Ступінь генетичної диференціації локальних популяцій Schizophyllum commune (Agaricales, Basidiomycota) південної частини Києва

Встановлення генетичного різноманіття грибів є фундаментальним завданням в розробці стратегій їхнього збереження. В статті наведено дані щодо генетичної диференціації локальних популяцій Schizophyllum commune південної частини м. Київ з використанням поліморфних внутрішньоклітинних ферментних сист...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Автор: Бойко, С.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2019
Назва видання:Український ботанічний журнал
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176804
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ступінь генетичної диференціації локальних популяцій Schizophyllum commune (Agaricales, Basidiomycota) південної частини Києва / С.М. Бойко // Український ботанічний журнал. — 2019. — Т. 76, № 5. — С. 451-457. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Встановлення генетичного різноманіття грибів є фундаментальним завданням в розробці стратегій їхнього збереження. В статті наведено дані щодо генетичної диференціації локальних популяцій Schizophyllum commune південної частини м. Київ з використанням поліморфних внутрішньоклітинних ферментних систем. Загалом у трьох популяціях гриба для чотирьох ферментних систем було встановлено 15 алозимних варіантів. Для більшості досліджених локусів спостерігається дефіцит гетерозигот на рівні локальної популяції (Fis = 0,390). Отримані результати свідчать про високий потік генів між дослідженими популяціями (Nm = 7,12) і значний внесок в цей показник локусу Amy2. Встановлено відсутність взаємозв'язку між генетичною компонентою та географічними координатами дослідних зразків. Низький рівень генетичної диференціації свідчить на користь основного способу розповсюд- ження гриба за допомогою спорових мас. Отже, досліджені локальні популяції є частинами єдиної природної популяції.