Стратегія розвитку геоботаніки в Україні

Анализируется состояние геоботаники в Украине и акцентируется внимание на необходимости более тесного международного сотрудничества. Освещаются актуальные проблемы и направления: унификация понятий, использование новых подходов и методов, создание баз данных, разработка классификаций растительн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Дідух, Я.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2014
Schlagworte:	Загальні проблеми, огляди та дискусії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176828
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Стратегія розвитку геоботаніки в Україні / Я.П. Дідух // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 4. — С. 399-411. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-176828
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1768282021-02-09T01:27:27Z Стратегія розвитку геоботаніки в Україні Дідух, Я.П. Загальні проблеми, огляди та дискусії Анализируется состояние геоботаники в Украине и акцентируется внимание на необходимости более тесного международного сотрудничества. Освещаются актуальные проблемы и направления: унификация понятий, использование новых подходов и методов, создание баз данных, разработка классификаций растительности, оценка ценотического разнообразия, картирование и районирование, исследование организации, структуры, функционирования, динамики и эволюции фитоценозов, разработка вопросов их охраны, использования и др. The state of geobotany development in Ukraine is analyzed, and needs for closer international cooperation are emphasized. The following current issues and trends are highlighted: defining unified concepts; using new approaches and methods; database formation; development of vegetation classification; assessment of coenotic diversity; geobotanical mapping and zoning; research of organization, structure, functioning, dynamics and evolution of phytocoenoses; development of conservation and use issues, etc. 2014 Article Стратегія розвитку геоботаніки в Україні / Я.П. Дідух // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 4. — С. 399-411. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176828 uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Загальні проблеми, огляди та дискусії Загальні проблеми, огляди та дискусії
spellingShingle	Загальні проблеми, огляди та дискусії Загальні проблеми, огляди та дискусії Дідух, Я.П. Стратегія розвитку геоботаніки в Україні
description	Анализируется состояние геоботаники в Украине и акцентируется внимание на необходимости более тесного международного сотрудничества. Освещаются актуальные проблемы и направления: унификация понятий, использование новых подходов и методов, создание баз данных, разработка классификаций растительности, оценка ценотического разнообразия, картирование и районирование, исследование организации, структуры, функционирования, динамики и эволюции фитоценозов, разработка вопросов их охраны, использования и др.
format	Article
author	Дідух, Я.П.
author_facet	Дідух, Я.П.
author_sort	Дідух, Я.П.
title	Стратегія розвитку геоботаніки в Україні
title_short	Стратегія розвитку геоботаніки в Україні
title_full	Стратегія розвитку геоботаніки в Україні
title_fullStr	Стратегія розвитку геоботаніки в Україні
title_full_unstemmed	Стратегія розвитку геоботаніки в Україні
title_sort	стратегія розвитку геоботаніки в україні
publisher	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Загальні проблеми, огляди та дискусії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176828
citation_txt	Стратегія розвитку геоботаніки в Україні / Я.П. Дідух // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 4. — С. 399-411. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT díduhâp strategíârozvitkugeobotaníkivukraíní
first_indexed	2025-07-15T14:44:01Z
last_indexed	2025-07-15T14:44:01Z
_version_	1837724485545885696
fulltext	399ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Як свід чить іс то рич ний ана ліз, будь-яка нау ка роз ви ва є ть ся за власти ви ми їй за ко но мір ностя ми: спо чат ку вона за во йо вує своє міс це се ред ін ших дис ци п лін, по тім ін тен си фі ку ю ть ся до слі джен- ня, ви су ва ю ть ся нові ідеї, гі по те зи, фор му ю ть ся різ ні шко ли, на прям ки, що зба га чу ють цю нау ку, але вод но час якіс но змі ню ють її ос но ву. Внас лі док цьо го за ро джу ю ть ся нові на прям ки, які зго дом ви хо дять за рам ки ма те ринської дис ци п лі ни, фор- му ю ть ся нові нау ки. Ко жен із на прям ків так чи інак ше пе ре ти на є ть ся з ін ши ми, за по зи чує пев ні ме то до ло гіч ні під хо ди, ме то ди, ідеї, що і зба га чує, ви зна чає по даль ший роз ви ток дис ци п лін. Така схе ма свід чить, що роз ви ток нау ки — не лі ній ний, а на ба га то склад ні ший про цес. Вод но час, спрог- но зу ва ти пос туп будь-якої нау ки до сить важ ко і на віть не без печ но, ос кіль ки ін те гра тив ний ефект спри чи нює якіс ні стриб ки, які пе ред ба чи ти не- мож ли во. Од нак ми має мо це ро би ти, при найм- ні на най ближ че де ся ти літ тя, бо об ра ні орі єн ти ри ви зна ча ють пріо ри те ти і знач ною мі рою сти му лю- ють роз ви ток нау ки. Для роз роб ки та кої стра те гії слід ана лі зу ва ти іс то рич ні до сяг нен ня, тра ди ції, стан і тен ден ції роз ви тку пев ної нау ки, а та кож вра хо ву ва ти мож ли вий вплив ін ших нау ко вих на- прям ків. Зва жаю чи на ін тен сив ний роз ви ток нау ки у ХХ та ХХІ сто літ тях, важ ли во влов лю ва ти ці якіс ні змі ни, орі єн ту ва ти ся в них, бо як не до оцін ка, так і сві до ме не хту ван ня від ки дає нау ков ця на уз біч чя, а в разі над мір но го слі ду ван ня моді, іг но ру ван ня до сві ду, на пра цю вань по пе ред ни ків втра ча є ть ся гли би на до слі джень, не в кра щих фор мах по вто- рю є ть ся вже зроб ле не, ви снов ки фор му лю ю ть ся по вер хо во. Тому ми має мо, кри ти кую чи заста рі ле, ство рю ва ти кра ще, якіс ні ше. Ми сві до мі того, що час «зма гань», «бо роть би» нау ко вих шкіл ві ді йшов у ми ну ле, а на зрі ла гос тра не об хід ність ко ор ди- на ції гео бо та ніч них до слі джень на між на род но му рів ні та конст рук тив них, твор чих дис ку сій, які би сти му лю ва ли роз ви ток нау ки в ці ло му. Пе ре ду сім це сто су є ть ся при род ни чих, еко ло го- біо ло гіч них наук, які у зв’язку зі збіль шен ням ан- тро піч но го впли ву на при ро ду, ілю зор ністю уяв- лень щодо її під ко рен ня лю ди ною, не га тив ни ми на слід ка ми цьо го впли ву ма ють шу ка ти від по ві ді на ба га то пи тань, що сти му лює роз ви ток цих дис- ци п лін. Се ред ба га то гран них на прям ків еко ло гії та біо ло гії торк не мо ся та ких дис ци п лін, як си н- е ко ло гія та гео бо та ні ка, тіс но пов’язаних між со- бою. Ми не ста ви мо за мету дати ви черп ну оцін ку цих склад них взає мозв’язків, не на по ля гає мо на іс тин ності на ших твер джень, а праг не мо по ді ли- ти ся дум ка ми, які би спри яли дис ку сії. © Я.П. ДІДУХ, 2014 УКРАЇНСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ЖУРНАЛ Загальні проблеми, огляди та дискусії Я.П. ДІДУХ Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна ya._didukh@gmail.com СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ГЕОБОТАНІКИ В УКРАЇНІ К л ю ч о в і с л о в а : геоботаніка, фітоценоз, синтаксон, класифікація, картування, різноманітність, динаміка, охорона 400 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) Від мін ність між цими дис ци п лі на ми по ля гає в різ них зав дан нях, об’єкті та пред ме ті до слі джень (табл. 1). Ціл ком зро зу мі ло, що таке роз ме жу ван ня є не- чіт ким, умов ним й от ри ма ти ре зуль тат од но го без ін шо го не мож ли во, тому під час до слі джень ре- аль но йде ть ся про пев ні змі щен ня ак цен тів у той чи той бік. Ба га то нау ков ців цьо му роз ме жу ван- ню не на да ють яко гось прин ци по во го зна чен ня. Мож на на віть вва жа ти, що це дві гра ні (внут ріш ня та зов ніш ня) до слі джен ня рос лин них уг ру по вань, які на ле жать до гео бо та ні ки в ши ро ко му сен сі. Саме так ши ро ко ми роз гля дає мо гео бо та ніч ні до слі джен ня в цій пуб лі ка ції. Із ба га тьох про блем особ ли во ак ту аль ни ми є такі: • уні фі ка ція по нять, під хо дів, ство рен ня баз да- них з ме тою їх ви ко ристан ня для по рів няль но го ана лі зу, що ві доб ра жає за ко но мір ності ор га ні- за ції рос лин но го по кри ву та оцін ку впли ву різ- них еко фак то рів; • роз роб ка кла си фі ка цій та оцін ка різ но ма ніт- ності син так со нів, їх по рів няль ний ана ліз із ви- ко ристан ням су час них ме то дів; • різ но мас штаб не кар ту ван ня з ме тою ві доб ра- жен ня то по ло гіч них та ре гіо наль них змін рос- лин но го по кри ву, ство рен ня се рії карт й ат ла- сів, роз роб ка пи тань ра йо ну ван ня; • до слі джен ня ор га ні за ції, струк ту ри, функ ціо- ну ван ня це но зів на ос но ві ана лі зу це но по пу ля- цій та за до по мо гою по льо вих ек спе ри мен тів; • вив чен ня ди на мі ки (флук туа тив них змін, сук- це сій, ево лю цій них про це сів) на базі мо ні то- рин гу; • роз роб ка пи тань охо ро ни, збе ре жен ня та ра ціо- наль но го ви ко ристан ня рос лин них ре сур сів на по зи ці ях ста ло го роз ви тку. Як за зна ча ло ся вище, стра те гія роз ви тку гео бо- та ні ки має ґрун ту ва ти ся, з од но го боку, на іс то рії, до сяг нен нях, над бан нях по пе ред ни ків та віт чиз- ня них шкіл, тра ди цій, а з дру го го — на ана лі зі ста- ну і тен ден цій су час но го роз ви тку цієї та су між них дис ци п лін. Іс то рич ні під ва ли ни гео бо та ні ки були за кла де- ні в ХІХ ст. ві до ми ми бо та ні ко-гео гра фа ми А. Гум- больд том, А. Грі зе ба хом, І.