Одне коріння, дві релігійних культури? Київські та почаївські місяцеслови кінця XVIII ст.

• Дата: 2019
• Автор: Яременко, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Історичні студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179685
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Одне коріння, дві релігійних культури? Київські та почаївські місяцеслови кінця XVIII ст. / М. Яременко // Український історичний журнал. — 2019. — № 6. — С. 40-57. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Мета дослідження – на основі такого джерела, як місяцеслови, проаналізувати релігійні культури вірян православної Київської митрополії та українців-уніатів із Речі Посполитої. Наприкінці XVII – на початку XVIII ст. Київська митрополія зазнала значних територіальних втрат і, зрештою, була перетворена на одну з єпархій синодальної імперської церкви. Більшість колишніх православних вірних на теренах Речі Посполитої відтепер належали до унійної конфесії. І православні українці Російської імперії, і річпосполитські українці-уніати у XVIII ст. стали об’єктами конфесійного дисциплінування, що, зрештою, мало б витворити дві відмінних релігійних культури та ідентичності. Нижче проаналізовано успішність згаданого дисциплінування крізь призму церковних календарів. Використано методику й підходи такого напряму нової соціальної історії, як соціорелігійні студії, що в останні десятиліття надихалися концептом конфесіоналізації (для ранньомодерного часу). Зокрема у статті порушено питання елітного зрізу релігійної культури (приписувані норми та конфесійна «ідеологія»), конфесіоналізації та дисциплінування. Попри те, що історики вже давно послуговуються місяцесловами як джерелами, календарі XVIII ст. за поодинокими й доволі принагідними згадками не стали поки що підґрунтям для серйозного аналізу. Ті ж розвідки, де їх усе ж використано, порушують радше питання політики церковної ієрархії та не намагаються підійти до аналізу релігійної культури у широкому порівняльному контексті, що й зумовлює наукову новизну цього дослідження. Висновки. Порівняння київських православних і почаївських унійних календарів кінця XVIII ст. дає змогу стверджувати, що на рівні приписів релігійні культури українців по обидва боки конфесійного та державного кордону зберігали низку схожих елементів. Проте відмінності, котрі існували, не означали домінування на теренах православної Київської митрополії універсальної синодальної релігійної культури, що її творили в Російській імперії впродовж XVIII ст.