Дискурс транскультурації в сучасних британських романах: ревізія архетипу Дому
Теорія транскультурності (Ф. Ортіс) набуває особливої значущості в річищі сучасного літературознавства й культурології, об’єктами яких є гібридні культурні явища. Транскультурність заміщує мультикультуралізм, який не передбачає трансферу сенсів, цінностей, досвіду, культурних феноменів тощо, а лиш...
Збережено в:
Дата: | 2020 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2020
|
Назва видання: | Філологічний дискурс |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178801 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Дискурс транскультурації в сучасних британських романах: ревізія архетипу Дому / Д. Дроздовський // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2020. — Вип. 10. — С. 39-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Теорія транскультурності (Ф. Ортіс) набуває особливої
значущості в річищі сучасного літературознавства й культурології, об’єктами яких є гібридні культурні явища. Транскультурність
заміщує мультикультуралізм, який не передбачає трансферу сенсів, цінностей, досвіду, культурних феноменів тощо, а лише утверджує їх
наявність в одному геополітичному й соціокультурному полі. Транскультурність дає можливість розглядати культурні
артефакти як складні явища, позначені іманентною неоднорідністю й негомогенністю, що водночас і забезпечує особливу креативну
цінність і культурну значущість таких феноменів. У вітчизняному й зарубіжному літературознавстві окреслення транскультурації
представлено у працях Г. Бгабги, І. Оржицького, Т. Свербілової, М. Тлостанової та ін. Проте найчастіше у студіях здійснено
історичний огляд форм становлення дискурсу транскультурації та основних теоретичних концептів (ідей), реалізованих у лоні цього
дискурсу. У пропонованій статті, що є спробою розвитку ідей, належних до дискурсу транскультурації, йдеться про окреслення
архетипу Дому як визначального в літературі концепту й водночас такого, що сьогодні позначений впливом транскультурації, яка
призводить до зміщення іманентної сутності цього архетипу в сучасному романі Великої Британії та США. Трансформації
підлягають такі базові уявлення, що корелюють із архетипом Дому,
як безпека, захист, комфорт тощо. У романах, написаних після 2000-го р., вихід за межі власного етнічного простору, дає можливість
персонажам вийти на новий рівень соціальної безпеки, гарантування цінності власного життя, натомість перебування в межах локусу
дому позначене небезпеками й потенційними загрозами життю. У статті порушено питання про трансформацію базового архетипу
світової культури й літератури в парадигмі постпостмодернізму. Заміна іманентних рис архетипу Дому співвідноситься з концептом
«заміщення» («displacement»), широко представленому в сучасній британській теорії літератури. |
---|