Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка)

12 січня виповнюється 100 років від дня народження видатного українського вченого в галузі фізико-органічної хімії, талановитого організатора науки, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1993, посмертно), лауреата премії ім. Л.В. Писаржевського НАН України (1969), організатор...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автори:	Савьолова, В.А., Попов, А.Ф., Опейда, Й.О., Раєнко, Г.Ф.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наукова спадщина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178931
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка) / В.А. Савьолова, А.Ф. Попов, Й.О. Опейда, Г.Ф. Раєнко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 1. — С. 72-78. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178931
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1789312021-03-25T01:25:57Z Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка) Савьолова, В.А. Попов, А.Ф. Опейда, Й.О. Раєнко, Г.Ф. Наукова спадщина 12 січня виповнюється 100 років від дня народження видатного українського вченого в галузі фізико-органічної хімії, талановитого організатора науки, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1993, посмертно), лауреата премії ім. Л.В. Писаржевського НАН України (1969), організатора і першого ректора (1965–1968) Донецького національного університету, одного з фундаторів і першого голови (1971–1978) Донецького наукового центру, засновника і директора (1975–1983) Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, доктора хімічних наук (1961), професора (1962), академіка НАН України (1965) Леоніда Михайловича Литвиненка. January 12 marks the 100th anniversary of the birth of a prominent Ukrainian scientist in the field of physical and organic chemistry, a talented organizer of science, winner of the State Prize of Ukraine in Science and Technology (1993, posthumously), winner of the L.V. Pisarzhevsky Prize of the NAS of Ukraine (1969), the organizer and first rector (1965–1968) of the Donetsk National University, one of the founders and first chairman (1971–1978) of the Donetsk Scientific Center, founder and director (1975–1983) of the Litvinenko Institute of Physical Organic and Coal Chemistry of the NAS of Ukraine, Doctor of Chemical Sciences (1961), Professor (1962), Academician of the NAS of Ukraine (1965) Leonid M. Lytvynenko. 2021 Article Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка) / В.А. Савьолова, А.Ф. Попов, Й.О. Опейда, Г.Ф. Раєнко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 1. — С. 72-78. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.01.072 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178931 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукова спадщина Наукова спадщина
spellingShingle	Наукова спадщина Наукова спадщина Савьолова, В.А. Попов, А.Ф. Опейда, Й.О. Раєнко, Г.Ф. Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка) Вісник НАН України
description	12 січня виповнюється 100 років від дня народження видатного українського вченого в галузі фізико-органічної хімії, талановитого організатора науки, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1993, посмертно), лауреата премії ім. Л.В. Писаржевського НАН України (1969), організатора і першого ректора (1965–1968) Донецького національного університету, одного з фундаторів і першого голови (1971–1978) Донецького наукового центру, засновника і директора (1975–1983) Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, доктора хімічних наук (1961), професора (1962), академіка НАН України (1965) Леоніда Михайловича Литвиненка.
format	Article
author	Савьолова, В.А. Попов, А.Ф. Опейда, Й.О. Раєнко, Г.Ф.
author_facet	Савьолова, В.А. Попов, А.Ф. Опейда, Й.О. Раєнко, Г.Ф.
author_sort	Савьолова, В.А.
