Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.)
Мінусники – це вербальний та соціальний витвір радянської держави, яка через репресії, дискримінацію й контроль створювала спільноти «своїх» і «чужих», тавруючи останніх каральними методами та формуючи специфічну мову для їх позначення. У статті йдеться про особливу категорію громадян «країни Рад...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179724 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) / Т. Вронська, О. Стяжкіна // Український історичний журнал. — 2020. — Число 1. — С. 89-111. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179724 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Вронська, Т. Стяжкіна, О. Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) Український історичний журнал |
| description |
Мінусники – це вербальний та соціальний витвір радянської держави,
яка через репресії, дискримінацію й контроль створювала спільноти «своїх» і «чужих», тавруючи останніх каральними методами та формуючи специфічну мову
для їх позначення. У статті йдеться про особливу категорію громадян «країни
Рад», яких було визнано «соціально небезпечними» й покарано забороною селитися
в низці місцевостей СРСР після примусового «видалення» з місць постійного проживання, а також відбуття покарання у системі ҐУЛАҐ. Репресовані в такий спосіб люди отримували припис, де заборонені для них території позначалися як
«мінус 6», «мінус 12» (цифри означали кількість визначених місцевостей, а слово
«мінус» увійшло в радянську новомову як коренева конструкція поняття, що позначало репресовану та дискриміновану в такий спосіб спільноту). Метою статті є оприявлення мінусників, тривалий час практично «невидимої» для дослідників
категорії репресованих. Зумовлені метою дослідницькі завдання полягають в
аналізі процесу конструювання більшовицької концепції географічної ізоляції «нелояльних», практичного запровадження цього виду покарання, визначення логіки творення радянського простору як простору заборон. Методологія дослідження
поєднує інструментарій історико-правового аналізу, соціальної антропології та
концепції соціального творення простору. Наукова новизна полягає не лише у
включенні до дослідницького тезаурусу нового поняття «мінусники», а й у розширенні загального уявлення про політичний терор і його наслідки. Режимність радянських територій аналізується не як прояв сталінської репресивної політики,
а як органічна частина існування тоталітарного механізму, перші оберти якого
відбулися одночасно із захопленням влади більшовиками. Подаються соціально-політичні портрети мінусників та причини набуття ними такого статусу. Простежується трансформація «карти заборонених просторів», з’ясовується
логіка й парадигмальні зміни у творенні символічної радянської географії.
Висновки. Доведено, що в арсеналі тотального терору, окрім добре відомих форм
репресування (фізичне знищення, позбавлення волі, заслання), широко використовувалося «очищення» суспільства цільовою географічною ізоляцією громадян, визнаних «соціально небезпечними», а також колишніх в’язнів системи ҐУЛАҐ.
Вислання й заборона на проживання в окремих місцевостях ставали ефективним механізмом соціальної інженерії пролонґованої дії. Створення великого загону мінусників було складовою процесу атомізації суспільства, конструювання
просторової ієрархії, соціального відчуження людей і територій. |
| format |
Article |
| author |
Вронська, Т. Стяжкіна, О. |
| author_facet |
Вронська, Т. Стяжкіна, О. |
| author_sort |
Вронська, Т. |
| title |
Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) |
| title_short |
Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) |
| title_full |
Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) |
| title_fullStr |
Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) |
| title_sort |
мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179724 |
| citation_txt |
Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) / Т. Вронська, О. Стяжкіна // Український історичний журнал. — 2020. — Число 1. — С. 89-111. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT vronsʹkat mínusnikiuprostoríradânsʹkogoteroru19171953rr AT stâžkínao mínusnikiuprostoríradânsʹkogoteroru19171953rr |
| first_indexed |
2023-10-18T22:48:25Z |
| last_indexed |
2023-10-18T22:48:25Z |
| _version_ |
1796156485033525248 |
| spelling |
irk-123456789-1797242021-06-03T01:26:20Z Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) Вронська, Т. Стяжкіна, О. Історичні студії Мінусники – це вербальний та соціальний витвір радянської держави, яка через репресії, дискримінацію й контроль створювала спільноти «своїх» і «чужих», тавруючи останніх каральними методами та формуючи специфічну мову для їх позначення. У статті йдеться про особливу категорію громадян «країни Рад», яких було визнано «соціально небезпечними» й покарано забороною селитися в низці місцевостей СРСР після примусового «видалення» з місць постійного проживання, а також відбуття покарання у системі ҐУЛАҐ. Репресовані в такий спосіб люди отримували припис, де заборонені для них території позначалися як «мінус 6», «мінус 12» (цифри означали кількість визначених місцевостей, а слово «мінус» увійшло