Наукометричне оцінювання наукової спрямованості вітчизняного законодавства

• Main Authors: Бублик, С.Г., Булкін, І.О., Мех, О.А.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2020
• Series: Наука та інновації
• Subjects: Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178833

Вступ. Можливість розбудови наукоємної економіки в Україні залежить від впровадження стратегічних підходів до формування та здійснення єдиної державної науково-технологічної політики. Однією з основних умов впровадження ефективної державної політики є кількісне та якісне наповнення чинного нормативно-правового поля документами наукової спрямованості. Проблематика. Актуальним науковим завданням постає оцінювання наукової спрямованості актів законодавства як кількісного критерію «наукоємності» вітчизняного законодавства. Мета. Виконати наукометричне оцінювання наукової спрямованості актів вітчизняного законодавства. Матеріали й методи. Основними методами дослідження були: наукометричний (сленговий) метод аналізу текстів нормативно-правових актів, а також статистичні методи структурування та порівняльного аналізу актів законодавства, як статистичних одиниць. Результати. Дослідження статистичної бази актів законодавства вищих органів державної влади за 1992—2018 роки виявило тенденції взаємної неузгодженості прийняття управлінських рішень вищими органами державної влади. Окрім того, було встановлено періодичні, стійкі статистичні взаємозв’язки між інтенсивністю наукової нормотворчості та рівнями витрат на наукову й науково-технічну діяльність. Розроблено оригінальні наукознавчі підходи до оцінки наукової спрямованості вітчизняного законодавства. Висновки. До основних проблем державного управління щодо науково-технологічної сфери в Україні протягом Доби Незалежності належали: управлінські конкуренції за виконавчі повноваження в країні між Кабінетом міністрів та Адміністрацією Президента; зосередження уваги Кабміну на функції перерозподілу видатків на науку; відсутність державних стратегічних (тривалих) підходів до формування та здійснення єдиної (наскрізної) державної (публічної) науково-технологічної політики. Необхідним є реформування системи законодавства України в контексті її наукової спрямованості, зокрема через нагальну необхідність адаптації її до законодавства Європейського Союзу у сфері науки, технологій та інновацій.