title	Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка)
title_short	Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка)
title_full	Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка)
title_fullStr	Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка)
title_full_unstemmed	Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка)
title_sort	видатний хімік-органік та організатор науки донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка л. м. литвиненка)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Наукова спадщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178931
citation_txt	Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка) / В.А. Савьолова, А.Ф. Попов, Й.О. Опейда, Г.Ф. Раєнко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 1. — С. 72-78. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT savʹolovava vidatnijhímíkorganíktaorganízatornaukidonecʹkogoregíonudo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkalmlitvinenka AT popovaf vidatnijhímíkorganíktaorganízatornaukidonecʹkogoregíonudo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkalmlitvinenka AT opejdajo vidatnijhímíkorganíktaorganízatornaukidonecʹkogoregíonudo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkalmlitvinenka AT raênkogf vidatnijhímíkorganíktaorganízatornaukidonecʹkogoregíonudo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkalmlitvinenka
first_indexed	2025-07-15T17:37:16Z
last_indexed	2025-07-15T17:37:16Z
_version_	1837735384672370688
fulltext	72 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) ВИДАТНИЙ ХІМІК-ОРГАНІК ТА ОРГАНІЗАТОР НАУКИ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ До 100-річчя від дня народження академіка Л.М. Литвиненка 12 січня виповнюється 100 років від дня народження видатного україн- ського вченого в галузі фізико-органічної хімії, талановитого організатора науки, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1993, посмертно), лауреата премії ім. Л.В. Писаржевського НАН України (1969), організатора і першого ректора (1965–1968) Донецького національного університету, одного з фундаторів і першого голови (1971–1978) Доне- цького наукового центру, засновника і директора (1975–1983) Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, доктора хімічних наук (1961), професора (1962), академіка НАН України (1965) Леоніда Михайловича Литвиненка. Леонід Михайлович Литвиненко відомий своїми досліджен- нями з вивчення реакційної здатності органічних сполук, кіне- тики, каталізу і механізмів органічних реакцій, один з творців нового напряму в нашій країні — гомогенного органічного ка- талізу. Багато його наукових ідей було впроваджено на про- мислових підприємствах, він є автором близько 40 винаходів, 450 статей і 3 монографій. Крім того, Л.М. Литвиненко зробив значний внесок у розвиток хімічної науки в Донецькому регі- оні, очолював новостворений Донецький науковий центр АН УРСР, за його участі було організовано такі ключові установи цього регіону, як Донецький державний університет, першим ректором якого став Леонід Михайлович, та Інститут фізико- органічної хімії і вуглехімії АН УРСР, директором якого він був до кінця свого життя. Леонід Михайлович Литвиненко народився 12 січня 1921 р. в м. Таганрог. Після закінчення школи в 1939 р. вступив до Ле- нінградського індустріального інституту. З початком війни його призвали в діючу армію, але після тяжкого поранення на фронті в 1941 р. та наступної демобілізації він зміг продовжити навчан- ня — вступив на хімічний факультет Українського об’єднаного університету, створеного в Казахстані, в м. Кзил-Орда постано- Леонід Михайлович Литвиненко (1921–1983) doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.01.072 САВЬОЛОВА Віра Андріївна — доктор хімічних наук, професор ПОПОВ Анатолій Федорович — академік НАН України, директор Інституту фізико- органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України ОПЕЙДА Йосип Олексійович — доктор хімічних наук, професор, головний науковий співробітник Відділення фізико-хімії горючих копалин Інституту фізико- органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України РАЄНКО Геннадій Федорович — кандидат хімічних наук, заступник директора Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 1 73 НАУКОВА СПАДЩИНА вою уряду СРСР через тимчасове об’єднання евакуйованих Київського і Харківського уні- верситетів. У 1944 р. Л.