Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.)

• Дата: 2019
• Автор: Станіславський, В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Історичні студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179280
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Російсько-турецькі суперечності щодо чорноморського торговельного сполучення (на прикладі подорожі купців на чолі з І.Кадміним у 1702–1703 рр.) / В. Станіславський // Український історичний журнал. — 2019. — № 2. — С. 114-131. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Поєднуються дані відомої в історіографії розповіді священника І.Лук’янова про подорож Правобережною Україною з відомостями, що містяться в Російському державному архіві давніх актів про поїздку російських купців з Азова до Туреччини. Це дало змогу з’ясувати, що поїздка ця мала, крім природної економічної мети, вагомі політичні завдання (можливо навіть, останні переважали). На той час російська політична верхівка шукала способи для виведення своїх суден (спочатку торговельних) на Чорне море. На думку автора, поїздка купців була прихованою спробою поступової леґітимізації присутності тут росіян. Це припущення ґрунтується на аналізі тексту царської проїжджої грамоти. Документ дозволяв купцям використовувати свої судна. Такі питання були в компетенції уряду імперії, однак грамота адресувалася представникам місцевої влади. Крім цього, купці доставили російському послу в Туреччині низку документів та матеріальні цінності, потрібні для його діяльності. Під час перебування в Османській імперії вони також передавали П.Толстому різноманітну важливу інформацію, про яку могли дізнатися у Стамбулі. Обставини подорожі купецької ватаги, зокрема значна увага до неї російського й турецького урядів, показали конфлікт інтересів Москви і Стамбула щодо влади над Чорним морем. Турецький уряд розумів плани царя й був категорично проти їх реалізації, оскільки бажав утримувати повний контроль над цією акваторією. Саме тоді турки докладали значних зусиль для підготовки до оборони від нападу з боку Росії (зокрема почалося спорудження фортеці в Керченській протоці). У 1702–1703 рр. дипломатичні суперечки між обома державами завершилися забороною османського уряду на використання морського шляху для торгівлі з російським Азовом. Це стало важливою ознакою погіршення ставлення Туреччини до Росії. Таке рішення мало також прямі наслідки для купців, оскільки вони були змушені повертатися у свою країну сухопутним шляхом. Але й у цьому випадку змогли прислужитися власному урядові, адже доставили в Москву важливі документи від посла, які стосувалися Османської імперії та містили дані, котрі допомагають зрозуміти рішучу позицію турецької сторони щодо Чорного моря. Особливе значення у цьому контексті мав опис імперії.