Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю

Рассмотрена синтаксономия галофитной растительности приморского сектора Килийского устья Дуная (Одесская обл.). Установлено, что растительность территории представлена четырьмя ассоциациями, которые принадлежат к трем классам: Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea и Salicornietea fruticosa...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автори:	Дубина, Д.В., Дзюба, Т.П., Вакаренко, Л.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2014
Теми:	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176829
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю / Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, Л.П. Вакаренко // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 4. — С. 412-428. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-176829
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1768292021-02-09T01:26:49Z Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Вакаренко, Л.П. Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Рассмотрена синтаксономия галофитной растительности приморского сектора Килийского устья Дуная (Одесская обл.). Установлено, что растительность территории представлена четырьмя ассоциациями, которые принадлежат к трем классам: Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea и Salicornietea fruticosae. Описана новая ассоциация — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae с тремя субассоциациями. Ее сообщества сформировались на целинных землях и старых перелогах под влиянием постоянной пастбищной нагрузки. Они имеют черты, характерные для полынных опустыненных причерноморских степей на засоленных почвах и принадлежат к классу Festuco-Puccinellietea. Субассоциации typicum, artemisietosum austriacae и camphorosmetosum monspeliacae отличаются по флористическому составу и экологической приуроченности. Определяющими факторами экологической дифференциации субассоциаций являются сменность увлажнения и солевой режим почвы. Сообщества солончаков, расположенные на приплавневой периферии территории и в локальных понижениях, представлены ассоциациями Salicornio perennantis-Suaedetum salsae (класс Thero-Salicornietea), Halimionetum verruciferae и Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae (класс Salicornietea fruticosae). Приведена характеристика выявленных синтаксонов. Syntaxonomy of halophytic vegetation of the seashore part of the Kilia Danube Delta (Odesa Region) is presented. Vegetation of the studied area is represented by four associations belonging to three classes: Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea and Salicornietea fruticosae. A new association, Poo bulbosae- Artemisietum santonicae, is described with three subassociations. Communities of this association are formed on old fallows under considerable grazing impact, have some features similar to the wormwood desertified Black Sea steppes on salt soils and belong to the Festuco-Puccinellietea class. Subassociations typicum, artemisietosum austriacae, and camphorosmetosum monspeliacae differ by their floristic composition and ecological location. Damping shifts and salt soil regime are the determinant factors of ecological differentiation of subassociations. Communities of solonchaks located near the wetland periphery area and in local depressions are represented by associations Salicornio perennantis- Suaedetum salsae (Thero-Salicornietea class), Halimionetum verruciferae, and Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae (Salicornietea fruticosae class). Characteristics of the revealed syntaxa is provided. Phytoindication assessment of the habitat conditions was accomplished and principal factors of ecological differentiation (damping shift, salt regime, acidity, aeration and soil humidity) of the described syntaxa were identified. 2014 Article Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю / Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, Л.П. Вакаренко // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 4. — С. 412-428. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176829 uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
spellingShingle	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Вакаренко, Л.П. Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю
description	Рассмотрена синтаксономия галофитной растительности приморского сектора Килийского устья Дуная (Одесская обл.). Установлено, что растительность территории представлена четырьмя ассоциациями, которые принадлежат к трем классам: Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea и Salicornietea fruticosae. Описана новая ассоциация — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae с тремя субассоциациями. Ее сообщества сформировались на целинных землях и старых перелогах под влиянием постоянной пастбищной нагрузки. Они имеют черты, характерные для полынных опустыненных причерноморских степей на засоленных почвах и принадлежат к классу Festuco-Puccinellietea. Субассоциации typicum, artemisietosum austriacae и camphorosmetosum monspeliacae отличаются по флористическому составу и экологической приуроченности. Определяющими факторами экологической дифференциации субассоциаций являются сменность увлажнения и солевой режим почвы. Сообщества солончаков, расположенные на приплавневой периферии территории и в локальных понижениях, представлены ассоциациями Salicornio perennantis-Suaedetum salsae (класс Thero-Salicornietea), Halimionetum verruciferae и Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae (класс Salicornietea fruticosae). Приведена характеристика выявленных синтаксонов.
format	Article
author	Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Вакаренко, Л.П.
author_facet	Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Вакаренко, Л.П.
author_sort	Дубина, Д.В.
title	Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю
title_short	Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю
title_full	Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю
title_fullStr	Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю
title_full_unstemmed	Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю
title_sort	синтаксономія галофітної рослинності приморського сектора кілійського гирла дунаю
publisher	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176829
citation_txt	Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю / Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, Л.П. Вакаренко // Український ботанічний журнал. — 2014. — Т. 71, № 4. — С. 412-428. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT dubinadv sintaksonomíâgalofítnoíroslinnostíprimorsʹkogosektorakílíjsʹkogogirladunaû AT dzûbatp sintaksonomíâgalofítnoíroslinnostíprimorsʹkogosektorakílíjsʹkogogirladunaû AT vakarenkolp sintaksonomíâgalofítnoíroslinnostíprimorsʹkogosektorakílíjsʹkogogirladunaû
first_indexed	2025-07-15T14:44:06Z
last_indexed	2025-07-15T14:44:06Z
_version_	1837724490417569792