М. Литвиненко разом з факультетом переїхав до Харкова, де в 1947 р. закінчив навчання. Впродовж двох років пра- цював на Харківському заводі хімреактивів, а потім вступив до аспірантури на свою рідну кафедру за спеціальністю «органічна хімія». У 1951 р. Л.М. Литвиненко успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Досліджен- ня в галузі сірко- і азотовмісних похідних глю- кози». Ще в аспірантурі він почав працювати на кафедрі органічної хімії Харківського дер- жавного університету, спочатку як асистент, а потім, з 1952 по 1959 р., як доцент. Період становлення Л.М. Литвиненка як вченого в галузі фізико-органічної хімії при- пав на 1952–1955 рр. Незважаючи на те, що кандидатську дисертацію Леоніда Михайло- вича було присвячено питанням органічного синтезу, його подальша наукова діяльність пов’язана з проблемами реакційної здатності органічних сполук, кінетики, каталізу і меха- нізмів органічних реакцій, а накопичений до- свід з органічного синтезу сприяв його форму- ванню як фізико-органіка. Фізико-органічна хімія невипадково ви- явилася предметом наукових інтересів моло- дого вченого. Тоді вже став очевидним тісний зв’язок між двома розділами хімії: фізичною та органічною. Широке застосування фізичних методів, дослідження і використання фізичних моделей для встановлення кількісних законо- мірностей в органічній хімії привело до появи нового напряму на межі цих наук, який здобув назву фізико-органічної хімії. Розвиток її про- стежувався за трьома основними напрямами: 1) дослідження впливу структури реагентів, властивостей середовища та інших змінних параметрів на рівновагу і швидкість хімічних процесів, а також на фізико-хімічні властивос- ті органічних сполук; 2) вивчення механізмів органічних реакцій, зокрема тих, що відбу- ваються за участю органічних каталізаторів; 3) застосування методів статистичної фізики і квантової механіки до дослідження органічних речовин та їх реакцій. Праці таких видатних учених, як Л.В. Пи- саржевський, О.І. Бродський, Є.О. Шилов, А.І. Кіпріанов, М.А. Ізмайлов, відіграли ве- лику роль у становленні Л.М. Литвиненка як вченого. Його перші роботи в галузі фізико-ор- ганічної хімії відразу здобули високу оцінку і підтримку у фаховому середовищі. Після захисту кандидатської дисертації Леонід Михайлович розпочав дослідження кінетики ацилювання амінів. Як відомо, реак- ції ацильного переносу лежать в основі про- мислових способів одержання поліамідних і по лі ефір них смол, барвників, лікарських пре- Л.М. Литвиненко під час захисту докторської дисер- тації. 1961 р. Школа Л.М. Литвиненка. Зліва направо (на першому плані): В. Савьолова, А. Кириченко, Л.М. Литвиненко, Р.С. Попова; (на другому плані): М. Олійник, Г. Тиць- кий, Г. Семенюк, І. Шпанько, Ю. Шаранін, А. Савчен- ко, Ю. Садовський, А. Попов. 1967 р. 74 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) НАУКОВА СПАДЩИНА паратів та багатьох інших продуктів і напів- продуктів органічного синтезу. Крім того, за їх допомогою моделюють біохімічні процеси — утворення пептидного зв’язку в білках, ефір- ного зв’язку в жирах, деградації цих зв’язків та ін. У 1954 р. виходить друком його перша стат- тя «Ацилювання амінопохідних біфенілу», яка дала початок серії праць під рубрикою «Про- сторова будова і реакційна здатність». Ці до- слідження сприяли виявленню нового струк- турного явища в органічній хімії — підвищеної провідності в протяжних молекулярних систе- мах на основі біфенілу, що містять гетероатом з неподіленою парою електронів між фенільни- ми фрагментами. Пізніше це явище було вияв- лено в інших молекулярних системах і здобуло назву «позитивний містковий ефект» (ПМЕ). Над цією проблемою Л.М. Литвиненко пра- цював зі своїм учнем А.