Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924)
У статті наведено результати розвідки щодо раннього київського періоду діяльності видатного генетика і зоолога, всесвітньо відомого еволюційного біолога Феодосія Григоровича Добржанського. Київський період, який тривав з 1909 до 1924 р. і охоплював навчання в Першій київській гімназії та Універси...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178949 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) / І.В. Загороднюк // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 49-68. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178949 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1789492021-03-26T01:26:13Z Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) Загороднюк, І.В. Наукова спадщина У статті наведено результати розвідки щодо раннього київського періоду діяльності видатного генетика і зоолога, всесвітньо відомого еволюційного біолога Феодосія Григоровича Добржанського. Київський період, який тривав з 1909 до 1924 р. і охоплював навчання в Першій київській гімназії та Університеті св. Володимира, роботу на кафедрі зоології Київської політехніки та в Зоологічному музеї (зоологічному кабінеті) ВУАН, був ключовим у формуванні наукових інтересів ученого. Нарис підготовлено з урахуванням численних уточнень і виправлених помилок, накопичених у різних джерелах, зокрема щодо дат, місць перебування та роботи, назв установ та організацій тощо. Проаналізовано особливості діяльності Ф. Добржанського в Українському науковому товаристві, на кафедрі зоології Київської політехніки та в Зоологічному музеї ВУАН. Наведено відомості про тематику його наукових публікацій та доповідей, зібрані ним колекції, проаналізовано мотиви подальшої зміни місця роботи і від’їзду науковця спочатку до Петербурга, а потім до США. The results of the research on the history of formation and growth of Theodosius Dobrzhansky as a scientist in his first and most important Kyiv period are presented. This period lasted from 1909 to 1924 (15 years in total) and included studies at the First Kyiv Gymnasium (until 1917), 4 years of study at the University of St. Volodymyr (1917–1921) and work at the Department of Zoology of the Kyiv Polytechnical Institute (1920–1923) and the Zoological Museum of the Ukrainian Academy of Sciences (1921–1922 [1923?]). The essay has been prepared considering numerous clarifications on misbeliefs accumulated in various sources, in particular on dates, places of residence and work, names of institutions, organisations, etc. Peculiarities of his work and activity in the Ukrainian Scientific Society, in the Department of Zoology of Kyiv Polytechnic, and in the Zoological Museum (Zoological Cabinet) of the Ukrainian Academy of Sciences are analysed. Information on places of study and work, topics of scientific publications and reports, information on created collections and circles of communication is given. The motives for further change of place of work and departure of the scientist to St. Petersburg, where he spent the next 4 years, and to the United States are considered. The Kyiv period is considered being key for the formation of the scientist and his main scientific interests, as well as for the practice of communication with leading experts in their field and for the organisation of successful work despite social difficulties and upheaval. 2021 Article Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) / І.В. Загороднюк // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 49-68. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.02.049 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178949 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукова спадщина Наукова спадщина |
| spellingShingle |
Наукова спадщина Наукова спадщина Загороднюк, І.В. Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) Вісник НАН України |
| description |
У статті наведено результати розвідки щодо раннього київського періоду
діяльності видатного генетика і зоолога, всесвітньо відомого еволюційного
біолога Феодосія Григоровича Добржанського. Київський період, який тривав з 1909 до 1924 р. і охоплював навчання в Першій київській гімназії та
Університеті св. Володимира, роботу на кафедрі зоології Київської політехніки та в Зоологічному музеї (зоологічному кабінеті) ВУАН, був ключовим у формуванні наукових інтересів ученого. Нарис підготовлено з урахуванням численних уточнень і виправлених помилок, накопичених у різних джерелах, зокрема щодо дат, місць перебування та роботи, назв установ
та організацій тощо. Проаналізовано особливості діяльності Ф. Добржанського в Українському науковому товаристві, на кафедрі зоології Київської
політехніки та в Зоологічному музеї ВУАН. Наведено відомості про тематику його наукових публікацій та доповідей, зібрані ним колекції, проаналізовано мотиви подальшої зміни місця роботи і від’їзду науковця спочатку
до Петербурга, а потім до США. |
| format |
Article |
| author |
Загороднюк, І.В. |
| author_facet |
Загороднюк, І.В. |
| author_sort |
Загороднюк, І.В. |
| title |
Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) |
| title_short |
Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) |
| title_full |
Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) |
| title_fullStr |
Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) |
| title_full_unstemmed |
Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) |
| title_sort |
феномен феодосія добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у києві (1921–1924) |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Наукова спадщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178949 |
| citation_txt |
Феномен Феодосія Добржанського: до 100-річчя зачину його наукових досліджень у Києві (1921–1924) / І.В. Загороднюк // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 2. — С. 49-68. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT zagorodnûkív fenomenfeodosíâdobržansʹkogodo100ríččâzačinujogonaukovihdoslídženʹukiêví19211924 |
| first_indexed |
2025-07-15T17:38:21Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:38:21Z |
| _version_ |
1837736094552031232 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 49
ФЕНОМЕН ФЕОДОСІЯ
ДОБРЖАНСЬКОГО: ДО 100-РІЧЧЯ
ЗАЧИНУ ЙОГО НАУКОВИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ У КИЄВІ (1921–1924)
У статті наведено результати розвідки щодо раннього київського періоду
діяльності видатного генетика і зоолога, всесвітньо відомого еволюційного
біолога Феодосія Григоровича Добржанського. Київський період, який три-
вав з 1909 до 1924 р. і охоплював навчання в Першій київській гімназії та
Університеті св. Володимира, роботу на кафедрі зоології Київської полі-
техніки та в Зоологічному музеї (зоологічному кабінеті) ВУАН, був ключо-
вим у формуванні наукових інтересів ученого. Нарис підготовлено з ураху-
ванням численних уточнень і виправлених помилок, накопичених у різних
джерелах, зокрема щодо дат, місць перебування та роботи, назв установ
та організацій тощо. Проаналізовано особливості діяльності Ф. Добржан-
ського в Українському науковому товаристві, на кафедрі зоології Київської
політехніки та в Зоологічному музеї ВУАН. Наведено відомості про тема-
тику його наукових публікацій та доповідей, зібрані ним колекції, проана-
лізовано мотиви подальшої зміни місця роботи і від’їзду науковця спочатку
до Петербурга, а потім до США.
Період 1921–1924 рр. в історії українського природознавства
відзначився низкою неймовірних сплесків наукової діяльності
та інституційних революцій. У природознавчій сфері та її зо-
ологічній «гілці» яскравими подіями стали формування нових
осередків наукової активності та поява нових імен. Такими
осередками в Україні були ентомологічні бюро (1893–1917),
Українське наукове товариство (1907–1921), Орнітологічне
товариство ім. К.Ф. Кесслера (1908–1994), Зоологічний музей
ВУАН (1919–1934). Серед визначних постатей того часу мож-
на назвати імена С. Кушакевича, В. Артоболевського, М. Ка-
щенка, О. Лебедєва, Д. Белінга, В. Аверіна, М. Шарлеманя.
Серед молоді, яка гуртувалася навколо зоологічних центрів,
вирізнялася плеяда талантів, у якій найпримітнішими були
Сергій Оболенський, Лев Шелюжко, Володимир Караваєв,
Олександр Кістяківський, Сергій Парамонов, Анатолій Аргі-
ропуло, Феодосій Добржанський. На жаль, майже всі представ-
ники цієї плеяди згодом поїхали шукати щастя в інших краях,
ЗАГОРОДНЮК
Ігор Володимирович —
кандидат біологічних наук,
старший науковий співробітник
відділу музеології Національного
науково-природничого музею
НАН України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.02.049НАУКОВА НАУКОВА
СПАДЩИНАСПАДЩИНА
Феодосій Григорович
Добржанський
(25.01.1900–18.12.1975)
50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
за межами України. Проте їхні початки були
саме тут — від навчання до перших наукових
публікацій. І це дає надію, що наш край, який
породжує імена світового масштабу, можливо,
колись навчиться їх берегти і створювати умо-
ви для їх зростання і наукового розквіту.
У цьому нарисі йдеться про останнє з на-
званих імен, відоме сьогодні всьому світо-
ві, — Феодосія Добржанського, старт наукової
діяльності якого відбувся в Україні, в універ-
ситетських та академічних інституціях Києва,
що й стало поштовхом до вибору теми нової
музеологічної конференції, що здобула назву
«Вид у біології». Вибір цей визначався тим, що
в «дослідженнях виду» Ф. Добржанський став
однією з найвідоміших у світі постатей, а та-
кож тим, що у 2021 р., на який заплановано цю
конференцію, виповнюється 100 років від по-
чатку академічної роботи Ф. Добржанського,
яка розпочалася на кафедрі зоології Київської
політехніки та в Зоологічному музеї ВУАН у
1921 р. і тривала до січня 1924 р., коли науко-
вець покинув Україну. До того ж, розвідка може
стати «новиною» для тих, хто за радянською
традицією вважає, що «Добржанский всегда
считал себя русским». Постає закономірне за-
питання: як уродженець Немирова, київський
гімназист, студент Університету св. Володими-
ра, гуртожитківець КПІ, науковець Зоологіч-
ного музею ВУАН, який працював у Петербур-
зі вчетверо менше часу, ніж у Києві, міг вважа-
ти себе лише «русским»? Він — частина історії
української науки, яку ми маємо досліджувати
і оприлюднювати.
Про ейдологічні дослідження Ф. Добржан-
ського. Ейдологічні дослідження Феодосія
Добржанського проходять червоною ниткою
крізь усю його наукову творчість: від початку
темою своїх робіт він обрав питання біоріз-
номаніття і принципів його формування. На
цій основі постали і розгорнулися еволюційні
дослідження науковця, які й привели його до
всесвітнього визнання. Проте це сталося вже
в «американський» період наукової творчості
Ф. Добржанського. Нижче наведено біогра-
фічну довідку, відтворену за однією з розвідок
автора статті [1, с. 7].
Добржанський Феодосій Григорович (1900–
1975) — зоолог, генетик, еволюціоніст, осно-
воположник американської школи популяційної
генетики, один з фундаторів синтетичної те-
орії еволюції. Один із висловів дослідника став
дуже відомим і перетворився на гасло для ба-
гатьох біологів — «ніщо в біології не має сенсу,
окрім як крізь призму еволюції» [2]. Запропо-
нована ним схема дивергентної еволюції [3]
згодом стала центральним місцем у багатьох
працях, зокрема в моделях співвідношення різ-
них категорій та типів видів, описаних різними
дослідниками 1. Початки його наукової роботи
лежать в Україні і пов’язані з вивченням видо-
вого різноманіття і географічної та індивіду-
альної мінливості сонечок (напр., [5–8]), а та-
кож дрозофіл, молюсків і навіть коней. Згодом,
у 1937 р., вийшла його перша фундаментальна
праця «Генетика та походження видів», одну з
десяти глав якої було присвячено темі «вид як
природна одиниця» (цит. за [9]). Ця книга по-
клала початок його вагомому монографічному
доробку, вершиною якого стала «Еволюція, ге-
нетика і людина» [3]. Фахівці оцінюють його
здобутки в одному ряду з розробками Дарвіна і
вважають його творчий спадок основою сучас-
них еволюційних концепцій [10, 11].
Отже, підґрунтя наукового доробку Феодо-
сія Добржанського було закладено в Києві, а
дві його ключові еволюційні ідеї вперше опри-
люднено саме в київський період. Одна з його
статей, «Про географічну й індивідуальну мін-
ливість Adalia bipunctata та A. decempunctata»
[7], стала відправною точкою в розвитку гено-
географії та аналізу зміщень частот поліморф-
них ознак у географічних популяціях, інші, зо-
крема «Про будову статевого апарату деяких
мутантів Drosophila melanogaster» [12], — за-
дали вектор у вивченні механізмів репродук-
тивної ізоляції генетично відмінних форм. Ці
та подібні праці були провісниками розвитку
синтетичної теорії еволюції (СТЕ) як синте-
1 Автор використав цю схему для аналізу концепту
виду [4], що дозволило показати, що різноманіття
статусів «вид» є більшою реальністю, ніж категорія
«вид».
