Хто створив "радянські нації"? (теоретико-історіографічні нотатки)

• Дата: 2020
• Автор: Боровик, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Методологія. Історіографія. Джерелознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179753
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Хто створив "радянські нації"? (теоретико-історіографічні нотатки) / М. Боровик // Український історичний журнал. — 2020. — Число 2. — С. 169-186. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Мета дослідження полягає у вивченні сучасного стану західної історіографії проблеми радянської національної політики в Україні. Головними дослідницькими завданнями стало визначення основних теоретичних схем, а також перевірка продуктивності їх застосування на українському джерельному матеріалі. Тематично огляд сфокусований на поширеній у західній історіографії ідеї про вирішальну роль більшовицької національної політики у формуванні радянських націй, включно з українською. Ця ідея має не лише історіографічне значення, а й активно присутня в політичному дискурсі. Висновки. Конструктивістські теорії формування націй, які домінують у сучасній західній історіографії радянської національної політики, можуть бути застосовані для аналізу процесів націєтворення на теренах колишньої Російської імперії, але їх використання вимагає ретельнішої реґіональної контекстуалізації. Очевидно, що радянський політичний дискурс, так само, як політичні та адміністративні практики радянської держави, у підсумку сприяли консолідації певних національних спільнот, робили наявні етнічні відмінності більш виразними. У багатьох випадках тільки за радянської влади сама ідея національності почала відігравати для представників окремих етносів значиму роль. Але також очевидно, що це був аж ніяк не український випадок. Питання про те, чи більшовицька національна політика сприяла національній консолідації українців, а чи навпаки – стримувала її, залишається відкритим і вимагає подальших компаративістських досліджень. Водночас показано, що застосування таких теорій для пояснення мотивів і цілей радянської національної політики в Україні межує з історичним анахронізмом та лише ускладнює розуміння факторів, які визначали рішення більшовицького керівництва у цій сфері.