П. Грековим. Спільно вони вирішили важливе методичне завдання з аналітичного контролю швидкості реакції аро- матичних амінів з похідними карбонових (та ін- ших класів) кислот. Розроблену ними методику потенціометричного діазометричного титру- вання ариламінів згодом широко використову- вали не лише представники школи Л.М. Литви- ненка, а й багато зарубіжних дослідників. Проблема ПМЕ постійно перебувала у фоку- сі уваги Л.М. Литвиненка. Згодом у розвиток уявлень про природу цього явища і механізмів передачі електронних ефектів у протяжних мо- лекулярних системах великий внесок зробили його учні А.Ф. Попов, Р.С. Попова, В.А. Дадалі. Паралельно з дослідженнями взаємозв’яз- ку структури органічних сполук та їх реакцій- ної здатності Л.М. Литвиненко вивчав ефекти середовища і каталізу в реакціях ацильного переносу. З 1958 р. починається серія його робіт під рубрикою «Середовище і реакційна здатність». Першими були спільні публікації з Д.М. Александровою, в яких розглянуто вплив кислотних добавок на швидкість ариламіно- лізу похідних карбонових кислот у неводних середовищах. Так уперше було виявлено бі- функціональний каталіз у процесах ацильного переносу. Після відкриття Свеном і Брауном у 1952 р. названого механізму в реакції мута- ротації тетраметилглюкози це був другий при- клад, який демонстрував високу ефективність і специфічність цього, маловивченого тоді, типу каталізу. Явище біфункціонального ката- лізу також постійно входило до кола наукових інтересів Л.М. Литвиненка до останніх днів його життя. У 1959 р. Л.М. Литвиненко очолив кафедру технічної хімії на хімічному факультеті Харків- ського державного університету. В цей період він разом з А.І. Кириченко розпочинає дослі- дження з нуклеофільного і загальноосновного каталізу реакцій ацильного перенесу в невод- них середовищах, які потім було розвинено у Імпровізована робоча нарада (зліва направо): заступ- ники директора ІнФОВ АН УРСР кандидати хіміч- них наук А.Ф. Попов і Л.М. Капкан, директор Інсти- туту академік Л.М. Литвиненко, директор Дослідного виробництва ІнФОВ АН УРСР Ю.О. Васильєв Під час наради в кабінеті директора ІнФОВ АН УРСР (зліва направо): чл.-кор. АН УРСР Є.С. Рудаков, чл.- кор. АН УРСР С.М. Баранов, академік АН УРСР Л.М. Литвиненко ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 1 75 НАУКОВА СПАДЩИНА спільних працях Л.М. Литвиненка з іншими співробітниками кафедри. За короткий термін Леоніду Михайловичу вдалося створити на кафедрі атмосферу творчості, захопленості на- укою, бажання працювати з великою самовідда- чею, яка приваблювала талановитих студентів. Розпочалися глибокі зміни в навчальному про- цесі, започатковувалися нові спецкурси і спец- практикуми, в яких значне місце посідали пи- тання кінетики, каталізу і реакційної здатності. У 1962 р. за ініціативою Л.М. Литвиненка при кафедрі було організовано проблемну ла- бораторію, а наступного, 1963, року кафедру пе- рейменовано на кафедру органічного каталізу і кінетики, що відображувало зміст її наукової роботи. Розширювалися дослідження каталізу і механізмів заміщення в ненасичених електро- фільних центрах, зокрема невуглецевих. Велику увагу Л.М. Литвиненко приділяв питанням матеріального забезпечення кафе- дри, поповнення парку приладів. Він створив групу, завданням якої були прикладні розроб- ки за госпдоговорами з промисловими підпри- ємствами. У 1961 р. Л.М. Литвиненко захистив доктор- ську дисертацію на тему «Кінетика реакцій аци- лювання і деякі питання реакційної здатності». У 1964 р. Леонід Михайлович погодився на пропозицію Президії АН УРСР очолити робо- ту зі створення Донецького наукового центру. Ще з середини 1950-х років назріла необхід- ність активізації науково-технічного розвитку Донецького регіону, але науковий потенціал Донбасу був тоді досить слабким, а рівень на- укових досліджень у фундаментальних науках залишав бажати кращого. Тому на найвищому рівні було прийнято рішення, підтримане пре- зидентом АН УРСР академіком Б.Є. Патоном, про створення Донецького наукового центру Академії наук України. Перед Л.