Г. Гме лі ном, С.П. Кра- ше нін ні ко вим, В.В. До ку чає вим, Ф.І. Ру прех том, А.М. Бе ке то вим та ін., а піз ні ше на те ри то рії Ро- сійської ім пе рії їх роз ви ва ли С.І. Кор жинський, А.М. Крас нов, Й.К. Па чоський, А.Я. Гор дя гін, Г.І. Тан філь єв, П.М. Кри лов, Г.Ф. Мо ро зов тощо. Клю чо ви ми фор маль ни ми по дія ми, які за по чат- ку ва ли роз ви ток гео бо та ні ки, ста ли Бо та ніч ні кон гре си 1900 і 1908 рр., де на сек ції фі то гео гра фії Ш. Флао та К. Шре тер сфор му лю ва ли ос нов ні по- нят тя цієї нау ки, були уза ко не ні прин ци пи кла си- фі ка ції рос лин ності. Слід від зна чи ти, що в за галь- ну нау ку гео бо та ні ка вне сла два по нят тя — «це- ноз» та «сук це сія», які сьо го дні ви ко ристо ву ю ть ся не лише у при род ни чих, а й у сус піль них дис ци п- лі нах. Ра зом з тим, від по чат ку за ро джен ня гео бо- та ні ки іс ну ва ли сут тє ві роз біж ності у трак ту ван ні ос нов них по нять, що ви кли ка ло гос трі дис ку сії. 1. Про бле ма уні фі ка ції по нять і під хо дів є вель- ми ак ту аль ною в гео бо та ні ці. Вже на по чат ку ХХ ст. сфор му ва ли ся чо ти ри про від ні гео бо та ніч ні шко ли: анг ло-аме ри канська, єв ро пейська, скан- ди навська та російсько-радянська. У по даль шо- му кож на з них зба га чу ва ла гео бо та ні ку ідея ми та ме то да ми. На по чат ко вих ста ді ях від бу вав ся пе- ре хід від аль тер на тив ності, не спри йнят тя до ком- пле мен тар ності, до пов нен ня цих ідей, що ви во- ди ло гео бо та ні ку на но вий рі вень роз ви тку, який у ми ну ло му сто літ ті був плід ним й ін тен сив ним (Трасс, 1976). Пе ре ду сім це сто су є ть ся еко ло гіч- них ас пек тів, які нині ви йш ли за рам ки біо ло- гіч них дис ци п лін і є ціл ком са мостій ни ми. Цей роз ви ток в СРСР мав свої особ ли вості, ос кіль ки, з од но го боку, на нау ку іс тот но впли ва ла по лі тич- на ідео ло гія, а з дру го го — нау ка була ізо льо ва на від зо вніш ньо го сві ту, конст рук тив ні дис ку сії під- мі ня ли кри ти кою, кон ку рен ці єю за пріо ри те ти, не спри йнят тям но вих трак ту вань, їх від ки дан ням та за бо ро ною «бур жу аз них» ідей, уна слі док чого втра ча ло ся ба га то по зи тив но го. Хоча ро сійсько- Таблиця 1. Основні характеристики (завдання, об’єкт і предмет) геоботаніки та синекології 401ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 ра дянська гео бо та ніч на шко ла зро би ла ва го мий вне сок у роз ви ток сві то вої нау ки (уяв лен ня про біо сфе ру (Вер надський, 2005) та біо гео це но зи (Су ка чов, 1942, 1954), по нят тя про кон ти ну аль- ність рос лин но го по кри ву та еко ло гіч ні стра те гії рос лин (Ра мен ский, 1938), уяв лен ня про сук це сії тощо, од нак уна слі док по лі тич ної ізо ля ції за ру- біж ні вче ні не були обіз на ні з цими пуб лі ка ція ми, а в дея ких ви пад ках їхні пріо ри те ти не ви зна ва ли- ся. 2. Гос трі шою і не при ми рен ною була і за ли ша- є ть ся дис ку сія щодо кла си фі ка ції рос лин них уг- ру по вань, ос кіль ки йде ть ся про фун да мен таль ні прин ци пи, під хо ди, що є ос но вою для всіх по- даль ших ло гіч них схем, опе ра цій і ви снов ків. Адже кла си фі ка ція ві доб ра жає фун да мен таль ні за ко но мір ності ор га ні за ції всіх жи вих ор га ніз мів (сис тем), фор му ван ня та гру пу ван ня їх ніх власти- востей за пев ни ми за ко на ми (Со кал, 1980). Кла- си фі ка ція ві доб ра жає струк ту ру нау ко вих знань та спо сіб їх ньої ор га ні за ції і вод но час є особ ли- вою фор мою до слі джень, важ ли вою у пі знан ні об’єктів, пе ред ба чен ні та від крит ті ще не ві до мих з них, но вих власти востей і за леж ностей між ними, тоб то має ве ли ке про гностич не зна чен ня, слу- гує ос но вою мо де лю ван ня (Мей ен, 1977; Ро зо ва, 1986). Розв’язуючи одні про бле ми, кла си фі ка ція по ро джує інші, і це ви зна чає роз ви ток нау ки (Ді- дух, 2008). Отже, ус піх кла си фі ка ції по ля гає не в її просто ті, дос ко на лості гру пу ван ня об’єктів, а в тому, на скіль ки вона спри яє роз ви тко ві нау ко вих знань, від крит тю но вих власти востей цих об’єктів, фор му ван ню но вих за ко нів. Саме з ос тан ніх по зи цій ми має мо оці ню ва ти пе ре ва ги тієї чи ін шої кла си фі ка ції. Ви хо дя чи з цьо го, проста і зруч на в ко ристу- ван ні віт чиз ня на до мі нант но-це но тич на кла си фі- ка ція про грає еко ло го-фло ристич ній в ін фор ма- тив ності, оцін ці при хо ва них внут ріш ніх власти- востей, склад них взає мозв’язків між об’єктами, що ві доб ра жа ють за ко ни ор га ні за ції рос лин но го по кри ву. Різ ни цю між сут тю цих кла си фі ка цій доб ре ви світ ли ли В.Д. Алек сан д ро ва (1969) та інші вче ні (Мир кин, 1989; Ше ляг-Со сон ко, Ді дух, 1991; Мир кин, Нау мо ва, 2012), але мова має йти не лише про внут ріш ню сут ність кла си фі ка ції, а й такі її ас пек ти, як зна чу щість і про гностич ність (табл. 2). Віт чиз ня на кла си фі ка ція до б ре ві доб ра- жає якіс ну оцін ку різ но ма ніт ності пев них кла сів, їх ніх ві зу аль них власти востей, тоб то є мо но те тич- ною кла си фі ка ці єю, але має знач но ниж чу ін фор- ма тив ність щодо ві доб ра жен ня кіль кіс ної оцін ки сту пе ня по діб ності-від мін ності між об’єктами як сис те ма ми. Пе ре ва га еко ло го-фло ристич ної кла- си фі ка ції по ля гає в тому, що вона ґрун ту є ть ся на ана лі зі всьо го фло ристич но го скла ду це но зів (мно жи ні еле мен тів), на ос но ві чого мож на кіль- кіс но оці ни ти сту пінь по діб ності-від мін ності між скла до ви ми. Це умож лив лює її пе ре ве ден ня з роз- ря ду ти по ло гіч них (кла сич на кла си фі ка ція Бра ун- Блан ке) (Braun-Blanquet, 1964; Dierschke, 1994) у ну ме рич ну по лі те тич ну, що за без пе чує її ре ку- рент ність і мож ли вість низ ки ма те ма тич них опе- ра цій (на прик лад, оцін ка фло ристич но го ба гатст- ва — ін дек си Шен но на, Сімп со на та ін.). Ок рім того, це дає мож ли вість засто су ван ня ці ло го ар- се на лу су час них ме то дів, муль ти ва рі ант но го ана- лі зу (кластер ний, фак тор ний, дис кри мі нант ний), ме то ди ки ор ди на ції, син фі то ін ди ка ції тощо, які ґрун ту ю ть ся на кіль кіс ній ха рак те ристи ці ви до- во го скла ду, що під ви щує про гностич ну цін ність (Mucina, 1997; Mueller-Dombois, 1974). Ос нов ною ви мо гою ко дек су еко ло го-фло ристич ної кла си- фі ка ції є фік са ція всьо го фло ристич но го скла ду, який пуб лі ку є ть ся, зав дя ки чому мож на до слі- джу ва ти змі ни в часі, тоб то здій сню ва ти мо ні то- ринг за оцін кою кіль кіс них змін ви до во го скла ду. Важ ли ве зна чен ня має уза ко нен ня пріо ри те тів ав- торст ва та ін ших пра вил ко дек су фі то со ціо ло гіч- ної но менк ла ту ри, що за без пе чує дот ри ман ня ав- торських прав (Barkman, 1986). Б.