ya, 32(1): 7–13. [Иванов А.И., Сашенкова С.А. 1998.
Гастеромицеты лесостепи Правобережного Повол-
жья (видовой состав и экология). Микология и фито-
патология, 32(1): 7–13].
Ivoylov A.V. 2016. Vestnik Mordovskogo universiteta, 27(1):
131–140. [Ивойлов А.В. 2016. Первая находка Mutinus
ravenelii (Berk. & M.A.Curtis) E.Fisch. (Phallaceae) в
Республике Мордовия. В сб.: Вестник Мордовского
университета, 27(1): 131–140].
Karadelev M., Rusevska K., Stojkoska K. 2007. Distribu-
tion and ecology of the gasteromycete fungi – orders
Phallales and Sclerodermatales in the republic of Mace-
donia. In: Proceedings of III Congress of Ecologists of
the Republic of Macedonia with International Participa-
tion (Struga, 06 – 09.10.2007). Macedonian Ecological
Society, pp. 208–216.
Karadelev M., Rusevska K., Kost G., Kopanja D.M. 2018.
Checklist of macrofungal species from the phylum Ba-
sidiomycota of the Republic of Macedonia. Acta Musei
Macedonici Scientiarum Naturalium, 21: 23–112.
Konishchuk V.V. 2004. Zhyva Ukraina, 9–10: 10–12. [Ко-
ніщук В.В. 2004. Черемський природний заповід-
ник. Жива Україна, 9–10: 10–12].
Kovalov V.V. 2013. In: Biolohiya: vid molekuly do biosfery:
materialy VIII Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii
molodykh uchenykh (3–6 hrudnya 2013, Kharkiv).
Kharkiv: FOP Shapovalova, pp. 270–271. [Кова-
льов В.В. 2013. Нові відомості про гастероміцети На-
ціонального природного парку "Гуцульщина". В зб.:
Біологія: від молекули до біосфери: матер. VIII Між-
народної наукової конференції молодих учених (3–6
грудня 2013, м. Харків.). Харків: ФОП Шаповалова,
с. 270–271].
https://www.gbif.org
https://doi.org/10.15407/ukrbotj75.02.137
https://doi.org/10.15407/ukrbotj75.02.137
https://doi.org/10.3852/mycologia.98.6.949
https://doi.org/10.3852/mycologia.98.6.949
160 Ukrainian Botanical Journal, 2019, 76(2)
Krasnaya kniga RSFSR, vol. 2. Rasteniya. 1988. Moscow:
Rosagropromizdat, 560 pp. [Красная книга РСФСР,
т. 2. Растения. 1988. Москва: Росагропромиздат,
560 с.].
Kreisel H. 2001. Checklist of the gasteral and secotioid
Basidiomycetes of Europe, Africa, and the Middle East.
Österreichische Zeitschrift für Pilzkunde, 10: 213–313.
Kreisel H. 2006. Global warming and mycoflora in the Baltic
Region. Acta Mycologica, 41(1): 79–94.
Kujawa A. 2015. Zmiany w ochronie gatunkowej grzybów
wielkoowocnikowych w Polsce – ku czemu zmierzamy?
Studia i Materiały CEPL w Rogowie, 17(44): 11–16.
Lazareva O.L. 2008. In: Aktualnye problemy ekologii
Yaroslavskoy oblasti: materialy Chetvertoy nauchno-
prakticheskoi konferentsii, issue 4, vol. 1. Yaroslavl:
Izdanie VVO REA, pp. 307–311. [Лазарева О.Л. 2008.
Экологические особенности гастероидных базидио-
мицетов города Ярославля и его окрестностей. В сб.:
Актуальные проблемы экологии Ярославской области:
материалы четвёртой научно-практической конфе-
ренции, вып. 4, т. 1. Ярославль: Издание ВВО РЭА,
с. 307–311].
Lizoň P. 2001. Red list of fungi of Slovakia. In: Červený zoz-
nam rastlin a živočíchov Slovenska. Ochr. Prír. (suppl.).
Eds D. Baláž, K. Marhold, P. Urban, 20: 6–13.
Łuszczyński J. 2007. Diversity of Basidiomycetes in vari-
ous ecosystems of the Góry Świętokrzyskie Mts.
Monographiae Botanicae, 97: 1–218.
Lyubynets I.P., Plesak I.O. 2016. In: Ridkisni roslyny i hryby
Ukrainy ta prylehlykh terytoriy: realizatsiya pryrodook-
horonnykh stratehiy (Rare Plants and Fungi of Ukraine
and Adjacent Areas: Implementing Conservation Strate-
gies: IV International Conference). Kyiv: Palyvoda, 2016,
pp. 187–189. [Любинець І.П., Плесак І.О. 2016. Осо-
бливості розвитку рідкісного гриба Clathrus archeri
(Phallaceae) на території Яворівського національ-
ного природного парку. У зб.: Рідкісні рослини і гри-
би України та прилеглих територій: реалізація при-
родоохоронних стратегій: матеріали ІV Міжнародної
конференції (м.Київ, Україна, 16–20 травня 2016 р.).
