Протиепідемічні заходи влади на Волині (початок XVII ст.)

• Дата: 2020
• Автор: Сас, П.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Історичні студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179746
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Протиепідемічні заходи влади на Волині (початок XVII ст.) / П. Сас // Український історичний журнал. — 2020. — Число 2. — С. 60-77. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Мета дослідження – на основі документальних матеріалів розглянути заходи карантинного характеру, до яких удавалися луцькі ґродські й земські урядники задля стримування епідемії чуми 1601 р. в Луцькому повіті, а також висвітлити особливості способу життя у цей час представників певних категорій населення. Методологія дослідження полягає у застосуванні порівняльно-історичного методу, принципів об’єктивності та системного підходу при вивченні соціально-історичних явищ і процесів. Наукова новизна. Визначено конкретні протиепідемічні заходи, їх ефективність щодо запобігання поширенню епідемії чуми, до яких удавалася ґродська й земська влада Луцького повіту. Окреслено особливості епідеміологічної свідомості та поведінки представників різних соціальних верств населення. Висновки. Установлено, що на території повіту епідемія тривала близько чотирьох місяців – від 2 вересня майже до кінця грудня 1601 р. На початку жовтня місцева влада перенесла через неї сесію (рочки) земського суду на початок 1602 р. Сесію ґродського суду відтермінували на шість тижнів, до 15 листопада, а по цьому її перенесли ще раз – на 27 грудня 1601 р. Попри протести деяких представників панівного соціального стану, які вбачали у скасуванні судових рочків ущемлення своїх приватних інтересів, насправді це рішення було доволі важливим з епідеміологічного погляду. Адже завдяки цьому «відомчому карантину», запровадженому ґродськими й земськими становими судово-адміністративними інституціями шляхти, удалося уникнути прибуття до Луцька з різних куточків повіту, охопленого моровицею, чималого континґенту шляхетських позивачів і відповідачів, а також їхніх слуг. Водночас зазначені протиепідемічні заходи насправді мали половинчастий характер, оскільки впродовж усього часу епідемії (за винятком невеликого періоду) реґулярно засідав Луцький ґродський уряд, приймаючи відвідувачів як із термінових, так і з різних рутинних справ. Територією повіту постійно курсували возні, дрібні судові урядники. Епідемічна небезпека не змусила частину шляхтичів відмовитися від збройного насильства. Одним із наслідків подібних конфліктів стали часті поїздки їх учасників із периферії до Луцька, до ґродського уряду. Тим часом населення сільської глибинки, до якого ще не дісталася чума, не надто змінювало звичний триб життя, зокрема брало активну участь в ярмарковій торгівлі.