М. Мір кін (1991) за зна чає, що фло ристич на кла си фі ка ція кон сен- сус на, пе ред ба чає пев ну до мо вле ність, а опо нен ти кла си фі ка ції трак ту ють це як суб’єктивізм її по бу- до ви. На справ ді така до мо вле ність ґрун ту є ть ся на об’єктивних кри те рі ях, і це за без пе чує пред мет- ність дис ку сій. Пе ре ва га до мі нант но-це но тич ної кла си фі ка- ції по ля гає, по-пер ше, в просто ті її спри йман- ня, ві зу аль ності, що вод но час є і її не до лі ком. Ві зу аль ність ви зна чає суб’єктивне спри йнят тя до мі нан тів, уна слі док чого мож ли ва до во лі різ- но ма ніт на ком бі на ція до мі ную чих ви дів, в ок- ре мих ви пад ках їхня кіль кість до ся гає 3—7, а дріб ні асо ціа ції, ви ді ле ні на їх ос но ві, втра ча ють кла си фі ка цій ну суть ос нов но го син так со но міч- но го ран гу і біль ше ха рак те ри зу ють ін ди ві ду аль- ність це но зу, на прик лад, Carex humilis+Alopecurus vaginatus+Teucrium chamaedrys+Helianthemum orientale+Pimpinella lithophila або (Caragana 402 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) frutex)-Stipa zalesskyi+Bromopsis riparia+Festuca valesiaca+Elytrigia stipifolia+Linosyris villosa (При- ва ло ва, 1958; Бі лик, 1973). Ра зом з тим, од на ко ві ком бі на ції (асо ціа ції) двох ви дів (при мі ром, Stipa capillata+Festuca valesiaca) спос те рі га ю ть ся як на те ри то рії За хід ної Єв ро пи, так і За хід но го Си бі- ру, хоча еко ло гіч ні умо ви іс ну ван ня та їх ній фло- ристич ний склад різ ні. Ві до мі фак ти ви ді лен ня на- віть фор ма цій за на яв ністю в це но зах 100—200 ек- зем п ля рів рос лин пев но го виду (Мель ник, 2004), що вже не мо жуть слу гу ва ти об’єктами кла си фі- ка ції. По-дру ге, до б ре ві до мо, що фе но ло гіч ний роз ви ток тра востою може сут тє во змі ню ва ти спів- від но шен ня до мі нан тів про тя гом ве ге та цій но го се зо ну (Шен ни ков, 1941). По-тре тє, флук туа цій- ні змі ни, спри чи не ні різ но річ ни ми ко ли ван ня ми опа дів, зу мов лю ють роз ви ток од них і при гні чен ня ін ших ви дів, що з ча сом мо жуть сут тє во змі ню ва- ти ся; ві до мі ви пад ки, коли ті самі ді лян ки опи сів у різ ні роки від но си ли до різ них фор ма цій (Ра бот- нов, 1974). По-чет вер те, до мі ну ва ти мо жуть як ти- по ві, так і дру го ряд ні, вто рин ні види, і по діл на такі гру пи є суб’єктивним. Спос те рі га є ть ся тен ден ція ви ок рем лен ня асо ціа цій на ос но ві ру де раль них ви дів (Artemisia santonica+Capsella bursa-pastoris, A. santonica+Ceratocephala orthoceras+Lepidium ruderale (Бі лик, 1956). По-п’яте, у ба га тьох ви пад- ках до мі нан ти не ви ра же ні (на скель ні уг ру по ван- ня, піс ки і т.д.), і такі уг ру по ван ня за ли ша ю ть ся поза сфе рою кла си фі ка ції. На ос но ві ви кла де но- го мож на ді йти ви снов ку, що оз на ка до мі ну ван ня є до во лі ва ріа бель ною, і його межа (про ек тив не по крит тя по над 20 %) не висту пає тією якіс ною ха рак те ристи кою це но зу, яку мож на по класти в ос но ву кла си фі ка ції. Така кла си фі ка ція не ві доб- ра жає суті ор га ні за ції це но зів. Вона веде в глу хий кут або є до сить об ме же ною в засто су ван ні ін ших, зок ре ма ма те ма тич них, ме то дів чи про це дур. Хоча у гео бо та ніч них до слі джен нях ін ко ли і дають пов- ні опи си, але це не є обов’язковою ви мо гою, вони не пуб лі ку ю ть ся і не ста ють пред ме том ана лі зу. Ра зом з тим від зна чи мо, що ми зов сім не від- ки дає мо та кої важ ли вої це но тич ної оз на ки, як до мі ну ван ня, бо саме на її ос но ві ві зу аль но ви- зна ча ю ть ся межі це но зів, окон ту рю ю ть ся ви ді ли у кар то гра фу ван ні і т.д. Цю важ ли ву оз на ку мож на ви ко ристо ву ва ти для ви окремлен ня най ниж чих ін ди ві ду аль них оди ниць (фа цій), але не як ос но ву по ді лу в по бу до ві ви щих іє рар хіч них оди ниць кла- си фі ка ції (асо ціа цій, сою зів, по ряд ків). За ува жи- мо, що при ви ді лен ні най ви щих оди ниць — кла- сів — та кож вра хо ву є ть ся до мі ну ван ня пев но го типу біо морф. Тому лі со ві уг ру по ван ня з до мі ну- ван ням і за на яв ності від по від но го фло ристич но го Таблиця 2. Характеристика класифікаційних систем рослинності Еколого-флористична класифікація Домінантно-ценотична класифікація 1. Виділення синтаксонів індуктивним способом (вихідна назва та обсяг синтаксонів невідомий: вони виокремлюються на основі аналізу та порівняння флористичного складу ценозів; вищі синтаксони виводяться на основі об’єднання нижчих). «Принцип демократії». 1. Виділення синтаксонів дедуктивним способом (апріорно відомі назви синтаксонів на основі кількох домінуючих видів, що визначаються візуально; нижчі синтаксони встановлюються за розподілом вищих). «Принцип авторитаризму». 2. Нумерична, політетична класифікація, що відкриває можливість використання низки операцій (оцінки флористичного багатства, індексів Шеннона, Сімпсона), ординація, факторний, градієнтний аналіз, синфітоіндикація, дискримінантний аналіз. 2. Типологічна (монотетична) класифікація. Відповідний аналіз можна виконати за наявності повних геоботанічних описів. 3. Флористичний склад фітоценозів публікується, що відкриває можливість для різних авторів його порівняння в просторі та часі. 3. Флористичний склад фіксується, але публікація не забезпечується (інформація залишається закритою в недоступних польових щоденниках). 4. Затверджено кодекс фітосоціологічної номенклатури, що забезпечує захист авторських прав, пріоритетів. 4. Кодексу і правил опису ценозів не існує. Є кілька способів щодо надання назви асоціацій без узаконених вимог та їх оприлюднення. 5. Камеральна обробка даних, порівняльний аналіз. 5. Візуальність сприйняття обсягу синтаксонів за оцінкою домінантів (фенологічний розвиток чи флуктуаційні зміни можуть суттєво порушувати це співвідношення). 6. Об’ктом дослідження є широкий спектр угруповань (природні, рудеральні, сегетальні, наскельні з невираженою ценотичною структурою угруповання). 6. Об’єктами дослідження є угруповання з вираженою домінантною та ценотичною структурою, що звужує спектр досліджуваних об’єктів. 7. Консенсусність класифікації ґрунтується на об’єктивних критеріях. 7. Консенсусність не витримується, обсяг синтаксону залежить від позиції автора. 8. Назва синтаксонів характеризується за диференціальними видами, що визначає обсяг класу, системи певного рангу 8. Назва синтаксонів відображає домінуючу роль видів. 403ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 скла ду луч них трав’янистих ви дів не мо жуть бути від не се ні до луч них кла сів (на прик лад, Molinio- Arrhenatheretea чи уз ліс но го Trifolio-Geranietea). Та ким чи ном, оз на ка до мі ну ван ня зов сім не від- ки да є ть ся в еко ло го-фло ристич ній кла си фі ка ції. Ще один із ас пек тів дис ку сії щодо ви ко- ристан ня назв син так со нів. На прик лад, до по- ряд ку Fagetalia sylvaticae (Pawlowski, 1928) від но- сять не тіль ки влас не бу ко ві ліси, а й не мо раль- ні, де Fagus sylvatica від сут ній. Вод но час є інші кла си (Quercetea robori-petraeaе), до скла ду яких вклю че ні асо ціа ції кис лих бу ко вих лі сів. Союз Alnion incana не об ме жу є ть ся вільш ня ка ми з Alnus incana, a охо п лює всі во ло гі ліси з участю в де ре- воста ні A. glutinosa та Ulmus scabra поза ме жа ми ареа лу А. incana. І це не ви нят ки, а пра ви ло, яке слід спри йма ти як на леж не. Адже ні хто не за пе- ре чує, що в кла си фі ка ції ви щих рос лин до ро ди- ни Poaceae, крім Роа, на ле жить ще ба га то ро дів, а до ро ди ни Аsteraceae — роди Arctium, Taraxacum, Echinops тощо, які ві зу аль но сут тє во від різ няю ть ся від ти по во го так со на Aster, але ма ють схо жу бу до- ву квіт ки. На зва син так со ну — це умов ність, сим- вол, що хоча й ві доб ра жає суть, але ха рак те ри зує від по від но шир ший клас об’єктів, аніж об ра ний. Влас не, на зва не може слу гу ва ти кри те рі єм по ді лу чи ви ді лен ня об ся гу пев но го кла су об’єктів. Обстоюю чи еко ло го-фло ристич ну кла си фі- ка цію рос лин ності, ми не від ки дає мо на пра цю- ван ня на ших по пе ред ни ків. Так, зав дя ки ви дан- ню в 1990 р. Д.М. Доб ро чає вою ди сер та цій ної ро бо ти за ві ду ва ча від ді лу гео бо та ні ки до во єн- но го пе ріо ду Ю.Д. Кле о по ва «Ана лиз флоры широколиственных ле сов Ев ро пей ской час ти СССР» (1990), в якій міс тить ся гли бо кий кри- тич ний ана ліз різ них під хо дів до кла си фі ка ції лис тя них лі сів, у т.ч. Бра ун-Блан ке, ви ді ляю ть ся кла си фі ка цій ні оди ни ці: по ря док Fagetalia, лан- ка Fagion, асо ціа ції Fagetum podolicum, Carpineto- nemoretum ucrainicum (aegopodiosum, Caricosum pilosae), Carpineto-nemoretum polessicum, Mixto- nemoretum tanaiticum, ближ чі до кла си фі ка ції Бра- ун-Блан ке, ніж до до мі нант ної. Не ви клю че но, що це була одна з при чин, за якої ро бо ту не під- три му ва ли віт чиз ня ні ко ри феї. Фак тич но, влас не до мі нант ну кла си фі ка цію в її ор то док саль но му ви гля ді по ча ли ви ко ристо ву ва- ти у по во єн ний час і до ве ли до та ко го зву жен ня та под ріб нен ня асо ціа цій, що ти по ві до мі ную чі види за мі ню ва ли ся ви пад ко ви ми. Під го тов ка «Про дро му су кла си фі ка ції рос лин- ності Ук ра ї ни» (1991), з од но го боку, дала змо гу пев ним чи ном ук руп ни ти й оп ти мі зу ва ти об сяг асо ціа цій на ос но ві суб’єктивних під хо дів ав то- рів, а з дру го го, сти му лю ва ла ви ді лен ня но вих, ще вуж чих асо ціа цій, і та ким чи ном, вия ви ла всі про бле ми до мі нант ної кла си фі ка ції, які є не по до- ла ни ми і пот ре бу ють прин ци по вої змі ни під хо дів. На ос но ві ви ще на ве де но го мож на ді йти ви снов- ку, що нині в сві ті най ужи ва ні шою є еко ло го-фло- ристич на кла си фі ка ція Бра ун-Блан ке. Їй в Ук ра ї