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 51
НАУКОВА СПАДЩИНА
зу генетики, морфології та філогенетики, а по
суті — синтезу менделізму та дарвінізму.
Зокрема, у згаданій вище праці 1924 р. [12]
Ф. Добржанський відзначив і обґрунтував над-
важливе для розвитку еволюційного вчення
положення: «Відомо, що різні види комах так
само, як і географічні раси одного й того са-
мого виду, відрізняються за будовою їхнього
статевого апарату. Ці відмінності мають вели-
ке біологічне значення для їх носіїв, оскільки
вони ускладнюють спарювання по-різному ор-
ганізованих форм і можуть спричинити ізоля-
цію» [12, с. 245]. Тобто Ф. Добржанський пока-
зав, що мутації, описані за кольором і формою
очей, кольором тіла та іншими екстер’єрними
ознаками, впливають також і на будову вну-
трішніх статевих органів.
Київський період: освіта й становлення як
фахівця. Феодосій Добржанський — уродже-
нець Немирова Вінницької області. З малих
літ він мав прекрасне виховання й освіту: його
батько викладав математику, мати «дала си-
нові значну частину ранньої освіти після того,
як було виявлено, що завдяки своїй німецькій
няні він говорив краще німецькою, ніж росій-
ською» [13].
До Києва сім’я переїхала в 1909 р., і подаль-
ше навчання Феодосій проходив у Першій
київській гімназії, де захопився ентомологією
під впливом свого вчителя Віктора Лучника
(1892–1936), знаного ентомолога, який і пора-
див юнаку зайнятися сонечками. Це визначи-
ло інтерес молодого науковця на багато років.
Феодосій здружився з Вадимом Олександров-
ським і разом з ним влітку 1914 та 1916 рр. здій-
снив дві подорожі до Кавказу, обидві з енто-
мологічною метою [14]. Вивчаючи мінливість
сонечок, у 1917 р. Ф. Добржанський описав на
честь Лучника новий вид, Coccinella lutshniki
Dobzh. (= C. saucerottei). Того ж 1917 р., одразу
після закінчення гімназії, він вступив до Київ-
ського університету св. Володимира, обравши
природниче відділення фізико-математичного
факультету (фото того часу на рис. 1 2). Його
2 Державний архів м. Києва, ф. 16, оп. 464, спр. 3284,
арк. 6, отримано від М. Біляшівського, фото редаго-
вано.
університетським вчителем став професор зо-
ології Сергій Кушакевич 3 (1873–1920), одна з
ключових постатей в українській зоології по-
чатку ХХ ст. [16].
У 1918 р. С. Кушакевич познайомив 18-річ-
ного студента з кількома своїми колегами —
професорами Петроградського університету,
які переїхали до Києва, тікаючи від револю-
ційного лихоліття. Серед них був і Володимир
Вернадський (1863–1945), який влітку 1919 р.
за сприяння С. Кушакевича як директора
Дніпрянської біостанції поселився на ній 4.
Ф. Добржанський забезпечував Володимиру
Івановичу зв’язок зі світом і доставляв харчі.
Навесні 1919 р. наставника Ф. Добржан-
ського Сергія Кушакевича було обрано «това-
3 Надалі доля тісно пов’язала їх, і коли Феодосій втра-
тив батьків, то Сергій Юхимович усиновив його [15,
с. 61]. Проте окремі дати суперечать послідовності
визнаних подій. С. Кушакевич виїхав з Києва наза-
вжди наприкінці 1919 р., тому не міг узяти Феодосія
до себе після смерті обох його батьків: батько Феодо-
сія помер 1918 р., а мати — у травні 1920 р. [13, с. 14].
4 Слід зазначити, що це був розпал червоного терору з
наступним серпневим захопленням Києва денікінця-
ми. Академія наук у 1919 р. фактично не діяла. Біо-
станція була розташована в будинку лісника, на ліво-
му березі Дніпра, на околиці с. Старосілля, в урочищі
Гористе, де у 1919 р. було створено заповідник «Го-
ристе». Деякі академіки використовували біостанцію
як дачу, і Вернадський був одним з її постояльців.
Рис. 1. Феодо-
сій Добржан-
ський — студент
Університету
св. Володимира
52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
ришем» (заступником) голови Комісії для виу-
чування фауни УАН, і він усіляко підтримував
молодого науковця. С. Кушакевич, крім іншо-
го, вивчав генеративні системи та сперматоге-
нез різних груп хребетних (напр. [17–19]), і це
не могло не вплинути на дослідження Ф. Доб-
ржанського. Згодом Феодосій неодноразово у
своїх листах і спогадах тепло відгукувався про
Сергія Юхимовича як вчителя і наставника 5.
1918–1921 роки — період катаклізмів. Втра-
та батька (1918), втрата вчителя (1919), за-
криття університету (1920), розпуск Україн-
ського наукового товариства (1921) — це було
внутрішнім болем, до того ж в Україні почала-
ся глибока соціальна криза, яка розгорталася
на тлі буремних революційних подій того часу,
які, звісно, не могли не вплинути на життя на-
уковців та наукових інституцій. В одному з іс-
торичних оглядів про НАН України [20, с. 70]
цей період описано так: «Голод, що відчувався
в Україні вже в кінці 1919 р., став особливо від-
чутним у травні-червні 1920 року. <...> Впро-
довж першої половини 1920 р. УАН зовсім не
фінансувалася. Деякі кошти були виділені їй
тільки в кінці другого півріччя. Науковці зму-
шені були працювати одночасно на багатьох
5 Остання зустріч Ф. Добржанського з С. Кушакеви-
чем сталася наприкінці 1919 р. в Одесі, звідки Сергій
Юхимович намагався виїхати до Європи, але в дорозі
помер від тифу [15].
часто тимчасових посадах». Повною мірою це
стосувалося і Феодосія Добржанського.
За яких умов Ф. Добржанський закінчив
університет — не ясно. Київський університет
закрили 1920 р., коли Феодосій закінчив тре-
тій курс. Відомо, що природнича освіта збері-
галася як в Університеті св. Володимира, так
і у створеному в жовтні 1917 р. Українському
народному університеті. У червні 1919 р. їх
об’єд нали у Київський державний універси-
тет, який у 1920 р. ліквідували 6. З огляду на
деякі факти можна припустити, що наступний,
1921 р. Феодосій був студентом КПІ, оскільки
в 1920 р. він уже був при кафедрі зоології КПІ
(детальніше далі) і жив у гуртожитку Політех-
ніки. Крім того, з його спогадів відомо, що він
тоді слухав лекції викладача КПІ Григорія Ле-
вицького, тобто Київська політехніка напевно
була місцем закінчення його навчання.
Київський період: робота та наукові шко-
ли. Після закінчення навчання Ф. Добржан-
ський займався як науковою, так і викладаць-
кою роботою. Доступні відомості дещо плута-
ні, що можна пояснити тогочасною ситуацією,
потребою в підробітку на різних службах, куди
6 Український народний університет діяв у приміщен-
ні Педагогічного музею та (у вечірні часи) в аудито-
ріях Університету св. Володимира. Про роль Педаго-
гічного музею в розвитку природничої освіти і при-
родничих колекцій є окрема розвідка автора [21].
Рис. 2. Феодосій Добржан-
ський серед співробітників і ви-
хованців кафедри зоології КПІ.
Зліва направо, стоять: Сергій
Іванов, Лонгин Косаковський,
Юлій Керкіс; сидять: Михай-
ло Левіт, Феодосій Добржан-
ський, Олександр Лебедєв,
Микола Грезе, Георгій Шпет.
Грудень 1923 р. (реконструк-
цію імен здійснено автором на
основі [13] та інших джерел)
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 53
НАУКОВА СПАДЩИНА
була можливість влаштуватися. За різними
джерелами, в 1920–1924 рр. він працював на
кафедрі зоології Київської політехніки та в Зо-
ологічному кабінеті УАН7.
Щодо Політехніки — йдеться про кафедру
зоології КПІ. Найімовірніше, Ф. Добржан-
ський почав працювати там у 1920 р., і його
робота тривала до кінця 1923 р., тобто повні
4 роки. У цей період кафедру очолював Олек-
сандр Лебедєв. Як і значна частина співробіт-
ників, Феодосій Добржанський проживав на
першому поверсі третього корпусу (кімн. 38)
[22]. Його сусідами по кімнаті були Микола
Вагнер та Григорій Левицький.
Кафедра зоології мала типову для тодішніх
природничих кафедр колекцію і виглядала як
музей, а певний час навіть мала спеціалізова-
ну кімнату для експозиції з вивіскою «Зооло-
гічний музей» (є фото 1902 р.). Наведену тут
світлину (рис. 2) зроблено в зоологічній лабо-
раторії наприкінці грудня 1923 р.; автор статті
з’ясував місце зйомки за 12 деталями інтер’єру
та 6 ознаками опудал і кістяків, зроблених
у 1902 р. (тоді музей знаходився за дальніми
дверима). Це фото відтворено в багатьох ви-
даннях, зокрема у статті М. Голубовського [23]
та книзі М. Адамса [24]. Всі персони, зафіксо-
вані на фото, згодом стали відомими науковця-
ми, і автор має інформацію про кожного з них.
Кафедра зоології КПІ обслуговувала також
і створений у 1922 р. Сільськогосподарський
інститут (сучасний Національний університет
біоресурсів і природокористування України
(НУБіП)).
Голод, економічна криза, зміни влади та
політичні пристрасті залишали небагато міс-
ця для науки. У листі до В. Вернадського від
06.05.1921 Ф. Добржанський зазначав: «Бушу-
ют украинцы: они теперь у власти и делают
все, что им угодно. Говорят о каком-то сліянії
Академии Наук с Укр. Науковим Товариством»
[25, с. 55–56]. Що й сталося 1 червня 1921 р.
Попри унікальний склад кафедри, в якому
кожний науковець був визначною особистіс-
тю, визнань приязних стосунків з боку Ф. Доб-
7 Це сказано лише як припущення [1, с. 6].
ржанського не знаходимо. Про О. Лебедєва в
листуванні з В. Вернадським (07.02.1922) він
згадує лише формально: «Моим учителем и
руководителем является теперь А.Г. Лебедев,
хотя, собственно говоря, я иду своей дорогой...»
[15, с. 60]. У тому ж листі Феодосій пише про
бажання і готовність поїхати будь-куди подалі
з Києва: йдеться і про плани переїхати до Пе-
трограда, і про готовність долучитися до мон-
гольської експедиції: «Я сейчас не связан абсо-
лютно ни малейшими нравственными связями с
Киевом. Что же касается до материальных, то
готов всем пожертвовать» [15, с. 59].
Ф. Добржанський неодноразово жалівся, що
російські науковці часто ігнорують його листи:
«Очень мне хотелось завести сношения с кое-
кем из петроградских зоологов и энтомологов.
Но они, кажется, народ суховатый и мало
склонны переписываться с провинциалами»
(06.05.1921) [25, с. 55–56]. Цей комплекс мен-
шовартості переріс у потужний рушій, який
допоміг йому згодом увірватися в наукові
спільноти Петрограда, а потім і Нью-Йорка.
Є окремі відомості про викладацьку діяль-
ність Ф. Добржанського в інших вишах, на-
приклад вказівки [26], що в 1922–1923 рр. він
був лектором біології та зоології на «робітфа-
ку» при Київській політехніці та лектором з
біології у Київському педагогічному інституті.
Напевно, «робітфак» — це було лише його до-
даткове навантаження на кафедрі О. Лебедєва,
а під педінститутом, можливо, мається на увазі
Київський інститут народної освіти (КІНО).
