Как Прохор-Лебядник киевлян накормил. Слово 31-е Киево-Печерского патерика как источник по истории средневековой Руси и ее материальной культуре

• Дата: 2018
• Автор: Мусин, А.
• Формат: Стаття
• Мова: Russian
• Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2018
• Назва видання: Княжа доба: історія і культура
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179027
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Как Прохор-Лебядник киевлян накормил. Слово 31-е Киево-Печерского патерика как источник по истории средневековой Руси и ее материальной культуре / А. Мусин // Княжа доба: історія і культура. — 2018. — Вип. 12. — С. 39-57. — Бібліогр.: 91 назв. — рос.

Аналізуються свідчення матеріальної культури та політичної історії Східної Європи кінця XI ст., збережені в Києво-Печерському Патерику XI–XIII ст., конкретно, в Слові 31-му, присвяченому преподобному Прохору. Згадані тут як чуда виготовлення “солодкого” хліба з лободи та солі з попелу віднаходять своє пояснення у сільському побуті Східної Європи. Елемент чудесного, засвоєний цим побутовим явищем, пов’язаний не тільки з логікою агіографічного жанру, а й відмінностями міської й сільської середньовічної культури, до яких належали, відповідно автор Патерика й преподобний Прохор. На основі аналізу середньовічних текстів і новгородських берестяних грамот вираховується вага згаданої у Патерику головажні як міри твердих тіл, вживаної на Русі в Середньовіччі та в Україні аж до Нового часу, – 75 гр. Водночас доводиться ідентичність таких середньовічних мір ваги, як берковець та віз, які дорівнюють 163,8 кг. Слово про преподобного Прохора включає унікальні деталі громадянської війни в Київській Русі 1096–1101 рр. та її сприйняття київським суспільством. Літопис і традиційна українська й російська історіографії бачили тут боротьбу за вотчини між різними гілками Рюриковичів. Об’єктивний аналіз середньовічних текстів дає змогу стверджувати, що рішення про вотчину, прийняті на Любецькому з’їзді в 1097 р., стосувалися тільки Руської землі в Середньому Подніпров’ї. Решту князів боролися за права влади в містах на торгових шляхах, що давало їм право на входження до “союзу архонтів” Руської землі – політичної структури, нав’язаної Східній Європі Візантією, і право на участь (“причастя”) в політичному житті цього політичного утворення. Ця структура лише згодом прибрала форми родового співволодіння і неспівставна з європейським corpus fratrum. Джерела свідчать про архаїчну систему влади на Русі того часу, де домінували ціннісні орієнтації, складені в X ст., а економіка продовжувала базуватися на контролі над далекою торгівлею. Зроблено висновок про важливість Патерика як джерела знань з історії й археології Східної Європи.