ні при ді ля є ть ся знач на ува га, про що свід чить низ ка мо но гра фіч них пуб лі ка цій (Со ло ма ха, Кос ти льов, Ше ляг-Со сон ко, 1992; Ма ли новський, Крич фа- лу шій, 2002; Ду би на, 2006; Ду би на та ін., 2007; Со- ло ма ха, 2008; Ку зем ко, 2009; Onyshchenko, 2009 та ін.), док торських ди сер та цій, а та кож плід на спів- пра ця зі ство рен ня за галь но єв ро пейсь ко го про- дро му су рос лин ності. На від мі ну від ХХ ст., коли фор му ва ли ся від- по від ні гео бо та ніч ні шко ли за етно-ре гіо наль ним прин ци пом, зав дя ки впро ва джен ню Ін тер не ту, ство рен ню різ них між на род них то ва риств, ор га- ні за цій, нау ко вих про грам, такі шко ли прак тич но втра ти ли ви зна чаль ну роль, хоча збе рег ли ся пев ні тра ди ції. При цьо му про від ни ми прин ци па ми ста- ють не зма ган ня, як ра ні ше, а ши ро ка ко ор ди на- ція і спів пра ця у від по від них про гра мах, кон цеп- ці ях, іде ях тощо. Така ко ор ди на ція від бу ва є ть ся за ін те ре са ми і час то об’єднує до слід ни ків з різ них, до во лі від да ле них кра їн. Ко жен до слід ник, який праг не ста ви ти ам біт ні цілі та ви рі шу ва ти ак ту- аль ні пи тан ня, має шу ка ти влас ну нішу в нау ко вій спіль но ті. Про бле ма це но тич ної різ но ма ніт ності ви хо дить да ле ко за рам ки суто кла си фі ка ції і пе ред ба чає оцінку -різ но ма ніт ності та роз по ді лу уг ру по вань у просто рі ( -різ но ма ніт ності). Це ґрунтується на опе ру ван ні та ки ми вве де ни ми Б.В. Со ча вою (1979) по нят тя ми, як фі то це но ме ри та фі то це но- хо ри, по рів нян ня син так со нів за різ ни ми оз на ка- ми, оцін ка кон ти ну аль ності-дис крет ності (Austin, 1985). Для та ко го по рів нян ня не об хід не пе ре ве- ден ня якіс них, опи со вих ха рак те ристик та оз нак у кіль кіс ні. Ви ра зи ти ці оз на ки в кіль кіс них ви мі рах не зав жди мож на, тому тут ефек тив ним під хо дом є ви ко ристан ня баль них оці нок, що зна йшло ві- доб ра жен ня в ме то ди ці син фі то ін ди ка ції (Ді дух, 2012). Зна чу щість цієї ме то ди ки по ля гає в тому, що вона дала мож ли вість пе ре вес ти якіс ні за леж ності 404 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) між ком по нен та ми еко систем у кіль кіс ні оди ни ці, які мож на об роб ля ти за до по мо гою ці ло го ар се- на лу су час них ме то дів і про грам. Усе це від кри ває якіс но нові мож ли вості у про гно зу ван ні, мо де- лю ван ні і ви во дить гео бо та ні ку на ін ший рі вень до слі джень. Але про блем за ли ша є ть ся чи ма ло. Пе ре ду сім іде ть ся про роз роб ку і вдо ско на лен ня шкал, мож ли востей пе ре ве ден ня баль них оці нок в аб со лют ні по каз ни ки. Та кий під хід сьо го дні ще не дос тат ньо ус ві дом ле ний, але є вель ми пер спек- тив ним у різ них гео бо та ніч них на прям ках. На ос но ві кла си фі ка ції рос лин ності, оцін ки її еко ло гіч них ха рак те ристик фор му є ть ся кла си фі- ка ція біо то пів (осе лищ), що за без пе чує зв’язок між гео бо та ні кою, еко ло гі єю, ланд шаф то знавст- вом (Davies, Moss, 1999) та ін ши ми нау ко ви ми на- прям ка ми (Rodwell et al., 2002; Ді дух та ін., 2011). Тому ос нов ні зав дан ня цьо го геоботанічного напрямку на найближчу пер спек ти ву такі: • роз роб ка ну ме рич ної по лі те тич ної кла си фі ка ції рос лин них уг ру по вань; • під го тов ка «Про дро му су рос лин ності Ук ра ї ни» та ба га то том но го ви дан ня «Рос лин ність Ук ра ї- ни»; • оцін ка -, -, - різ но ма ніт ності рос лин них уг- ру по вань; • засто су ван ня су час них ме то дик (гра ді єнт но- го, ор ди на цій но го та ін ших ви дів ана лі зу) для оцін ки ди фе рен ціа ції рос лин но го по кри ву; • роз роб ка кла си фі ка ції біо то пів на ос но ві кла си- фі ка ції рос лин ності. Фак то ло гіч ним фун да мен том, що за без пе чу- ва ти ме фор му ван ня ар хі ву гео бо та ніч них опи сів, ви ко ристан ня комп’ютерної тех ні ки, про грам но- сис тем ну об роб ку ре зуль та тів на ос но ві іс ную чих і но вих про грам (TURBOVEG) і ме то дів до слі джень (DJUCE), спо со бів ін тер пре та ції цих ре зуль та тів, має ста ти база гео бо та ніч них да них (Hennekens, Schaminee, 2001). Тому ство рен ня та ких баз да них сьо го дні є од ним із го лов них на прям ків у ді яль- ності фі то со ціо ло гів Єв ро пи та сві ту. Ця ді яль ність ко ор ди ну є ть ся Між на род ною ор га ні за ці єю нау ки про рос лин ність (IAVS) та низ кою ро бо чих груп у її скла ді (EVS, EDGG). Зав дя ки цьо му ство ре но за галь но дос туп ний ін фор ма цій ний ре сурс GIVD (Global Index of Vegetation-Plot Databases — www. givd.info), що міс тить по над 2,5 млн опи сів з усьо- го сві ту, та Єв ро пейський фі то со ціо ло гіч ний ар хів (ЕVA). Ін фор ма ція пе ріо дич но онов лю є ть ся і ви- світ лю є ть ся в нау ко вих пуб лі ка ці ях; при чо му пе- ред ба че ні різ ні спо со би об мі ну да ни ми (Dengler et al., 2011; Scaminee et al., 2009). На жаль, Ук ра ї на нині пев ною мі рою сто їть ос то ронь цієї ді яль ності, ос кіль ки досі не ство ре но ук ра їнської на ціо наль- ної фі то со ціо ло гіч ної бази да них, а на яв ні фі то- со ціо ло гіч ні ма те ріа ли роз по ро ше ні в нау ко вих пуб лі ка ці ях, ди сер та ці ях, ар хі вах тощо. Чи ма ла їх час ти на іс нує лише на па пе ро вих но сі ях, а вже комп’ютеризовані дані представ ле ні в різ них циф- ро вих фор ма тах із ви ко ристан ням різ но го про- грам но го за без пе чен ня. Така си туа ція знач но уск- лад нює ши ро ко мас штаб ний ана ліз рос лин ності Ук ра ї ни, а та кож ви ко ристан ня ук ра їнських гео бо- та ніч них ма те ріа лів у між на род них про ек тах з кла- си фі ка ції рос лин ності. У зв’язку з цим від ді лом гео бо та ні ки та еко ло гії Інсти ту ту бо та ні ки іме ні М.Г. Хо лод но го НАН Ук- ра ї ни за по чат ко ва но ство рен ня На ціо наль ної фі- то со ціо ло гіч ної бази да них Ук ра ї ни (UkrVeg), адап- то ва ної до ЕVA. 3. Гео бо та ніч не кар то гра фу ван ня та ра йо ну ван- ня — тра ди цій ний на пря мок, в яко му в СРСР були от ри ма ні ви дат ні до сяг нен ня (шко ли Є.М. Лав- рен ка, В.Б. Со ча ви). Влас не, це про дов жен ня гли бо ких бо та ні ко-гео гра фіч них до слі джень, що про ва ди ли ся в Ро сійській ім пе рії ще в ХІХ ст. У ре- зуль та ті було ство ре но кар ти, які в 1960—1970 рр. на на ра ді з кар то гра фу ван ня рос лин ності в Ту лу зі Кюх лер на звав су час ни ми, нау ко во об ґрун то ва- ни ми, ком плекс ни ми і пре крас но оформ ле ни ми. Роз ви тку цьо го на прям ку спри яло що річ не ви дан- ня збір ни ка «Гео бо та ни че ское кар то гра фи ро ва- ние». Про те слід за зна чи ти, що ви со кі тео ре тич ні роз роб ки час то не під крі п лю ва ли ся фор мою кар- то гра фіч но го зоб ра жен ня, дос то вір ністю ін фор- ма ції, ос кіль ки за са ди для се ред ньо- і ве ли ко мас- штаб но го кар то гра фу ван ня були не дос туп ні для ви ко ристан ня. Ук ра їнські нау ков ці скла ли кар ти рос лин ності Ук ра ї ни (Бі лик, 1978), а піз ні ше — для «На ціо наль- но го ат ла су Ук ра ї ни» (Ше ляг-Со сон ко, Ді дух, Тка- чен ко, 2008). Ма те ріа ли дріб но мас штаб но го кар- то гра фу ван ня ви ко риста ні для ство рен ня «Каrte der natürlichen Vegetation Europas» (M 1: 2 500 000) (ed. Bohn et al., 2004), що знач ною мі рою спри яло уні фі ка ції під хо дів у їх ній роз роб ці. Вод но час були скла де ні кар ти рос лин ності для «Ат ла са Крыма», низ ки за по від них те ри то рій, 30-кі ло мет ро вих зон дов ко ла ЧАЕС, Хмель ни цької та Рів ненської АЕС. Значних ус пі хів до сяг ну то в га лу зі ве ли ко мас штаб- 405ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 но го кар то гра фу ван ня (1:10000) сте по вої рос лин- ності За хід ної Ук ра ї ни, особ ли во схід ної та пів- ден ної час тин на шої кра ї ни. Зав дя ки кар ту ван ню сте по вих ді ля нок вось ми за по від ни ків, які ви ко нав В.