Академія наук de facto почала діяти у форма-
ті наукових інституцій лише після зміцнення
її структурами і штатами Українського науко-
вого товариства (УНТ). Ф. Добржанський був
активним членом Природничої секції УНТ,
про що свідчать чимало документів, зокрема з
історії УНТ [27]. При відкритті наукових ва-
кансій у Зоологічному музеї УАН (фактично
від створення ВУАН згідно з рішенням РНК
УСРР від 21.06.1921) місце дісталося і Фео-
досію Добржанському. Цьому було дві при-
чини. По-перше, УНТ підписало угоду з УАН
(ВУАН) не про входження, а про об’єднання, і
нею передбачалося перевести більшість струк-
54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
тур і значну частину кадрів УНТ до ВУАН, а
по-друге, Ф. Добржанський був активним чле-
ном УНТ. У наведеному на рис. 3 фрагменті до-
кумента «Список членів Зоологічної секції ко-
лишнього Українського наукового товариства
на 1 червня 1921 р.» в переліку дійсних членів
Секції він посідає 6-ту позицію з 28 (список
складено явно не за абеткою). Цікавою є також
зазначена адреса — Сільськогосподарський на-
уковий комітет (така сама у Богдана Більсько-
го і Кирила Осьмака).
У Звіті про діяльність Зоологічної секції
Відділу природничих наук УНТ за 1920 р. [27,
с. 280] зазначено, що одну з 28 доповідей «Дещо
про походження родів сонечок» у 1920 р. робив
Т. Добржанський (з ініціалом «Т»). Надалі він
був серед авторів «Українського зоологічного
журналу», започаткованого УНТ у 1921 р.
Тепер про академічні статуси науковця у
складі ВУАН. У 1921–1922 рр. Ф. Добржан-
ський був штатним зоологом Зоологічного му-
зею ВУАН. У зведенні «Історія НАН України
за 1918–1923 рр.» Ф. Добржанський згадується
двічі: як «зоолог середнього складу Зоологічно-
го музею» в 1921 р. і як «постійний співробіт-
ник Зоологічного кабінету» у 1922 р. [28, с. 341;
с. 520]. Інформація про «тільки 5 співробітни-
ків» (рис. 4), мабуть, стосувалася попереднього
1921 р. У звітному 1922 р. їх було, як видно, 10.
Проте з наступного 1923 р. відбулося скоро-
чення штатів, а для збереження статусів колег
ввели позицію «постійний позаштатний спів-
робітник» (протягом 1923–1930 рр. у штаті Зо-
ологічного музею було тільки три особи: В. Ка-
раваєв, М. Шарлемань і С. Парамонов [29]).
Залишається суперечливим питання, чи був
Феодосій Добржанський аспірантом. Жодних
відомостей про це автор не знайшов. За І. За-
харовим [26], у 1921–1924 рр. Ф. Добржан-
ський був «аспірантом при кафедрі зоології
при УАН». Ймовірно, йдеться про Кафедру
експериментальної зоології ВУАН, яку очолю-
вав І. Шмальгаузен 8. Проте це дуже сумнівно,
оскільки про аспірантуру ВУАН у ті часи нічо-
го не відомо 9. Та й учені ступені тоді було ска-
совано, а тому захисту дисертацій не було.
Загальний огляд київських афіліацій
Ф. Добржанського. За реконструкцією Б. Ко-
нашева, яку він зробив на основі різних джерел,
у тому числі архівних матеріалів [22, с. 65] 10, є
три афіліації Ф. Добржанського цього періоду:
Київський університет (alma mater), Зоологіч-
8 Крім того, важко уявити, щоб у І. Шмальгаузена був
учень у галузі ентомології. В літературі також зазна-
чається, що Ф. Добржанський ще під час навчання в
університеті товаришував з І. Шмальгаузеном і «обоє
часто любили прогулюватися Бібіковським бульва-
ром» [22, с. 65–66]. Але, як свідчать архіви РАН, «на-
прикінці 1920 р. І.І. Шмальгаузена було обрано про-
фесором Київського вищого інституту народної осві-
ти, і влітку 1921 р. він переїхав до Києва» [30], коли
Ф. Добржанський вже завершив навчання (табл. 1).
9 Зрештою, офіційно аспірантуру в Україні запрова-
джено лише на початку 1932 р. [31].
10 Дослідник посилається на Державний архів м. Киє-
ва, ф. 176, оп. 2, спр. 24.
Рис. 4. Згадування прізвища Ф. Добржанського серед
плеяди зоологів у перші роки існування Зоологічного
кабінету (музею) ВУАН у Звідомленні Всеукраїнської
Академії Наук за 1922 р. [28, с. 341] та в довідці про
склад Академії в 1919–1923 рр. [28, с. 520]
Рис. 3. Фрагмент (перші 10 позицій) списку членів Зо-
ологічної секції колишнього Українського наукового
товариства на 01.06.1921 [27, с. 279] (тут у Добржан-
ського ініціал «Т»)
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 55
НАУКОВА СПАДЩИНА
ний музей ВУАН і Київський політехнічний
інститут (табл. 1). До афіліацій у цитованій
праці зараховано також такий запис: «02.1918–
09.1919: помічник академіка В.І. Вернадського
в Українській академії наук», проте це не було
офіційною роботою. Сумнівним також є запис
«1919: викладання на «нульовому» семестрі у
Київському університеті» — тоді Феодосій сам
навчався на ІІ або ІІІ курсі. Крім того, запис
«1919–1920: асистент Одеського сільськогос-
подарського інституту» також суперечливий,
оскільки цьому факту немає підтверджень. До
речі, це єдина згадка Одеси в цьому виданні
(вона є і в спогадах дочки [13]). Щоправда, ві-
домо, що наприкінці 1919 р. Ф. Добржанський
зустрічався в Одесі з С. Кушакевичем, коли
той тікав за кордон [15]. Зі спогадів Ф. Доб-
ржанського [34] відомо, що він дістався Оде-
си як робітник санітарного потяга Червоного
Хреста11 і, зустрівшись там з Кушакевичем, до-
помагав учителю з виїздом, тому некоректно
11 Куди його влаштувала знайома С. Кушакевича для
уникнення призову в денікінські загони.
говорити про два роки роботи в Одесі: це було
коротке перебування на межі 1919/1920 рр.
Проживав він в Одесі на квартирі у професора
Одеського сільськогосподарського інституту
Олександра Браунера, однак цей факт не ро-
бить його співробітником кафедри Браунера.
Також потребує коментаря інформація про
Київський сільськогосподарський інститут,
щодо якого Б. Конашев [22] наводить три дати
з періоду 1919–1923 рр. Важливо уточнити, що
«с/г факультет» сформовано в КПІ в 1918 р.,
і лише 1922 р. на базі цього факультету було
створено «Київський сільськогосподарський
інститут в структурі КПІ», який наступного
1923 р. відділився у самостійну установу (див.
вебсайт НУБіП). І в біографії О. Лебедєва, на
кафедрі якого й працював Ф. Добржанський,
також значиться початок його роботи в «Сіль-
ськогосподарському інституті» з 1922 р.
Наукові публікації Ф. Добржанського
київського періоду. Першими публікаціями
дослідника стали матеріали з фауни кокцине-
лід, перший з яких він підготував під впливом
свого гімназичного наставника В. Лучника і
Табл. 1. Реєстр позицій Ф. Добржанського під час його перебування в Україні у 1918–1923 рр.
(дати у квадратних дужках — реконструкція автора)
Період Позиція
04.1919–[04].1920 Лаборант сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту
[22] (щонайбільше це було одночасно з навчанням на ІІІ курсі Київського університе-
ту; після від’їзду (й смерті) С. Кушакевича, який до кінця 1919 р. був його керівником
та опікуном)
[05].1919–[08].1919 Член Фауністичного комітету УАН (Комітет було розпущено до кінця року, напевно
в розгул денікінщини; «незабаром» після заснування [32])
24.04.1920–[12].1923 Асистент кафедри зоології сільськогосподарського факультету Київського політех-
нічного інституту (у 1920 р. і до весни 1921 р. ще тривало навчання Ф. Добржансько-
го, напевно зі спеціалізацією на цій кафедрі**)
[06].1921–1923* Зоолог Зоологічного музею ВУАН (у [22] — «1919–1923» і «АН УРСР»; у 1919 р.
Ф. Добржанський був членом Фауністичного комітету УАН, не пізніше, ніж за рік,
у 1920-му, цей комітет розпустили)
09.1922–[12].1923 Викладач Київського сільськогосподарського інституту (з 1922 р. цей інститут став
окремою від КПІ установою)
* «1923» — поширена точка зору (напр., [22]), однозначні дані є тільки за 1921–1922.
** Про це свідчать як визнана дата закінчення навчання Ф.Д. (весна 1921), так і факти його перебування в КПІ
(див. текст). Початок педагогічних практик у 1920 р. пов’язаний з підмінюванням на заняттях свого приятеля —
асистента кафедри зоології С. Оболенського [33, с. 58].
56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
опублікував у першому в історії української
зоології збірнику фауністичних праць [5].
В огляді праць Ф. Добржанського його біо-
граф М. Адамс [24] зазначає, що впродовж
1920-х років Феодосій листувався з багатьма
Табл. 2. Перелік праць Ф.Г. Добржанського
київського періоду (до 1924 р. включно)
Рік Назва статті
1917 Описание нового вида рода Coccinella из
окрестностей Киева [5]
1921 До фавни сонечок (Coccinellidae) Волині та
Поділля [36]
Tachea vindobonensis Fer. в околицях Київа [37]
К познанию женского полового аппарата
божьих коровок (Coccinellidae) [42]
Дві нових ріжностатi Adalia bipunctata (Cole-
optera, Coccinellidae) цікавих у філогенетич-
ному відношенню [6]
1922 Скопления и перелеты у божьих коровок
(Coccinellidoe [sic]) [43] (у статті подяка О. Ле-
бедєву; в кінці — напис «Киев. Июль. 1920»)
Имагинальная диапауза у божьих коровок [44]
(в кінці статті — напис «Киев. Октябрь. 1922»)
1923 Замітка про географічне поширення деяких
цікад (Cicadidae) [40]
Buliminus (Chondrula) tridens Müll. на Київщи-
ні та Поділлю [41]
Три новых вида семейства Coccinellidae
(Coleoptera) из Азиатской России [45]
1924 Географическая и индивидуальная из-
менчивость Adalia bipunctata L. и Adalia
decempunctata L. (Coleoptera, Coccinellidae) [7]
Заметка о происхождении фауны наносов раз-
лива Днепра под Киевом [46]
Die geographische und individuelle Variabilität
von Harmonia axyridis Pall. in ihren Wechselbe-
ziehungen [47]
Die wieblichen Generationsorgane der Coccineli-
den als Artmerkmal betrachtet (Coleoptera) [48]
Beitrag zur Kenntnis des weiblichen Gasch-
lechtsapparates der Coccinelliden [49]
Űber den Bau des Geschlechtsapparats einiger
Mutanten von Drosophila melanogaster Meig.
(Zeitschrift für Induktive Abstammungs- und
Vererbungslehre) [12] («Received 20 September
1923; affiliations: Leningrad»)
відомими ентомологами, розсилав їм примірни-
ки видань зі своїми статтями, зокрема й Укра-
їнського зоологічного журналу (УЗЖ). Відо-
мі його дарчі підписи для Г. Якобсона (випуск
УЗЖ 1921 р.) та для бібліотеки московського
Інституту зоології (випуск 1923 р.). У цих двох
номерах УЗЖ опубліковано чотири праці
Ф. Добржанського — дві про молюсків, одну
про цикад і одну про сонечок [35]. Зокрема, в
першому числі УЗЖ вміщено його статті про
склад фауни сонечок Волино-Поділля [36], а
також про мінливість равликів на Київщині
[37]. Цей перший випуск Українського зооло-
гічного журналу було видано Українським на-
уковим товариством. У другому випуску УЗЖ
за 1923 р. вже зазначено, що це академічне ви-
дання, і в ньому містилися праці співробітни-
ків Зоологічного музею, зокрема Ю. Артобо-
левського [38], С. Паночіні [39], Л. Портенка,
М. Щербини, а також дві праці Ф. Добржан-
ського — про цикад [40] та молюсків [41].