Київ: Паливода, с. 187–189].
Malanyuk V.B. 2013. Ukrainian Botanical Journal, 70(2):
251–255. [Маланюк В.Б. 2013. Нові місцезнаходжен-
ня занесених до "Червоної книги України" макромі-
цетів у Галицькому національному природному пар-
ку. Український ботанічний журнал, 70(2): 251–255].
May T., Milne J., Shingles S., Jones R.H. 2003. Catalogue
and Bibliography of Australian Fungi. 2. Basidiomycota
p.p. & Myxomycota p.p. Fungi of Australia, vol. 2B. Eds
C.A. Grgurinivic, L. Cayzer. Melbourne: ABRS/CSIRO
Publishing, 456 pp.
Motijejūnaitė J., Iršėnaite R., Kačergius A., Kasparavi-
čius J., Kutorga E. 2012. Alien macromycetes in Lithu-
ania – an overview of the recent years. In: Abstracts
"Neobiota 2012": materials of the 7th European Conference
on Biological Invasions (Pontevedra (Spain, 12–14 Sep-
tember 2012). Navatejera (Leon, Spain). GEIB Grupo
Especialista en Invasiones Biologicas, p. 164.
Motiejūnaitė J., Markovskaja S., Kutorga E., Iršėnaitė R.,
Kasparavičius J., Kačergius A., Lygis V. 2017. Alien fungi
in Lithuania: list of species, current status and trophic
structure. Botanica Lithuanica, 23(2): 139–152.
Narkiewicz C. 1999. Mądziak psi (Mutinus caninus) i
mądziak malinowy (Mutinus ravenelii) w Sudetach Zach-
odnich. Przyroda Sudetów Zachodnich, 2: 29–32.
Outcoumit A., Ouazzani Touhami A., Douira A. 2013.
Première contribution à l’étude des Basidiomycètes de
la région de Lalla Mimouna (Nord ouest du Maroc).
Journal of Applied Biosciences, 66: 5024–5039.
Parent G.H., Thoen D., Calonge F.D. 2000. Nouvelles
données sur la réparation de Clathrus archeri, en parti-
culier dans l'ouest et le sud-ousten de l'Europe. Bulletin
trimestriel de la Société mycologique de France, 116(3):
241–266.
Rebriev Yu.A. 2008. Clathrus ruber. In: Krasnaya kniga Ros-
siyskoy Federatsii (rasteniya i griby). Ed. Yu.P. Trutnev,
R.V. Kamelin. Moscow: Tovarishchestvo nauchnykh
izdaniy KMK, 774–775. [Ребриев Ю.А. 2008. Реше-
точник красный. Clathrus ruber P.Micheli ex Pers. В кн.:
Красная книга Российской Федерации (растения и гри-
бы). Ред. Ю.П. Трутнев, Р.В. Камелин. Москва: Тов-
во науч. изданий КМК, с. 774–775].
Sarkina I.S. 2001. Annotirovannyi katalog makromitsetov
Kryma. Simferoprol: Odilliya, 26 pр. [Саркина И.С.
2001. Аннотированный каталог макромицетов Крыма.
Симферопроль: Одиллия, 26 с.].
Sarkina I.S. 2013. Griby znakomye i neznakomye. Spra-
vochnik-opredelitel gribov Kryma. 2nd ed. Simferopol:
Biznes-Inform, 440 pp. [Саркина И.С. 2013. Грибы
знакомые и незнакомые. Справочник-определитель
грибов Крыма. 2-е издание. Симферополь: Бизнес-
Информ, 440 с.].
Sarkina I.S. 2014. Nauchnye zapiski prirodnogo zapovednika
"Mys Martyan", 5: 45–60. [Саркина И.С. 2014. Напоч-
венный макромицеты парков Никитского ботани-
ческого сада. Научные записки природного заповедни-
ка "Мыс Мартьян", 5: 45–60].
Sarkina I.S. 2015. Clathrus ruber. In: Krasnaya kniga Respub-
liki Krym: rasteniya, vodorosli i griby. Eds A. V. Ena, A.V.
Fateryga. Simferopol: Arial, p. 440. [Саркина И.С. 2015.
Решеточник красный. Clathrus ruber P.Micheli ex Pers.
В кн.: Красная книга Республики Крым: растения,
водоросли и грибы. Ред. А.В. Ена, А.В. Фатерыга.
Симферополь: Ариал, с. 440].
Sarkina I.S., Prydiuk N.P. 2012. Nauchnye zapiski prirodnogo
zapovednika "Mys Martyan", 3: 45–82. [Саркина И.С.,
Придюк Н.П. 2012. Аннотированный список сум-
чатых и базидиальных макромицетов Ялтинского
горно-лесного природного заповедника. Научные
записки природного заповедника "Мыс Мартьян", 3:
45–82].