fulltext	412 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) Д.В. ДУБИНА, Т.П. ДЗЮБА, Л.П. ВАКАРЕНКО Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна geobot@ukr.net СИНТАКСОНОМІЯ ГАЛОФІТНОЇ РОСЛИННОСТІ ПРИМОРСЬКОГО СЕКТОРА КІЛІЙСЬКОГО ГИРЛА ДУНАЮ К л ю ч о в і с л о в а : синтаксономія, галофітна рослинність, Festuco-Puccinellietea, Thero- Salicornietea, Salicornietea fruticosae, екологічна диференціація, приморський сектор, Кілійське гирло Дунаю © Д.В. ДУБИНА, Т.П. ДЗЮБА, Л.П. ВАКАРЕНКО, 2014 Вступ Територія приморського сектора Кілійського гирла Дунаю відібрана для відпрацювання та побудови картографічної моделі рослинності на основі її дистанційного зондування з використанням матеріалів космічної зйомки високої роздільної здатності. Результати цієї роботи, зокрема карта рослинності та методичні аспекти її створення, бу- дуть представлені в наступній публікації. Побудові картографічної моделі рослинності передували ге- оботанічні дослідження, основні результати яких висвітлені в даній статті. Мета роботи — на основі повного геоботанічного дослідження території з’я- сувати синтаксономію галофітної рослинності. Територія досліджень входить до зони антро- погенних ландшафтів Дунайського біо сферного заповідника НАН України. Вона розташована по близу с. Приморське Кілійського р-ну Одесь- кої обл. У геоботанічному аспекті ця територія за- лишалася досі малодослідженою. В довоєнні роки минулого сторіччя її вивчав Г.І. Білик, але резуль- тати його досліджень не були опубліковані. Саме з цієї території М.В. Клоковим був зібраний і описа- ний новий для науки вид Minuartia bilykiana Klokov. Флору регіону в довоєнний період досліджували Н. Зеленецький (Зеленецкий, 1891), Й.К. Пачоський (Пачоский, 1912), А. Борза ( Borza, 1931), у піс- лявоєнний — В.М. Клоков (1967), Л.І. Крицька (1985), Д.В. Дубина (1990), Т.В. Васильєва і С.Г. Ко- валенко (2003) та ін. Ценотичні особливості тери- торії та прогноз їхніх змін у зв’язку з проектованим будівництвом каналу «Дунай—Дніпро» викладені в монографії В.С. Ткаченка та О.В. Костильова (Ткаченко, Костылев, 1985). Окремі дослідження флори й рослинності були проведені у зв’язку зі створенням Дунайського біосферного заповідни- ка (Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника…, 1999) і будівництвом водогосподар- ського комплексу Дунай—Дніпро (Дубина та ін., 2003). Рослинність території відзначається своєрідніс- тю. Тут представлені комплекси пустельно-степо- вої, справжньостепової, солонцевої та солончако- вої рослинності. Їхні найближчі аналоги в Україні є поблизу озера Сиваш. УКРАЇНСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ЖУРНАЛ Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу 413ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Природні умови Територія досліджень на заході межує з с. Примор- ське (Одеська обл.), на півдні — зі Стенцівсько- Жеб риянівськими плавнями та Жебриянівським приморським пасмом. На сході до неї прилягає уз- бережжя Чорного моря, на півночі — антропоген- но трансформовані території (сільгоспугіддя). За системою географічних координат знаходиться в межах 29°36'605" сх. д. — 29°37'726" сх. д., 45°30'799" пн.ш. — 45°31'431" пн. ш. Загальна площа дослід- женої ділянки — близько 25 км2. Ця територія за- ймає північно-східну частину первинної дельти Дунаю в межах Дунайсько-Дністровської підоб- ласті геоморфологічної області Причорноморської низовини (Самойлов, 1952). Рельєф її утворив- ся під впливом взаємодії Дунаю та Чорного моря протягом голоцену й характеризується низькою і пласкою будовою з середнім коливанням висот близько 0,52 м над рівнем моря. Відповідно до фізико-географічного району- вання дельта Дунаю належить до Придунайського терасово-дельтового району Південної степової підзони Степової зони (Швебс, 1979; Каплин и др., 1991). Клімат регіону помірно континенталь- ний із відносно короткою й теплою зимою та три- валим, жарким і вологим літом. Випаровування більше ніж удвічі перевищує кількість опадів (Ба- биченко и др., 1984; Jacovici, Nichersu, 1995), що, за відсутності промивної діяльності водотоків Ду- наю, сприяє підтягуванню грунтових вод, наси- чених хлоридами та сульфатами. Внаслідок цього відбувається досить значне засолення ґрунтів, які на дослідженій території представлені солонцями та солончаками, а також перехідними щільними лучними солонцюватими ґрунтами. Солончаки приурочені до знижених ділянок із неглибоким за- ляганням мінералізованих ґрунтових вод (близько 1 м) і трапляються в комплексі з глинистими, со- лонцюватими та глейовими ґрунтами. Переважає хлоридний тип засолення. Часто поверхня солон- чаків покрита не рослинністю, а вицвітами, скуп- ченнями легкорозчинних солей і черепашковими відкладами. За геоботанічним районуванням України те- риторія належить до Ренійсько-Кілійського (Ду- найського заплавно-дельтового) геоботанічного району, Ізмаїльсько-Білгород-Дністровського (Ду- найсько-Дністровського) геоботанічного округу, смуги типчаково-ковилових степів Чорноморсь- ко-Азовської степової підпровінції, Причорно- морської (Понтичної) степової провінції, Євро- пейсько-Азіатської степової області (Білик, 1977). Матеріали та методи досліджень Матеріал дослідження містить 89 оригінальних (авторських) геоботанічних описів, виконаних у червні 2013 р. відповідно до методологічних прин- ципів фітосоціологічної школи (Becking, 1957) на ділянках найбільш однорідної рослинності. Пло- щі більшості пробних ділянок становили 100 м2, винятком були локальні зниження на солонча- ках, зазвичай округлої форми, розміром 10, 25, 36 і 56 м2, та одна з двох куртин, утворена Halocnemum strobilaceum, площею 16 м2. Польові роботи здійс- нювали з фіксуванням координат центрів ділянок за допомогою GPS-навігатора. З метою порівнян- ня зр облених описів із уже існуючими та отриман- ня чіткішого відокремлення груп їх занесли до бази даних TURBOVEG 2.79 (Hennekens, Schaminée, 2001), складеної для всіх типів рослинності Причор- номор'я. Вона налічує 4011 описів. Інтерпретацію геоботанічного матеріалу здійснили за допо могою модифікованого алгоритму методу двофазного ін- дикаторного аналізу видів TWINSPAN (Hill, 1979; Role ek, Tichý, Zelený, Chytrý, 2009), який входить до пакета програм JUICE 7.0 (Tichý, 2002). Рівень зрізки для «псевдовидів» становив 0, 5, 15, 25 %. За одиницю виміру гетерогенності прийняли Уіт- текерову бету (Whittaker, 1978). Спочатку виокре- мили фітоценони, що відповідали рангові класів, а на наступному етапі провели обробку описів у межах кожного класу окремо. Ідентифікацію от- риманих фітоценонів здійснили на основі аналізу подібності їхніх діагностичних блоків з існуючими синтаксонами різного рангу та порівняння з опуб- лікованими раніше синтаксонами. Діагностичні види визначали відповідно до значень коефіцієн- та phi (Chytrý et al., 2002), порогові значення якого прийняли на рівні 0,3 (табл. 1 (у таблицях JUICE для зручності він помножений на 100)). Для роз- рахунку phi-коефіцієнта була виконана процедура вирівнювання груп описів (Tichý, Chytrý, 2006). У такий спосіб отримали фітоценони рангу порядків і союзів. У разі необхідності (зокрема, для синтак- сонів класу Festuco-Puccinellietea, що налічував 936 описів) здійснювали додаткову обробку в межах союзів для виокремлення асоціацій і субасоціацій. Синфітоіндикаційну оцінку й аналіз екологічної диференціації угруповань виконували за допомо- гою DCA-ординації (Hill, Gauch, 1980) програми R-project (www.r-projekt.org), інтегрованої в про- грамний пакет JUICE, а також базового статистич- ного аналізу в програмі STATISTICA 7.0 із вико- ристанням фітоіндикаційних екологічних шкал Я.П. Дідуха (Дідух та ін., 2000; Дідух, 2012). 