С. Тка чен ко (2004) у чо ти ри—п’ятикратній по- вто рю ва ності, ми має мо пре крас ну ос но ву для мо- ні то рин гу й оцін ки сук це сій них змін сте пів за 50 ро ків. Ра зом з тим сьо го дні іс ну ють якіс но нові мож- ли вості кар то гра фу ван ня зав дя ки ви ко ристан ню в на зем них до слі джен нях GPS-на ві га то рів, а та- кож муль тис пек траль них ае ро кос міч них знім- ків, що пот ре бує роз роб ки під хо дів до їх ньо го де шиф ру ван ня. Ос но вою для скла дан ня се ред- ньо мас штаб них карт (1:100 000 і біль ше) мо жуть слу гу ва ти знім ки се ред ньої роз діль ної здат ності із су пут ни ків Landsat та MODIS, а для до слі джен- ня глиб ших за ко но мір ностей ор га ні за ції це но зів, їх ніх за леж ностей від впли ву зов ніш ніх чин ни- ків, оцін ки сту пе ня ко ре ля ції, сук це сій них про- це сів не об хід не ство рен ня ве ли ко мас штаб них карт (1:1000—1:50 000) на ос но ві 4 та 8-ка наль них знім ків ви со кої і над ви со кої роз діль ної здат ності. Мо за їч ність при род но го рос лин но го по кри ву, кон- ти ну аль ність меж, що ві доб ра жа є ть ся на знім ках че рез мо за ї ку пік се лів різ ної яс к ра вості, уск лад нює про цес де шиф ру ван ня. Для цьо го не об хід ні на зем- ні прив’язки, які би ві доб ра жа ли тіс ну ко ре ля цію часу знім ків і по льо вих до слі джень. Скла дан ня та ких карт пот ре бує ос во єн ня ме то дик су час них ГІС-тех но ло гій і спо со бів об роб ки ін фор ма ції, що пе ред ба чає ор то транс фор ма цію, ат мо сфер ну ко- рек цію, пе ре вір ку точ ності прив’язок, не ке ро ва ну кла си фі ка цію зоб ра жень (роз по діл яс к ра вості пік- се лів на кла си), ство рен ня рас тро вих зоб ра жень, на зем ну ве ри фі ка цію, роз роб ку ке ро ва ної кла си- фі ка ції зоб ра жень, сиг на ту ри, оцін ку дос то вір ності ре зуль та тів із вне сен ням необхідних ко рек тив та інші опе ра ції і, звіс но, від по від ну під го тов ку фа хів ців. Така ро бо та роз по ча та у від ді лі гео бо та ні ки та еко ло гії в рам ках спів пра ці СВ РАН та НАН Ук ра ї- ни, а та кож ви ко нан ня гран ту Мін нау ки (Дер жав не агентст во з пи тань нау ки, ін но ва цій та ін фор ма ції Ук ра ї ни) і ФФД Ро сії «До слі джен ня і кар то гра фіч- не мо де лю ван ня рос лин но го по кри ву сте по во го біо му на ос но ві су час них та ін фор ма цій них тех но- ло гій з ме тою про гно зу ван ня його змін й охо ро ни». У цьо му про ек ті бе руть участь не лише гео бо та ні- ки, а й ін фор ма ти ки. За до по мо гою ори гі наль ної сер віс-орі єн то ва ної гео ін фор ма цій ної сис те ми ТЕР РА з де шиф ру ван ня кос міч них знім ків ви со- кої роз діль ної здат ності, роз роб ле ної вче ни ми СВ РАН, і ме то ди ки син фі то ін ди ка ції, за про по но ва ної ук ра їнсь ки ми нау ков ця ми, та ство рен ня бази да- них і ви ко ристан ня низ ки про грам (DЕCОRАNА, САNОСО, SPSS, JUICE) пла ну є ть ся скла дан ня се- рії ак ту аль них та про гноз них еко ло гіч них карт. Ок- рім нау ко во го, такі кар ти ма ють ве ли ке при клад не зна чен ня: ін вен та ри за ція це но тич ної різ но ма ніт- ності за су час ни ми за галь но єв ро пейсь ки ми під хо- да ми та ви зна чен ня площ біо то пів, до слі джен ня і про гно зу ван ня ди на мі ки, зок ре ма, під впли вом змі ни клі ма ту, про ве ден ня ек спер тиз й ух ва лен ня від по від них рі шень щодо ра ціо наль но го при ро до- ко ристу ван ня й охо ро ни біо- та ланд шафт ної різ- но ма ніт ності на ос но ві фор му ван ня різ но рів не вої сис те ми еко ме ре жі. З кар то гра фу ван ням тіс но пов’язане ра йо ну ван- ня. Для Ук ра ї ни таке ра йо ну ван ня роз роб ле но до най ниж чо го рів ня — гео бо та ніч них ра йо нів (Гео- бо та ніч не..., 1977). Кри тич ний ана ліз дея ких по зи- цій дав змо гу пе ре гля ну ти це ра йо ну ван ня до рів ня ок ру гів (Ді дух, Ше ляг-Со сон ко, 2003), од нак воно пот ре бує де таль ні шо го оп ра цю ван ня. Зок ре ма, на наш по гляд, ра йо ни (як і ок ру ги) ма ють ви ді ля ти- ся не за спів від но шен ням пла кор них ти пів уг ру по- вань, а ві доб ра жа ти за ко но мір ності -, -роз по ді лу всіх ти пів син так со нів. Це склад на, ко піт ка ро бо та, ре зуль та том якої має бути прин ци по во нове еко ло- го-гео бо та ніч не ра йо ну ван ня на ос но ві по рів няль- но го ана лі зу еко це но мер та еко це но хор. 4. Вив чен ня ор га ні за ції та функ ціо ну ван ня це но- зів, що ви зна ча є ть ся їх ньою струк ту рою (бу до вою або ар хі тек то ні кою), різ но ма ніт ністю, кіль кіс ни- ми спів від но шен ня ми, ха рак те ром взає мо дії, по- ве дін кою, адап та цій ни ми особ ли востя ми різ них ви дів, представ ле них це но по пу ля ція ми, пот ре бує ста ціо нар них, не рід ко до во лі три ва лих до слі джень, знач них фі нан со во-ма те рі аль них за трат і від по від- них фа хів ців. Лише те пер ми під хо ди мо до ус ві- дом лен ня того, як че рез струк ту ру і взає мо дію це- но по пу ля цій мож на вий ти на роз крит тя ме ха ніз мів функ ціо ну ван ня еко систем та ха рак те ру їх ніх змін під впли вом внут ріш ніх і зов ніш ніх чин ни ків. Такі до слі джен ня ін тен сив но і ши ро ко мас штаб но про- ва дять в усьо му сві ті і знач но скром ні ше — у бо- та ніч них цен трах Ук ра ї ни (Киє ві, Льво ві, Су мах, Чер нів цях, Уж го ро ді, Сім фе ро по лі тощо). Ор га ні за ція та ди на мі ка це но зів ви зна ча ю ть ся спо со ба ми, ме ха ніз ма ми аку му ля ції та пе ре роз по- ді лу енер гії між ор га ніз ма ми (це но по пу ля ція ми), 406 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) що зу мов лює ха рак тер їх ньої адап та ції і по тен цій ні мож ли вості змін. Ме ха ніз ми аку му ля ції та пе ре- роз по ді лу енер гії ві доб ра жа ють сут ність адап тив- них ре ак цій, взає мозв’язки між ви да ми, ха рак тер упа ков ки їх ніх еко ніш у це но зі. Ми ді йшли ви- снов ку, що така упа ков ка здій сню є ть ся за ра ху нок ди фе рен ціа ції еко ніш, яка врів но ва жу є ть ся не га- тив ни ми (кон ку рен ція, па ра зи тизм) та по зи тив ни- ми (му туа лізм, коо пе ра ція) до сить склад ни ми, час- то опо се ред ко ва ни ми, взає мозв’язками ви дів, що, влас не, ві доб ра жа є ть ся в кон цеп ції рух ли вої рів- но ва ги й ілюст ру є ть ся прин ци пом «пру жи ни». Од- нак пи тан ня, як пра цює така «пру жи на», ме ха ніз- ми упа ков ки ніш за ли ша ю ть ся ще нез’ясованими і пот ре бу ють до слі джен ня на рів ні ор га ні за ції всі єї сис те ми, а не лише ок ре мих взає мозв’язків еле- мен тів (Ді дух, 2008, 2012б). Вод но час до ве де но, що «ус піх» по пу ля ції в це но- зі ви зна ча є ть ся та ки ми її ха рак те ристи ка ми, як ви- жи ван ня та роз мно жен ня ор га ніз мів, що зна йшло ві доб ра жен ня в по нят тях K- та r-стра те гії ви дів, для оцін ки яких роз роб ле ні ма те ма тич ні мо де лі. Якщо «ус піх» r-стра те гів за ле жить від ін тен сив- ності та швид кості роз мно жен ня, що оці ню ю ть- ся за по каз ни ка ми ре про дук тив них зу силь, то для К-стра те гів — жит тє здат ності, а це ви зна ча є ть ся ком плек сом оз нак, зок ре ма ві та лі тет ністю, яка ві- доб ра жає діа па зон адап тив ної пластич ності. На то- мість оцін ка ре про дук тив ності для К-стра те гів не є особ ли во важ ли вою, бо, по-пер ше, ба га то з них ус піш но роз мно жу ю ть ся ве ге та тив ним шля хом, а по-дру ге, про тя гом три ва ло го он то ге не тич но го цик лу дос тат ньо од но го на кіль ка ро ків зі спри ят- ли ви ми умо ва ми для роз мно жен ня, аби від но ви ти стан по пу ля цій. У цьо му пла ні ці ка ві шою є оцін ка по ве дін ки ви дів у стре со вих си туа ці ях, що ін тен си- фі кує ре про дук тив ні про це си (на прик лад, ін тен- сив не кві ту ван ня ко ви ли чи ек пан сія ожин пі сля по жеж і т.д.). Оцін ка ролі це но по пу ля цій в уг ру по ван ні, їх ви- жи ван ня та роз мно жен ня пе ред ба чає до слі джен- ня ві та лі тет ності, стра те гії, адап та ції, ди на мі ки, он то ге не тич ної, ста те вої струк тур, кон сор тив них зв’язків та ін ших ха рак те ристик, що здій сню є ть- ся в різ них бо та ніч них цен трах. Зок ре ма, львівські гео бо та ні ки (шко ла К.А. Ма ли новсь ко го, де під го- тов ле но ряд док то рів наук — Й.В. Ца ри ка, Г.Г. Жи- ляє ва, В.Г. Кия ка. Ю.Й. Ко бі ва) ор га ні зу ва ли ба- га то річ ні ста ціо нар ні до слі джен ня жит тє здат ності по пу ля цій кар патських ви дів, ха рак те ру їх ніх кон- сор тив них зв’язків. Вони вив ча ють оз на ки, власти- вості, які де тер мі ну ють від нов лен ня, роз се лен ня ви дів, їхню участь у струк ту рі це но зів. З-по між ба- га тьох тео ре тич них до сяг нень важ ли вим є ви сно- вок про еко то піч ну де тер мі но ва ність це но по пу ля- цій. Суть її по ля гає в тому, що не за леж но від дис- тан ції по ши рен ня і щіль ності по то ків ге нів в ана- ло гіч них еко ло го-це но тич них умо вах фор му ю ть ся по пу ля ції з по діб ною ге не тич ною (фе не тич ною) струк ту рою. Оцін ка жит тє здат ності по пу ля цій дає змо гу на бли зи ти ся до по яс нен ня при ро ди стій- кості це но зів як по пу ля цій но-ви до вих ком плек сів (Жи ля ев, 2005). Ме то ди ку до слі джен ня по пу ля цій де таль но роз- ро бив Ю.А. Зло бін (1984, 1989, 2009, 2013) і на різ- них мо дель них ви дах ап ро бу ва ли не лише його учні (В.Г. Скляр, С.М. Пан чен ко, І.М. Ко ва лен ко), а й ши ро ке коло до слід ни ків. Вона пе ред ба чає ви зна- чен ня міс ця по пу ля цій у гео гра фіч но му, еко ло гіч- но му та це но тич но му просто рах, мор фо мет рич ні ана лі зи, оцін ку ре про дук тив но го цик лу (ре про- дук тив них зу силь, від нов лен ня), ана ліз ге не тич- ної, ста те вої, ві ко вої, он то ге не тич ної, ві та лі тет ної струк тур, а та кож ди на мі ки по пу ля цій, про гно зу- ван ня їх ніх змін тощо. Кіль кіс ну оцін ку кон ку рен ції між ви да ми на при кла ді со лон ча ків дав С.