Sarkina I.S. Prydiuk M.P., Heluta V.P. 2003. Ukrainian
Botanical Journal, 60(4): 438–446. [Саркіна І.С.,
Придюк М.П., Гелюта В.П. 2003. Макроміцети Кри-
му, занесені до Червоної книги України. Український
ботанічний журнал, 60(4): 438–446].
Shimkus G.T. 1981. Mikologiya i fitopatologiya, 15(1): 20–
22. [Шимкус Г.Т. 1981. Некоторые термофильные
грибы Крыма. Микология и фитопатология, 15(1):
20–22].
161Український ботанічний журнал, 2019, 76(2)
Sosin P.E. 1973. Opredelitel gasteromitsetov SSSR. Lenin-
grad: Nauka, 164 pp. [Сосин П.Е. 1973. Определитель
гастeромицетов СССР. Ленинград: Наука, 164 с.].
Stebel A., Błońska A. 2016. Habitat conditions of occurrence
of Ptychoverpa bohemica (Krombh.) Boud. (Morchel-
laceae) in anthropogenic habitats in southern Poland.
Acta Musei Silesiae,Scientiae Naturales, 65: 135–142.
Stijve T. 1997. Close encounters with Clathrus ruber, the
latticed stinkhorn. Czech Mycology, 50(1): 63–70.
Sulzbacher M.A., Cortez V.G., Baseia I.G. 2013. Rediscovery
of Pseudocolus garciae in southern Brazil. Mycotaxon,
123: 113-119. https://doi.org/10.5248/123.113
Szczepkowski A., Obidziński A. 2012. Obce gatunki sromot-
nikowatych Phallaceae w lasach Polski. Studia i Materiały
CEPL w Rogowie, 14(33): 279–295.
Tănase C., Pop A. 2005. In: Red List of Romanian Macrofungi
Species, Bioplatform – Romanian National Platform for
Biodiversity. Bucureşti: Editura Academiei Române,
pp. 101–107.
Torrejón M. 2014. Annotated checklist of fungi in Cyprus
Island. 1. Larger Basidiomycota. Acta mycological, 49
(1):109–134. https://doi.org/10.5586/am.2014.011
Tretyakov D.I., Savchuk S.S., Lebedko V.N. 2017. Fito-
raznoobrazie Vostochnoy Evropy, 11(2): 98–104. [Тре-
тьяков Д.И., Савчук С.С., Лебедько В.Н. 2017. Род
Mutinus (Phallaceae, Basidiomycetes) в Беларуси.
Фиторазнообразие Восточной Европы, 11(2): 98–104].
Vasilkov B.P. 1954. Trudy botanicheskogo instituta. Seriya
2. Sporovye rasteniya, 9: 447–464. [Васильков Б.П. О
некоторых интересных и нових видах гастеромице-
тов в СССР. Труды ботанического института. Серия
2. Споровые растения, 9: 447–464].
Vasilkov B.P. 1955.Ocherk geograficheskogo rasprostraneniya
shlyapochnikh gribov SSSR. Moscow; Leningrad: Izda-
telstvo Akademii nauk SSSR, 85 pp. [Васильков Б.П.
1955. Очерк географического распространения
шляпочных грибов СССР. Москва; Ленинград:
Изд-во Академии наук СССР, 85 с.].
Wojewoda W., Karasiński D. 2010. Invasive macrofungi
(Ascomycota and Basidiomycota) in Poland. Biological
Invasions in Poland, 1: 7–21.
Yatsiuk I., Saar I., Kalamees K., Sulaymonov S., Gaffo-
rov Y., O'Donnell K. 2016. Epitypification of Morchella
steppicola (Morchellaceae, Pezizales), a morphologi-
cally, phylogenetically and biogeographically distinct
member of the Esculenta Clade from central Eurasia.
Phytotaxa, 284(1): 31–40. http://dx.doi.org/10.11646/
phytotaxa.284.1.3
Zerova M.Ya. 1962. Ukrainian Botanical Journal, 19(4): 96–
99. [Зерова М.Я. 1962. До флори гастероміцетів Кри-
му. Український ботанічний журнал, 19(4): 96–99].
Zerova M.Ya., Sosin P.Ye., Rozhenko H.L. 1979.
Vyznachnyk hrybiv Ukrainy, vol. 5, book 2. Kyiv: Naukova
Dumka, 564 pp. [Зерова М.Я., Сосін П.Є., Рожен-
ко Г.Л. 1979. Визначник грибів України, т. 5, кн. 2.
Київ: Наукова думка, 564 с.].
Рекомендує до друку Надійшла 12.02.2019
В.П. Гайова
https://doi.org/10.5248/123.113
|