М. Литвиненком стояло непросте завдання — за короткий час, фактично з нічо- го, організувати в Донецьку спочатку відділен- ня, а потім і академічний інститут. Крім того, на базі Донецького педагогічного інституту, в якому практично не було природознавчих фа- культетів, потрібно було створити Донецький державний університет. Масштаб робіт з орга- нізації наукового центру був грандіозним. Було відведено землю під будівництво академічних інститутів хімічного і фізичного профілю, ви- ділено кошти для спорудження лабораторних площ, житлових будинків для співробітників, гуртожитків для аспірантів. У 1965 р. Л.М. Литвиненка було призначено першим ректором новоствореного Донецького університету. Цього ж року його обрали акаде- міком АН УРСР. За ініціативою Л.М. Литвиненка на хімічно- му факультеті Донецького університету було організовано кафедру органічної хімії, профе- сором якої він залишався до кінця свого жит- тя. Було також створено групу біологічної хі- мії, яка в 1975 р. перетворилася на однойменну кафедру. Загалом до 1975 р. на хімічному фа- культеті було вже шість кафедр: неорганічної, аналітичної, органічної, фізичної, біологічної хімії і вуглехімії. Паралельно з відкриттям університету було організовано Донецький фізико-технічний інститут АН УРСР (ДФТІ АН УРСР), а в ньому — сектор хімії, де Леонід Михайлович очолив відділ органічного каталізу і кінетики. Делегація Президії АН УРСР оглядає будмайданчик на місці майбутніх корпусів академічних інститутів у Донецьку: (зліва направо) директор ІнФОВ АН УРСР академік Л.М. Литвиненко, президент АН УРСР ака- демік Б.Є. Патон, заступник директора ІнФОВ АН УРСР Л.М. Капкан і директор Фізико-технічного інституту АН УРСР академік О.О. Галкін. Середина 1970-х років 76 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) НАУКОВА СПАДЩИНА Саме в цьому відділі було здійснено якісно но- вий стрибок у дослідженні проблем гомоген- ного каталізу, механізмів органічних реакцій, а також зв’язку між структурою органічних спо- лук та їх реакційною здатністю (каталітичною активністю). У 1967 р. сектор хімії ДФТІ АН УРСР було перетворено на Донецьке відділен- ня фізико-органічної хімії Інституту фізич- ної хімії ім. Л.В. Писаржевського АН УРСР (ДВФОХ ІФХ АН УРСР). Успішно справлятися з таким великим обся- гом науково-організаційної роботи Л.М. Лит- виненку вдавалося завдяки його вмінню під- бирати кадри і працювати з людьми. У До- нецьку він згуртував навколо себе багатьох вчених харківської наукової школи, переїзд яких значно посилив науковий потенціал регі- ону. Він запросив очолити наукові підрозділи та групи відомих фахівців, роботи яких були спрямовані на вирішення проблем фізико- органічної хімії. Це насамперед тоді ще член- кореспондент, а згодом — академік АН УРСР Роман Володимирович Кучер, який вивчав фі- зико-хімічні особливості радикальних реакцій, зв’язок між структурою та реактивністю хіміч- них частинок у радикальних реакціях; член- кореспондент АН УРСР Сергій Микитович Баранов — фахівець у галузі синтетичної орга- нічної хімії та досліджень зв’язку між структу- рою та фармакологічними властивостями ор- ганічних сполук; доктор хімічних наук Євген Володимирович Титов, який спеціалізувався на фізико-хімічних методах дослідження орга- нічних реакцій; член-кореспондент АН УРСР Єлисей Сергійович Рудаков, відомий своїми роботами в галузі кінетики та термодинаміки міжмолекулярної взаємодії і теорії перехідних станів гетеролітичних реакцій, та багато інших відомих хіміків-органіків. У квітні 1968 р., коли основний етап організа- ції і становлення Донецького університету було завершено, Л.М. Литвиненко подав заяву про звільнення від обов’язків ректора і переведення його на постійну роботу в Академію наук УРСР як керівника ДВФОХ ІФХ АН УРСР. Коло наукових інтересів Леоніда Михай- ловича було досить широким. Крім процесів ацильного переносу, він вивчав реакції нукле- офільного заміщення в електрофільних цен- трах різної природи (переважно ненасичених центрах). У 1969 р. за цикл робіт з дослідження механізмів хімічних реакцій і дії органічних ка- талізаторів Л.М. Литвиненку було присуджено премію ім. Л.