Ф. Ко тов (1996), який по ка зав, що така взає мо дія від бу ва є ть ся опо се ред- ко ва но, че рез змі ну се ре до ви ща. Ін ший ас пект оцін ки діа па зо ну адап тив ності ви- дів ві доб ра жа є ть ся по нят тям еко ні ші та її скла до- вих на ос но ві роз ра хун ку ам п лі ту ди то ле рант ності ви дів сто сов но дії пев них еко ло гіч них чин ни ків. Хоча такі до слі джен ня є над то склад ни ми, про- те доб ро го ре зуль та ту до сяг ну то з ви ко ристан ням ме то ди ки син фі то ін ди ка ції, яка умож лив лює оцін- ку діа па зо ну реа лі зо ва ної еко ні ші виду щодо про- від них еко ло гіч них фак то рів у ме жах від по від них це но зів. Такі по каз ни ки ви зна ча ють оп ти маль ні еко ло го-це но тич ні умо ви, на ос но ві яких вста нов- лю є ть ся діа па зон по тен цій ної еко ло гіч ної ам п лі ту- ди ви дів, що ві доб ра же но у пуб лі ка ці ях «Екоф ло ра Ук ра ї ни» (2000—2010). У тео ре тич но му пла ні по- нят тя еко ні ші вия ви ло ся ефек тив ним для оцін ки та ких ха рак те ристик, як її ши ро та та пе ре крит тя, для яких роз роб ле ні ма те ма тич ні мо де лі (Ді дух, Ро ма щен ко, 2001; Ді дух, 2012а, б). Уже ві до мо чи- ма ло ме то дів і під хо дів для до слі джен ня струк ту ри, ди на мі ки по пу ля цій, про гно зу ван ня їх ньої стій- кості (Brigham, 2003). 407ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 5. До слі джен ня ди на мі ки та роз ви тку рос лин но го по кри ву. Ос но вою цьо го про це су є по нят тя сук це- сії, яке че рез гео бо та ні ку ввійш ло в ши ро ку сві то- ву нау ку, на віть со ці аль но-гу ма ні тар ні дис ци п лі ни. На по чат ку ХХ ст. Кле менс ство рив тео рію клі- мак су, транс фор мо ва ну в тео рію по лік лі мак су, клі- макс-кон ти нуу му як про це су роз ви тку рос лин но го по кри ву до пев них кін це вих ста дій за леж но від дії лі мі ту валь них фак то рів (Whittaker, 1974). В.М. Су- ка чов (1942) роз ро бив ос но ви кла си фі ка ції сук це- сій як пос лі дов ної змі ни син ге не зу, ен дое ко ге не зу та фі ло це но ге не зу, що зна йшло ши ро ке ви знан ня. Пе рі од роз ви тку гео бо та ні ки у 1980-х рр. Б.М. Мір- кін (1984) на звав «ди на міч ним бу мом». Від то ді тео- рія роз ви тку рос лин но го по кри ву зба га чу ва ла ся як різ но ма ніт ни ми ідея ми, зок ре ма, щодо його ево- лю ції (си не во ло ції) (Ді дух, 2009), так і за пе ре чен- ням вжи ван ня ос тан ньо го тер мі на сто сов но фі то- це но зів (Чер нов, 1984). Зроб ле ні спро би по яс ни ти ме ха нізм сук це сії че рез упа ков ку еко ніш ви дів це- но зу в гі пер просто рі (McArthur, 1968), тео рію геп- мо де лі (Borman, 1979; Canham, 1989; ) та ін. У цей пе рі од, зав дя ки три ва лим мо ні то рин го вим до слі джен ням, засто су ван ню комп’ютерної тех ні- ки, про грам мо де лю ван ня та ін ших, було до ве де но, що роз ви ток рос лин них уг ру по вань є не лі ній ним про це сом, який за вер шу є ть ся ста ді єю клі мак су, а не лі ній ним, сто хас тич но де тер мі но ва ним, з еле- мен та ми флук туа цій, тур бу лент них явищ, якіс них ка таст ро фіч них пер тур ба цій, ін гі бу ван ня тощо, тоб то ви хо дить за рам ки кла сич ної тео рії клі мак- су. Зок ре ма, це під твер джу ють і до слі джен ня ук ра- їнських гео бо та ні ків. Із пуб лі ка цій В.С. Тка чен ка (2004), при свя че них ав то ген ним сук це сі ям са мо- роз ви тку сте по вої рос лин ності в умо вах за по від- но го ре жи му, а та кож праць з про блем роз ви тку лі со вої рос лин ності (Ді дух, 2010; Пар пан, 2012), ми ді йшли ви снов ку, що рос лин ні уг ру по ван ня пі сля від нов лен ня вже не від тво рю ють собі по діб ні, а їх ній роз ви ток спря мо ва ний на змі ну. Ста бі лі за ція стій ко- го ста ну мож ли ва за дії зо вніш ньо го лі мі ту валь но го чин ни ка чи їх ніх груп. Ос кіль ки сьо го дні клі ма- тич ні чин ни ки вже не роз гля да ю ть ся як ста бі лі- зую чі, на від мі ну від по чат ку ХХ ст., коли на ос но ві ста біль ності фор му ва ла ся док три на мо но клі мак су, то ця кла сич на тео рія пот ре бує знач них ко рек тив. Клі мак со ві уг ру по ван ня слід роз гля да ти не як кін- це ві ста дії роз ви тку ста біль них уг ру по вань, а вуз ло- ві, від нос но стій кі ста ни, що зна ме ну ють якіс ний пе ре хід від од но го до наступ но го ста ну, який ви- зна чає си не во лю цію. Такі уяв лен ня спо ну ка ли до дум ки про не об хід ність засто су ван ня в гео бо та ні ці під хо дів тер мо ди на мі ки та си нер ге ти ки. Ми ді йшли ви снов ку, що ру шій ною си лою роз- ви тку фі то це но зів є взає мо дія внут ріш ніх (між ви- до вих, біо це но тич них) та зов ніш ніх еко ло гіч них чин ни ків, які фор му ють біо топ. Біо топ — це ре- зуль тат три ва лої ево лю ції еко систем. Вона спря- мо ва на і на по даль ше по ліп шен ня адап тив них власти востей ви дів, ущіль нен ня упа ков ки їх ніх еко ніш, функ ціо ну ван ня еко систем та ким чи ном, що це спри яє вдо ско на лен ню ме ха ніз мів пе ре тво- рен ня і на ко пи чен ня енер гії, фор му ван ню від по- від но го енер ге тич но го ба лан су по тен ціа лу, зни- жен ню ен тро пії. Вод но час, у міру врів но ва жен ня внут ріш ньо го та зо вніш ньо го ста ну енер гії, мі ні мі- за ції її від да чі, еко систе ма на бли жа є ть ся до точ ки бі фур ка ції, а пе ре хід че рез неї спри чи нює руй на- цію пев но го ста біль но го ста ну сис те ми і її пе ре хо- ду до якіс но ін шо го. Ос но вою трак ту ван ня цьо го про це су є тео рія нестій кої рів но ва ги, за ко ни тер- мо ди на мі ки, си нер ге ти ки, а від так до їх до слі джен- ня мо жуть засто со ву ва ти ся по нят тя бі фур ка ції, фрак та лів, ка таст роф, ат рак то рів — з від по від ни ми ме то да ми. Сьо го дні роз роб ляю ть ся під хо ди до ви- ко ристан ня цих ідей у гео бо та ні ці, ма те ма тич них ме то дів не лі ній но го ана лі зу функ ціо ну ван ня еко- систем (Чер ни шен ко, 2005), од нак цей ма те ма тич- ний апа рат ма ють опа ну ва ти ко ристу ва чі-еко ло ги в ор га ні за ції прак тич них ек спе ри мен тів. З од но го боку, до слі джен ня еко ло го-це но тич них ха рак те ристик, адап тив них мож ли востей ви дів, оцін ка їх ньо го міс ця в сук це сій них се рі ях, а з дру- го го — ана ліз ор га ні за ції, струк ту ри це но зів як над- склад них від кри тих сис тем та ха рак тер їх ніх змін і роз ви тку спо ну ка ли до дум ки, що мі ри лом цих ха- рак те ристик і про це сів висту па ють енер ге тич ні по- каз ни ки. По тен ці ал дос туп ної енер гії є тією ру шій- ною си лою, що ви зна чає век тор роз ви тку це но зів (Ді дух, 2008). Од нак ви мі ря ти (ви зна чи ти) енер гію, яка міс- тить ся в різ них фор мах, вия ви ло ся склад ним зав- дан ням, і ми ще да ле кі від та кої оцін ки. Нинi йдеть ся про опе ру ван ня пев ни ми ка те го рія ми, тер мі на ми тер мо ди на мі ки та си нер ге ти ки. З дру го- го боку, пев ні фор ми енер гії, які ха рак те ри зу ють її віль ний стан і про це си пе ре тво рен ня, ми мо же мо оці ню ва ти на ос но ві про дук тив ності (при рос ту біо- ма си), її за па сів, від па ду, фо то син те зу, ди хан ня чи ін ших по каз ни ків, що дає мож ли вість ві доб ра зи ти 408 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) змі ну по тен ції еко систем у кіль кіс них оди ни цях, а та кож кру го обіг пев них еле мен тів та ре чо вин. Ці ре зуль та ти ві до мі з кла сич них праць Ю. Оду- ма (1975), Ч. Креб са (Krebs, 1978). В Ук ра ї ні такі до слі джен ня про во див П.С. По греб няк, а піз ні- ше — нау ков ці інсти ту тів бо та ні ки та еко ло гії Кар- пат (шко ла М.А. Го луб ця, 1978; 2000). На ко пи че но ве ли кий ма те рі ал та зроб ле но уза галь нен ня щодо ролі підстил ки в лі со вих це но зах Кар пат (Чор но- бай, 2000), за па сів біо ма си та про дук тив ності сте- пів (В.В. Осич нюк, З.А. Са ри че ва, Л.С. Па но ва, А.В. Гор де цький), а ос тан ні ми ро ка ми — сто сов но роз по ді лу біо ма си за скла до ви ми різ них ви дів де- ре воста ну (Ла ки да, 2002). До слі джую чи про це си функ ціо ну ван ня еко- систем (чи їх скла до вих фі то це но зів), ми не од мін но до хо ди мо ви снов ків про не об хід ність оцін ки ґрун- ту як ди на міч ної сис те ми, що за без пе чує рос ли- ни по жив ни ми ре чо ви на ми, во дою, є на сін нє вим бан ком збе ре жен ня біо різ но ма ніт ності, міс цем іс ну ван ня по туж но го бло ку ре ду цен тів, де по нен- том енер гії та ре гу ля то ром взає мо від но шень ор- га ніз мів че рез їхні але ло па тич ні власти вості, кру- го обі гу ре чо вин. У цьо му пла ні важ ли ви ми є пра ці О.Л. Бель гар да (1950, 1971), А.М. Гро дзинсь ко го (1973), А.