Судинні рослини флори України, що є високоінвазійними в Північній Америці: географічний аналіз

Високий інвазійний потенціал у Північній Америці мають 84 види судинних рослин природної флори України (з 38 родин і 66 родів), які визнані як інвазійні на національних (США і Канада) і регіональних (штати, провінції та території) рівнях. Список цих видів проаналізовано з точки зору їх географічног...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2016
Автор: Мосякін, А.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2016
Назва видання:Український ботанічний журнал
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178466
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Судинні рослини флори України, що є високоінвазійними в Північній Америці: географічний аналіз / А.С. Мосякін // Український ботанічний журнал. — 2016. — Т. 73, № 5. — С. 431-439. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Високий інвазійний потенціал у Північній Америці мають 84 види судинних рослин природної флори України (з 38 родин і 66 родів), які визнані як інвазійні на національних (США і Канада) і регіональних (штати, провінції та території) рівнях. Список цих видів проаналізовано з точки зору їх географічного поширення (первинні ареали). За кількістю видів домінують елементи, що належать до Євразійської групи (загалом 64 види), де найкраще представлені види з досить широкими ареалами: Євразійського (20 видів), Європейсько-західноазійського (17 видів), Євросибірського (10 видів) елементів. Далі йдуть Давньосередземна (11 видів) та Європейська (8 видів) групи. Це підтверджує емпірично встановлену загальну закономірність, згідно з якою найбільший інвазійний потенціал (особливо при трансконтинентальних інвазіях) мають здебільшого широкоареальні види, а площі первинних та вторинних частин ареалу виду часто позитивно корелюють. Винятками є видові комплекси, у яких відбуваються активні мікроеволюційні процеси, що супроводжуються утворенням локальних географічних рас, інвазійний потенціал яких може бути співставним з таким у широко-ареальних видів.