З того самого 1923 р. праці про сонечок до-
слідник почав публікувати в російських та
німецьких виданнях (відповідними мовами).
Становлення його як ученого, окреслення
наукових інтересів відбувалося стрімко. До
1924 р. включно Ф. Добржанський уже був
автором 16 статей, зокрема 4 німецькомовних,
причому майже всі праці були опубліковані в
різних виданнях.
У табл. 2 наведено всі статті Феодосія Доб-
ржанського цього періоду (до 1924 р. включно),
які автору вдалося знайти. Назви публікацій
подано в оригінальному написанні. Остання
праця в цьому переліку, «Про будову статевого
апарату деяких мутантів Drosophila melanogas-
ter» (1924), ознаменувала перехід ученого до
нової для нього галузі — вивчення не лише ре-
продуктивної системи комах, а й впливу мута-
цій на морфологію і популяції дрозофіл. Відто-
ді дрозофіли стали одним з модельних об’єктів
дослідника.
Наукові доповіді Феодосія Добржансько-
го. Біограф Ф. Добржанського М. Адамс [24]
зазначає, що у 1920 р. Феодосій став членом
Зоологічної секції Природничого відділен-
ня УНТ і вже 12 вересня зробив доповідь
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 57
НАУКОВА СПАДЩИНА
«Деякі проблеми походження родів сонечок
(Coccinellidae)»12. Насправді доповідей було
більше.
У 1922 р. в Києві було проведено дві зо-
ологічні конференції. У Звіті про діяльність
Київської асоціації зоологів при ВУАН у
1922 р., опублікованому в «Історії НАН Укра-
їни. 1918–1923» [28, с. 332–333], Ф. Добржан-
ського згадано як одного з трьох секретарів
конференції під назвою «Друга конференція
київських зоологів», яка працювала з 20 по
30 жовтня 1922 р. і в рамках якої відбулося
10 засідань. Почесним головою конференції
був академік М. Кащенко, його «товаришами»
(заступниками) — академік І. Шмальгаузен,
М. Шарлемань та В. Караваєв13. З огляду на
членство Ф. Добржанського в УНТ [27, с. 279]
та порядок, у якому наведено прізвища «то-
варишів» голови і секретарів, Феодосій Доб-
ржанський однозначно представляв на цій
конференції УНТ.
В «Історії НАН України. 1918–1923» пріз-
вище Ф. Добржанського трапляється неодно-
разово. Зокрема, в розділі «Перелік доповідей
співробітників установ АН» [28, с. 554] є спи-
сок з п’яти доповідей науковця. Всі вони дато-
вані 1922 р., а тому, напевно, пов’язані з про-
веденням згаданих вище зоологічних конфе-
ренцій: 1) «Робота петроградських та москов-
ських зоологів за останній час і нова чужоземна
біологічна література»; 2) «Имагинальная ди-
апауза у солнечных коровок»; 3) «Исследования
над женским половым аппаратом у солнечных
коровок (к вопросу о роли индифферентных
признаков в эволюции)»; 4) «Новые работы по
определению пола»; 5) «О волнах жизни».
Загалом теми доповідей Ф. Добржансько-
го багато в чому збігаються з проблематикою
12 За Адамсом, цю доповідь було анонсовано в № 1
Українського зоологічного журналу. Проте статтю в
УЗЖ було присвячено фауні сонечок Волино-По-
ділля [36].
13 Взагалі склад дуже показовий: Кащенко був «нагля-
дачем» за зоологічними дослідженнями (як голова
Фауністичної комісії); трійка заступників (з трьома
секретарями) представляла відповідну трійку зоо-
логічних центрів — кафедру (Шмальгаузен), УНТ
(Шарлемань) та Зоологічний музей (Караваєв).
його публікацій, проте в них, на відміну від
статей, значно яскравіше проявляється тяжін-
ня вченого до вивчення трьох основних аспек-
тів: 1) статевих ознак, 2) спадковості, 3) ево-
люційних змін. Причини саме такого кола
наукових інтересів лежать на поверхні, хоча
про них мало хто говорить. Насамперед цьому
сприяли вчителі Ф. Добржанського, особливо
С. Кушакевич, який був відомим дослідником
генеративних систем, а також таланти самого
Феодосія Добржанського.
У наступному томі «Історії НАН України.
1924–1928» згадок про Ф. Добржанського вже
немає. Очевидно, що він змінив афіліацію, а
публікації 1924–1925 рр. відносять його до Ки-
єва лише через типовий для наукових видань
часовий проміжок між надходженням рукопи-
су і оприлюдненням статті.
Зоологічні (ентомологічні) колекції. Тема
важливості колекторства у становленні бага-
тьох відомих біологів, передусім зоологів, роз-
глядалася неодноразово [1, 50, 51]. Не можна
оминути її і при розгляді наукової діяльності
Ф. Добржанського. Його численні статті про
мінливість ґрунтуються на великих вибірках
і аналізі зразків. Є навіть думка, що робота з
колосальними обсягами матеріалу дозволила
йому як ентомологу розвинути популяційне
мислення і фактично сприяла досягненню ним
усесвітнього визнання [52].
Ентомологічні колекції Ф. Добржанського
були, напевно, великими. Проте пошук їх слі-
дів у Києві не дав результатів: їх однозначно
немає в Національному науково-природни-
чому музеї (особ. повід. О. Мартинова), Ін-
ституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена (повід.
О. Пучкова), зоологічному музеї КНУ імені
Тараса Шевченка (повід. М. Біляшівського),
Інституті захисту рослин (повід. В. Федорен-
ка, за сприяння В. Різуна). Судячи з відсут-
ності в монографії М. Дядечка про кокцинелід
України [53] цитувань праць Ф. Добржансько-
го і згадок про його матеріали, не було таких
колекцій і в Сільськогосподарській академії
(нині НУБіП), де Ф. Добржанський викладав.
Проте колекції існували, і в огляді М. Кре-
менцова є відомості, що Ф. Добржанський
58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
проводив інтенсивний обмін зразків [52]. Оче-
видно, що колекції були в його особистому
розпорядженні і, як випливає з цієї інформа-
ції, він вивіз їх до Петрограда. Феодосій Доб-
ржанський передав до Зоологічного інституту
Російської академії близько 12 тис. екз. кок-
цинелід (Coccinellidae). Основу цих колекцій
становили його збори 1918–1919 рр. на Київ-
щині та 1925–1927 рр. у «російських експеди-
ціях» [52, с. 35]. На основі списку публікацій
Ф. Добржанського можна зробити висновок,
що він продовжив досліджувати свої колекції
і в Ленінграді. Пристрасть до колекціонуван-
ня залишилася надовго: він збирав та переда-
вав до Зоологічного інституту колекції з США.
Востаннє така передача відбулася в 1937 р. [52].
Чому ж колекцій Ф. Добржанського майже
не залишилося в Києві? Напевно, він планував
продовжувати дослідження сонечок на новому
місці, і такий матеріал мав бути «під руками».
Попри це, зв’язки з Києвом не переривали-
ся — досить згадати листи М. Левіта, який із
захватом описував зростання добробуту і роз-
виток досліджень [54]. Можна припустити, що
поступово, в міру заглиблення вченого в інші
теми (мінливість коней, дрозофіл), ця пробле-
матика у Ф. Добржанського відійшла на дру-
гий план, і доволі швидкий від’їзд до Амери-
ки не залишав інших варіантів, як депонувати
матеріали в ленінградському Зоологічному ін-
ституті, що було логічно, оскільки це був осно-
вний зоологічний заклад країни.
Очевидно, що Ф. Добржанський цілеспря-
мовано збирав колекції кокцинелід (сонечок).
Проте були й інші збори. Зокрема, у звіті про
діяльність Зоологічного музею ВУАН, скла-
деному його керівником В. Караваєвим [55],
зазначено, що в музеї (нині це відділ зоології
Національного науково-природничого музею
(ННПМ)) є колекція молюсків з Київщини, зі-
брана Ф. Добржанським [55, с. 23], та колекція
цикад (Homoptera) Ф. Добржанського [55, с. 24].
Щодо колекції молюсків (за базою даних та
каталогом [56]) Ф. Добржанського вказано як
колектора у трьох записах, ще у трьох — його
авторство припускається на підставі місць і дат
збору (позначено у квадратних дужках як [FD])
(табл. 3). Згодом, вже під час перебування в Ле-
нінграді14 Ф. Добржанський видав спільно з
київським колегою Л. Косаківським працю про
мінливість ставковика — «Мінливість Limnaea
stagnalis у водоймах околиць Києва» [57].
Що стосується цикад, то у В. Караваєва, ма-
буть, була помилка. Згодом він написав [58],
що цикади — це колекція Іванова (без ініціа-
лів). Докладний аналіз джерел дозволив вия-
вити згадки обох дослідників — Ф. Добржан-
ського та С. Іванова — як колекторів цикад і
знайти огляд С. Іванова [59]. У статті В. Лог-
виненка [60] є дані про цикад, зібраних Ф. Доб-
ржанським, С. Івановим та Г. Горощенком в
околицях Києва у 1923–1926 рр.; зокрема
Ф. Добржанським зібрано матеріал у двох міс-
цях: 1) Київ, Сирець15, 30.06.1923 (n = 6),
2) Київ, заплава Дніпра, 30.06.1923 (n = 6) [57].
14 У день приїзду Ф. Добржанського до Петрограда по-
мер В.І. Ленін, і місто перейменували.
15 Сирець як місце збору згадується на етикетках у
більшості відомих нам серій, і це не дивно: родина
Добржанських при переїзді до Києва придбала бу-
Табл. 3. Зразки молюсків (Gastropoda), зібрані Ф. Добржанським,
що зберігаються в Національному науково-природничому музеї НАН України
Родина Назва виду Місце збору Дата збору Leg. Екз.
Viviparidae Contectiana listeri Київ, Пуща-Водиця 18.05.1918 FD 1
Lymnaeidae Lymnaea stagnalis Київ, Пуща-Водиця, ставок 18.07.1918 [FD] 3
Viviparidae Viviparus viviparus Київ, р. Дніпро, затоки 12.09.1918 [FD] 14
Viviparidae Contectiana listeri Київ, Пуща-Водиця 18.10.1918 FD 1
Viviparidae Viviparus viviparus Київ, Пуща-Водиця 18.10.1918 [FD] 11
Zonitidae Aegopinella pura Мліїв (Черкаська обл.), сад 06.06.1921 FD 2
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 59
НАУКОВА СПАДЩИНА
Ці знахідки стосуються виду Kybos smaragdula
Fall., і їх переописано як належні до нового
виду — Empoasca (Kybos) ivanovi Logvinenko.
У статті В. Логвиненка [60] вказано, що типові
матеріали нового виду зберігаються в Інститу-
ті зоології АН УРСР, а це можуть бути колекції
як Інституту, так і ННПМ, які тоді були спіль-
ними, проте де зразки тепер — не ясно.
Крім того, в Національному науково-при-
родничому музеї виявлено також серію зразків
багатоніжок, зокрема й типові матеріали, про
що повідомили куратори колекції О. Марти-
нов та Н. Петренко, — загалом близько 50 зраз-
ків, зібраних в різний час у Києві та його око-
лицях (наприклад, «Syrets, 3.08.1918», рис. 5).
Усе згадане тут — мала частка того, що мо-
гло залишитися від колекцій відомого тепер
дослідника, проте важливо, що ці зразки в
ННПМ збереглися. Аналіз географії та хро-
нології зоологічних зборів Ф. Добржанського
в його київський період заслуговує на окрему
публікацію.
Власне й набуте. Фактично всі праці, при-
свячені Ф. Добржанському, просякнуті захва-
том біографів перед його талантами і доробком.