414 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) Назви нових синтаксонів відповідають правилам і рекомендаціям третього видання Міжнародного кодексу фітосоціологічної номенклатури (ICPN) (Weber, Moravec, Theurillat, 2000); номенклатура таксонів — «Vascular plants of Ukraine. A nomencla- ture cheklist» (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999). Результати досліджень і їх обговорення Відповідно до зайнятих площ на території примор- ського сектора Кілійського гирла Дунаю переважа- ють угруповання рослинності класу Festuco-Pucci- nellietea. Менше представлені угруповання Thero- Salicornietea, а ще менше — Salicornietea fruticosae. Класифікаційна схема рослинності приморсько- го сектора Кілійського гирла Дунаю FESTUCO-PUCCINELLIETEA SOÓ EX VICHEREK 1973 Festuco valesiacae-Limonietalia gmelinii Mirkin in Golub et Solomakha 1988 Festuco valesiacae-Limonion gmelinii Mirkin in Golub et Solomakha 1988 1. Poo bulbosae-Artemisietum santonicae Dubyna, Dziuba, Vakarenko ass. nova hoc loco 1.1. subass. typicum Dubyna, Dziuba, Vaka- renko subass. nova hoc loco 1.2. subass. artemisietosum austriacae Duby- na, Dziuba, Vakarenko subass. nova hoc loco 1.3. subass. camphorosmetosum monspeliacae Dubyna, Dziuba, Vakarenko subass. nova hoc loco THERO-SALICORNIETEA R. TÜXEN IN R. TÜXEN ET OBERDORFER 1958 Thero-Salicornietalia Pignatti 1953 Thero-Suaedion Br.-Bl. in Br.-Bl., Roussine et Négre 1952 2. Salicornio perennantis-Suaedetum salsae Freitag, Golub et Yuritsyna 2001 SALICORNIETEA FRUTICOSAE BRAUN- BLANQUET ET TÜXEN EX A. ET O. BOLÒS 1950 Halimionetalia verruciferae Golub et al. 2001 Artemisio santonicae-Puccinellion fominii Sheliag- Sosonko, Golub et Solomakha 1989 3. Halimionetum verruciferae (Keller 1923) opa 1939 4. Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae Korzhenevskii et Kliukin in Korzhe- nevskii 2000 corr. Grechushkina, Sorokin et Golub 2010 Уг ру по ван ня кла су Festuco-Puccinellietea за йма- ють під ви ще ні ді лян ки до слі джу ва ної те ри то рії з де гра до ва ни ми луч но-сте по ви ми со лон цю ва ти- ми ґрун та ми; роз та шо ва ні вони в пів ніч ній і цен- траль ній її час ти нах. Ви ді ле на нова асо ціа ція — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae з трьо ма суб асо- ціа ція ми. Хоча в її скла ді не від зна че но Festuca valesiaca Gaudin, від но си мо її до сою зу Festuco valesiacae-Limonion gmelinii, ос кіль ки ці уг ру по ван- ня представ ля ють сте пи, що сфор му ва ли ся на ці- лин них зем лях і ста ро му пе ре ло зі, а за над мір но го ви па сан ня та ви топ ту ван ні даний вид може ви па- да ти з тра восто їв (Бі лик, 1956, 1963). Асо ціа ція Poo bulbosae-Artemisietum santonicae Dubyna, Dziuba, Vakarenko ass. nova hoc loco Но менк ла тур ний тип (holotypus) асо ціа ції: опис № 11 (табл. 1). Ді аг ностич ни ми ви да ми асо ціа ції є Artemisia santonica L., Bromus japonicus Thunb., B. hordeaceus L., Cerastium semidecandrum L., Kochia laniflora (S.G.Gmel.) Borbás, Poa bulbosa L., Puccinellia distans (Jacq.) Parl., Thlaspi perfoliatum L., Trifolium retusum L. Уг ру по ван ня асо ціа ції ма ють риси, ха рак тер- ні для по ли но вих опус те ле них при чор но морських сте пів на за со ле них ґрун тах — в їхньому тра востої ви со ки ми зна чен ня ми про ек тив но го по крит тя характеризу ю ть ся Artemisia santonica й A. austria- ca Jacq. зі знач ною участю ефе ме рів (Poa bulbosa, Trifolium retusum, Cerastium semidecandrum, Thlaspi perfoliatum та ін.). Рослинний покрив зазнає по- стійного пасовищного навантаження, що в ком- плексі з екстремальними екологічними умовами (опустелення та засолення) обумовило форму- вання своєрідних угруповань пустельно-степо- вого типу. Загальне проективне покриття ценозів у середньому становить 70—80 (100) %, середня флористична насиченість — 9—12 видів. У складі угруповань добре виражений блок діагностичних видів класу Festuco-Puccinellietea — Juncus gerardii Loisel., Taraxacum bessarabicum (Hornem.) Hand.- Mazz., Limonium meyeri (Boiss.) Kuntze, Plantago lanceolata L., Elytrigia elongata (Host) Nevski, Hor- deum geniculatum All., Eremopyrum triticeum (Gaertn.) Nevski. Результати фітоіндикаційного аналізу (за: Дідух та ін., 2000; Дідух, 2012) едафічних властивостей свідчать про субксерофітний глікотрофний субацидофільний гемінітрофільний акарбонатофільний субаерофільний гемігідро- контрастофільний характер їхніх екотопів (рисунки 1—7). Фітоіндикаційний аналіз кліматопу асоціації вказує на їхній субмезотермічний мезоаридофітний 415ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Рис. 1. Розподіл синтаксонів рослинності території приморського сектора Кілійського гирла Дунаю за вологістю ґрунту. Тут і далі цифрами позначені синтаксони: 1 — Salicornio perennantis-Suaedetum salsae; 2 — Halimionetum verruciferae; 3 — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae; 4 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum; 5 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae; 6 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae Fig. 1. Distribution of syntaxa of vegetation of the seashore part of the Kilia Danube Delta by soil water regime Legend: The numbers marked syntaxa: 1 — Salicornio perennantis- Suaedetum salsae; 2 — Halimionetum verruciferae; 3 — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae; 4 — Poo bulbosae- Artemisietum santonicae typicum; 5 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae; 6 — Poo bulbosae- Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae Рис. 2. Розподіл синтаксонів рослинності за показниками кислотності ґрунту Fig. 2. Distribution of syntaxa of vegetation by acidity Рис. 3. Розподіл синтаксонів рослинності за сольовим режимом грунту Fig. 3. Distribution of syntaxa of vegetation by salt regime Рис. 4. Розподіл синтаксонів рослинності за вмістом карбонатів у ґрунті Fig. 4. Distribution of syntaxa of vegetation by carbonate content субконтинентальний гемікріофітний характер (рисунки 8—12). Субасоціації відрізняються за флористич ним складом і екологічною приуроченістю. Суб асо ціа ція Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum Dubyna, Dziuba, Vakarenko subass. nova hoc loco Но менк ла тур ний тип (holotypus) суб асо ціа ції: опис № 11 (табл. 1). Ди фе рен цій ні види: без власних диференційних видів. Уг ру по ван ня суб асо ціа ції за йма ють пів ден ні рів нин ні ді лян ки те ри то рії при морсь ко го сек то ра Кі лійсь ко го гир ла Ду наю з де гра до ва ни ми луч но- сте по ви ми со лон цю ва ти ми ґрун та ми. Сфор му ва- ли ся вони на ці лин них зем лях, які тут ні ко ли не ро зо рю ва ли ся. За галь не про ек тив не по крит тя ста- но вить від 70 до 90 (100) %. До мі ну ють і ма ють най- ви щі зна чен ня констант ності Artemisia santonica — з по крит тям від 1—5 до 60—70 %, Poa bulbosa — від 5 до 70 %, Trifolium retusum — до 30—40 %, Bromus 416 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) Таблиця 1. Фітоценотична таблиця синтаксонів класу Festuco-Puccinellietea (асоціація Poo bulbosae-Artemisietum santonicae) 05 04 05 04 05 05 05 04 04 04 04 05 06 05 05 06 06 05 2 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 80 80 80 80 90 70 90 90 10 0 80 80 80 90 10 0 10 0 10 0 80 10 0 36 5 32 17 50 35 38 27 25 18 60 54 88 57 56 86 80 63 8 13 9 15 10 11 11 7 13 13 12 10 10 14 9 14 13 11 1 3 4 5 6 7 8 9 10 11 * 12 13 14 15 16 17 18 19 Poo bulbosae-Artemisietum Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum santonicae artemisietosum austriacae Poo bulbosae- Artemisietum santonicae: Artemisia santonica + + 5 + 5 1 4 4 2 4 3 V 2 1 4 4 2 4 4 Poa bulbosa 5 3 2 2 4 1 1 2 3 3 3 V 1 5 5 5 4 5 5 Trifolium retusum 4 4 3 . 