Лірика дисидентів Василя Стуса й Тараса Мельничука як опозиція тоталітаризму
Основа поетичного світу поетів-дисидентів Василя Стуса й Тараса Мельничука, в’язнів Зони 36, лавреатів Шевченківської премії, – це гострі межові переживання на ґрунті втрати індивідуальної свободи й державності. Роздуми поетів навколо табірної безвиході, долі руху опору, переломних, героїчних мо...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2020
|
| Назва видання: | Філологічний дискурс |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178804 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лірика дисидентів Василя Стуса й Тараса Мельничука як опозиція тоталітаризму / І. Зелененька // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2020. — Вип. 10. — С. 61-68. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Основа поетичного світу поетів-дисидентів Василя Стуса й
Тараса Мельничука, в’язнів Зони 36, лавреатів Шевченківської премії,
– це гострі межові переживання на ґрунті втрати індивідуальної
свободи й державності. Роздуми поетів навколо табірної безвиході,
долі руху опору, переломних, героїчних моментів історії України
знаходяться на межі модерністської та постмодерністської
практик, почасти завдяки вдалим опозиціям образів-символів
життя і смерті, батьківщини та чужини, честі й безчестя, тюрми
та свободи, котрі збільшують амплітуду експресії, творів в’язнів
концентраційних таборів СРСР, наближаючи її до глобальності
політичного катастрофізму ХХ століття й самі твори – до статусу
документів доби. |
|---|