(Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті

• Main Author: Ляска, В.М.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2017
• Series: Княжа доба: історія і культура
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179017

Йдеться про топонім “белзькі поля”, згаданий у літописі при описі пожежі у Холмі (1256). Логіка літописного наративу та природні особливості Малого Полісся дозволяють локалізувати белзькі поля на рівнинних обшарах між Львовом та Белзом. Дотепер ці поля трактували винятково як незаселені та незабудовані території, у ХІІІ ст. вкрай несприятливі для проживання та господарської діяльності. Цю думку критично проаналізовано на тлі розгляду двох виразних “стрес-факторів”, здатних вплинути на систему заселення Верхнього Побужжя у першій половині ХІІІ ст.: навалу монголів та можливі природні катаклізми. Тезу про безлюдність белзьких полів заперечує і археологія, засвідчуючи інтенсивні процеси заселення у верхів’ях Західного Бугу зі сприятливими природними умовами для ведення землеробства та тваринництва. Це корелюється з писемними відомостями, згідно з якими поля активно освоювало тогочасне населення як ниви, пасовиська та сіножаті. Висловлено припущення, що белзькі поля і горбогірне пасмо Розточчя (давня назва “Горай”) могли співвідноситися між собою у дихотомії “поле–гора” з кількома рівнями протиставлення. Літопис та акти XIV–XV ст. також схиляють до думки, що частина белзьких полів, яка лежала “під горами”, була відома як Подгор’є.