Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р.

Мета дослідження – вивчити складний процес виникнення та еволюції вживання назви «Україна» в офіційному дискурсі Польсько-Литовської держави після укладення Люблінської унії 1569 р. і до 1630-х рр. Методологія дослідження спирається на принципи історії понять, що передбачає використання як загальн...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Автор: Чухліб, Т.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179477
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р. / Т. Чухліб // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 4-23. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-179477
record_format dspace
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історичні студії
До 450-річчя Люблінської унії
Історичні студії
До 450-річчя Люблінської унії
spellingShingle Історичні студії
До 450-річчя Люблінської унії
Історичні студії
До 450-річчя Люблінської унії
Чухліб, Т.
Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р.
Український історичний журнал
description Мета дослідження – вивчити складний процес виникнення та еволюції вживання назви «Україна» в офіційному дискурсі Польсько-Литовської держави після укладення Люблінської унії 1569 р. і до 1630-х рр. Методологія дослідження спирається на принципи історії понять, що передбачає використання як загальнонаукових, так і спеціальних методів дослідження. Завдяки аналізу структури та лексики урядових документів було виявлено використання назви «Україна», а отримані результати узагальнено методом синтезу. Серед спеціальних історичних методів у роботі застосовано проблемно-хронологічний, синхронний та діахронний. Наукова новизна. На основі широкого кола текстів офіційної документації Речі Посполитої здійснено висвітлення використання урядовими колами та польським нобілітетом назви «Україна» в різних історико-лінґвістичних конструкціях. Висновки. Починаючи від ухвал Люблінського сейму 1569 р. ця назва використовувалася королем та його урядниками, а також представниками польського нобілітету насамперед для означення прикордонних («пограничних») земель Великого князівства Литовського, що відійшли до Корони Польської в 1569 р. Окрім того, назву «Україна» вживали, з одного боку, для маркування історико-етнографічного краю, де проживав «руський народ», а з іншого – для витіснення з тогочасного офіційного мовлення назви «Русь» як «узагальнюючого» терміна для цього краю. У королівській канцелярії та постановах сейму словом «Україна» в одних випадках окреслювали територію Київського і Брацлавського воєводств Корони Польської, а в інших – ще й Руського, Волинського та Подільського Речі Посполитої. Досить часто цією назвою користувалися підпорядковані королівським урядам «старші» (гетьмани) Війська Запорозького. З огляду на це, упродовж останньої третини XVI – 1630-х рр. слово «Україна» поступово перетворювалося на офіційну політичну назву, використовувалося королем, урядовцями, а також представниками нобілітету в політичній риториці та практиці, що й стало одним із важливих наслідків Люблінської унії.
format Article
author Чухліб, Т.
author_facet Чухліб, Т.
author_sort Чухліб, Т.
title Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р.
title_short Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р.
title_full Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р.
title_fullStr Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р.
title_full_unstemmed Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р.
title_sort поширення назви "україна" в офіційному дискурсі речі посполитої як один із наслідків люблінської унії 1569 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2019
topic_facet Історичні студії
До 450-річчя Люблінської унії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179477
citation_txt Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р. / Т. Чухліб // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 4-23. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series Український історичний журнал
work_keys_str_mv AT čuhlíbt poširennânazviukraínavofícíjnomudiskursírečípospolitoíâkodiníznaslídkívlûblínsʹkoíuníí1569r
first_indexed 2023-10-18T22:48:12Z
last_indexed 2023-10-18T22:48:12Z
_version_ 1796156475548106752
spelling irk-123456789-1794772021-05-14T01:26:21Z Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р. Чухліб, Т. Історичні студії До 450-річчя Люблінської унії Мета дослідження – вивчити складний процес виникнення та еволюції вживання назви «Україна» в офіційному дискурсі Польсько-Литовської держави після укладення Люблінської унії 1569 р. і до 1630-х рр. Методологія дослідження спирається на принципи історії понять, що передбачає використання як загальнонаукових, так і спеціальних методів дослідження. Завдяки аналізу структури та лексики урядових документів було виявлено використання назви «Україна», а отримані результати узагальнено методом синтезу. Серед спеціальних історичних методів у роботі застосовано проблемно-хронологічний, синхронний та діахронний. Наукова новизна. На основі широкого кола текстів офіційної документації Речі Посполитої здійснено висвітлення використання урядовими колами та польським нобілітетом назви «Україна» в різних історико-лінґвістичних конструкціях. Висновки. Починаючи від ухвал Люблінського сейму 1569 р. ця назва використовувалася королем та його урядниками, а також представниками польського нобілітету насамперед для означення прикордонних («пограничних») земель Великого князівства Литовського, що відійшли до Корони Польської в 1569 р. Окрім того, назву «Україна» вживали, з одного боку, для маркування історико-етнографічного краю, де проживав «руський народ», а з іншого – для витіснення з тогочасного офіційного мовлення назви «Русь» як «узагальнюючого» терміна для цього краю. У королівській канцелярії та постановах сейму словом «Україна» в одних випадках окреслювали територію Київського і Брацлавського воєводств Корони Польської, а в інших – ще й Руського, Волинського та Подільського Речі Посполитої. Досить часто цією назвою користувалися підпорядковані королівським урядам «старші» (гетьмани) Війська Запорозького. З огляду на це, упродовж останньої третини XVI – 1630-х рр. слово «Україна» поступово перетворювалося на офіційну політичну назву, використовувалося королем, урядовцями, а також представниками нобілітету в політичній риториці та практиці, що й стало одним із важливих наслідків Люблінської унії. The purpose of the research is to study the complex process of the origin and evolution of the use of the name “Ukraine” in the official discourse of the Polish- Lithuanian Commonwealth after the signing of the Union of Lublin in 1569 till the 1630’s. The research methodology is based on the principles of the history of concepts, which implies the use of both general scientific and special research methods. The use of the name “Ukraine” was shown according to the analysis of the structure and vocabulary of government documents, and the results were synthesized by the synthesis method. The special historical methods, among them problem-chronological, synchronous and diachronic, were used in research. The scientific novelty: on the basis of a wide range of texts of official documentation of the Polish-Lithuanian Commonwealth, the author reveals the use of the name “Ukraine” in various historical and linguistic constructions by its governmental officials and the polish nobility. Conclusions. The author resumes that the name “Ukraine” began to be used by the polish king and his nobles (uriadnyky) in political rhetoric and practice from the decisions of the Lublin Sejm. Primarily it used for the definition of the border territories of the Grand Duchy of Lithuania, which lost them to the Polish Crown in 1569. In addition, on the one hand the name “Ukraine” was used to mark the historical and ethnographic region where the “Ruthenian people” lived, and on the other hand – to oust the name “Rus” from the official broadcasting of that time as a generalized term regarding this territory. In the royal office and the decrees of the Commonwealth Sejm the word “Ukraine” in some cases outlined the territory of the Kyiv and Bratslav voivodeships of the Polish Crown, in others – not only the Kyiv, Bratslav, but also the Rus, Volyn and Podillia voivodeships of the Commonwealth. This name was often used by the hetmans of the Zaporozhian Army, which were subordinated to royal governments. It is concluded that during the last third of the 16th – 1630s the word “Ukraine” gradually became the official political name. 2019 Article Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р. / Т. Чухліб // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 4-23. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179477 323.3:316:45:94(477)«16/17» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України