Проте це все стосується вже Добржанського-
монумента, професора, мешканця Нью-Йорка,
«типового» американця, який здійснив свою
мрію. І це здійснення мрії мало реальні ви-
міри і здобутки, якими науковець врешті сам
пишався, і, звісно, мало свої витоки — тут, в
Україні.
Звичайно, успіхи Ф. Добржанського можна
пояснити його непересічним талантом і зді-
бностями, його особистими рисами характеру,
такими як прагнення до нових знань, широта
поглядів, сміливість братися за нове та незві-
дане, легкість у пристосуванні до нових соціу-
мів, готовність до переїзду в нові місця, хист до
швидкого опанування мов. Зворотним боком
медалі була його готовність відмовитися від
минулого — мови, історії, вчителів і наставни-
ків, усталеного способу життя, стосунків з ко-
легами. Важливу роль відіграла і його очевид-
на боязнь опинитися на периферії, небажання
динок на Сирці, біля Бабиного яру, і саме тут відбу-
валося зростання Ф. Добржанського як натураліста.
відчувати себе провінціалом, що, напевно,
було для нього потужним фактором зростан-
ня. Тому не дивно, що в листуванні та спогадах
ми мало знаходимо згадок про його колег, які
були соратниками і з якими він мав щоденні
наукові або експедиційні справи16.
Проте вкрай важливими для Феодосія були
стосунки, які сприяли його професійному
зростанню, зокрема спілкування з наукови-
ми наставниками. Як видно з листів, він дуже
цінував взаємини з професурою, насамперед
з С. Кушакевичем та В. Вернадським, а перед
тим, у гімназичні роки, — з учителем В. Луч-
ником. Напевно, значущим був вплив на нього
і Г. Левицького. Тому й увесь комплекс його
статей київського періоду і найближчого пе-
тербурзького мав виразну орієнтацію на ті сис-
теми ознак і біологічні особливості, з якими
працювали його вчителі, — генеративні систе-
ми комах, мінливість і спадковість.
Це посилювалося гарним знанням літера-
тури, активним листуванням з провідними
науковцями і рішучістю в освоєнні нових під-
ходів і нових об’єктів. Врешті, поєднання ен-
томології з генетикою проявилося в інтересі
дослідника до вивчення дрозофіл та процесів
еволюції, вивчення спадковості та видоутво-
рення у них, спочатку на лабораторних лініях,
а згодом і з чудесними острівними формами,
вивчення яких із застосуванням генетичних
маркерів стало найяскравішим (після дарвіно-
вих в’юрків) дослідженням у галузі еволюцій-
ної біології.
16 Спогадам про Ф. Добржанського присвячено статтю
київського генетика академіка С. Гершензона [61];
трохи інформації є в листах науковця [54, 62].
Рис. 5. Пробірка з колекційним зразком Myriapoda
(колекція Національного науково-природничого му-
зею), зібраним Ф. Добржанським у передмісті Києва
(уроч. Сирець) 8.08.1918. У той рік Феодосій мав за-
кінчити навчання на першому курсі університету
60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
Від сонечок до дрозофіл. Тяжіння дослід-
ника до генетики було закладене практиками
вивчення генеративних систем комах, чому
сприяли зразкові дослідження С. Кушакевича.
Однак була ще одна особистість, яка, напев-
но, справила вплив на Ф. Добржанського, —
Григорій Левицький (1878–1942), визначний
український цитогенетик, автор сучасного
тлумачення терміна «каріотип» та посібника
«Материальные основы наследственности»
(1924) 17.
Поштовхом до наступних подій стала по-
їздка Г. Левицького до Петербурга взимку
1921/1922 рр., де він працював у бібліотеці
М. Вавилова, надзвичайно багатій завдяки
численним іноземним контактам дослідника, і
звідки він привіз яскраві враження і нову літе-
ратуру. Це привабило Ф. Добржанського, як і
стаття Г. Левицького в журналі «Природа» про
досліди Моргана на дрозофілах [62]. Згодом, у
1962 р., Феодосій Добржанський так згадував
про бесіди з Григорієм Левицьким: «коли гене-
тику Моргана обговорювали на кухні, ... мені
стало зрозуміло, що це те, що я повинен роби-
ти» (цит. за [22, с. 67]).
Влітку того ж 1922 р. Ф. Добржанський уже
був у Петербурзі у М. Вавилова, який порадив
йому звернутися до лабораторії Сергія Четве-
рикова у Москві [62, с. 90]. За іншою версією,
Ф. Добржанський отримав запрошення ди-
ректора Інституту експериментальної біоло-
гії Миколи Кольцова (1872–1940) приїхати
до його інституту в Москві, де в лабораторії
С. Четверикова Ф. Добржанський і отримав
лабораторні лінії дрозофіл [15, с. 61]18.
17 Поширене написання прізвища «Левитський» є не-
виправданою калькою з російської; про Григорія Ан-
дрійовича Левицького докладніше йдеться у [63].
18 Трактування є напрочуд різні, але ключовими і неза-
перечними фактами є такі: 1) приїзд у серпні 1922 р.
до С. Четверикова американця Г. Меллера з дрозофі-
лами; 2) поїздка Ф. Добржанського до С. Четверико-
ва, від якого він отримав цих мушок. Для пояснення,
чому С. Четвериков пішов на такий крок, можна за-
пропонувати таку гіпотезу: як колишній ентомолог
він оцінив знання Ф. Добржанського щодо генера-
тивної системи комах і запропонував йому проаналі-
зувати відмінності мутантних ліній. «Привезенная
Події 1922 року та Шарлеманеві «одкро-
вення». 1922-й багато в чому став знаковим.
Згасли соціальні катаклізми і революційні
рухи. В академічному житті з’явилися нові
можливості, пов’язані з новою державною по-
літикою, спрямованою на розвиток науки, під-
тримку науковців, придбання літератури та
обладнання і навіть забезпечення поїздок за
кордон. Щоправда, так само, як і в попередні
роки, відходили на Захід пароплави з вигна-
ною інтелігенцією, але методичний розвиток
науки вже розпочався.
Наприкінці 1922 р. в Петрограді відбувся
Перший з’їзд зоологів, анатомів та гістоло-
гів, на якому українську делегацію очолював
М. Шарлемань [15, с. 61]. До складу «україн-
ської делегації ..., крім Сергія Яковича [Парамо-
нова], також входили Д.Є. Белінг, М.В. Шарле-
мань і Ф.Г. Добржанський» [29, с. 15]. Ф. Доб-
ржанський виголосив на з’їзді дві доповіді:
«Имагинальная диапауза у божьих коровок» і
«Половая система божьих коровок» [64].
Деталізація відомостей про українську де-
легацію, наведена у спогадах М. Шарлеманя в
розділі «Съезд зоологов (1-й)» [65], породжує
певне сум’яття (у дужках — мої уточнення):
«В 1922 году [15–21 грудня] был большой съезд
зоологов [І Всеросійський з’їзд зоологів, ана-
томів і гістологів] в Ленинграде [Петрограді]...
Были на съезде и специалисты по генетике —
Добжанский и Филипченко. Тут я впервые [?]
познакомился с Филиппом [Феодосієм] Григо-
рьевичем Добжанским, который, вернувшись в
Киев [?], получил место стипендиата Моргана
в США... Командировку на стипендию Моргана
дал ему я от Института зоологии АН УССР [у
1921–1934 рр. це був Зоомузей ВУАН]» [65,
с. 700–701]. Можливо, йдеться не про відря-
дження, а про «довідку з попереднього місця
роботи» для поїздки у США.
З цих спогадів випливає, що М. Шарлемань
познайомився з Ф. Добржанським лише на-
Меллером в Россию дрозофила — основной объект
генетических исследований в лаборатории Морга-
на — сразу же привлекла внимание Четверикова, из
рук которого и получил Добржанский этот подарок»
[62, с. 90].
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 61
НАУКОВА СПАДЩИНА
прикінці 1922 р. в Петрограді, тобто в Києві
вони нібито не зустрічалися 19. Інформація
про те, що М. Шарлемань підписував відря-
дження Ф. Добржанському до США, також
виглядає дивною. Очевидно, М. Шарлемань
заплутався, про що свідчать й інші помилки.
У нас немає підстав відкидати наведені в лис-
туванні Ф. Добржанського з Ю. Філіпченком
факти відрядження Феодосія саме з Ленін-
града. Ю. Філіпченко писав Ф. Добржансько-
му: «Если бы вам представилась возможность
остаться в Америке на некоторое число лет —
3, 4, 5 — этим безусловно следует воспользо-
ваться» [66]. Вторить йому й І.І. Захаров [26]
з посиланням на те саме джерело: «Лишь со-
общение об уходе из Ленинградского универси-
тета Ю.А. Филипченко [1930] ... побудило Ф.Г.
послать заявления об увольнении и из ЛГУ, и из
Академии наук СССР». Тому маємо виходити з
наявності у Ф. Добржанського ленінградської
афіліації на момент отримання ним стипендії
фонду Рокфеллера.
Дрозофіла «kyivensis». Знайомство з Сер-
гієм Четвериковим, знаним свого часу київ-
ським карцинологом і лепідоптерологом, який
тоді очолював відділ генетики Інституту екс-
периментальної біології в Москві, завершило-
ся, як зазначено вище, отриманням мутантних
ліній дрозофіл, досліди з якими Ф. Добржан-
ський розгорнув у Києві (рис. 5). Як зазначе-
но в коментарях історіографів до листування
В. Вернадського, «Ф.Г. Добржанський з цим по-
дарунком виїжджає до Києва і розгортає перші
в Україні дослідження по генетиці. Дослідження
Добржанського викликали живий інтерес в Пе-
трограді» [= у Філіпченка] [15, с. 61–62].
19 Дивна історія, якщо врахувати, що вони обидва були
принаймні у Фауністичному комітеті (з 1919 р.) та в
УНТ (до 1921 р.). Крім того, Ф. Добржанський був
секретарем зоологічної конференції в Києві 20–30
жовтня 1922 р., де М. Шарлемань значився заступ-
ником голови (див. вище). Звісно, М. Шарлемань
міг не звернути увагу на молодого науковця, нехай і
секретаря конференції, проте М. Шарлемань був та-
кож редактором обох випусків Українського зооло-
гічного журналу, в якому було опубліковано статті
Ф. Добржанського.
Тепер деталі навряд чи вдасться з’ясувати,
однак не можна виключати, що дрозофіл пере-
дали з лабораторії Моргана саме на прохання
Ф. Добржанського, який міг запропонувати
свої послуги в аналізі плюдючості/стериль-
ності дрозофіл. Перша його «дрозофільна»
стаття мала назву «Про будову статевого апа-
рату деяких мутантів Drosophila melanogaster»
[12], і в ній прямо зазначено, що матеріали
було отримано з лабораторії проф. Кольцова
та Четверикова (Москва), які привіз їм у серп-
ні 1922 р. проф. Мюллер. Статтю було подано
до друку 20 вересня 1923 р., тобто в київський
період діяльності Ф. Добржанського. Відомо
також, що цю статтю Ф. Добржанський пред-
ставив місяцем раніше (у серпні 1923 р., за [26,
с. 5]) у Петергофі, в біологічному інституті Пе-
троградського університету. Власне після цьо-
го Ю. Філіпченко і запросив Ф. Добржансько-
го на очолювану ним першу в країні генетичну
кафедру.