В. Писаржевського АН УРСР. У березні 1970 р. Л.М. Литвиненка було об- рано членом Президії АН УРСР, а наступного року — призначено головою Донецького на- Під час другого візиту президента АН УРСР акаде- міка Б.Є. Патона до Донецького наукового центру. Делегація Президії АН УРСР відвідує Інститут фізи- ко-органічної хімії та вуглехімії АН УРСР (зліва на- право): заступник директора ІнФОВ АН УРСР канд. хім. наук Л.М. Капкан, академік АН УРСР Б.Є. Па- тон, директор ІнФОВ АН УРСР академік АН УРСР Л.М. Литвиненко, зав. лаб. О.І. Качурін. 1981 р. У лабораторії тонкого органічного синтезу ІнФОВ АН УРСР (зліва направо): директор Інституту акаде- мік АН УРСР Л.М. Литвиненко, заступник директора А.Ф. Попов і академік АН СРСР Ю.А. Овчинніков ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 1 77 НАУКОВА СПАДЩИНА укового центру. На цій посаді він працював до 1978 р. 12 червня 1975 р. на базі ДВФОХ ІФХ АН УРСР було створено Інститут фізико-орга- нічної хімії та вуглехімії (ІнФОВ) АН УРСР, директором якого став Леонід Михайлович Литвиненко. У цей період усе більш виразно виокремлю- ються два напрями, в яких проводилися дослі- дження під керівництвом Л.М. Литвиненка: 1) гомогенний органічний каталіз; 2) механіз- ми органічних реакцій і тісно пов’язана з цим проблема «структура–реакційна здатність». До найвагоміших досягнень цього періоду на- лежать відкриття і з’ясування механізму так званого кисень-нуклеофільного каталізу і ви- явлення ефекту збільшення активності орга- нічних каталізаторів під дією УФ-збудження. Важливо, що в цей час, вивчаючи механізми дії органічних каталізаторів, почали широко ви- користовувати більш інформативний методо- логічний підхід — кінетико-термодинамічний аналіз каталітичних процесів на рівні індивіду- альних стадій, який дав можливість реєструва- ти, виділяти і досліджувати структури інтерме- діатів. За другим із зазначених вище напрямів було з’ясовано природу і механізм проявів по- зитивного місткового ефекту, запропоновано кількісні методи вивчення впливу структури аліфатичних амінів на їх реакційну здатність, встановлено деталі механізмів низки процесів заміщення в ненасичених центрах. Незабаром, у 1979 р., з відділу органічного каталізу і кіне- тики виокремився відділ механізмів органічних реакцій, який очолив учень Л.М. Литвиненка — Анатолій Федорович Попов. Відділ, керований Л.М. Литвиненком, було перейменовано на від- діл органічних каталізаторів. ІнФОВ АН УРСР досить швидко перетво- рився на один з визнаних наукових центрів з гомогенного каталізу і механізмів реакцій за- міщення. У 1971 р. Л.М. Литвиненко став голо- вою Наукової ради з проблеми «Хімічна кінети- ка і будова». На базі цієї ради в Донецьку відбу- лися дві великі наради: III Всесоюзна коорди- наційна нарада з гомогенного каталізу (травень 1975 р.) і Всесоюзна нарада з проблеми «Ме- ханізми реакцій нуклеофільного заміщення» (травень 1983 р.), яка була спільним заходом однойменних рад СРСР і УРСР. І це був не єди- ний приклад тісної взаємодії цих двох рад. На базі найбільших хімічних підприємств Донбасу було проведено кілька спільних виїзних сесій і робочих нарад, на яких обговорювали напрями розвитку фізико-органічної хімії і нагальні за- вдання, які ставить перед наукою виробництво. Було розпочато підготовку до спільної сесії двох рад, однак цей захід відбувся вже після смерті Л.М. Литвиненка, восени 1984 р., під го- ловуванням академіка В.Д. Походенка. Одним з найважливіших результатів цієї сесії стало рішення щодо розширення фундаментальних робіт у галузі вуглехімії. Саме цього прагнув Леонід Михайлович, адже в останні роки життя він активно розвивав дослідження з вуглехімії. З 1982 р. він очолював українську секцію Нау- кової ради АН СРСР з хімії викопного твердого палива, був членом редколегії журналу «Хімія твердого палива». Після організації в ІнФОВ АН УРСР до- слідного виробництва Л.