П. Трав лєє ва, Н.О. Бє ло вої та ін ших до- слід ни ків. Такі під хо ди по вер та ють нас до трак ту- ван ня гео бо та ні ки так, як її тлу ма чи ли А.М. Крас- нов (1886), Г.М. Ви со цький (1950) та інші. Все це дає підста ви для пе ре ос мис лен ня ба га тьох клю чо- вих, кла сич них по нять, уяв лень, про це сів, і ми сто- їмо на по ро зі ре во лю цій них змін, що від кри ва ють якіс но нові мож ли вості гео бо та ні ки. 6. Охо ро на, збе ре жен ня та ра ціо наль не ви ко- ристан ня рос лин них уг ру по вань. Це за без пе чує їхнє від нов лен ня, пе ред ба чає роз роб ку нау ко вих об- ґрун ту вань сис те ми за по від них об’єктів і ме недж- мент-пла ну управ лін ня ними; роз роб ку еко ме ре жі (Natura, 2000), чим тра ди цій но за йма ли ся нау ков ці Інсти ту ту бо та ні ки (Стой ко, 1966, 1999; Ан дрієнко, Ше ляг-Со сон ко, 1983; Еко ме ре жа…, 2013 та ін.). Ок рім цих важ ли вих пи тань, не об хід но по си ли ти роз роб ку ме то дич них ас пек тів охо ро ни та збе ре- жен ня рос лин них уг ру по вань (зок ре ма, від мо ву від док три ни аб со лют ної за по від ності), ор га ні за цію за по від ної спра ви, ство рен ня Чер во них спи сків рос лин них уг ру по вань і біо то пів з ви ко ристан ням до сві ду, на бу то го у про це сі під го тов ки двох ви дань «Зе ле ної кни ги» (1987, 2009). Пот ре бує ува ги і роз- роб ка та ких клю чо вих про блем, як оцін ка стій кості біо то пів, за гроз і ри зи ків їх ніх втрат. Важ ли вим є ство рен ня та вдо ско на лен ня ме то ди ки оцін ки еко- ло гіч них збит ків з ура ху ван ням за трат на від нов- лен ня еко систем на ос но ві енер ге тич них по каз ни- ків, ви ко ристан ня та ких під хо дів для про ве ден ня еко ло гіч них ек спер тиз тощо (Ді дух та ін., 2009). Вод но час за ува жи мо, що опе ру ван ня енер ге тич ни- ми оди ни ця ми має важ ли ве прак тич не зна чен ня. На ос но ві цих по каз ни ків еко ло ги от ри му ють ва го- мі кіль кіс ні ар гу мен ти, еко но місти оці ню ють еко- ло гіч ні збит ки та за тра ти на від нов лен ня при род- них сис тем, тех ніч ні пра ців ни ки мо жуть пов ні ше оці ни ти еко ло гіч ну скла до ву різ них тех ніч них спо- руд, за со бів. З пе ре хо дом Ук ра ї ни на за са ди ста ло го роз ви тку ак ту аль ни ми є про бле ми ви ко ристан ня рос лин них уг ру по вань та біо то пів як ін ди ка то рів цьо го про це су. На жаль, ба га то от ри ма них гео бо та- ні ка ми ре зуль та тів нині не зна хо дять по пи ту у сус- пільст ва та вла ди, а еко ло гіч ні про бле ми від су ва ю- ть ся на дру гий план. Наше сто літ тя ха рак те ри зу є ть ся по глиб лен ням еко ло гіч ної кри зи в різ них ре гіо нах, ско ро чен ням і втра тою при род них ре сур сів, біо різ но ма ніт ності, енер ге тич них за па сів. Тому в стра те гіч но му пла- ні ак ту аль ність еко ло го-гео бо та ніч них до слі джень зрос ла і є гос тра пот ре ба у тео ре тич них, фун да мен- таль них роз роб ках та ко го про фі лю. Не зва жаю чи на те, що сьо го дні в на шій дер жа ві спос те рі га є ть ся зов сім інша тен ден ція (брак фі нан су ван ня нау ки, ско ро чен ня про грам і ка федр гео бо та ні ки, зве ден- ня пе ре пон до звіль но го ха рак те ру, не мож ли вість от ри ман ня жит ла для мо ло дих фа хів ців), ми все- та ки має мо за без пе чи ти роз ви ток від по від них нау- ко вих на прям ків, про які йшло ся вище. Вод но час нау ко ві до слі джен ня в Ук ра ї ні час то ве дуть за ру- біж ні спе ціа лісти і без участі ук ра їнських уче них, про що ми діз нає мо ся з пуб лі ка цій та до по ві дей на нау ко вих кон фе рен ці ях. З різ них при чин (зок ре ма, пуб лі ка цій лише в ук раї но- чи ро сійсь ко мов них ви дан нях) сві то ва нау ка нас час то не по мі чає (або іг но рує). Якщо Ук ра ї на на ма га є ть ся про су ва ти ся в на прям ку до за галь но сві то вих і єв ро пейських стан- дар тів, то має дот ри му ва ти ся від по від них «пра вил гри» і в нау ці. Тому так тич не зав дан ня кож но го нау ков ця — від шу ка ти свою нішу в сві то вій нау ці, «застриб ну ти» у ва гон, що пря мує в пот ріб но му на- прям ку, інак ше ми за ли ши мо ся не по мі че ни ми на сво їй ху то рянській зу пин ці. 409ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Александрова В.Д. Классификация растительности. Обзор принципов классификации и классификационных систем в различных геоботанических школах.— Л.: Наука, 1969. — 275 с. Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. — Киев: Наук. думка, 1983. — 216 с. Бельгард А.Л. Лесная растительность юго-востока УССР. — Киев: Изд-во КГУ, 1950. — 263 с. Бельгард А.Л. Степное лесоведение. — М.: Лесная пром-ть, 1971. — 336 с. Білик Г.І. Рослинність Нижнього Придніпров’я. — К.: Вид-во АН УРСР, 1956. — 180 с. Білик Г.І. Гірськокримські лучні степи // Рослинність УРСР. Степи, кам’яні відслонення, піски. — К.: Наук. думка, 1973. — С. 84—94. Билык Г.И. Растительность // Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. — М.: ГУГК, 1978. — C. 127—140. Вернадський В.І. Наукова думка як планетарне явище // Вибрані праці. — К.: Наук. думка, 2005. —С. 100—265. Высоцкий Г.Н. Избранные труды. — М.: Сельхозгиз, 1960. — 435 c. Геоботанічне районування Української РСР / Відп. ред. А.І. Барбарич. — К.: Наук. думка, 1977. — 304 c. Голубець М.А. Загальна схема механізмів саморегуляції в живих системах біосфери // Вісн. АН УРСР. — 1978. — № 1. — C. 76—85 Голубець М.А. Екосистемологія. — Львів: Поллі, 2000. — 316 с. Гродзинський А.М. Основи хімічної взаємодії рослин. — К.: Наук. думка, 1973. — 204 c. Дідух Я.П. Якими будуть наші ліси? // Укр. ботан. журн. — 2010. — 67, № 3. — С. 321—343. Дідух Я.П. Етюди фітоекології. — К.: Арістей, 2008. — 264 с. Дідух Я.П. Основи біоіндикації. — К.: Наук. думка, 2012а. — 343 c. Дідух Я.П. Сучасні уявлення про еконішу і підходи до її оцінки // Наук. зап. НаУКМА. Біол. і екол. — 2012б. — Вип. 132. — С. 41—48. Дідух Я.П., Расевич В.В., Гаврилов С.О., Альошкіна У.М. Оцінка екологічних збитків екосистем на основі енергетичних показників // Наука та інновації. — 2009. — 5, № 5. — C. 62—75. Дідух Я.П., Фіцайло Т.В., Коротченко І.А. та ін. Біотопи лісової та лісостепової зон України. — К.: ТОВ «МАКРОС», 2011. — 288 с. Дідух Я.П., Ромащенко К.Ю. Теорія еконіші: вимір широти та перекриття // Укр. ботан. журн. — 2001. — 58, № 5. — С. 529—542. Дидух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Сущность классификации // Продромус растительности Украины. — Киев: Наук. думка, 1991. — C. 12—23. Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районування України та суміжних територій // Укр. ботан. журн. — 2003. — 60, № 1. — C. 6—17. Дубина Д.В., Дзюба Т.П., Нойгойзлова З. та ін. Галофітна рослинність. — К: Фітосоціоцентр, 2007. —315 с. Дубина Д.В. Вища водна рослинність. — К.: Фітосоціоцентр, 2006. — 412 с. Екомережа степової зони: принципи створення, структура, елементи / Ред. Д.В. Дубина, Я.І. Мовчан. — К.: LAT et K, 2013. — 409 c. Екофлора України. Т. І—VI / Ред. Я.П. Дідух. — К.: Фітосоціоцентр, 2000 — 2010. Жиляев Г.Г. Жизнеспособность популяций растений. — Львов: ЛПМ НАНУ, 2005. — 304 с. Зеленая книга Украинской ССР: редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества /Под общ. ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонко. — Киев: Наук. думка, 1987. — 216 с. Зелена книга України / За заг. ред. Я.П. Дідуха. — К.: Альтерпрес, 2009. — 448 с. Злобин Ю.А. Ценопопуляционный анализ в фитоценологии. — Владивосток: Изд-во АН СССР, 1984. — 60 с. Злобин Ю.А. Принципы и методы изучения ценотических популяций растений. — Казань: Изд-во КГУ, 1989. — 146 с. Злобин Ю.А. Популяционная экология растений: со- времен ное состояние, точки роста. — Сумы: Универ. книга, 2009. — 263 с. Злобин Ю.А., Скляр В.Г., Клименко А.А. Популяции редких видов растений: теоретические основы и методика изучения. — Сумы: Универ. книга, 2013. — 440 с. Котов С.Ф. Количественный подход к оценке конкурент- ных взаимодействий на уровне сообщества. Моно- ценозы однолетников // Екологія та ноосферологія. — 1996. — № 2. — Вип. 3—4. — С. 134—139. Краснов А.Н. Травяные степи Северного полушария // Тр. Географ. отдела. — М., 1894. — Вып. 1. — 294 с. Куземко А.А. Рослинність України. Лучна рослинність. Клас Molinio-Arrhenatheretea. — К.: Фітосоціоцентр, 2009. — 373 с. Лакида П. І. Фітомаса лісів України. — Тернопіль: Збруч, 2002. — 256 с. Малиновський К.А., Кричфалушій В.В. Рослинні угруповання високогір’я Українських Карпат. — Ужгород, 2002. — 244 с. Мейен С.В. Таксономия и мерономия // Вопр. методологии в геол. науках. — Киев: Наук. думка, 1977. — С. 25—33 Миркин Б.М. Антропогенная динамика растительности // Итоги науки и техники. Сер. ботан. — М.: Наука, 1984. — Т. 5. Геоботаника. — С. 139—232. Миркин Б.