Рис. 6. Феодосій Добржанський. Фото з «ранніх
1920-х». Світлину можна віднести до київського пе-
ріоду життя науковця; судячи з пробірок, ймовірно, до
його «дрозофільних часів», тобто 1923 р. Фото з архіву
Ю.Л. Горощенка, редаговане (джерело: [22])
62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
Отже, з дрозофілами Ф. Добржанський по-
чав працювати ще в Києві і, маючи значний до-
свід у вивченні статевої системи комах, взявся
аналізувати механізми репродуктивної ізоля-
ції у дрозофіл-мутантів [12]. Ця його стаття
і подальший цикл досліджень ознаменували
початок нової ери в біології, відомої як «син-
тетична теорія еволюції». Комахи виявилися
благодатним об’єктом: висока мутабільність,
швидка зміна поколінь, легкість контролю
ознак репродуктивної системи, хромосом і
генних маркерів. Ф. Добржанський був «пре-
адаптований» до таких досліджень завдяки
попередньому досвіду з вивчення тонких від-
мінностей комах і тісній співпраці з київською
школою цитогенетиків першої хвилі, зокрема з
С. Кушакевичем та Г. Левицьким.
Так Ф. Добржанський, дрозофіли та перші
здобутки, пов’язані з вивченням мутантних
мух, поїхали з України на північ. Сталося це
у січні 1924 р. Повернення його до Києва у
серпні 1924 р. могло бути спричинене не лише
особистими справами (вінчання в Лаврі)20, а
й потребою забрати колекцію комах, яку він,
можливо, не зміг безпечно вивезти в січні21
і залишив комусь на утримання (наприклад
Г. Левицькому або Г. Шпету).
Вже, мабуть, неможливо встановити, де саме
в Києві Ф. Добржанський проводив досліди з
дрозофілами: у КПІ, де природничі спеціаль-
ності закрили фактично одночасно з виїздом
Ф. Добржанського (на межі 1923/1924 рр.), в
Сільгоспакадемії, де у 2000-х вже у сучасному
НУБіП згоріли всі архіви, чи в Зоологічному
музеї ВУАН, який припинив своє існування
як окрема установа у 1934 р. і надалі пережив
безліч реорганізацій? Оскільки єдиним місцем
у Києві, де й сьогодні є колекційні матеріали
20 Влітку 1924 р. (8 серпня) Феодосій Добржанський
побрався в Києві з Наталією Сіверцевою [13], ко-
лишньою (до 1924 р.) співробітницею лабораторії
І. Шмальгаузена, яка взимку поїхала з Феодосієм до
Петрограда [23]. Важлива деталь: Наталія Сіверце-
ва — дочка того самого лісника Петра Сіверцева [67],
до якого Ф. Добржанський за дорученням С. Куша-
кевича носив передачі для В. Вернадського у 1919 р.
21 За погодними архівами (https://bit.ly/3oSdVYG), в
Києві 24.01.1924 було –20° C.
Ф. Добржанського, залишається відділ зо-
ології Національного науково-природничого
музею, можна висловити припущення, що це
відбувалося в кімнатах Зоологічного музею
ВУАН, які згодом перетворилися на експози-
ційні зали ННПМ.
Післямова. Отже, в 1924 р. Ф. Добржан-
ський переїхав до Петрограда. Маючи значний
досвід роботи з комахами та їхньою мінливіс-
тю, викладацький досвід і знання мов, а також
бажання й готовність розвивати дослідження,
він був бажаним співробітником. І попри часті
суперечки між Ф. Добржанським та Ю. Філіп-
ченком, неодноразово згадані в їхніх листах22,
між ними склалися загалом приязні стосунки,
якими обоє дорожили, зберігаючи їх навіть на
відстані.
Напевне, головним мотивом переїзду
Ф. Добржанського до Петрограда було бажан-
ня долучитися до найпередовіших розробок у
найбільших доступних наукових центрах, од-
ним з яких, зокрема, була кафедра Ю. Філіп-
ченка — перша генетична кафедра, організо-
вана в СРСР. До того ж, як уже зазначалося, в
1922–1926 рр. в СРСР почали діяти програми
з підтримки науки, які давали можливість від-
відувати провідні закордонні центри [69]. Осо-
бливо активізувалася увага до науки у зв’язку
з підготовкою до 200-річчя Академії наук, яке
припало на 1925 р. [70, 71]. Підготовка до юві-
лею розпочалася ще на початку 1922 р. (за іні-
ціативою академіка В. Стєклова), що передба-
чало низку гучних подій, зокрема створення
АН СРСР 27 липня 1925 р. Звісно, цим не міг
не скористатися дослідник, який прагнув най-
вищих знань і найефективнішої реалізації сво-
го потенціалу.
У перший же рік петроградського (ленін-
градського) періоду діяльності Ф. Добржан-
22 Як приклад, Ю. Філіпченко наполягав на важливос-
ті зоотехнії, тоді як Ф. Добржанський це категорич-
но не сприймав і гнітився тим. У листі до Ю. Філіп-
ченка він пише: «Я никогда не скрывал, что эти от-
ношения для меня были тяжелы до невыносимости, и
ничто иное, как ужас, берет меня при мысли, что это
может начаться опять» [66, с. 226]. Те саме було й
надалі, зокрема в лабораторії Моргана [68].
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 63
НАУКОВА СПАДЩИНА
ського «пішли» до друку його статті суто ге-
нетичного напряму — про спадковість та му-
тації. Він пропрацював асистентом кафедри
генетики та експериментальної зоології до
грудня 1927 р., після чого розпочався третій
етап у житті вченого — сходження на науковий
олімп — уже в Колумбійському університеті.
Отже, ленінградський період діяльності
Ф. Добржанського тривав неповні 4 роки, тоді
як київський (з 1909 по 1924 р.) був майже
вчетверо більшим — 15 років життя і зростан-
ня: навчання в Першій київській гімназії, по-
тім в Університеті св. Володимира, далі робота
на кафедрі зоології у О. Лебедєва та в Зооло-
гічному музеї ВУАН.
Зазвичай університети пишаються тим, що
наукові світила мають їхні дипломи. Щоразу
це одночасно і набуття, і втрата, оскільки пере-
важна більшість безповоротно покидають alma
mater. Ба більше, кожен від’їзд за кордон — це
сумний підсумок для інституцій, які не змогли
забезпечити реалізацію амбітних планів своїх
вихованців. Проте це й ознака того, що саме
в них сформувався, а не згас, талант. І все це
повною мірою стосується Феодосія Добржан-
ського — великого науковця, який, маючи ака-
демічні старти в Києві, пройшов свій склад-
ний, але яскравий шлях до високих знань та
всесвітнього визнання.
Подяки. Моя подяка професору М. Воронцо-
ву за його наполегливість щодо збору матеріа-
лів про київський період Ф. Добржанського. Дя-
кую М. Біляшівському за консультації та ар-
хівне фото Ф. Добржанського. Дякую колегам,
які сприяли пошуку бібліографічної інформації:
В. Константіновій, К. Очеретній, О. Протасо-
ву, В. Різуну, Г. Розенбергу, А. Шаповалу. Гли-
бока подяка М. Біляшівському, О. Мартинову,
С. Погребняку, О. Пучкову, Г. Попову, Н. Пе-
тренко, В. Різуну, В. Федоренку за уточнення
деталей про зоологічні колекції. Дякую також
З. Баркасі, О. Городній, К. Очеретній, В. При-
датку-Доліну, професорам О. Протасову та
Л. Рековцю за важливі коментарі, вичитку та
корекції тексту.
REFERENCS
[СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ]
1. Zagorodniuk I. Species concepts in biology: development of ideas in Ukraine. Sci. Bull. Uzhhorod Univ. Ser. Biol. 2019.
46–47: 7–36. (in Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.24144/1998-6475.2019.46-47.7-36
[Загороднюк І. Концепції виду в біології: розвиток ідей в Україні. Наук. вісник Ужгород. ун-ту. Сер. Біол. 2019.
Вип. 46–47. С. 7–36.]
2. Dobzhansky T. Nothing in biology makes sense except in the light of evolution. American Biology Teacher. 1973. 35(3):
125–129. DOI: https://doi.org/10.2307/4444260
3. Dobzhansky T. Evolution, Genetics and Man. New York, John Wiley & Sons, 1955.
4. Zagorodniuk I. Cryptic diversity of biota, sibling species and researchers’ daltonism. Visnyk of the Lviv University.
Series Biology. 2016. 71: 3–30. (in Ukrainian).
[Загороднюк І. Криптичне різноманіття біоти, види-двійники та дослідницький дальтонізм. Вісник Львівського
університету. Сер. біологічна. 2016. Т. 71. С. 3–30.]
5. Dobzhansky F.G. Description of a new species of the genus Coccinella from the neighbourhood of Kyiv. Materials on
the Study of Fauna of South-West Russia (Kyiv). 1917. (2): 46–47. (in Russian).
[Добржанский Ф.Г. Описание нового вида рода Coccinella из окрестностей Киева. Матеріалы къ познанію фау-
ны Юго-Западной Россіи. 1917. Вып. 2. Кіевъ: Изданіе Киевскаго Орнітологіческаго общества имени К. Ѳ. Кес-
слера. С. 46–47.]
6. Dobrzhansky F.G. Two new varieties of Adalia bipunctata (Coleoptera, Coccinellidae) are interesting in phylogenetic
regard. Kievskije Uchenyje Izvestia. 1921. (2): 143–145. (in Ukrainian).
[Добржанський Ф.Г. Дві нових ріжностатi Adalia bipunctata (Coleoptera, Coccinellidae) цікавих в філогенетич-
ному відношенню. Киевские ученые известия. 1921. Вип. 2. С. 143–145. Под ред. Н.П. Гуля. Киев: Трест Киев-
Печать, 1921.]
7. Dobrzhansky F.G. Geographic and individual variability of Adalia bipunctata L. and Adalia decempunctata L. (Co-
leoptera, Coccinellidae). Russkoye entomologicheskoye obozreniye (Russian Entomological Review). 1924. 18 (4): 201–
212. (in Russian).
64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
[Добржанский Ф.Г. Географическая и индивидуальная изменчивость Adalia bipunctata L. и Adalia decempunctata
L. (Coleoptera, Coccinellidae). Русское энтомологическое обозрение. 1924. Т. 18, № 4. С. 201–212.]
8. Dobrzhanskii F.G. Inheritance and mutation. Chelovek i Priroda. 1924. (5/6): 417–426. (in Russian).
[Добржанский Ф.Г. Наследственность и мутация. Человек и природа. 1924. № 5/6. С. 417–426.]
9. Dobzhansky Th. Species as natural units. In: Dobzhansky Th. Genetics and the Origin of Species. 3rd ed. Columbia
University Press, New York, 1951. P. 254–275.
10. Ayala F.J. Theodosius Dobzhansky (1900–1975). Biographical Memoirs. National Academy of Sciences, Washington
D.C., 1985. P. 163–213. https://bit.ly/2Njr65f
11. Ayala F.J., Fitch W.M. Genetics and the origin of species: An introduction. Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 1997. 94(15):
7691–7697.DOI: https://doi.org/10.1073/pnas.94.15.7691
12. Dobzhansky Th. Uber den Bau des Geschlechtsapparats einiger Mutanten von Drosophila melanogaster Meig.
Zeitschrift für Induktive Abstammungs- und Vererbungslehre. 1924. 34: 245–248. DOI: https://doi.org/10.1007/
BF01702266
13. Dobzhansky Coe S. Theodosius Dobzhansky: a family story. In: M.B. Adams (ed.). The Evolution of Theodosius Dobzhan-
sky. Princeton University Press, Princeton, 2014. P. 13–28. DOI: https://doi.org/10.1515/9781400863808.13
14. Konashev M.B. Formation of the evolutionary theory of F.G. Dobrzhansky. Saint Petersburg, 2011. (in Russian).
[Конашев М.Б. Становление эволюционной теории Ф.Г. Добржанского. СПб.: Нестор-История, 2011.]
15. Onyshchenko O.S., Afiani V.Y., Dubrovina L.A. (ed.). F. Dobrzhansky to V. Vernadsky. In: Volodymyr Ivanovych
Vernadsky. Lystuvannya z ukrayinskymy vchenymy (Volodymyr Vernadsky. Correspondence with Ukrainian scientists).
Book 2. Kyiv, 2012. (in Ukrainian).