в радянську новомову як коренева конструкція поняття, що позначало репресовану та дискриміновану в такий спосіб спільноту). Метою статті є оприявлення мінусників, тривалий час практично «невидимої» для дослідників категорії репресованих. Зумовлені метою дослідницькі завдання полягають в аналізі процесу конструювання більшовицької концепції географічної ізоляції «нелояльних», практичного запровадження цього виду покарання, визначення логіки творення радянського простору як простору заборон. Методологія дослідження поєднує інструментарій історико-правового аналізу, соціальної антропології та концепції соціального творення простору. Наукова новизна полягає не лише у включенні до дослідницького тезаурусу нового поняття «мінусники», а й у розширенні загального уявлення про політичний терор і його наслідки. Режимність радянських територій аналізується не як прояв сталінської репресивної політики, а як органічна частина існування тоталітарного механізму, перші оберти якого відбулися одночасно із захопленням влади більшовиками. Подаються соціально-політичні портрети мінусників та причини набуття ними такого статусу. Простежується трансформація «карти заборонених просторів», з’ясовується логіка й парадигмальні зміни у творенні символічної радянської географії. Висновки. Доведено, що в арсеналі тотального терору, окрім добре відомих форм репресування (фізичне знищення, позбавлення волі, заслання), широко використовувалося «очищення» суспільства цільовою географічною ізоляцією громадян, визнаних «соціально небезпечними», а також колишніх в’язнів системи ҐУЛАҐ. Вислання й заборона на проживання в окремих місцевостях ставали ефективним механізмом соціальної інженерії пролонґованої дії. Створення великого загону мінусників було складовою процесу атомізації суспільства, конструювання просторової ієрархії, соціального відчуження людей і територій. Minusnyky (Minus-People) is a linguistic and social invention that was created by the Soviet state through the discrimination and control over the people. The Soviet state formed social groups of “soviet citizens” and “alien” marking “alien” with punitive methods and with creating a specific language to define them. Minusnyky is a specific category of residents of the Soviet state, that were recognized as “socially-dangerous” and were given a prohibition to live in a number of localities of the USSR. Residents, that were repressed by this method were given an attachment to their personal papers, where forbidden locations were marked as “minus 6”, “minus 12” etc. The digits meant the number of areas banned for living, and the word “minus” made its way into the Soviet newspeak as a root structure of the term defining a repressed and discriminated community. The purpose of the article is to reveal the Minusnyky (Minus-People) that, for a long time, was an invisible category of repressed people for historians. The research goals include analyzing the process of constructing the Bolshevik concept of the geographical isolation of the mentioned persons, as well as institutionalization, instrumentalization, practical implementation of this kind of suppression of “disloyal” people and defining the logic of creating the Soviet space as a space of prohibitions. The methodology of the research connects the tools of historical and juristical analysis, social anthropology, and the conception of social space creation. The scientific novelty of the research lies not only in including a new concept Minusnyky into the research thesaurus but also in an expansion of a general understanding of the political terror and its consequences. The regime of the Soviet territories is analyzed not as a manifestation of Stalin’s repressive policies but as an organic part of the existence of a totalitarian mechanism, the first rotations of which came at the same time with the capturing of power by the Bolsheviks. The socio-political portraits of Minusnyky and the reasons for gaining them such status are presented for the first time. The article traces the change of “forbidden map” and clarifies the logic and paradigmatic changes in the creation of symbolic Soviet geography. Conclusion. It is already proved , that the total terror, except the well known forms of repressions (physical eliminations, imprisonment, exiles), is widely used “purge” of the society by geographical isolation of residents, that were recognized as “social-dangerous”, and the former political prisoners of GULAG’s. The forced eviction and prohibition of living in certain areas became an effective mechanism of the social engineering with long term action. Creating the big community of Minusnyky (Minus-People) was a part of society atomization process, creation of the soviet territorial hierarchy, social exclusion of people and territories. 2020 Article Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) / Т. Вронська, О. Стяжкіна // Український історичний журнал. — 2020. — Число 1. — С. 89-111. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2020.01.089 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179724 316.4.063.7(477)«1917/1953» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |