Колокол святого Юра 6849 года: между Львовом, Плоцком, Петербургом и Теребовлей

• Видавець: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
• Дата: 2017
• Автор: Мусин, А.Є.
• Формат: Стаття
• Мова: Russian
• Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2017
• Назва видання: Княжа доба: історія і культура
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179018
• Цитувати: Колокол святого Юра 6849 года: между Львовом, Плоцком, Петербургом и Теребовлей / А.Є. Мусин // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 95-119. — Бібліогр.: 109 назв. — рос.

Проаналізовано історіографію вивчення дзвону святого Юра 6849 р. зі Львова й оцінено потенціал його кириличного напису 6849 р. та хімічний склад металу як історичне джерело. Вперше опубліковано фотографія дзвону, а також прорис надпису, які наприкінці XIX ст., правдоподібно, зробив Ісидор Шараневич. Фото попало до архіву Імператорської археологічної комісії в 1897 г. через Польську академію знань у Кракові завдяки російському чиновникові в Плоцку, Царство Польське, і дослідникові польської історії Григорію Воробйову. відзначено відсутність серйозних досліджень в російській історіографії, присвячених дзвонові, де утвердилася помилкова думка, що його первісно виготовлено для монастиря святого Георгія у Теребовлі. Іменування дзвону “теребовельським” пояснює його посвячення Теребовельській іконі Богородиці, перенесеній до Львова в 1675 р. Уточнена дата виготовлення дзвону як друга половина 1341 – лютий 1342 р. Вона відповідає новій політичній ситуації у регіоні після примирення Львова з королем Казимиром, приїзду європейських купців і майстрів, активного надходження до міста празьких грошів, что забезпечило економічні умови для відливання дзвону. Відзначено, що виготовлення нових дзвонів у 1340-х роках характерне для усієї Європи. Автор інтерпретує високий вміст сурми в металі дзвону (6%) недостатньою кваліфікацією майстра, а також початковою стадією імпорту міді з шахт Угорщини, Гарцу та Східних Альп. На завершення проаналізовано історіографічні приклади, в яких інтерпретації істориків не відповідають інформативній можливості напису як джерела, підтверджено, що дзвін виготовив європейський майстер, а Яков Скора був лише писарем, та вказано, що сам напис не може бути використаний як свідчення будівництва нової церкви святого Юра в 1341 р.