Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа

• Дата: 2018
• Автори: Себта, Т., Сінкевич, Н.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2018
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Методологія. Історіографія. Джерелознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179221
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Підтверджувальна грамота Петра І 1708 р. щодо поставлення на Київську митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа / Т. Себта, Н. Сінкевич // Український історичний журнал. — 2018. — № 5. — С. 136-162. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Розглядається історія видачі підтверджувальної грамоти Петра І щодо поставлення митрополита Йоасафа (Кроковського), яка була вивезена з Києва під час Другої світової війни й з 1958 р. знаходиться у власності Тюбінґенського університету ім. Ебергарда Карла. Досліджується провенієнція цієї та інших грамот, котрі зберігалися в ризниці київського Софійського собору, їх повоєнна доля. Уперше публікується повний текст документа. Це була остання царська грамота вільнообраному київському митрополитові, яка підтверджувала права і привілеї, надані перед цим Гедеонові (Четвертинському; 1686 р.) та Варлаамові (Ясинському; 1691 р.), а також підтверджувала статус Київської митрополії як «першоначальної» серед усіх митрополій Московського патріархату. Суттєво обмежувалася канонічна територія київського митрополита в порівнянні з 1686 р. Із-під його юрисдикції вилучалися Чернігівська архієпископія й Києво-Печерський монастир, залишалися натомість Київська та Переяславська єпархії, а також Глухівська, Борзненська, Конотопська протопопії, що належали колись чернігівському архієпископові. Грамота зберігалася в ризниці Софії Київської. У 1922 р. у складі вже бібліотеки Києво-Софійського собору її було передано до ВУАН, а 1931 р. документ опинився у відділі рукописів Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України ім. В.Вернадського). У жовтні 1941 р. вилучена, імовірно, службовцями зондеркоманди Кюнсберґа. Разом із пам’яткою зникли щонайменше ще 24 грамоти, які походили з ризниці Софійського собору (нині місце їх зберігання невідоме).