[Онищенко О.С., Афіані В.Ю., Дубровіна Л.А. та ін. Ф.Г. Добржанський — В.І. Вернадському. В кн.: Володимир
Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2, ч. 1. Київ, 2012. С. 55–76.]
16. Mazurmovych B.N. About the life and work of S.E. Kushakevych (1878–1920). Vestnik zoologii. 1970. (6): 80–83. (in
Russian).
[Мазурмович Б.Н. О жизни и деятельности С.Е. Кушакевича (1878–1920). Вестник зоологии. 1970. № 6. С. 80–
83.]
17. Kushakevych S. The History of the Development of the Gonads in Rana esculenta. On the Question of Sex Determina-
tion. Experimental and Morphological Research. Petersburg, 1910. (in Russian).
[Кушакевич С. История развития половых желез у Rana esculenta. К вопросу об определении пола. Эксперимен-
тальное и морфологическое исследование. Петербург, 1910. С. 1–21.]
18. Kushakevych S. Research on the Dimorphism of Male Genital Elements in Prosobranchia. Kyiv, 1912. (in Russian).
[Кушакевич С. Исследования над диморфизмом мужских половых элементов у prosobranchia. Киев: Тип. Имп.
ун-та св. Владимира. АО Н.Т. Корчак-Новицкого, 1912. С. 1–144.]
19. Kushakevych S. An attempt to ground the laws of heredity in cytology, Priroda. 1914. (10): 1205–1220. (in Russian).
[Кушакевич С. Попытка цитологического обоснования законов наследственности. Природа. 1914. № 10.
С. 1205–1220.]
20. Gamalia V.M., Duplenko Yu.K., Onoprienko V.I., Ruda S.P., Savchuk V.S. Prezydenty Akademiyi nauk Ukrayiny za
100 rokiv yiyi isnuvannya (Presidents of the Academy of Sciences of Ukraine for 100 years of its existence). Kyiv, 2018.
(in Ukrainian).
[Гамалія В.М., Дупленко Ю.К., Онопрієнко В.І., Руда С.П., Савчук В.С. Президенти Академії наук України за
100 років її існування: науково-організаційний внесок у прогрес фундаментальної науки. За ред. В.І. Онопрієнка.
Київ: Інф.-аналіт. агентство, 2018.]
21. Zagorodniuk I. Natural history collections in the Kyiv Pedagogical Museum in 1902–1917. Proceedings of the Nation-
al Museum of Natural History. 2016. 14: 123–135. (in Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/vnm.2016.14.123
[Загороднюк І. Природничі колекції в Педагогічному музеї Києва 1902–1917 років. Вісник Національного
науково-природничого музею. 2016. Вип. 14. С. 123–135.]
22. Konashev M.B. From the Archives: Dobzhansky in Kiev and Leningrad. In: M.B. Adams (ed.). The Evolution of Theodo-
sius Dobzhansky. Princeton University Press, Princeton, 2014. P. 63–84. https://doi.org/10.1515/9781400863808.63
23. Golubovsky M. Dobzhansky in two worlds. Vavilov Journal of Genetics and Breeding. 2000. No. 12. (in Russian).
http://www.bionet.nsc.ru/vogis/vestnik.php?f=2000&p=12_2
[Голубовский М. Добжанский в двух мирах. Информационный вестник ВОГиС. 2000. № 12.]
24. Adams M.B. (Ed.). The Evolution of Theodosius Dobzhansky: Essays on His Life and Thought in Russia and America.
Princeton University Press, 1994. DOI: https://doi.org/10.1515/9781400863808
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 65
НАУКОВА СПАДЩИНА
25. Onyshchenko O.S., Dubrovina L.A., Kirzhaev S.M. et al. (eds). Volodymyr Ivanovych Vernadsky. Lystuvannya z
ukrayinskymy vchenymy (Volodymyr Vernadsky. Correspondence with Ukrainian scientists). Book 1. Kyiv, 2011. (in
Ukrainian).
[Онищенко О.С., Дубровіна Л.А., Кіржаєв С.М. та ін. (уклад.). Володимир Іванович Вернадський. Листування з
українськими вченими. Кн. 1. Київ, 2011.]
26. Zakharov-Gezehus I. F. Dobrzhansky — Russian biologist in America. Preprint. Institute of Zoology RAS, 2010.
https://www.zin.ru/animalia/coleoptera/addpages/Andrey_Ukrainsky_Library/Specialists_files/Zakharov10a.
doc
[Захаров-Гезехус И. Ф. Добржанский — русский биолог в Америке. Препринт. Институт зоологии РАН, 2010.]
27. Onoprienko V.L., Shcherban T.O. Dzherela z istorii Ukrainskoho naukovoho tovarystva v Kyivi (Sources on the history
of the Ukrainian Scientific Society in Kyiv). Kyiv, 2008. (in Ukrainian).
[Онопрієнко В.Л., Щербань Т.О. Джерела з історії Українського наукового товариства в Києві. Київ: Інф.-
аналіт. агентство, 2008.]
28. Shmelev V.G. et al. (ed.). Istoriya Akademii nauk Ukraiiny. 1918–1923: Dokumenty i materialy (History of the Acad-
emy of Sciences of Ukraine. 1918–1923: Documents and materials). Kyiv: Naukova Dumka, 1922. (in Ukrainian).
[Шмельов В.Г. та ін. (упоряд.). Історія Академії наук України. 1918–1923: Документи і матеріали. Київ:
Наукова думка, 1922.]
29. Shapoval A.I. Dokumenty S.Ia. Paramonova u fondakh Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V.I. Vernadskoho: dzhere-
loznavche doslidzhennia (Documents of S.Ya. Paramonov in the collection of the V.I. Vernadsky National Library of
Ukraine: source study). Kyiv, 2016. (in Ukrainian).
[Шаповал А.І. Документи С.Я. Парамонова у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського:
джерелознавче дослідження. Київ: НБУВ НАН України, 2016.]
30. Archive of RAS. Ivan Schmalhausen. Personality in genetics: 20-30s of the XX century. (in Russian). https://bit.
ly/2KB22Ye
[Архивы РАН. Личность в генетике: 20–30-е годы ХХ века. «Золотой век» отечественной генетики — от
Вавилова до «Вавиловии прекрасной». Шмальгаузен Иван Иванович. https://bit.ly/2KB22Ye ]
31. Sydorchuk T.G. Normative-legal base of regulation of process of passing by scientists through degrees of their sci-
entific qualification. Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs. 2002. 20: 334–339. (in Ukrainian).
https://bit.ly/2K1pRZH
[Сидорчук Т.Г. Нормативно-правова база регулювання процесу проходження вченими ступенів їх наукової
кваліфікації. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2002. Вип. 20. С. 334–339.]
32. Charlemagne M. Some tasks of Zoologica Museum of Zoobiological Institute of VUAN in time of reconstruction.
Zhurnal Bio-Zoolohichnoho tsyklu VUAN. 1932. (1–2): 101–104. (in Ukrainian).
[Шарлемань М. Деякі завдання Зоологічного музею Зообіологічного інституту при ВУАН в добу реконструкції.
Журнал Біо-Зоологічного циклу ВУАН. 1932. Вип. 1–2. С. 101–104.]
33. Konashev M.B. F.G. Dobrzhansky as geneticist, evolutionist, and humanist. Voprosy istorii estestvoznaniia i tekhniki
(Studies in the History of Science and Technology). 1991. (1): 56–71. (in Russian).
[Конашев М.Б. Ф.Г. Добржанский — генетик, эволюционист, гуманист. Вопросы истории естествознания и
техники. 1991. № 1. С. 56–71.]
34. The Reminiscences of Theodosius Dobzhansky. Part 1. Columbia University, 1962. Columbia Oral History Interview,
P. 40–84. https://diglib.amphilsoc.org/islandora/object/text:206516#page/46/mode/1up
35. Zagorodniuk I., Parkhomenko V. The Ukrainian Zoological Journal and its successors in the light of the past of zool-
ogy in Ukraine. Geo&Bio. 2018. 16: 147–154. (in Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.15407/gb.2018.16.123
[Загороднюк І., Пархоменко В. Український зоологічний журнал та видання-послідовники на тлі історії
зоології в Україні. Geo&Bio. 2018. Вип. 16. С. 147–154.]
36. Dobrzhansky T. On the fauna of the Coccinellidae of Volhynia and Podolia. Ukrainian Zoological Journal. 1921. (1):
20–23. (in Ukrainian).
[Добржанський Т. До фавни сонечок (Coccinellidae) Волині та Поділля. Зоольогичний журнал України. 1921.
Вип. 1. С. 20–23.]
37. Dobrzhansky T. Tachea vindobonensis Fer. in the vicinity of Kyiv. Ukrainian Zoological Journal. 1921. (1): 25.
(in Ukrainian).
[Добржанський Т. Tachea vindobonensis Fer. в околицях Київа. Зоольогичний журнал України. 1921. Вип. 1.
С. 25.]
66 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
38. Artobolevsky Yu. About dragonfly fauna of Poltava region. Ukrainian Zoological Journal. 1923. (2): 12. (in Ukrai-
nian).
[Артоболевський Ю. До одонатофавни Полтавщини. Український зоологічний журнал. 1923. Вип. 2. С. 12.]
39. Panochini S. On the instituting of Ukrainian natural taxonomy. Ukrainian Zoological Journal. 1923. (2): 2–4.
[Паночіні С. До питання про усталення української природничої таксономії. Український зоологічний журнал.
1923. Вип. 2. С. 2–4.]
40. Dobrzhansky T. A note on the geographical distribution of some cicadas (Cicadidae). Ukrainian Zoological Journal.
1923. (2): 6–8. (in Ukrainian).
[Добржанський Т. Замітка про географічне поширення деяких цікад (Cicadidae). Український зоологічний
журнал. 1923. Вип. 2. С. 6–8.]
41. Dobrzhansky T. Buliminus (Chondrula) tridens Müll. in Kyiv region and Podillia. Ukrainian Zoological Journal. 1923.
(2): 12. (in Ukrainian).
[Добржанський Т. Buliminus (Chondrula) tridens Müll. на Київщині та Поділлю. Український зоологічний журнал.
1923. Вип. 2. С. 12.]
42. Dobrzhansky F.G. To the knowledge of the female reproductive apparatus of ladybirds (Coccinellidae). Kievskije
Uchenyje Izvestia. 1921. (1): 1–3. (in Russian).
[Добржанский Ф.Г. К познанию женского полового аппарата божьих коровок. (Coccinellidae). Предварительное
сообщение. Киевские ученые известия. 1921. Вып. 1. Под ред. Н.П. Гуля. Киев: Трест Киев-Печать, 1921. С. 1–3.]
43. Dobrzhansky F.G. Congestion and migration in ladybirds (Coccinellidae). Izvestia of the Department of Applied Ento-
mology of Agricultural Scientific Committee. 1922. (2): 103–124. (in Russian).
[Добржанский Ф.Г. Скопления и перелеты у божьих коровок (Coccinellidoe [sic]). Известия отделения
прикладной энтомологии с.-хоз. Ученого Комитета. 1922. Вып. 2. С. 103–124.]
44. Dobrzhansky F.G. Imaginal diapause in ladybirds (preliminary report). Izvestia of the Department of Applied Ento-
mology of Agricultural Scientific Committee. 1922. (2): 229–234. (in Russian).
[Добржанский Ф.Г. Имагинальная диапауза у божьих коровок. (Предварительное сообщение). Известия
отделения прикладной энтомологии с.-хоз. Ученого Комитета. 1922. Вып. 2. С. 229–234.]
45. Semenov-Tian-Shanskij A.P., Dobrzhansky F.G. Tres novae Coccinelidarum species e fauna Rossiae Asiaticae (Cole-
optera). Russkoje Entomologicheskoje Obozrenije. 1923. 18(2-3): 99–102. (in Russian).
[Семенов-Тянь-Шанский А.П., Добржанский Ф.Г. Три новых вида семейства Coccinellidae (Coleoptera) из
Азиатской России. Русское энтомологическое обозрение. 1923. Т. 18, № 2–3. С. 99–102.]