М. Современное состояние и тенденции развития классификации растительности методом Браун-Бланке // Итоги науки и техники. Сер. ботан. — М.: ВИНИТИ, 1989. — Т. 9. — 126 с. Миркин Б.М. Плюрализм и консенсус в методе классификации растительности по Браун-Бланке // Биол. науки. — 1991. — № 8. — С. 109—119. Миркин Б.М., Наумова Л.Г. Современное состояние основных концепций науки о растительности. — Уфа: Гилем, 2012. — 488 с. Мельник В.І., Шевченко Д.Ю., Лесняк Л.І. Рослинність Кремінських лісів (Луганська область) // Вісн. Полтав. держ. пед. ун-ту. — 2004. — Вип. 4 (37). — С. 39—50. Одум Ю. Основы экологии. — М.: Мир, 1975. — 744 с. Парпан Т.В. Механізми і теорії лісових сукцесій та їх використання для побудови математично-екологічних моделей // Екологія та ноосферологія. — 2012. — 23, № 3—4. — С. 28—36. 410 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) Привалова Л.А. Растительный покров нагорий Бабугана и Чатырдага. Общее заключение по всему Крымскому нагорью // Тр. Никит. ботан. сада.— 1958. — 28. — С. 1—203. Работнов Т.А. Луговедение. — М.: Изд-во МГУ, 1974. — 384 с. Раменский Л.Г. Введение в комплексное почвенно-гео- ботаническое исследование земель. — М.: Сельхозгиз, 1938. — 615 с. Розова С.С. Классификационная проблема в современной науке. — Новосибирск : Наука, 1986. — 223 с. Сокал Р.Р. Кластер-анализ и классификация: предпосылки и основные направления // Классификация и кластер. — М.: Мир, 1980. — С. 7—19. Соломаха В.А. Синтаксономія рослинності України. — К.: Фітосоціоцентр, 2008. — 294 с. Соломаха В.А., Костильов О.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Синантропна рослинність України. — К.: Наук. думка, 1992. — 250 с. Сочава В.Б. Растительный покров на тематических картах. — Новосибирск: Наука, 1979. — 189 с. Стойко С.М. Заповідники та пам’ятки природи Українських Карпат. — Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. — 142 с. Стойко С.М. Екологічна стратегія функціонування біосферних резерватів в Україні та підвищення репрезентативності їх мережі // Укр. ботан. журн. — 1999. — 56, № 1. — С. 89—96. Сукачев В.Н. Идея развития в фитоценологии // Сов. ботаника. — 1942. — № 1—3. — C. 5—17 Сукачев В.Н. Некоторые общие теоретические вопросы фитоценологии // Вопр. ботаники. — 1954. — Т. 1. — С. 449—463. Ткаченко В.С. Фітоценотичний моніторинг резерватних сукцесій в Українському степовому природному заповіднику. — К.: Фітосоціоцентр, 2004. — 183 с. Трасс Х.Х. История геоботаники и современные тенденции развития. — Л.: Наука, 1976. — 257 с. Чернов Ю.И. Эволюционный процесс и историческое развитие сообществ // Фауногенез и филоценогенез. — М.: Наука, 1984.— С. 5—23. Чернышенко С.В. Нелинейные методы анализа динамики лесных биогеоценозов. — Днепропетровск: Изд-во ДНУ, 2005. — 511 с. Чорнобай Ю. М. Трансформація рослинного детриту в природних екосистемах. — Львів: Вид-во ДМП НАН України, 2000. — 352 с. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П. Анализ доминантной и флористической классификаций // Продромус растительности Украины. — Киев: Наук. думка, 1991. — С. 24—30. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Ткаченко В.С. Рослинний світ і рослинні ресурси. // Національний атлас України. — К.: ГНПП «Картографія», 2008. — С. 196—208. Шенников А.П. Луговедение. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1941. — 512 с. Austin M.P. Continuum concept, ordination methods, and niche theory // Ann. Review Ecol. Syst. — 1985. — 16. — Р. 39—61. Barkman J.J., Moravec J., Rauschert S. Code of phytosociological nomenclature. 2nd ed. // Vegetatio. — 1986. — 67. — Р. 145—195. Braun-Blanquet J. Pflanzensoziologie. Grundzuge der Vegetationskunde. 3 ed. — Wien: Springer-Verlag, 1964. — 856 S. Borman F.H., Likens G.E. Pattern and process in forested ecosystem: disturbance, development and steady state based on the Hubbard Brook ecosystem study. — N.Y.: Springer, 1979. — 253 p. Brigham C.A. Population viability in plants conservation, management and modeling of rare plants. — N.Y.: Springer Ferlag, 2003. — 362 p. Bohn U., Gollub G., Hettwer H., Neuhäuslová Z., Raus T., Schlüter H.,Weber H. Karte der natürlichen Vegetation Europas // Map of the Natural Vegetation of Europe. — Münster: Landwirtschaftsverlag, 2004. — 153 s. Canham C. D. Different responses to gaps among shade-tolerant trees species // Ecology. — 1989. — 70(3). — Р. 548—550. Davies C., Moss D. The EUNIS Habitat Classification // Final report to thе European Topic Centre on Nature Conservation, European Environment Agency. — Huntingdon, UK: Institute of Terrestrial Ecology, 1999. — 256 p. Dengler J., Jansen F., Glockler F., Peet R., De Caceres M., Chytry M., Ewald J., Oldeland J., Lopez-Gonzalez G., Finckh M. еt al. The Global Index of Vegetation-Plot Databases (GIVD): a new resource for vegetation science // J. Veget. Sci. — 2011. — 22. — P. 582—597. Dierschke H. Pflanzensoziologie. — Stuttgart: Eugen Ulmer Verlag DE, 1994. — 683 S. Evans D. Building the European Union’s Natura 2000 network // Nature Conserv. — 2012. — 1. — P. 11—26. Hennekens S.M. & Schaminee J. H.J. Turboveg, a comprehensive data base management system for vegetation datasoftware package for input, processing, and presentation of phytosociological data // J. Veget. Sci. — 2001. — 12. — P. 589—591. Krebs Ch. J. Ecology. The experimental analysis of distribution and abundance. 2nd ed. — N.Y: Harper and Row, 1978. — 678 p. MaCarthur R.H. The theory of niche // Population Biol. Evol. — N.Y: Syracuse Univ. Press, 1968. — P. 157—176. Mueller-Dombois D., Ellenberg H. Aims and methods of vegetation ecology. — N.Y.: Wiley, 1974. — 547 p. Mucina L. Classification of vegetation: past, present and future // J. Veget. Sci. — 1997. — 8. — P. 751—760. Onyshchenko V.A. Forests of order Fagetalia sylvaticae in Ukraine. — Kyiv: Alterpres, 2009. — 212 p. Rodwell J.S., Schaminee J.H.J., Mucina L., Pignatti S., Dring J., Moss D. The diversity of European vegetation: An overview of phytosociological alliances and their relationships to EUNIS habitats. — Wageningen, NL: National Reference Centre for Agriculture, Nature and Fisheries, 2002. — 168 p. Scaminee J.H.J., Hennekens S.M., Chytry M., Rodwell J.S. Vegetation-plot data and databases in Europe: an overview // Preslia (Praha). — 2009. — 81(3). — P. 173—185. Whittaker R.H. Climax concept and recognition // Handbook of Veget. Sci. Pt. 8. Vegetation dynamics. — The Hague, 1974. — P. 139—154. Рекомендує до друку Надійшла 04.02.2014 р. С.Л. Мосякін 411ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Я.П. Дидух Институт ботаники имени Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев СТРАТЕГИЯ РАЗВИТИЯ ГЕОБОТАНИКИ В УКРАИНЕ Анализируется состояние геоботаники в Украине и акцентируется внимание на необходимости более тесного международного сотрудничества. Освещаются актуальные проблемы и направления: унификация понятий, использование новых подходов и методов, создание баз данных, разработка классификаций растительности, оценка ценотического разнообразия, картирование и районирование, исследование организации, структуры, функционирования, динамики и эволюции фитоценозов, разработка вопросов их охраны, использования и др. К л ю ч е в ы е с л о в а: геоботаника, фитоценоз, синтаксон, классификация, картирование, разнообразие, динамика, охрана. Ya.P. Didukh M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv A DEVELOPMENT STRATEGY FOR GEOBOTANY IN UKRAINE The state of geobotany development in Ukraine is analyzed, and needs for closer international cooperation are emphasized. The following current issues and trends are highlighted: defining unified concepts; using new approaches and methods; database formation; development of vegetation classification; assessment of coenotic diversity; geobotanical mapping and zoning; research of organization, structure, functioning, dynamics and evolution of phytocoenoses; development of conservation and use issues, etc. K e y w o r d s: geobotany, phytocoenosis, syntaxon, classification, geobotanical mapping, diversity, dynamics, protection. Лукаш А.В., Андриенко Т.Л. Ботанически ценные охраняемые природные территории Полесья.– Чернигов: Десна Полиграф, 2014. – 104 с. (рос.) У монографії розглянуто ботанічно цінні природно-заповідні території, які мають транснаціональне значення. Для кожної з них наведено характеристику рослинного покриву. Акцентовано увагу на наявності созофітів, созологічно цінних рослинних угруповань, а також угруповань й екосистем, що мають високу екологічну цінність і підлягають збереженню відповідно до EEC Habitat Directive. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, працівників природоохоронних установ і всіх, хто цікавиться природою Полісся.

Стратегія розвитку геоботаніки в Україні

Institution

Ähnliche Einträge