Новітня українська література: жанрово-стильові та тематичні домінанти

У статті продемонстровано позицію автора щодо розвитку сучасного літературного процесу в Україні. З’ясовано її жанрово- стильові особливості, тематичні домінанти, які зродила постколоніальна, пострадянська епоха. Доведено, що новітньою літературою прийнято називати найсучаснішу, тобто ті тьвори,...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2018
Автор: Грозян, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2018
Назва видання:Філологічний дискурс
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178706
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Новітня українська література: жанрово-стильові та тематичні домінанти / С. Грозян // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2018. — Вип. 8. — С. 9-17. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті продемонстровано позицію автора щодо розвитку сучасного літературного процесу в Україні. З’ясовано її жанрово- стильові особливості, тематичні домінанти, які зродила постколоніальна, пострадянська епоха. Доведено, що новітньою літературою прийнято називати найсучаснішу, тобто ті тьвори, що їх написано від часу скасування цензури, від часу здобуття Україною незалежності (1991 р.) й до нинішнього дня, хоча деякі принципові зміни у розвитку вітчизняної художньої літератури відбулися ще в перебудовний період (1985–1889 рр.). Доведено, що внаслідок відкритої свободи творчості, плюралізму думок, спілкування українських з іноземними письменниками, розширення культурних контактів й обміну досвідом, вітчизняна художня література набрала нових жанрових форм і стильових ознак, розширилась тематика, раніше заборонених цензурою проблем (сексуальність, голодомор, девіантна поведінка, осмислення соціальних проблем та історичної пам’яті тощо), автори розширили горизонти стилістичних прийомів (постмодернізм, неоавангард, сенсо-фізіологізм, звернення до нецензурної лексики, суржику), поліфонічних (змішаних) жанрів, стилізації, інтертекстуальності.