"Страшенно важно зберігти в се время люте живий партійний осередок": листи М.Грушевського з бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських (вступна стаття й публікація Віталія та Вікторії Тельваків, Дрогобич)

• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2019
• Series: Український історичний журнал
• Subjects: Публікації
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179301

У публікації на підставі листів М.Грушевського, котрі відклалися у відділі рукописів бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві, з’ясовуються особливості його взаємин із членами УПСР в еміґрації. Методологічне підґрунтя становить міждисциплінарний підхід. При цьому важливу роль відіграли методи філософського, загальнонаукового та конкретно-історичного характеру. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів, порівняльно-історичному та методі критичного аналізу документального матеріалу, виходячи з принципів об’єктивності й історизму. Наукова новизна. Листи М.Грушевського до членів УПСР публікуються вперше. Висновки. Епістолярій висвітлює малознані контакти політика з есерами, котрі опинилися в еміґрації на Галичині, упродовж першої половини 1921 р. Безпосереднім приводом до налагодження листування стала потреба вироблення спільної позиції у ставленні до політики уряду УНР в екзилі, зокрема участі есерів у складі Ради Республіки. Найбільше уваги М.Грушевський присвятив проблемі конфлікту Закордонної делеґації УПСР із віденською (М.Ковалевського) та празькою (М.Шаповала) партійними групами, що виник довкола обговорення питання про ставлення до більшовицької влади в Україні після арешту членів ЦК УПСР. М.Грушевський переконував у необхідності подальшої підтримки харківського уряду для збереження єдності «революційного фронту»; наголошував на потребі налагодження співпраці з більшовиками з метою впливу на їхню національну політику в Україні. Поряд із партійними проблемами, у листах порушувалося питання надання фінансової підтримки галицьким українцям, як і членам УПСР, котрі опинилися в еміґрації. Використовуючи свій авторитет серед української громади в Америці, М.Грушевський акумулював отримувані звідти пожертви, спрямовуючи їх найбільш нужденним співвітчизникам. При цьому він намагався убезпечити себе від зловживань, докладно розробивши механізм утворення допомогових комітетів.