Єврейський рух опору в Україні: від контексту до концепту

• Дата: 2020
• Автор: Слободянюк, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Історичні студії; 75-річчя завершення Другої світової війни: проблеми й пошуки
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179779
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Єврейський рух опору в Україні: від контексту до концепту / М. Слободянюк // Український історичний журнал. — 2020. — Число 3. — С. 66-79. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Мета дослідження – комплексний аналіз публікацій з історії єврейського руху опору в Україні та його теоретичне осмислення. Методологія. Використано проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-системний методи, а також термінологізації, періодизації, актуалізації, класифікації, історіографічного аналізу й синтезу. Наукова новизна полягає у виокремленні єврейського руху опору в Україні у самостійний об’єкт дослідження. На основі широкого кола джерел проаналізовано стан і перспективи студіювання теми, запропоновано періодизацію вивчення проблеми й уточнення термінології. Викладено концептуальний погляд на місце єврейського опору в історії антинацистської та антифашистської боротьби. Наголошено на важливості синхронізації категоріально-понятійного апарату при вивченні єврейського руху опору в Україні – з одного боку, та руху опору в Україні загалом – з іншого. Проаналізовано основні історіографічні етапи, визначено головні наукові центри студіювання проблеми, досягнуті результати. Висновки. Наголошено на необхідності відрізняти опір євреїв від єврейського опору. Історіографію єврейського руху опору в Україні можна розподілити на два етапи: 1945–1991 рр. і з 1992 р. Після закінчення Другої світової війни радянська влада не дозволяла історикам займатися вивченням боротьби євреїв проти нацистського геноциду поза контекстом радянського підпільно-партизанського руху, тому вивчення теми відбувалося за межами СРСР. На другому історіографічному етапі центр досліджень перемістився в Україну. Констатовано необхідність продовження процесу контекстуалізації й концептуалізації єврейського руху опору в рамках загальноукраїнської історії. Наголошено на визначальній ролі держави в освітній політиці та формуванні колективної пам’яті про події Другої світової війни. Окреслено подальші напрями досліджень.