М. Литвиненко спря- мував свою енергію на вирішення важливих за- вдань, пов’язаних з впровадженням наукових результатів у виробництво. Він брав активну участь в організації кількох науково-виробни- чих об’єднань, очолював одне з них — «Спец- матеріали». В рамках цього об’єднання було виконано великий цикл досліджень зі створен- ня нових полімерних матеріалів з комплексом Роздуми… 78 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) НАУКОВА СПАДЩИНА унікальних властивостей: структурно-забарв- лених поліамідефірів, термостійких полімерів на основі поліефірів, модифікованих введен- ням антипіренових фрагментів, водорозчин- них полімерів тощо. Багато з цих розробок було впроваджено в промисловість — вироб- ництво забарвлених пінополіуретанів, кольо- рових склопластиків, будівельних, лакофар- бових і поліграфічних матеріалів, засобів по- бутової хімії тощо. Загалом у цей період під керівництвом Леоніда Михайловича викону- валося багато спільних робіт з промисловими підприємствами, було розроблено технології отримання продуктів і напівпродуктів для кіно- і фотопромисловості, епоксидних матері- алів (термостійких, оптично прозорих, з висо- кими показниками заломлення). Наприкінці 70-х років Л.М. Литвиненко розпочав роботу з узагальнення своїх науко- вих результатів у галузі гомогенного органіч- ного каталізу. Так, у 1979 р. вийшла друком брошура «Органічні каталізатори», а в 1981 р. побачила світ монографія «Органічні каталіза- тори і гомогенний каталіз». Спочатку Леонід Михайлович задумав цю працю у двох части- нах, однак у процесі роботи над другою час- тиною монографії вирішив розділити її на дві книги. Одну з них, «Механізм дії органічних каталізаторів. Основний і нуклеофільний ка- таліз», було опубліковано майже одразу після його смерті, а другу, «Механізми дії органічних каталізаторів. Біфункціональний і внутріш- ньомолекулярний каталіз», — у 1987 р. Розповідь про життєвий і творчий шлях Леоніда Михайловича Литвиненка буде непо- вною, якщо не сказати про його високі людські якості, про його доброту і мудрість, готовність прийти на допомогу всім, хто потребував її. Він добре розумівся на характерах людей, за- вжди прагнув виявити у своїх учнів і співро- бітників їхні найкращі риси і всіляко сприяв розвитку особистості. Леонід Михайлович був людиною щедрої душі, радо ділився своїми знаннями і досвідом з тими, хто працював по- руч з ним. І учні платили йому любов’ю та від- даністю спільній справі. З метою увічнення пам’яті Леоніда Михай- ловича Литвиненка в 1990 р. Інституту фізи- ко-органічної хімії та вуглехімії присвоєно ім’я його організатора і першого директора, започатковано приурочені до дати його наро- дження наукові читання з актуальних питань фізико-органічної хімії і вуглехімії. Однак найкращою пам’яттю про видатного вченого став успішний розвиток його ідей і плідна ді- яльність його учнів. Vira A. Savelova Anatolii F. Popov ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5867-0598 Iosyp O. Opeida ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8591-0537 Gennadiy F. Rayenko ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3694-536X Litvinenko Institute of Physical Organic and Coal Chemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine AN OUTSTANDING ORGANIC CHEMIST AND ORGANIZER OF SCIENCE IN THE DONETSK REGION To the 100th anniversary of Academician LM. Lytvynenko January 12 marks the 100th anniversary of the birth of a prominent Ukrainian scientist in the field of physical and organic chemistry, a talented organizer of science, winner of the State Prize of Ukraine in Science and Technology (1993, posthumously), winner of the L.V. Pisarzhevsky Prize of the NAS of Ukraine (1969), the organizer and first rector (1965–1968) of the Donetsk National University, one of the founders and first chairman (1971–1978) of the Donetsk Scientific Center, founder and director (1975–1983) of the Litvinenko Institute of Physical Organic and Coal Chemistry of the NAS of Ukraine, Doctor of Chemical Sciences (1961), Professor (1962), Academician of the NAS of Ukraine (1965) Leonid M. Lytvynenko.

Видатний хімік-органік та організатор науки Донецького регіону (до 100-річчя від дня народження академіка Л. М. Литвиненка)

Репозитарії

Схожі ресурси