2 2 2 2 1 2 + V + 2 2 2 3 2 3 Bromus hordeaceus + 1 + + + 2 4 2 4 2 4 V 1 1 . + + + + Cerastium semidecandrum . . 2 . . . + . . 1 . II 1 . 1 + + + . Puccinellia distans . . + . + 2 . 1 . 2 1 III + . . . . + . + . 2 + 1 1 1 . + . + IV + . . 1 . 1 . Bromus japonicus + . + 1 + + + + + + 1 V . . . . . . + Thlaspi perfoliatum . . . + . 1 . . 1 + . II . + + . + + . Poo bulbosae- Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae: Artemisia austriaca . . . . . . . . . . . . 2 2 3 3 5 + 3 Plantago lanceolata . + . . + . . . . + . II . 1 + . + + + Cynodon dactylon . . . . . . . . . . . . . 1 + . . . . Achillea setacea . . . . . . . . . + . I . . . + . + . Lepidium latifolium . . . + . . . . . . . I . 4 . . + . . Poa erythropoda . . . . . . . . . . . . . . + . . . . Poo bulbosae- Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae: Camphorosma monspeliaca . . . . . . . . + . . I 1 . . . . . . Frankenia hirsuta . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Puccinellia fominii . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Halimione verrucifera . . . . . . . . . . . . + . . . . . . Festuco-Puccinellietea: Juncus gerardii 1 . . . . . + . . + 1 II . . . + . . . Taraxacum bessarabicum . + . . . . + + . . . II . . . . . . . Limonium meyeri . + . . . . . . . . . I . . . . . . . Elytrigia elongata . + . . . . . . . . . I . . . . . + . Hordeum geniculatum . . . . . 4 . . . . . I . . . . . . . Eremopyrum triticeum . . . + . 1 . . . . . I . . . . . . . 417ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 06 05 06 05 04 06 05 05 05 05 05 06 05 F es tu co - P u cc in el li et ea 2 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 25 10 0 10 0 50 10 0 10 0 10 0 10 0 70 80 70 70 80 90 70 70 80 80 70 84 55 82 46 61 78 40 34 47 52 30 76 62 15 11 15 8 12 13 12 10 7 12 12 13 9 21 22 23 * 25 27 28 30 31 32 33 34 * 38 40 Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae Poo bulbosae- Artemisietum santonicae: Artemisia santonica 4 3 3 V + . 3 + + + 1 + 2 + V V Poa bulbosa 4 5 5 V . 1 + . + . 1 + . . III V Trifolium retusum 4 2 1 V . + 1 . + . . . 1 . II IV Bromus hordeaceus 2 + + V + + 1 2 4 . 1 + 2 + V V Cerastium semidecandrum 1 . . III 1 2 + 3 1 2 + 2 1 + V IV Puccinellia distans . + . II . 1 + 2 2 . 1 1 1 . IV III 2 2 + III . . + 1 . . + . 1 . II III Bromus japonicus + . . I . + + + . . + + 2 . III III Thlaspi perfoliatum . . . II . + . . + . + 1 1 . III III Poo bulbosae- Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae: Artemisia austriaca + 4 5 V . . . . . . . . . . . II Plantago lanceolata + . + IV . . . . . . . . . . . II Cynodon dactylon + . . II . . . . . . . . . . . I Achillea setacea . + + II . . . . . . . . . . . I Lepidium latifolium . + . II . . . . . . . . . . . I Poa erythropoda + . . I . . . . . . . . . . . I Poo bulbosae- Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae: Camphorosma monspeliaca . . . I 4 5 2 4 4 3 4 5 2 5 V II Frankenia hirsuta . . . . + + . + . + . + . + III I Puccinellia fominii . . . . 5 . 4 . . 5 . + . + III I Halimione verrucifera . . . I 1 . . + . . + . . + II I Festuco-Puccinellietea: Juncus gerardii . + . I . . . . . . . . + . I II Taraxacum bessarabicum . . + I . . . . . . . . . . . I Limonium meyeri . . . . . . + . . . . . . . I I Elytrigia elongata . . . I . . . . . . . . . . . I Hordeum geniculatum . . . . . + . + . . . . . . I I Eremopyrum triticeum . . . . . . . . 1 . . . . . I I Продовження табл.1 418 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) 05 04 05 04 05 05 05 04 04 04 04 05 06 05 05 06 06 05 2 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 80 80 80 80 90 70 90 90 10 0 80 80 80 90 10 0 10 0 10 0 80 10 0 36 5 32 17 50 35 38 27 25 18 60 54 88 57 56 86 80 63 8 13 9 15 10 11 11 7 13 13 12 10 10 14 9 14 13 11 1 3 4 5 6 7 8 9 10 11 * 12 13 14 15 16 17 18 19 Poo bulbosae-Artemisietum Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum santonicae artemisietosum austriacae Stellarietea mediae: Matricaria recutita . . . + . . + . . + . II + . . . + . + Hordeum murinum . 4 . 1 + . . . 2 . . II + . . . . . . Consolida regalis . . . . . . . . + . + I . . + . + . . Polygonum aviculare . . . . . . . . . . + I . . + . . . . Molinio-Arrhenatheretea: Vicia cracca . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Leontodon autumnalis . + . . . . . . . . . I . . . . . . . Thero-Salicornietea: Salicornia perennans . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Salicornietea fruticosae: Limonium caspium + . . . . . . . . . . I . . . . . . . Festuco-Brometea: . 1 . . . . . . . . . I . . . . . . . Lepidium ruderale . . . 2 . 1 . . . . . I . . . . . + . Arabidopsis thaliana . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Myosurus minimus . . + . . . + . . . . I . . . . . . . Cyperus michelianus . . . . . . . . 1 . . I . . . . . . . Atriplex prostrata . . . 5 . . . . + . + II . . . . . . 1 . + . . . . . . . . . I . . . . . . . Aegilops cylindrica . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Trifolium arvense . . . . . . . . . . . . . . + . . . . Carduus thoermeri . . . + . . . . . . . I . . . . . . + Erodium cicutarium . . . . . . . . . . . . . . + . . . . Продовження табл.1 Лише в одному описі: Bupleurum rotundifolium (18:+); Calamagrostis epigeios (3:+); Camelina rumelica (11:+); Centaurea adpressa (12:+); Convolvulus arvensis (15:+); Kochia prostrata (42:2); Medicago romanica (6:+); Myosotis arvensis (18:+); Plantago major (13:+); P. media (18:+); Sisymbrium officinale (5:1); Tragopogon ucrainicus (20:+). Місцезнаходження описів: 1–42 – територія приморського сектора Кілійського гирла Дунаю. Автори: Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, Л.П. Вакаренко. 419ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 06 05 06 05 04 06 05 05 05 05 05 06 05 F es tu co - P u cc in el li et ea 2 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 25 10 0 10 0 50 10 0 10 0 10 0 10 0 70 80 70 70 80 90 70 70 80 80 70 84 55 82 46 61 78 40 34 47 52 30 76 62 15 11 15 8 12 13 12 10 7 12 12 13 9 21 22 23 * 25 27 28 30 31 32 33 34 * 38 40 Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae Stellarietea mediae: Matricaria recutita . . + II . + + 1 . + . + . + III III Hordeum murinum . . . I . . . . . . 2 . . . I I Consolida regalis + . + II . . . . . . . . . . . I Polygonum aviculare . . . I . . . . . . . . . . . I Molinio-Arrhenatheretea: Vicia cracca + . + I . . . . . . . . . . . I Leontodon autumnalis . . . . . . . . . . . . . . . I Thero-Salicornietea: Salicornia perennans . . . . . . . . . + . . . . I I Salicornietea fruticosae: Limonium caspium . . . . + . . . . . . . . . I I Festuco-Brometea: . . . . . . . . . . . . . . . I Lepidium ruderale + . + II . + . 1 1 . . + + . III II Arabidopsis thaliana . . . . . . . . . . + . . + I I Myosurus minimus . . . . . . . . . . . . . . . I Cyperus michelianus . . . . . . . . . . . . . . . I Atriplex prostrata . + . I . . . . . . . . + . I I . . . . . . . . . . . . . . . I Aegilops cylindrica . . + I . . 