46. Dobzhansky Th.G. Zur Erforschung der Anschwemmungsfauna des Dnjeprs bei Kieff. Russkiy gidrobiologicheskiy
zhurnal (Russische Hydro-biologische Zeitschrift). 1924. 3(8-10): 221–233. (in Russian).
[Добржанский Ф.Г. Заметка о происхождении фауны наносов разлива Днепра под Киевом. Русский
гидробиологический журнал. 1924. Т. 3, № 8–10. С. 221–233.]
47. Dobzhansky Th.G. Die geographische und individuelle Variabilität von Harmonia axyridis Pall. in ihren Wechsel-
beziehungen. Biologischen Zentralblatt. 1924. 44 (8): 401–421.
48. Dobzhansky Th.G. Die wieblichen Generationsorgane der Coccineliden als Artmerkmal betrachtet (Coleoptera).
Entomologische Mitteilungen. 1924. 13: 18–27.
49. Dobzhansky Th.G. Beitrag zur Kenntnis des weiblichen Gaschlechtsapparates der Coccinelliden. Zeitschrift für wis-
senschaftliche Insektenbiologie. 1924. 19: 98–100.
50. Kawahara A.Y., Pyle R.M. Through collecting, owning and observing insects. In: Lemelin R.H. (ed.) The Manage-
ment of Insects in Recreation and Tourism. Cambridge Univ. Press, New York, 2012. P. 138–152. DOI: https://doi.
org/10.1017/CBO9781139003339.011
51. Roe A.A psychological study of eminent biologists. Psychological Monographs: General and Applied. 1951. 65(14):
1–68. DOI: https://doi.org/10.1037/h0093639
52. Krementsov N.L. Dobzhansky and Russian entomology: the origin of his ideas on species and speciation. In:
M.B. Adams (ed.). The Evolution of Theodosius Dobzhansky. Princeton University Press, Princeton, 2014. P. 31–48.
DOI: https://doi.org/10.1515/9781400863808.31
53. Diadechko N.P. Coccinellidae Ukrainskoy SSR. Kyiv, 1954. (in Russian).
[Дядечко Н.П. Кокцинеллиды Украинской ССР. Киев: АН УССР, 1954.]
54. Konashev M.B. Letters to Th. G. Dobzhansky from the USSR. 1930–1934. Istoricheskiy arkhiv. 2014. (6): 32–41. (in
Russian).
[Конашев М.Б. «Жажда жизни, напористость, энергия — новые черты наших дней». Письма Ф.Г. Добржанскому
из СССР. 1930–1934 гг. Исторический архив. 2014. № 6. С. 32–41.]
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 2 67
НАУКОВА СПАДЩИНА
55. Karavaev V. A brief essay on the development and modern state of the Zoological Museum of U.A.N. Zbirnyk prats
zoolohichnoho muzeiu. 1926. (1): 21–30. (in Ukrainian).
[Караваєв В. Короткий нарис розвитку й сучасного стану Зоологічного Музею У.А.Н. Збірник праць зоологічного
музею. 1926. Вип. 1. С. 21–30. (Серія: Труди Фіз.-Мат. Відділу Укр. АН; Том 4, вип. 2).]
56. Pogrebnyak S.G., Sedysheva E.M. Gastropoda (Mollusca, Gastropoda). Kyiv, 2015. (in Ukrainian).
[Погребняк С.Г., Сєдишева Е.М. Черевоногі молюски (Mollusca, Gastropoda). Зоологічний музей ННПМ НАН
України. Київ, 2015. (Серія: Колекції Зоологічного музею ННПМ НАН України).]
57. Dobrzhansky Th.G., Kossakovsky L.V. The variability of Limnaea stagnalis in waterbodies of the Kyiv neighbour-
hood. Trudy Pervogo Vserossiyskogo gidrobiologicheskogo sezda. Leningrad, 1925. P. 481–483. (in Russian).
[Добржанский Ф.Г., Косаковский Л.В. Изменчивость Limnaea stagnalis в водоемах окрестностей Киева. Труды
Первого Всероссийского гидробиологического съезда. Ленинград, 1925. С. 481–483.]
58. Karavaev V.O. Zoological Museum of the Ukrainian Academy of Sciences, its activity and prospects for further work.
Visti Vseukrainskoi akademii nauk (Bulletin of the All-Ukrainian Academy of Sciences). 1929. No. 5–6: 11–14. (in
Ukrainian).
[Караваєв В.О. Зоологічний музей ВУАН, його діяльність та перспективи дальшої роботи. Вісті Всеукраїнської
академії наук. 1929. № 5–6. С. 11–14.]
59. Ivanov S.P. List of Homoptera — Auchenorrhyncha from Kyiv Region. Trudy Fizyko-Matematychnoho viddilu (Pro-
ceedings of Physic-and-Mathematic Department). 1928. 6(3): 185–199. (in Ukrainian).
[Іванов С.П. Список Homoptera — Auchenorrhyncha Київщини. Труди Фізико-Математичного відділу. 1928.
Т. 6, № 3. С. 185–199. (Серія: Збірник праць зоологічного музею, вип. 5).
60. Logvinenko V.N. Empoasca (Kybos) ivanovi sp. n. — a new species of leafhoppers (Homoptera, Cicadellidae) from
Ukraine. Vestnik zoologii. 1980. (4): 86–89. (in Russian).
[Логвиненко В.Н. Empoasca (Kybos) ivanovi sp. n. — новый вид цикадок (Homoptera, Cicadellidae) с Украины.
Вестник зоологии. 1980. № 4. С. 86–89.]
61. Gershenzon S. Memories of meetings with F.G. Dobrzhansky. Genetika. 2000. 36(2): 299–300. (in Russian).
[Гершензон С. Воспоминания о встречах с Ф.Г. Добржанским. Генетика. 2000. Т. 36, № 2. С. 299–300.]
62. Sorokina M.Yu. A long way to a great future. Priroda. 1990. (3): 88–96. (in Russian).
[Сорокина М.Ю. Дальний путь к большому будущему. Природа. 1990. № 3. С. 88–96.]
63. Velychko M.V., Stefanyk V.I. Hryhoriy Andriiovych Levitsky — Ukrainian cytogenetist and karyosystematist
(1878–1943). Cytology and genetics. 2010. 44(2): 71–76. (in Ukrainian).
[Величко М.В., Стефаник В.І. Григорій Андрійович Левитський — український цитогенетик та каріосистематик
(1878–1943). Цитология и генетика. 2010. Т. 44, № 2. С. 71–76.]
64. Derjugin K.M. (ed.). Proceedings of the First Congress of the Russian Zoologists, Anatomists and Histologists in
Petrograd. (15–21 December, 1922). Petrograd, 1923. (in Russian).
[Дерюгин К.М. (ред.). Труды Первого Всероссийского съезда зоологов, анатомов и гистологов в Петрограде. 15–
21 декабря 1922 г. Петроград, 1923.]
65. Charlemagne N.V. Congress of Zoologists (1st). In: Charlemagne N.V. Priroda i lyudi Kiyevskoy Rusi. Vospominaniya.
Avtobiografii. Perepiska (Nature and people of Kievan Rus. Memories. Autobiographies. Correspondence). Kyiv: Prostir,
2014. P. 698–701. (in Russian).
[Шарлемань Н.В. Съезд зоологов (1-й). В кн.: Шарлемань Н.В. Природа и люди Киевской Руси. Воспоминания.
Автобиографии. Переписка. Київ: Простір, 2014. С. 698–701.]
66. Kolchinsky E.I. (ed.). U istokov akademicheskoy genetiki v Sankt-Peterburge (At the Origins of Academic Genetics in
St. Petersburg). Moscow: Nauka, 2002. (in Russian).
[Колчинский Э.И. (ред.). У истоков академической генетики в Санкт-Петербурге. Институт истории есте-
ствознания и техники им. С.И. Вавилова (Москва). Москва: Наука, 2002.]
67. Korsak I.F. Refusal of the Consul of Vancouver. In: Korsak I.F. Imena tvoi, Ukraino (Your names, Ukraine). Lutsk:
Tverdynia, 2007. P. 123–132. (in Ukrainian).
[Корсак І.Ф. Відмова консула Ванкувера. В кн.: Корсак І.Ф. Імена твої, Україно. Луцьк: Твердиня, 2007.
С. 123–132.]
68. Babkov V.V. Travel diaries and microevolution by F G. Dobzhansky. Vavilov Journal of Genetics and Breeding. 2007.
11(2): 463–469. (in Russian).
[Бабков В.В. Путевые письма и микроэволюция Ф.Г. Добржанского. Информационный вестник ВОГИС. 2007.
Т. 11, № 2. С. 463–469.]
68 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (2)
НАУКОВА СПАДЩИНА
69. Tkachenko V. Foreign business trips of Ukrainian scientists in the 20-30s of the twentieth century as a reflection of
public policy in the field of international scientific relations. Naukovi zapysky [Kirovohradskoho derzhavnoho pedaho-
hichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka]. 2009. (12): 172–179. (in Ukrainian).
[Ткаченко В. Закордонні відрядження українських учених у 20–30-х роках ХХ ст. як відзеркалення [sic]
державної політики в галузі міжнародних наукових зв’язків. Науковi записки [Кіровоградського державного
педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Історичні науки. 2009. Вип. 12. С. 172–179.]
70. Aleksandrov D.A. Why soviet scientists stopped publishing abroad: formation of self-sufficiency and isolation of Rus-
sian science, 1914–1940. Voprosy istorii estestvoznaniia i tekhniki (Studies in the History of Science and Technology).
1996. (3): 3–24. (in Russian).
[Александров Д.А. Почему советские ученые перестали печататься за рубежом: становление самодостаточности
и изолированности отечественной науки, 1914–1940. Вопросы истории естествознания и техники. 1996. № 3.
С. 3–24.]
71. Ioffe A.I. Mezhdunarodnyye svyazi sovetskoy nauki, tekhniki i kultury 1917–1931. (International relations of Soviet
science, technology and culture 1917–1931). Moscow: Nauka, 1975. (in Russian).
[Иоффе А.И. Международные связи советской науки, техники и культуры. 1917–1931. Москва: Наука, 1975.]
Igor V. Zagorodniuk
National Museum of Natural History
of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0523-133X
THE PHENOMENON OF THEODOSIUS DOBRZHANSKY:
TO THE 100TH ANNIVERSARY OF THE BEGINNING
OF HIS SCIENTIFIC RESEARCH IN KYIV (1921–1924)
The results of the research on the history of formation and growth of Theodosius Dobrzhansky as a scientist in his first
and most important Kyiv period are presented. This period lasted from 1909 to 1924 (15 years in total) and included
studies at the First Kyiv Gymnasium (until 1917), 4 years of study at the University of St. Volodymyr (1917–1921) and
work at the Department of Zoology of the Kyiv Polytechnical Institute (1920–1923) and the Zoological Museum of the
Ukrainian Academy of Sciences (1921–1922 [1923?]). The essay has been prepared considering numerous clarifications
on misbeliefs accumulated in various sources, in particular on dates, places of residence and work, names of institutions,
organisations, etc. Peculiarities of his work and activity in the Ukrainian Scientific Society, in the Department of Zoology
of Kyiv Polytechnic, and in the Zoological Museum (Zoological Cabinet) of the Ukrainian Academy of Sciences are
analysed. Information on places of study and work, topics of scientific publications and reports, information on created
collections and circles of communication is given. The motives for further change of place of work and departure of the
scientist to St. Petersburg, where he spent the next 4 years, and to the United States are considered. The Kyiv period is
considered being key for the formation of the scientist and his main scientific interests, as well as for the practice of
communication with leading experts in their field and for the organisation of successful work despite social difficulties
and upheaval.
Keywords: Theodosius Dobrzhansky, biodiversity, Ukrainian science, research history.
|