1 . . . . . 2 . I I Trifolium arvense + . . I . . . . . . . . . . . I Carduus thoermeri . . . I . . . . . . . . . . . I Erodium cicutarium . . + I . . . . . . . . . . . I Продовження табл.1 Лише в одному описі: Bupleurum rotundifolium (18:+); Calamagrostis epigeios (3:+); Camelina rumelica (11:+); Centaurea adpressa (12:+); Convolvulus arvensis (15:+); Kochia prostrata (42:2); Medicago romanica (6:+); Myosotis arvensis (18:+); Plantago major (13:+); P. media (18:+); Sisymbrium officinale (5:1); Tragopogon ucrainicus (20:+). Місцезнаходження описів: 1–42 – територія приморського сектора Кілійського гирла Дунаю. Автори: Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, Л.П. Вакаренко. 420 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) Рис. 8. Розподіл синтаксонів рослинності за терморежимом Fig. 8. Distribution of syntaxa of vegetation by thermal climate regime Рис. 9. Розподіл синтаксонів рослинності за омброрежимом Fig. 9. Distribution of syntaxa of vegetation by climate humidity regime Рис. 10. Розподіл синтаксонів рослинності за континентальністю клімату Fig. 10. Distribution of syntaxa of vegetation by continentality of climate Рис. 5. Розподіл синтаксонів рослинності за вмістом засвоюваних форм азоту в ґрунті Fig. 5. Distribution of syntaxa of vegetation by nitrogen content Рис. 6. Розподіл синтаксонів рослинності за аерацією ґрунту Fig. 6. Distribution of syntaxa of vegetation by soil aeration Рис. 7. Розподіл синтаксонів рослинності за змінністю зволоження Fig. 7. Distribution of syntaxa of vegetation by variability of damping 421ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Рис. 11. Розподіл синтаксонів рослинності за кріорежимом Fig. 11. Distribution of syntaxa of vegetation by cryoclimate Рис. 12. Розподіл синтаксонів рослинності за світловим режимом Fig. 12. Distribution of syntaxa of vegetation by light regime hordeaceus — від 5 до 40 %. У ти по вій суб асо ціа ції ви різ ня є ть ся ви щий сту пінь констант ності, по рів- ня но з ін ши ми суб асо ціа ція ми, ви дів Kochia laniflora та Bromus japonicus (IV); реш та ді аг ностич них ви- дів асо ціа ції (Puccinellia distans, Thlaspi perfoliatum, Cerastium semidecandrum) ха рак те ри зу є ть ся по- крит тям 5—10 % і констант ністю II—III (табл. 1). Уг ру по ван ня сформовані дво ма під’ярусами: пер- ший — зав ви шки 25—30 (до 60) см — утво рю- ють Artemisia santonica, Puccinellia distans, дру гий, 5—8 см, — Poa bulbosa, Trifolium retusum, Kochia laniflora та інші види. Се ред ня фло ристич на на си- че ність це но зів — 10—12 ви дів. Чи сель но пе ре ва- жа ють представ ни ки кла су Festuco-Puccinellietea, на ді лян ках стій бищ ве ли кої ро га тої ху до би по- міт ною є роль ді аг ностич них ви дів Stellarietea mediae (Matricaria recutita L., Hordeum murinum L., Consolida regalis S.F. Gray, Polygonum aviculare L.) та ін ших бур'янів (Lepidium ruderale L., Atriplex prostrata Boucher ex DC., Marrubium peregrinum L. та ін.). По оди но ко тра п ляю ть ся луч ні та сте по ві види Molinio-Arrhenatheretea (Leontodon autumnalis L.), Festuco-Brometea (Pilosella officinarum F. W. Schultz & Sch. Bip.) та ін. Суб асо ціа ція Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae Dubyna, Dziuba, Vakarenko subass. nova hoc loco Но менк ла тур ний тип (holotypus) суб асо ціа ції: опис № 23 (табл. 1). Ди фе рен цій ні види: Artemisia austriaca, Plantago lanceolata, Cynodon dactylon (L.) Pers., Achillea setacea Waldst. & Kit., Lepidium latifolium L., Poa erythropoda Klokov. Уг ру по ван ня суб асо ціа ції за йма ють пів ніч ні, най ви щі рів нин ні ді лян ки до слі джу ва ної те ри то- рії з де гра до ва ни ми луч но-сте по ви ми со лон цю- ва ти ми й ба гат ши ми, по рів ня но з по пе ред ньою суб асо ціа ці єю, ґрун та ми. Вони сфор му ва ли ся на ста ро му пе ре ло зі й ме жу ють із сіль гос пу гід дя- ми. В уг ру по ван нях до мі ну ють Artemisia santonica (30—40 %) і A. austriaca (20—25, до 60 %), які скла- да ють верх ній під’ярус, зав ви шки до 50 см, а та кож Poa bulbosa, Trifolium retusum, що ра зом із дея ки ми ін ши ми ви да ми (Cerastium semidecandrum, Kochia laniflora) фор му ють ниж ній під’ярус, зав ви шки 5—7 см. Як і в по пе ред ній суб асо ціа ції, най ви щи ми зна чен ня ми констант ності ха рак те ри зу ю ть ся ді аг- ностич ні види асо ціа ції — A. santonica, P. bulbosa, T. retusum, Bromus hordeaceus. В уг ру по ван нях по- міт ною є участь луч но-сте по вих і сте по вих ви дів: Plantago lanceolata, Cynodon dactylon, Achillea setacea, Lepidium latifolium (вони висту па ють ди фе рен цій- ни ми ви да ми суб асо ціа ції), а та кож Consolida regalis, Erodium cicutarium (L.) L'Her., Poa erythropoda, Vicia cracca L. За галь не про ек тив не по крит тя — 80— 100 %. Як і в ін ших суб асо ціа ці ях, чи сель но пе ре- ва жа ють види кла су Festuco-Puccinellietea. Тра п- ляю ть ся представ ни ки Stellarietea mediae (Hordeum murinum, Polygonum aviculare, Matricaria recutita, Sisymbrium officinale (L.) Scop.) та інші си нан троп- ні види (Atriplex prostrata, Lepidium ruderale). Се ред- ня фло ристич на на си че ність це но зів — 10—13 ви- дів. Ця суб асо ціа ція, ві ро гід но, ви яв ляє най біль шу бли зькість до асо ціа ції Artemisio austriacae-Poetum bulbosae Pop 1970, опи са ної в Ру му нії як уг ру по- 422 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) ван ня вто рин них лук, що утво ри ли ся внас лі док де гра да ції Festuca valesiaca, спри чи не ної ін тен сив- ним ви па сан ням та еро зій ни ми про це са ми (Sanda, Öllerer, Burescu, 2008). Про те на те ри то рії Ру му нії цен траль не ядро вка за ної асо ціа ції, крім спів до- мі нан тів Artemisia austriaca і Poa bulbosa, утво рю- ють види сою зу Festucion valesiacae кла су Festuco- Brometea, до яко го вона й від не се на. Суб асо ціа ція Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae Dubyna, Dziuba, Vakarenko subass. nova hoc loco Но менк ла тур ний тип (holotypus) суб асо ціа ції: опис № 34 (табл. 1). Ди фе рен цій ні види: Camphorosma monspeliaca L., Frankenia hirsuta L., Puccinellia fominii Bilyk, Halimione verrucifera (M. Bieb.) Aellen. Уг ру по ван ня суб асо ціа ції фор му ю ть ся на дещо зни же них рів нин них ді лян ках із більш за со ле ни- ми ґрун та ми. Розташовуються в центральній та південній частинах території й більше характерні для південної. Проективне покриття угруповань коливається від 60 до 80 (90) %. Травостій утворений двома під’ярусами: перший, заввишки 20—25 см, формують Puccinellia distans (від 5 до 30 %), P. fominii (25—50 %), Artemisia santonica (до 30 %) та Bromus japonicus (до 15 %); другий (до 5 см) — Camphorosma monspeliaca (50—65 %), Cerastium semidecandrum (5— 30 %), Trifolium retusum (5—15 %), Kochia laniflora (до 5 %). Субасоціація різниться від інших нижчим ступенем константності таких діагностичних видів асоціації, як Poa bulbosa та Trifolium retusum, котрі більше характерні для степового флорокомплексу. Наявність таких диференційних видів, як Frankenia hirsuta та Halimione verrucifera, свідчить про значний ступінь засолення місцезростань; трапляються вони здебільшого поодиноко. З цієї ж причини для даних угруповань характерна участь представників солончаків із класів Thero-Salicornietea і Salicornietea fruticosae — Salicornia perennans Willd., Suaeda salsa L. і Limonium caspium (Willd.) Gams. На порушеність екотопів вказує наявність видів Stellarietea mediae (Hordeum murinum, Matricaria recutita та ін.). Чисельно більшість складають представники класу Festuco-Puccinellietea. Середня флористична насиченість ценозів — 9—12 видів. У літературі є відомості про заміщення асоціації Camphorosmetum monspeliacae ( opa 1939) erb nescu 1965, унаслідок деградації грунтів, степовою асоціацією Artemisio- Festucetum pseudovinae (Magyar, 1928) Soó (1933) 1945 (Sanda, Öllerer, Burescu, 2008). Вочевидь описана субасоціація і є такою перехідною стадією розвитку. Угруповання солончаків, які переважно займають знижені периферійні приплавневі ділянки південної та південно-західної частин досліджуваної території і піддаються тривалішому затопленню повеневими водами, представлені асоціаціями Salicornio perennantis-Suaedetum salsae, Halimionetum verruciferae та Salicornio prostratae- Halocnemetum strobilaceae, що належать до класів Thero-Salicornietea і Salicornietea fruticosae. Угруповання асоціації Salicornio perennantis- Suaedetum salsae приурочені до рівнинних ділянок вологих солончаків із глейовими ґрунтами, які містять черепашкову фракцію. Їхнє загальне про- ективне покриття коливається від 50—60 до 80 %. Флористичний склад небагатий, що є характерним для рослинності солончаків; у середньому він налі- чує 7—8 видів (табл. 2). Покриття діагностичних видів становить: Suaeda salsa 25—45 %, Salicornia perennans від одиничного до 5 %, Halimione pedun- culata (L.) Aellen до 5 %. Високими значеннями константності та проективного покриття відзначається Camphorosma monspeliaca (від 5 до 60 %). Добре представлений блок дігностичних видів Festuco-Puccinellietea (Puccinellia distans, P. fominii, Artemisia santonica, Frankenia hirsuta), оскільки дані угруповання межують із ценозами цього класу. Поодиноко трапляються також Bro- mus hordeaceus, Frankenia pulverulenta L., Atriplex prostrata. Фітоіндикаційна оцінка угруповань асоціації вказує на формування їх у мезофітних базифільних глікотрофних гемікарбонатофільних гемі нітрофільних геміаерофобних гідро- контрасто фільних мезотермічних субари дофітних субконтинентальних суб кріофітних екологічних умовах. Угруповання Halimionetum verruciferae займають знижені округлі (площею близько 6×6, 6×8, 10×10 м) місцезростання з неглибоким заляганням мінералізованих ґрунтових вод у південній і південно-західній частинах досліджуваної території. Вони характеризуються значним проективним покриттям: Halimione verrucifera (до 60 %), Agrostis maeotica Klokov (від 1 до 40 %), Limonium caspium (15—60 %) та, рідше, Aeluropus littoralis (Gouan) Parl. (15—50 %). Помітною є участь діагностичних видів класу Festuco-Puccinellietea: Puccinellia distans, Artemisia santonica, Tripolium pannonicum (Jacq.) Dobrocz. (до 5 %), Juncus gerardii (до 5 %), Limonium meyeri та деяких інших. Загальне 423ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Таблиця 2. Фітоценотична таблиця синтаксонів класів Thero-Salicornietea та Salicornietea fruticosae 04 04 04 05 06 05 06 06 06 06 06 06 06 04 04 04 2 10 0 10 0 10 0 10 0 25 10 36 56 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 15 0 10 0 16 60 80 80 70 50 90 10 0 80 80 10 0 10 0 10 0 10 0 10 0 50 70 7 8 8 4 8 8 9 7 5 11 10 8 9 9 4 3 1 3 4 48 65 44 68 69 71 74 70 72 66 29 12 11 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Salicornio perennantis-Suaedetum salsae: Salicornia perennans 1 + + + + V . + 1 2 1 2 2 1 . IV 5 2 2 Suaeda salsa 4 4 4 2 + V . . . . . . . . . . 1 1 2 Halimione pedunculata + 1 1 . . III . . . . . . . . . . . . . Halimionetum verruciferae: Halimione verrucifera . . . . + I 3 4 1 3 5 3 4 5 2 V . . . Limonium caspium . . . . . . 3 5 5 . 3 . + 1 + IV . . . Agrostis maeotica . . . . . . . 2 2 4 2 2 4 3 . IV . . . Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae Halocnemum strobilaceum . . . . . . . . . . . . . . . . 2 5 2 Festuco-Puccinellietea: Puccinellia distans + + + . + IV 2 1 2 4 3 . 2 1 . IV . . . Artemisia santonica + . . . + II 3 2 2 . . + + . + IV . . . Frankenia hirsuta + . . + 4 III . + + . + + + . . III . . . Camphorosma monspeliaca 2 3 2 5 4 V . . . . 1 . . . . I + . 1 Juncus gerardii . . . . . . . + . . + + . + 2 III . . . Limonium meyeri . . . . . . . + . . 2 + . . 2 III . . . Tripolium pannonicum . . . . . . . . . . . + 2 1 . II . . . Puccinellia fominii . . . . + I . . . . + . . . . I . . . Juncetea maritimi: Aeluropus littoralis . . . . . . . . . . 2 5 . 1 5 III . . . Juncus maritimus . . . . . . 1 . . . . + . . 2 II . . . Phragmito-Magno-Caricetea: Phragmites australis . . . . . . . . . . . . . + 2 II . . . Bromus hordeaceus . + 1 . . II + . . . . . . . . I . . . Frankenia pulverulenta . 1 + . . II . . . . . . . . . . . . . Atriplex prostrata . + + . . II + . . . . . . . . I . . . Лише в одному описі: Bolboschoenus maritimus (9:+); Cerastium semidecandrum (6:+); Puccinellia gigantea (14:5). Місцезнаходження описів: 1–42 – територія приморського сектора Кілійського гирла Дунаю. Автори: Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, Л.П. Вакаренко. 424 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) проективне покриття ценозів коливається в широких межах — від 30 до 90 %. Результати фітоіндикації умов місцезростань вказують на мезофітний базифільний глікотрофний гемікарбонатофобний гемінітрофільний гемі- аерофобний гідроконтрастофільний характер екотопів, зайнятих цими угрупованнями. Угруповання асоціації Salicornio prostratae- Halocnemetum strobilaceae відзначені двома локалітетами у крайній південно-західній частині території з надмірним засоленням. Вони являють собою округлі ділянки, сформовані куртинами Halocnemetum strobilaceum (Pall.) M. Bieb. Це перша знахідка даного виду на території Дунайського біосферного заповідника, яка свідчить про посилення процесів засолення, що відбуваються на цій ділянці дельти Дунаю, внаслідок занедбання меліоративної системи регіону. У складі угруповань, крім Salicornia perennans, трапляються лише Suaeda salsa та Camphorosma monspeliaca (табл. 2). Фітоіндикаційна оцінка екологічних параметрів місцезростань свідчить про формування даних угруповань у мезофітних базифільних мезогалотрофних гемікарбонатофобних гемінітрофільних суб- аерофільних гідроконтрастофільних умовах. Ре зуль та ти DCA-ор ди на ції син так со нів рос лин- ності те ри то рії при морсь ко го сек то ра Кі лійсь ко го гир ла Ду наю свід чать про те, що про від ним фак- то ром їх ньої еко ло гіч ної ди фе рен ціа ції є змін ність зво ло жен ня. У на прям ку з пів ден но го за хо ду на пів ніч ний схід ско ро чу є ть ся пе рі од за то п лен ня міс цез ростань під час вес ня ної по ве ні та па вод ків. Таку ж за ко но мір ність ви яв ляє і змі на асо ціа цій — від Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae ра зом із Salicornio perennantis-Suaedetum salsae до Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae. Важ ли ве зна чен ня ма ють та кож ре- жим за со лен ня, ки слот ність, ае ра ція та во ло гість грун ту (рис. 13). Вка за ні фак то ри є більш ви зна- чаль ни ми для асо ціа ції Halimionetum verruciferae та суб асо ціа ції Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae. На то мість суб асо- ціа ції Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum і Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae ви яв ля ють біль шу за леж ність від ом бро- ре жи му та змін ності зво ло жен ня (рис. 13). Ординація синтаксонів рослинності території приморського сектора Кілійського гирла Дунаю вказує на пряму лінійну залежність їхнього взаємного розташування за факторами зміни засоленості та вологості ґрунту (рис. 14), зміни засолення та змінності зволоження ґрунту (рис. 15), зміною засолення та кислотності ґрунту (рис. 16), зміни вмісту азоту та кислотності ґрунту (рис. 17). Кліматичні фактори не виявляють суттєвих відмінностей у різних асоціацій, оскільки на такій невеликій території їхні значення залишаються практично незмінними. Рис. 13. Результати DCA-ординації синтаксонів рослинності території приморського сектора Кілійського гирла Дунаю У м о в н і п о з н а ч е н н я: Цифрами позначено синтаксони: 1 — Salicornio perennantis-Suaedetum salsae; 2 — Halimionetum verruciferae; 3 — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae; 4 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum; 5 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae; 6 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae. Om — омброрежим; Cr — кріоклімат; Ca — вміст карбонатів; Kn — континентальність клімату; Tm — терморежим; Lc — світловий режим; Rc — кислотність ґрунту; Sl — режим засолення; fH — змінність зволоження; Ae — аерація ґрунту; Hd — вологість ґрунту; Nt — вміст азоту в ґрунті; DCA1, DCA2, DCA3 — осі ординації Fig. 13. Results of DCA-ordination of syntaxa of the seashore part of the Kilian Danube Delta L e g e n d: The numbers indicate syntaxa: 1 — Salicornio perennantis-Suaedetum salsae; 2 — Halimionetum verruciferae; 3 — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae; 4 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum; 5 — Poo bulbosae- Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae; 6 — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae Om — climate humidity; Cr — cryoclimate; Ca — carbonate content in soil; Kn — continentality of climate; Tm — thermal climate; Lc — light; Rc — soil acidity; Sl — salt regime; fH — variability of damping; Ae — soil aeration; Hd — soil water regime; Nt — nitrogen content in soil; DCA1, DCA2, DCA3 — ordination axis 425ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Рис. 14. Ординація синтаксонів рослинності території примор- ського сектора Кілійського гир- ла Дунаю за зміною засоленості та вологості ґрунту Fig. 14. Ordination of syntaxa of vegetation of the seashore part of the Kilian Danube Delta by change of salt regime and soil water regime Рис. 15. Ординація синтаксонів рослинності території примор- ського сектора Кілійського гир- ла Дунаю за зміною засолення та змінністю зволоження ґрунту Fig. 15. Ordination of syntaxa of vegetation of the seashore part of the Kilian Danube Delta by change of salt regime and soil variability of damping У м о в н і п о з н а ч е н н я: — Salicornio perennantis-Suaedetum salsae, — Halimionetum verruciferae, — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae, — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum, + — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae, * — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae L e g e n d: — Salicornio perennantis-Suaedetum salsae, — Halimionetum verruciferae, — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae, — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum, + — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae, * — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae 426 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) У м о в н і п о з н а ч е н н я: — Salicornio perennantis-Suaedetum salsae, — Halimionetum verruciferae, — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae, — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum, + — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae, * — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae Рис. 16. Ординація синтаксонів рослинності за зміною засолен- ня та кислотності ґрунту Fig. 16. Ordination of syntaxa of vegetation of the seashore part of the Kilian Danube Delta by change of salt regime and soil acidity Рис. 17. Ординація синтаксонів рослинності за зміною вмісту азоту та кислотності ґрунту Fig. 17. Ordination of syntaxa of vegetation of the seashore part of the Kilian Danube Delta by change of nitrogen content in soil and soil acidity L e g e n d: — Salicornio perennantis-Suaedetum salsae, — Halimionetum verruciferae, — Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae, — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae typicum, + — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae artemisietosum austriacae, * — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae camphorosmetosum monspeliacae 427ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2014, т. 71, № 4 Ви снов ки Рос лин ність те ри то рії представ ле на чо тир ма асо- ціа ція ми, що на ле жать до трьох кла сів. Асо ціа ція Poo bulbosae-Artemisietum santonicae з трьо ма суб- асо ціа ція ми є но вою для нау ки. Її уг ру по ван ня сфор му ва ли ся на ці лин них зем лях і ста рих пе ре- ло гах під впли вом ан тро по ген ної дії (ви па сан- ня), ма ють риси, ха рак тер ні для по ли но вих опус- те ле них при чор но морських сте пів на за со ле них ґрун тах, і на ле жать до кла су Festuco-Puccinellietea. Суб асо ціа ції typicum, artemisietosum austriacae та camphorosmetosum monspeliacae різняться за фло- ристич ним скла дом і еко ло гіч ною при уро че ністю. Ви зна чаль ні фак то ри їх те ри то рі аль ної й еко ло гіч- ної ди фе рен ціа ції — со льо вий ре жим і змін ність зво ло жен ня ґрун ту. Уг ру по ван ня со лон ча ків, по- ши ре ні на при плав не вій пе ри фе рії те ри то рії та в ло каль них зни жен нях, представ ле ні це но за ми кла- сів Thero-Salicornietea й Salicornietea fruticosae. Здій сне на фі то ін ди ка цій на оцін ка умов міс це- зростань і вста нов ле ні про від ні фак то ри еко ло гіч- ної ди фе рен ціа ції опи са них син так со нів, яки ми є змін ність зво ло жен ня, ре жим за со лен ня, ки слот- ність, ае ра ція та во ло гість ґрун ту. Ро бо та ви ко на на за фі нан со вої під трим ки про- ек ту за галь ноака де міч но го кон кур су нау ко вих про- ек тів «Спіль ний кон курс НАН Ук ра ї ни та Си бірсь- ко го від ді лен ня РАН 2012 р.» (но мер дер жав ної реєст ра ції 0113U000925). СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Бiлик Г.I. Рослинність Нижнього Придніпров'я. — К.: Вид- во АН УРСР, 1956. — 179 с. Бiлик Г.I. Рослиннiсть засолених грунтiв України. — К.: Вид-во АН УРСР, 1963. — 299 c. Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника. Збереження та управління / Голов. ред. Ю.Р. Шеляг- Сосонко. — К.: Наук. думка, 1999. — 702 с. Бабиченко В.Н., Барабаш М.Б., Логвинов К.Т. и др. Природа Украинской ССР. Климат. — Киев: Наук. думка, 1984. — 232 с. Васильєва Т.В., Коваленко С.Г. Конспект флори Південної Бессарабії. — Одеса: Видавінформ, 2003. — 250 с. Дідух Я.П. Основи біоіндикації. — К.: Наук. думка, 2012. — 343 с. Дідух Я.П., Плюта П.Г., Протопопова В.В. та ін. Екофлора України. — К.: Фітосоціоцентр, 2000. — Т.1. — 284 с. Дубина Д.В. Структурно-порівняльний аналіз флори радянської території долини р. Дунай // Укр. ботан. журн. — 1990. — 47, № 4. — С. 16—20. Дубина Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Жмуд О.І., Жмуд М.Є., Дворецький Т.В., Дзюба Т.П., Тимошенко П.А. Дунайський біосферний заповідник. Рослинний світ. — К.: Фітосоціоцентр, 2003. — 459 с. Зеленецкий Н. Отчет о ботанических исследованиях Бессарабской губернии. Уезды Бендерский, Аккерманский, Измаильский. — Одесса: Изд. Бессарабской губ. земск. управы, 1891.—1. — C. 218— 229. Каплин П.А., Леонтьев О.К., Лукьянова С.А., Никифоров Л.Т. Берега. — М.: Мысль, 1991. — 256 с. Клоков В.М. Матерiали до флори радянської дiлянки долини Дунаю // Укр. ботан. журн. — 1967. — 24, №1. — C. 76—80. Крицька Л.І. Аналіз флори степів та вапнякових відслонень Правобережного Злакового Степу // Укр. ботан. журн. — 1985. — 42, № 2. — C. 1—5. Пачоский И.К. Материалы для флоры Бессарабии // Тр. Бессараб. об-ва естествоиспытателей. — 1912. — Т. 3. — 91 c. Самойлов И.В. Устья рек. — М.: Гос. изд-во географ. л-ры, 1952. — 525 с. Ткаченко В.С., Костылев А.В. Фитоэкологические аспекты гидромелиораций северо-западного Причерноморья. — Киев: Наук. думка, 1985. — 196 c. Швебс Г.И., гл. ред. Природа Одесской области. — Одесса: Изд-во ОГУ, 1979. — 144 с. Becking W. The Zürich-Montpellier school of phytosocyology // Bot. Rev. — 1957. — 23(7). — P. 411—488. Borza A. Die Exkursion durch die Dobrogea und das Donaudelta // Die Vegetation und Flora Rumanicus. — Clug, 1931— S. 130—144. Chytrý M., Tichý L., Holt J., Botta—Dukát Z. Determination of diagnostic species with statistical fidelity measures // J. Veget. Sci. — 2002. — 13(1). — Р. 79—90. Hennekens S.M., Schaminée J H.J. TURBOVEG, a comprehensive date base management system for vegetation data // J. Veget. Sci. — 2001.— 12(4). — P. 589—591. Hill M.O. TWINSPAN — a FORTRAN program for arranging multivariate data in an ordered two-way table by classification of the individuals and the attributes. — Ithaca, NY, 1979. — 48 p. Hill M.O., Gauch H.G. Detrended correspondence analisys, an improved ordination techmique // Vegetatio. — 1980. — Vol. 42. — P. 47—58. Iacovici E., Nichersu I. Superlatives and curiosities from the Danube Delta Biosphere Reserve // Scientific annals of the «Danube Delta» National Institute for Research- Development. — Tulcea, Romania, 1995. — 4(2). — P. 1—10. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist / Ed. S. L. Mosyakin. — Kiev, 1999. — 345 p. Role ek J., Tichý L., Zelený D., Chytrý M. Modified TWINSPAN classification in which the hierarchy respects cluster heterogeneity // J. Veget. Sci. — 2009. — 20(4). — P. 596—602. Sanda V., Öllerer K., Burescu P. Fitocenozele din România. — Bucure ti: Ars Docendi-Universitatea din Bucure ti. — 2008. — 576 р. Tichý L. JUICE, software for vegetation classification // J. Veget. Sci. — 2002. — 13(3). — P. 451—453. Tichý L., Chytrý M. Statistical determination of diagnostic species for site groups of unequal size // J. Veget. Sci. — 2006. — 17(6). — P. 809—818. 428 ISSN 0372-4123. Ukr. Bot. J., 2014, 71(4) Weber H.E., Moravec J., Theurillat J.-P. International Code of Phytosociological Nomenclature. 3rd edition // J. Veget. Sci. — 2000. — 11(5). — P. 739—768. Whittaker R.H. Approaches to classifying vegetation on classification of plant communities / Ed. R.H. Whittaker. 2nd ed. — The Hague: Junk, 1978. — P. 1—31. Рекомендує до друку Надійшла 24.07.2014 р. Я.П. Дідух Д.В. Дубына, Т.П. Дзюба, Л.П. Вакаренко Институт ботаники имени Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев СИНТАКСОНОМИЯ ГАЛОФИТНОЙ РАСТИТЕЛЬНОСТИ ПРИМОРСКОГО СЕКТОРА КИЛИЙСКОГО УСТЬЯ ДУНАЯ Рассмотрена синтаксономия галофитной растительности приморского сектора Килийского устья Дуная (Одесская обл.). Установлено, что растительность территории пред- ставлена четырьмя ассоциациями, которые принадлежат к трем классам: Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea и Salicornietea fruticosae. Описана новая ассоциация — Poo bulbosae-Artemisietum santonicae с тремя субассоциация- ми. Ее сообщества сформировались на целинных землях и старых перелогах под влиянием постоянной пастбищной нагрузки. Они имеют черты, характерные для полынных опустыненных причерноморских степей на засоленных по- чвах и принадлежат к классу Festuco-Puccinellietea. Субассо- циации typicum, artemisietosum austriacae и camphorosmetosum monspeliacae отличаются по флористическому составу и эко- логической приуроченности. Определяющими факторами экологической дифференциации субассоциаций являются сменность увлажнения и солевой режим почвы. Сообще- ства солончаков, расположенные на приплавневой перифе- рии территории и в локальных понижениях, представлены ассоциациями Salicornio perennantis-Suaedetum salsae (класс Thero-Salicornietea), Halimionetum verruciferae и Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae (класс Salicornietea fruticosae). Приведена характеристика выявленных синтак- сонов. Осуществлена фитоиндикационная оценка условий местообитаний и установлены ведущие факторы экологической дифференциации описанных синтаксонов — сменность увлажнения, режим засоления, кислотность, аэрация и влажность почвы. К л ю ч е в ы е с л о в а: синтаксономия, галофитная растительность, Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae, экологическая дифференциация, приморский сектор, Килийское устье Дуная. D.V. Dubyna, T.P. Dziuba, L.P. Vakarenko M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv SYNTAXONOMY OF HALOPHYTIC VEGETATION OF THE SEASHORE PART OF THE KILIA DANUBE DELTA Syntaxonomy of halophytic vegetation of the seashore part of the Kilia Danube Delta (Odesa Region) is presented. Vegetation of the studied area is represented by four associations belong- ing to three classes: Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea and Salicornietea fruticosae. A new association, Poo bulbosae- Artemisietum santonicae, is described with three subassociations. Communities of this association are formed on old fallows under considerable grazing impact, have some features similar to the wormwood desertified Black Sea steppes on salt soils and be- long to the Festuco-Puccinellietea class. Subassociations typicum, artemisietosum austriacae, and camphorosmetosum monspelia- cae differ by their floristic composition and ecological location. Damping shifts and salt soil regime are the determinant factors of ecological differentiation of subassociations. Communities of solonchaks located near the wetland periphery area and in local depressions are represented by associations Salicornio perennan- tis-Suaedetum salsae (Thero-Salicornietea class), Halimionetum verruciferae, and Salicornio prostratae-Halocnemetum strobilaceae (Salicornietea fruticosae class). Characteristics of the revealed syntaxa is provided. Phytoindication assessment of the habitat conditions was accomplished and principal factors of ecological differentiation (damping shift, salt regime, acidity, aeration and soil humidity) of the described syntaxa were identified. K e y w o r d s: syntaxonomy, halophytic vegetation, Festuco- Puccinellietea, Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae, ecological differentiation, seashore, Kilia Danube Delta.

Синтаксономія галофітної рослинності Приморського сектора Кілійського гирла Дунаю

Репозитарії

Схожі ресурси